ПРАВОВІ ЗАСОБИ У КОНТЕКСТІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ПРАВА

Краткое содержание

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Поступове, але невпинне трансформування українського суспільства в суспільство так званого постмодерністського типу, що характеризується зростанням ролі приватних цілей у системі цінностей переважної кількості членів соціуму, висуває такі вимоги до характеристик позитивного права та процесів юридичної діяльності, які неможливо описати і дослідити виключно за допомогою традиційних для вітчизняної юридичної науки концепцій праворозуміння. Водночас вихід векторів теоретико-правових досліджень на феномени правового характеру, що в більшості випадків умовно позначаються як правові засоби, врешті-решт активізує пошуки нових підходів до права, котрі могли б задовольнити “запити”, сформовані особливостями розвитку суспільного життя та результатами наукового пошуку. Саме такий підхід і проектується інструментальною теорією права, яка здатна спродукувати обґрунтоване розуміння цінності й ролі права в сучасному суспільстві та суттєво збагатити уявлення про структуру й механізм функціонування правової надбудови в цілому, розглядаючи її передусім як систему правових засобів. Тому проблема правових засобів постає як така, що є актуальною не тільки для розв'язання суто наукових завдань, але й для юридичної практичної діяльності, адже право в межах інструментального підходу передусім зорієнтоване на забезпечення суспільства спеціальним юридичним інструментарієм, призначеним для досягнення важливих цілей.

Тематичні дослідження розглядають категорію „правові засоби” як основну категорію інструментальної теорії права (С.С. Алексєєв, О.В. Малько, К.В. Шундіков). Однак у контексті сучасної пізнавальної ситуації в юридичній науці ця категорія застосовується здебільшого як узагальнююче поняття з надто широким змістом, що покликане полегшити групування за функціональною ознакою різноякісних, у тому числі навіть очевидно неюридичних, явищ. Саме в такому сенсі термін „правові засоби” використовується в роботах С.М. Аброськіна, О.О.Авраменко, І.О. Дзери, Р.М. Кашапова, В.А. Команчі, Т.Ш. Кулматова, О.О. Небрат, В.В.Трухачова,  Ю.І. Чалого, Т.М. Чапурко та ін. Разом із цим сформовано кілька цілком обґрунтованих підходів до розуміння категорії „правові засоби” як категорії, що має самостійне значення: авторські концепції запропонували російські вчені С.С. Алексєєв, О.В.Малько та К.В. Шундіков, Б.І. Пугинський; у межах західноєвропейської теорії права власний підхід до розуміння категорії „правові інструменти” пропонує Ж.-Л. Бержель. Ідеї англійського філософа права Д. Ллойда та відомого голландського культуролога Й. Гейзінґи про схожість права та гри створили підґрунтя для розгляду правовідносин як специфічної інструментальної гри; на основі використання даних інструментального підходу російський вчений В.В. Ігнатенко пропонує методику оцінювання інструментально-правової якості закону як системи правових засобів. Розгляд права в інструментальному ракурсі також є характерним для деяких філософських та філософсько-правових досліджень. При висвітленні теми “Механізм правового регулювання” термін „правові засоби” застосовується в дослідженнях провідних українських та російських вчених – В.В. Копєйчикова, О.Ф. Скакун, М.В. Цвіка, В.В. Лазарева, М.М. Марченка, В.С. Нерсесянца, О.Ф. Черданцева та ін. Однак вітчизняною юридичною наукою ще не напрацьовано єдиного науково обґрунтованого розуміння сутності та основних ознак категорії „правові засоби”, не піддано системному критичному аналізові результати провідних тематичних досліджень, не узагальнено практику застосування цього терміна у дослідженнях юридичного характеру, не спрогнозовано доктринальну, практичну та соціальну цінність інструментального підходу до права тощо.

Зазначене дозволяє констатувати, що дослідження сутності та характеристик явищ, котрі у контексті інструментального підходу до права позначаються як правові засоби, є цілком на часі.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (пункти 1.1, 4.1), тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. (пункти 1.6, 3.8), а також головних напрямків наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 рр. (пункт 2.2.1.).