ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СЛИЯНИЯ И ПРИСОЕДИНЕНИЯ ХОЗЯЙСТВЕННЫХ ОБЩЕСТВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Прагнення господарських товариств до зміцнення своїх позицій на відповідному ринку зумовлено багатьма причинами: глобалізацією, макроекономічними процесами, швидко змінюваним конкурентним середовищем. За даними консалтингової компанії KPMG та Dialogic за 2005 рік вартість угод зі злиття та приєднання на світовому ринку склала 1,536 млрд. дол., що на 47 % вище показників за 2004 рік; кількість таких угод за цей же період збільшилась на 10 % порівняно з 2004 роком та склала 18,481 (2004 рік – 16,808).

Для багатьох українських підприємств питання проведення злиття та приєднання є стратегічним, оскільки сприяє зміцненню позицій на ринку, поглибленню та розширенню спеціалізації виробництва, зниженню виробничих витрат, і, як наслідок, підвищенню конкурентоздатності продукції.

Ефективність здійснення процесів злиття та приєднання залежить від належного правового регулювання відносин, що складаються у цій сфері, оскільки неадекватне відображення в праві економічних інтересів господарських організацій здатне блокувати проведення вказаних процесів.

У законодавстві процеси злиття та приєднання врегульовані фрагментарно та переважно на підзаконному рівні, враховуючи, що за останнє десятиріччя у зв’язку із приватизацією мали перевагу протилежні процеси – розукрупнення державних підприємств. Нове законодавство останніх років в певній мірі намагалося заповнити правовий вакуум в регулюванні реорганізації шляхом злиття та приєднання, але залишилися проблеми, що призводять до штучного гальмування укрупнення українського бізнесу. Це, зокрема, невизначеність строків, неврегульованість процедури та етапів злиття і приєднання, недосконалість способів забезпечення інтересів кредиторів, відсутність обмежень щодо „вимивання” активів. Гарантії захисту приватних інтересів кредиторів та учасників (акціонерів) не в повній мірі збалансовані із публічними інтересами, які убачаються в укрупненні підприємства як основної ланки економіки, збереженні його як платника податків та роботодавця.

Проблеми правового регулювання злиття та приєднання розроблені здебільшого в межах дослідження загальних питань припинення господарських товариств, у тому числі шляхом реорганізації. Ці питання розглядалися в працях О.А. Беляневич, О.М. Вінник, А.Є. Єфименка, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, І.М. Кучеренко, В.В. Лаптєва, І.В. Спасібо-Фатєєвої, Є.А. Суханова, Б.Б. Черепахіна, В.С. Щербини, О.С. Янкової та інших. Між тим доопрацьовування потребують питання визначення поняття, правової природи договорів про злиття та приєднання, їх змісту, форми, порядку укладання та виконання. Майже не досліджено порядок обміну акцій або часток у процесі злиття та приєднання. Дискусійними залишаються проблеми захисту законних прав та інтересів учасників, кредиторів, держави.

З огляду на викладене, дослідження правового регулювання злиття та приєднання господарських товариств є доцільним та актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету МОН України за темами „Правове регулювання цивільних відносин в умовах переходу до ринкової економіки”, (держреєстрація № ГО – 01/43 0111U005725), „Правове забезпечення становлення громадянського суспільства в умовах ринкових відносин” (держреєстрація                       № Г – 06/46 0106U003340), в яких авторка брала участь як співвиконавець, і в межах яких досліджено правове регулювання злиття та приєднання господарських товариств, визначено шляхи подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.