ПРАВОВИЙ СТАТУС АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням інс­ти­туту банкрутства для повноцінного функціонування економіки країни, недоско­налістю правого регулювання статусу арбітражного керуючого у судових про­цедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

         Одним із пріоритетних напрямів розвитку законодавства в Україні є вдосконалення законодавства про банкрутство, зокрема законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого в процедурах банкрутства, яке має більш повно відповідати завданням та змісту інституту банкрутства та сприяти повноцінному функціонуванню економіки України. Основи законодавства про банкрутство були закладені ще в СРСР, проте, враховуючи відсутність необ­хідності в застосуванні ринкових інструментів у сфері регулювання відносин майнового характеру між учасниками торгового обороту, законодавча розробка цього інституту на довгий час була припинена. Після набуття Україною неза­лежності процес економічних перетворень викликав потребу у впровадженні інституту банкрутства, у зв’язку із чим у 1992 році було прийнято Закон Ук­раїни "Про банкрутство", який із-за відсутності досвіду застосування інституту банкрутства на практиці не виконував необхідної для економіки України функції. В результаті цього у 1999 році Верховною Радою України було ухва­лено Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом", яким фактично було закріплено відмінну від поперед­ньої концепцію інституту банкрутства. Згідно з нею на перше місце було поставлено відновлення платоспроможності боржника, а не визнання його банкрутом та ліквідацію, введено нові процесуальні фігури, а саме, арбіт­раж­ного керуючого. Проте враховуючи, що формування Закону України "Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" більшою мірою відбулось на основі чужого досвіду та уявлень, він не позбавлений недо­ліків та внутрішніх протиріч, які негативно позначаються на правозастосовчій діяльності. Це зумовлює потребу в проведенні наукового дослідження у цьому напрямі, зокрема, і у напрямі вивчення правового статусу арбітражного керую­чого в судових процедурах банкрутства.

         Вибір теми дослідження визначається також і тим, що в українській юри­дичній літературі недостатньо досліджуються питання правового регулювання статусу арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Не при­ділено достатньої уваги специфіці призначення та ролі арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Залишаються поза увагою вчених питання порядку ліцензування діяльності арбітражного керуючого, відповідальності та страхування його діяльності тощо.

         Ця робота є спробою здійснення цілісного підходу до з’ясування право­вого статусу арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Крім того, наявність у чинному законодавстві України прогалин у регулюванні пра­вового статусу арбітражного керуючого зумовлює потребу в дослідженні теоре­тичних питань правового регулювання діяльності арбітражного керуючого та розробленні відповідних науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку і вдосконалення українського законодавства у цій сфері.