ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ГРОМАДЯНАМ НА ПРАВІ ВЛАСНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перетворення в структурі земельних відносин в Україні в зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформ зумовило перегляд відносин власності на землі сільськогосподарського призначення. Становлення селянина як господаря землі шляхом структурної перебудови сільськогосподарського виробництва, створення багатоукладного сільського господарства на підставі різних форм власності на засоби виробництва і форм сільськогосподарського землевикористання в умовах прийнятого Земельного кодексу України показує, що в сільському господарстві поступово формується клас реальних власників.

В нашій країні монополія державної власності на землю існувала тривалий час, але зміни в економічній орієнтації призвели на перших порах до появи нових форм власності на землю, а потім до їх конституційного закріплення. Конституція України встановила, що громадяни України мають право власності на землю. Право приватної власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Попередні результати земельної реформи свідчать про те, що в ході земельних перетворень був встановлений плюралізм форм власності на землю і  форм господарювання на ній, але існує нагальна потреба більш детального наукового вивчення всіх питань, пов'язаних із земельними перетвореннями в Україні, з урахуванням вимог нового Земельного кодексу України.

Дослідженню питань земельно-правових відносин в свій час було приділена значна увага. Їм була присвячена значна кількість монографічних, дисертаційних, наукових досліджень і навчальної літератури. В радянській період всебічно були вивчені проблеми правового режиму земель сільськогосподарського призначення в радянській період, виключної державної власності на землю, права землекористування громадян, обмеження права землекористування громадян і т.п. З переходом нашої держави до ринкових відносин склалася ситуація, коли з виникненням нових форм власності на землю почалося законодавче регулювання відносин власності, але теоретичні, наукові розробки деякий час відставали від практичних перетворень.

Сьогодні загальні питання правового режиму земель сільскогосподарського призначення, земельної власності розглядалися в дисертаційних дослідженнях М.Я.Ващишин, О.Н.Вовк, І.А.Дмитренка, О.І.Заєць, В.І.Федоровича, М.В.Шульги та інш. Багато уваги цьому питанню приділялося в наукових працях В.І.Андрейцева, І.І.Каракаша, П.Ф.Кулинича, В.Л.Мунтяна, В.В.Носика, О.О.Погрібного, В.І.Семчика, Н.І.Титової, Ю.С.Шемшученка, В.З.Янчука та інш. Але в земельно-правовій літературі поки що відсутні істотні теоретичні розробки і дослідження з проблеми правового режиму земель сільськогосподарського призначення, які використовуюються на праві приватної власності, а особливо питань, пов'язаних з правом громадян на земельну частку (пай). Тому з розвитком ринкових відносин необхідно чіток визначити науково обгрунтовати ставлення до приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, в тому числі до права на земельну частку (пай), що й зумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему «Правове забезпечення земельної реформи в південному регіоні України», яка розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії «Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин».