ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичною і практичною значущістю проблемних питань, пов’язаних з оптимізацією діяльності вітчизняних органів внутрішніх справ (в подальшому - ОВС). Необхідність підвищення ефективності правоохоронної діяльності, провідна роль в якій належить ОВС, є закономірною вимогою, що постає у суспільствах, які стали на шлях побудови демократичної, правової, соціальної держави, здатної інтегруватися у європейський правовий простір.

Правовідносини за участю ОВС, які виникають і розвиваються в українському суспільстві, були предметом дослідження теоретиків права. Специфічний характер мають правовідносини за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях. Дослідження таких правовідносин вперше проведено в теоретико-правовій площині. Однак актуалізує проблему не стільки першість її постановки, скільки наявність низки питань, що вимагають теоретико-правового аналізу для їх уточнення з метою комплексного вирішення поставленої проблеми. Потребують тлумачення категорія “правовідносини” і термін “правовідносини за участю ОВС”, які є неоднозначними у вітчизняній юридичній науці. Без конвенціональних понять правовідносин, особливостей структури та ознак правовідносин за участю ОВС дослідження даної проблеми виявляється неможливим.

Актуальність і комплексність дослідженню надає запропонований методологічний підхід за принципом співвідношення “загальне - особливе - одиничне”, де загальним є аналіз поняття правовідносин, особливим - обгрунтування специфіки правовідносин за участю ОВС, одиничним - висвітлення правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях, їх місця і ролі в механізмі правового регулювання.

Не меншу актуальність має розмежування двох підходів (теоретико-управлінського (суб'єктно-об’єктного) і теоретико-правового (суб’єктно-суб’єктного) до тлумачення правовідносин за участю ОВС. Теоретико-правовий підхід дає можливість розкрити ці правовідносини через категорії “функції права”, “правова форма” тощо, визнати в правовідносинах правову форму діяльності ОВС, що (діяльність) є їх змістом у межах певного функціонально-правового призначення.

Спричиняють актуальність дослідження проблеми практичної діяльності ОВС України, узагальнення напрямків мобілізації зусиль для запобігання, ліквідації і локалізації як самих надзвичайних ситуацій, так і їх наслідків, запропонування пропозицій щодо використання ефективних способів задля досягнення цими органами бажаних результатів.

Багатоаспектний характер теми дисертаційного дослідження визначив необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме - робіт у сфері юриспруденції, філософії, праксіології, соціології, теорії прав людини, тактико-спеціальної підготовки та ін.

Теоретичною  основою  дисертації  слугували  праці  вчених-спеціалістів  різних          галузей права,  насамперед  тих.,  хто  тією   чи   іншою  мірою  торкався  проблем   правовідносин за   участю   ОВС    (Н. Л.  Гранат,  В. О.  Лисенко,  A. M.  Миронов,  А. Ю.  Олійник,   M. I.  Іншин,

2

С.Н. Сабікенов, І.А. Сердюк, О.Ф. Скакун, Ю.Ю. Томілова, О.В. Юриста та ін.). Загальнотеоретичним підґрунтям стали праці видатних мислителів (А. Еспінас, І. Кант, Ш. Монтеск’є, X. Харт, М. Цицерон та ін.)_, а також наукові роботи таких правників, як С.С. Алексєєв, П.В. Анісімов, Ю.Б. Батуріна, В.М. Горшеньов, Ю.І. Гревцов, В.В. Гущин, Ю.В. Дубко, А.П. Дудін, А.П. Заєць, О.С. Іоффе, В.Б. Ісаков, Д.А. Керимов, А.Т. Комзюк, М.М. Коркунов, C.O. Кузніченко, А.В. Малько, Н.І. Матузов, Є.Я. Мотовиловкер, СМ. Олейников, Л.I. Петражицький, І.М. Погрібний, В.М. Протасов, П.М. Рабинович, Т.М. Радько, Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстой, P.O. Халфіна, Е.Ф. Шамсумова, Г.Ф. Шершеневич, Л.С. Явич та ін. У дисертації використанні роботи зарубіжних авторів, а саме Ж. Карбон’є, Д. Ллойд, У.Р. Матурана,                 Л. фон Мизес, В. Ратібор, П. Рікьор та ін., праці яких присвячені різноманітним галузям знань. Не зменшуючи досягнутого наведеними науковцями, слід відзначити, що проблема відсутності глибоких досліджень правовідносин за участю ОВС, особливо у надзвичайних ситуаціях, певною мірою негативно позначається на розвитку теоретичних аспектів, спрямованих на удосконалення діяльності цих органів, що зумовлює недоліки на практиці.

Актуальність даної проблеми, необхідність її комплексного розкриття через систему правових категорій (правовідносини, функції права, правова форма тощо), а також відсутність розробок у вітчизняній теоретико-правовій науці зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.2 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18 червня 2004 року №20/4-2; пп. 1.1.5, 1.1.6, 1.1.10, 1.2.34, 1.2.53, 1.2.55, 2.11.172, 2.11.173 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755; пп. 2, 3.3, 9.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005 року № 13, а також планів наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в доведенні гіпотези про те, що правовідносини є єдино можливою правовою формою діяльності ОВС, у виявленні специфіки цих відносин за надзвичайних ситуацій та у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність зазначених органів, і практики його застосування.

Досягнення поставленої мети затребувало вирішення таких задач:

- узагальнити   і   диференціювати  розмаїття  підходів  до розуміння сутності правовідносин;

3

- встановити характер зв’язку функцій права та правовідносин за участю ОВС у контексті аналізу запропонованого автором розмежування регулятивного, охоронного та захисного напрямів правового впливу на суспільні відносини;

-  умотивувати, що правовідносини за участю ОВС є правовою формою їх діяльності;

- сформулювати поняття, визначити ознаки та розкрити структуру правовідносин за участю ОВС у ординарних та надзвичайних умовах;

- класифікувати правовідносини за участю ОВС на певні види відповідно до запропонованих критеріїв;

- дати правову кваліфікацію надзвичайної ситуації як специфічної юридичної підстави для динаміки правовідносин за участю ОВС;

- охарактеризувати сутність і місце правового режиму в системі впливу права на суспільні відносини та визначити надзвичайний адміністративно-правовий режим як правову форму правовідносин, в якій здійснюється динаміка цих відносин за надзвичайних ситуацій, зокрема, за участю ОВС;

- здійснити правову характеристику поняття “спеціальна операція” та з її допомогою встановити, як відбувається реалізація правових засобів, що забезпечують надзвичайний адміністративно-правовий режим;

- внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність ОВС у надзвичайних ситуаціях.

Об’єктом дослідження є правовідносини в системі суспільних відносин і, зокрема, правовідносини за участю ОВС.

Предметом дослідження є закономірності конституювання правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використано широкий                    комплекс методів та методологічних підходів. Системний підхід дозволив встановити                      роль правовідносин   у системі впливу права на суспільні відносини та місце правовідносин           за участю ОВС у загальній системі правовідносин, визначити різновиди правовідносин за      участю ОВС як в ординарних,  так і надзвичайних умовах (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3). Логіко-семантичний та логіко-юридичний методи допомогли сформулювати авторські поняття “правовідносини за участю ОВС”,  “правовідносини  за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях”, уточнити та вдосконалити  вже існуючі дефініції понять “надзвичайна ситуація”, “правовий режим”, “спеціальна операція” тощо, встановити співвідношення між категоріями права “правова ідея”, “норма права”, “правовідносини”, “правовий режим”. Формально-догматичний метод посприяв аналізу норм чинного законодавства України,  що  регулюють  діяльність  ОВС у надзвичайних   ситуаціях  (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3).  Теоретико-прогностичний метод    став у нагоді  для  розробки  пропозицій  щодо  вдосконалення  чинного законодавства у          сфері діяльності ОВС у надзвичайних ситуаціях (підрозділи 2.2, 3.2. 3.3). Діалектичний           метод застосовувався  для  виявлення  загальнотеоретичних  засад правовідносин  за  участю  ОВС

4

у надзвичайних ситуаціях та об’єктивних передумов удосконалення та закріплення таких правовідносин на законодавчому рівні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3). Методи аналізу і синтезу допомогли дослідити структуру правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях та виявити їх специфічні ознаки, а також чинники впливу на динаміку цих відносин (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3). Компаративістський метод посприяв порівнянню правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях з ординарними. Крім того, в дослідженні використовувалися такі методи емпіричного дослідження, як соціологічний (анкетування) і статистичний (додатки до дисертації).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним науковим дослідженням правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях.

Елементи наукової новизни знайшли своє відображення в наступному:

- уперше створено авторську концептуальну модель дослідження правових засад діяльності ОВС, ґрунтуючись на таких фундаментальних правових категоріях, як “функції права”, “правовідносини”, “правова форма”, їх взаємозалежності та взаємодії;

- уточнено поняття “регулятивна функція права”, “регулятивні правовідносини”, “охоронна функція права”, “охоронні правовідносини”, “захисна функція права”, “захисні правовідносини”, “надзвичайна ситуація”, “правовий режим”, “надзвичайний адміністративно-правовий режим”, “спеціальна операція”;

- уперше обгрунтовано доцільність розмежування спеціально-юридичних функцій права на три самостійних види - регулятивну, охоронну та захисну за запропонованими критеріями;

- уперше доведено, що діяльність ОВС здійснюється виключно в межах правовідносин, які є правовою формою цієї діяльності, та розвинуто положення про те, що термін “діяльність” в юриспруденції підпорядкований терміну “правовідносини”, бо характеризує зміст діянь учасників цих відносин;

- розвинуто вчення про правовідносини в контексті правової форми, що є об'єктивним виявом взаємозв’язку між елементами правової системи, способом зовнішнього і внутрішнього життя права, та уточнено, що динаміка правовідносин здійснюється у межах правових режимів;

- удосконалено визначення поняття “правовий режим” як самостійного елементу правової системи, розкрито його ознаки та встановлено місце в процесі правового впливу на суспільні відносини;

- уперше визначені специфічні ознаки правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях, наведено види цих відносин та критерії класифікації, конкретизовано їх структуру;

-  уперше сформульовані чинники, що впливають на динаміку правовідносин за участю ОВС у надзвичайних ситуаціях;

- розвинуто  теоретико-правове трактування змісту  надзвичайного  адміністративно-правового  режиму   як   комплексу   правових   засобів,  що  реалізуються  в   заходах   спеціальної

5

операції;

- на основі узагальнення практики поглиблено досягнення юридичної науки щодо засобів реагування ОВС на надзвичайні ситуації;

-  розкрито особливості застосування заходів фізичного примусу у надзвичайних ситуаціях;

- виявлено властивості спеціальних операцій як комплексу заходів, передбачених правовими нормами, що вказують на необхідність їх практичного відмежування від інших операцій, які проводяться силовими органами держави, зокрема, ОВС;

- запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до Законів України “Про міліцію”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, “Про правовий режим надзвичайного стану” (пропозиція викладена у вигляді проектів норм закону).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й теоретично обґрунтовано висновки та пропозиції, які сприятимуть подальшому поглибленню аналізу концептуальних засад діяльності ОВС у надзвичайних ситуаціях, удосконаленню дослідження правовідносин як правової форми.

Одержані результати мають наступне практично-прикладне значення:

- у правотворчій сфері - в результаті дослідження сформульовано правові норми, на підставі яких пропонується внести зміни та доповнення до чинного законодавства, що регулює діяльність ОВС у надзвичайних ситуаціях (акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 27 лютого 2006 року № 06-19/15-264);

- у правозастосовчій діяльності - одержані висновки використовуються для вдосконалення практичної діяльності ОВС (акт впровадження в практичну діяльність УМВС України в Харківській області від 7 квітня 2006 року № 315/1; акт впровадження в практичну діяльність батальйону міліції особливого призначення “Беркут” при УМВС України в Харківській області від 12 червня 2006 року № 112/227);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються в розробці навчально-методичної літератури з курсу “Теорія держави і права” в Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації доповідались на таких науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності”, 30 травня 2003 року                (м. Харків), “Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх         справ України”, 5 березня 2004 року (м. Харків), “Актуальні проблеми сучасної науки                     в дослідженнях молодих вчених”, 23  квітня  2004  року  (м. Харків), “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки”, 17 березня            2006  року   (м. Харків),  “Актуальні проблеми  сучасної  науки в  дослідженнях  молодих учених”,

6

12 травня 2006 року (м. Харків).

Основні положення дисертації також були обговорені на міжнародних науково-практичних форумах - міжнародному семінарі “Безпека в Причорноморському регіоні України: загрози та протидія”, 8 квітня 2004 року (м. Одеса), міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених”, 19 травня 2004року (м. Харків), “Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку”, 3-4 травня 2005 року (м. Одеса).

Публікації автора. Результати дослідження опубліковані в семи наукових статтях у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для спеціальності “Правознавство”, а також у тезах 8 доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, списку використаних джерел - 356 найменувань, п’яти додатків. Загальний обсяг дослідження становить 287 сторінок, з яких 195 - основний текст, 58 сторінок -додатки, 34 сторінки - список використаних джерел.