ПРАВОВIДНОСИНИ СТРAХУВАННЯ ТВOРІВ МИСТЕЦТВА, ПРЕДМЕТІВ КОЛЕКЦІОНУВАННЯ ТА АНТИКВАРІАТУ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковою тематикою Одеської національної юридичної академії, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і використані методи дослідження, викладено наукову новизну і основні положення, що виносяться на захист, висвітлено практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, вказано публікації за темою дисертації та її структура і обсяг.

Розділ 1. «Загальна характеристика правовідносин, що виникають при страхуванні творів мистецтва, предметів колекціонування та
антикваріату» складається з двох підрозділів, присвячених визначенню місця правовідносин, що виникають при страхуванні творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату серед інших цивільно-правових відносин.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату» огляд практики страхування творів мистецтва іноземними та українськими страховиками надав можливість визначити основні напрями (шляхи) страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату: за умовами страхування предметів домашнього вжитку, за окремими умовами страхування для цінних предметів особистого користування та відповідно до умов спеціальних договорів (полісів) страхування предметів мистецтва.

Пропонується класифікація страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату за різними критеріями. Залежно від матеріального предмету страхування творів мистецтва та предметів колекціонування: страхування творів образотворчого мистецтва (включає в себе живопис, друк, фотографії, рідкісні книги); антикварного озброєння; колекційних вин; ювелірних прикрас; колекційних автомобілів; рідкісних марок та монет; інших об’єктів колекцій. За критерієм волевиявлення сторін: добровільне та обов’язкове. Враховуючи, що Музейний фонд України складається з державної та недержавної частини, пропонується розрізняти: 1) державне обов’язкове страхування пам’яток Музейного фонду України, яке здійснюється за рахунок державного бюджету; 2) обов’язкове страхування пам’яток Музейного фонду України, яке здійснюється за рахунок самих страхувальників або за рахунок зацікавлених осіб.

У підрозділі визначено види договорів страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату. Залежно від території, на яку поширюється дія договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату – договір для стаціонарного розміщення предметів та колекцій, та для перевезення творів для експонування на умовах «від стінки до стінки» («Wall to wall»). Залежно від цілей страхування запропоновано розрізняти види договорів (полісів) страхування предметів мистецтва: індивідуальний, типовий і генеральний.

У підрозділі 1.2. «Поняття та особливості правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату» доведено, що зобов’язання зі страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату можна визначити як певні відносини, врегульовані цивільним законодавством, що складають міжгалузевий правовий засіб (інститут), метою якого є захист
страхових інтересів осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Встановлено, що в межах договору страхування, передбаченого гл. 67 ЦК України, слід виділяти види і підвиди страхування. Тому договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як різновиду договору страхування, притаманні всі ознаки останнього: він є строковим, оплатним, взаємним, двохстороннім, алеаторним, договором з надання страхових послуг. Зроблено висновок про те, що зарубіжний досвід проведення страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату дозволяє розвинути цей вид страхування в Україні, сформувати відповідну нормативну базу у регулюванні відносин у цій сфері.

Другий розділ «Структура правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату» присвячений характеристиці структури правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату і містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Об’єкт правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату» встановлено, що у правовідносинах страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату слід виділяти безпосередній об’єкт – забезпечення страхових інтересів суб’єктів правовідносин, який складається з двох елементів – юридичного об’єкту, у вигляді дій страховика і страхувальника та матеріального предмету, в якому матеріалізується страховий інтерес до застрахованих творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату. З огляду на досвід страхування іноземними страховиками визначено, що страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату передбачає можливість завдання шкоди таким найбільшим групам майна: твори образотворчого мистецтва, що включають в себе живопис, друк, фотографії; рідкісні книги; антикварне озброєння; колекційні вина; ювелірні прикраси; колекційні автомобілі; рідкісні марки і монети; інші об’єкти колекцій. З’ясовано, що предмети, які приймаються на страхування, можуть бути поділені на дві категорії: 1) музейні експонати, які виведені з ринкового обігу, а їх цінність може бути дуже високою та зростати з кожним роком; 2) антикварні цінності та твори мистецтва, що знаходяться в ринковому обігу; для встановлення їх вартості пропонується використовувати ринкову, аукціонну оцінку або оцінку твору визнаними музейними експертами.

У підрозділі розглянуто застосування термінів «майновий інтерес» та «страховий інтерес» у законодавстві та науці радянського та пострадянського періодів. З’ясовано, що страховий інтерес є різновидом
майнового інтересу. Для визнання майнового інтересу страховим потрібно, щоб він відповідав певним ознакам. На підставі проведеного аналізу пропонується дефініцією «страховий інтерес», яка відображає специфічне поняття не тільки страхування предметів мистецтва та інституту майнового страхування, так і страхового права в цілому, замінити дефініцію «майновий інтерес», що використовується у ЦК України та Законі України «Про страхування».

На підставі аналізу законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про митний тариф», «Про музеї та музейну справу», Правил торгівлі антикварними речами встановлено, що: 1) об’єкти щодо яких можливе укладання договору страхування формалізовані в актах цивільного та іншого законодавства як такі на загальному рівні, як об’єкти авторського права чи як інші об’єкти з огляду на специфіку врегулювання відносин щодо них тією чи іншою галуззю права; 2) вони мають загальні та спеціальні ознаки; 3) мають художню, історичну, культурну, етнографічну цінність, чи інші властивості які підлягають правовій охороні; 4) є легальними і належать певній особі; 5) мають загальні та спеціальні правові режими.

У підрозділі 2.2. «Учасники правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату» встановлено, що безпосередньо сторонами договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату є страховик та страхувальник, який має право власності, інші речові права чи зобов’язальні права на ці об’єкти прав. Встановлено, що страхувальниками можуть бути не тільки громадяни України, але й іноземні громадяни та особи без громадянства. З огляду на це обґрунтована недоцільність виділення окремої ст. 44 Закону України «Про страхування», присвяченої рівності іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб на території України щодо користування правом на страховий захист нарівні з громадянами і юридичними особами України. Запропоновано внесення змін до ст. 3 Закону України «Про страхування» та ст. 984 ЦК України та визначення поняття страхувальника як юридичних та дієздатних фізичних осіб, які мають страховий інтерес щодо об’єкта страхової охорони і уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Розглянуто коло осіб, які укладають договори страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату. Так, страхувальниками у договорі страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату можуть виступати державні музеї, власники приватних колекцій, автори творів та комерційний сектор, який представлений галереями, салонами, магазинами, які в більшості випадків не є власниками творів.

 
Страхувальниками за договором страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату можуть виступати не тільки власники, але й інші особи, які несуть відповідальність за збереження майна. Наприклад, особи, яким цінності передаються для реставрації, демонстрації /показу, перевезення, на комісійний продаж і зберігання (галереї, музеї, транспортні компанії, ломбарди тощо).