ПРИМЕНЕНИЕ ИНФИТА- И ЛАЗЕРОТЕРАПИИ В САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ С ПОСЛЕДСТВИЯМИ ИНФАРКТA МОЗГА

Краткое содержание

Матеріали і методи  дослідження. Обстежено 124 хворих віком від 30 до 78 років із наслідками ІМ (чоловіків — 70, жінок —  54),  які надійшли на санаторно-курортну реабілітацію в різні терміни від початку захворювання (ранній і пізній відновлювальні й резидуальний періоди). Хворі обстежені в динаміці до і після курсу реабілітації. Клінічний діагноз виставляли відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Х перегляду. Вивчали скарги, неврологічний статус, функціональний стан нервової, серцево-судинної системи, біохімічні (коагуло- і ліпідограми крові), біомеханічні, когнітивні і психоемоційні показники. При оцінці рухових порушень досліджувався об’єм активних рухів у паретичних кінцівках, м’язова сила, а також стан м’язового тонусу. Об’єм активних рухів вимірювався в градусах і виражався у відсотках щодо фізіологічної норми. Центральна і периферична гемодинаміка вивчалися за допомогою РЕГ і РВГ. Використовували стандартні відведення FMd, FMs і OMd, OMs. Проводили фазово-амплітудний кількісний аналіз РЕГ. Розраховували: реографічний (РІ), дикротичний (ДКІ), діастолічний (ДСІ) індекси. При кількісній оцінці РВГ нижніх кінцівок обчислювали РІ, ДКІ, ДСІ і КА. Ліпідний  обмін  визначали  за   рівнем   загального   холестерину   (ЗХ)   і  β-ліпопротеїдів. Стан м’язового апарату у хворих із наслідками ІМ визначали за допомогою динамометрії. Опороспроможність вивчали за ступенем розподілу навантаження на нижні кінцівки. Оцінка якості життя у хворих з наслідками ІМ проводилася за допомогою Індекса Активності Повсякденного Життя Бартела (Barthel ADL Index). Для скринінг-дослідження когнітивних функцій використовувався Тест Міні-Ментал, або Міні-Дослідження Розумового Стану (Mini-Mental State Examination, або MMSE), який містить оцінку пам’яті, уваги і орієнтації, мовних функцій, читання і письма в балах. Для оцінки психоемоційного стану, відповідно до міжнародних стандартів, використовували Індекс Загального Психологічного Благополуччя (Psychological General Well-Being Index).

Хворі із наслідками ІМ (124 особи), що надійшли на санаторно-курортну реабілітацію в різні терміни (ранній і пізній відновлювальні й резидуальний періоди), були розділені на групи відповідно до призначеного комплексу лікування.

На етапі раннього реабілітаційного періоду перебував 61 пацієнт із наслідками ІМ у терміни від 3 до 6 міс від початку захворювання.

1-ша група (СКЛ+ЛТ) — 15 осіб, які одержували, разом із СКЛ, лазеротерапію (ЛТ). Вплив проводився шляхом одночасного інтераурикулярного впливу (на барабанну перетинку) з двох сторін і точку акупунктури (Т (XIII) 24 (шень-тін) лазерним випромінюванням червоного діапазону з довжиною хвилі 632,8 нм, вихідною потужністю 25–30 мВт із використанням багатоканального світловоду, тривалістю процедури від 5 до 10 хв, щодня, на курс 10.

2-га група (СКЛ+ІТ) — 19 осіб, які одержували, разом із СКЛ, курс інфітатерапії (ІТ) (негативні монополярні імпульси трикутної форми напругою 13 В з частотою 20–80 Гц, при напруженості електричного    поля 0,1 В/м і магнітного поля 4x10^-9 Тл). Схема проведення процедур включала збільшення частоти і тривалості дії від 1-ї до 6-ї процедури (від 30 до 70 Гц, починаючи з 3 до 9 хв) з подальшим зменьшенням 6-ї процедури за параметрами 5-ї, 7-ї — за параметрами   4-ї, 8-ї — за параметрами 3-ї і т. д. Завершується вплив на частотах 30–40 Гц з експозицією 3–5 хв. Процедури проводяться щодня, на курс 10.

3-тя група (СКЛ+ЛТ+ІТ) — 15 осіб, які разом із СКЛ одержували інфітатерапію з подальшим (з інтервалом 10–15 хв) призначенням лазеротерапії за вказаними методиками, щодня, на курс 10.

4-а контрольна група — 12 осіб, одержували санаторно-курортне лікування (СКЛ), що містило бальнеотерапію (кисневі напівванни 40 мг/л, 36–37 °С, тривалістю 10–12 хв, через день, на курс 9–10), масаж уражених м’язів і комірцевої ділянки, лікувальну фізкультуру і механотерапію по 10 процедур, щодня.

На етапі пізнього відновлювального періоду перебував 31 пацієнт із наслідками ІМ в терміни від 6 міс до 1 року після виникнення захворювання.

5-та група (СКЛ) — 15 осіб, які одержували вказане санаторно-курортне лікування.

6-ту групу (СКЛ+ЛТ+ІТ) утворили 16 осіб, які разом із СКЛ  одержували комплекс інфіта- і лазеротерапії за вищенаведеною методикою.

На етапі резидуального відновлювального періоду перебувало 32 хворих із наслідками ІМ у терміни від 1 до 3 років від моменту виникнення захворювання.

7-ма група (СКЛ) — 16 осіб, утворили контрольну групу.

8-ма група (СКЛ+ЛТ+ІТ) — 16 осіб, які разом із СКЛ  одержували комплексне лікування з призначенням інфіта- і лазеротерапії.

Всі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних і параклінічних досліджень.

Статистичну обробку результатів проводили з використанням критерію Стьюдента для зв’язаних вибірок при аналізі розбіжностей до та після лікування, а також однофакторний дисперсійний аналіз при оцінці розбіжностей між групами лікування. При цьому розраховували середнє арифметичне значення (М),  стандартне вiдхилення (SD) та критерій  спряженості з розрахунком c² Пірсона. Рівень значущості «р» приймався рівним 0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Всі спостережувані хворі перенесли ІМ, етіологічними чинниками якого у 50 (40,3 %) був атеросклероз, у 74 (59,7  %) — атеросклероз  у  поєднанні  з  артеріальною  гіпертензією. Давність  захворювання  становила  від  3  міс до 3 років; 61 (49,0 %) хворий надійшов на реабілітацію в ранньому відновлювальному періоді (до 6 міс після ІМ); 31 (25 %) — в пізньому відновлювальному періоді (до 1 року) і 32 (25,8 %) — в резидуальному періоді захворювання (від 1 до 3 років).

При надходженні  хворі пред’являли скарги на головний біль — 110 (88,5 %), запаморочення  — 114 (91,8 %), шум у вухах — 77 (62,3 %),  слабкість і обмеження рухів  у паретичних кінцівках — 95 (77,0 %), відчуття оніміння в них  — 84  (67,9 %), зниження пам’яті — 106 (85,2 %), підвищену дратівливість — 63 (44,3 %), порушення сну — 51 (40,9 %), втрату побутових навичок — 63 (50,8 %), порушення мовлення — 37   (29,5 %), підвищення АТ — 120  (96,7 %) осіб.

У неврологічному статусі виявлялися порушення черепної іннервації у вигляді асиметрії носогубних складок у 87 (70,4 %), рухової функції у вигляді геміпарезів різного ступеня— у 82 (65,9 %) хворих (явища легкого геміпарезу — у 26,6 %, помірно вираженого — у 36,2 %,  значно вираженого — у 3,1 % хворих). Підвищення м’язового тонусу за спастичним типом  спостерігалося у 61,2 %, порушення чутливості — у 45,9 %, анізорефлексія — у 90,1 %, патологічні кистьові й стопні рефлекси — у 39,7 %, рефлекси орального автоматизму — у 22,4 %, вегетативно-трофічні і судинні порушення — у 62,7 % хворих. Психоорганічний синдром різного ступеня вираженості реєструвався у 99 (85 %), а порушення мовлення — у 36 (29,5 %) хворих.

Серед супровідних превалювали захворювання серцево-судинної системи: артеріальна  гіпертензія — у 74 (59,7 %), ішемічна хвороба серця, порушення серцевого ритму — у 49 (39,4 %), постінсультні артропатії — у 56 (45,1 %) хворих.  У всіх хворих були виявлені порушення церебральної гемодинаміки: зниження рівня мозкового кровонаповнення — у 88 (71 %), підвищення тонусу артерій — у 90 (72,5 %), порушення венозного відтоку — у 117 (94,3 %), асиметрія мозкового кровообігу — у 106 (85,2 %). У 115 (93 %) хворих до лікування реєструвалися порушення ліпідного обміну. У більшості (96 осіб — 77,4 %) спостерігалися порушення згортальної і фібринолітичної систем крові. За більшістю аналізованих психофізіологічних показників у хворих із наслідками ІМ, що надійшли на санаторно-курортну реабілітацію в різні терміни, відмічалися когнітивні порушення.

Застосування лікувальних комплексів, що вивчалися, приводило до позитивної динаміки скарг у хворих із наслідками ІМ на етапі раннього відновлювального періоду. 

Так, збільшилася кількість хворих із відсутністю головних болів. Найбільш вираженою вказана динаміка на 80% була при застосуванні (СКЛ+ЛТ+ІТ), р<0,001, а також на 57,9 % — (СКЛ+ІТ),  р<0,002. У групах СКЛ і (СКЛ+ЛТ)  зменшення числа хворих з головним  болем було статистично не вірогідним.

Позитивна динаміка скарг на запаморочення була найбільш значущою в групах (СКЛ+ЛТ) і (СКЛ+ЛТ+ІТ), де вона зникла відповідно у 93,3 % ( р<0,001) і 86,7 % ( р<0,001) хворих.

Слід зазначити зникнення слабкості в кінцівках після проведеного лікування. Найкращі результати були одержані  в групі (СКЛ+ЛТ+ІТ), (c²=6,1; р=0,013). У хворих, які одержували СКЛ, (СКЛ+ЛТ), (СКЛ+ІТ), статистично значущих змін не спостерігалося.

Усі комплекси лікування, що вивчалися, сприятливо впливали на динаміку АТ у ранньому відновлювальному періоді. У групі СКЛ нормалізація АТ мала місце у 33,3 % хворих, що статистично не вірогідно (c²=2,3; р=0,13). У 100 % хворих, які одержували (СКЛ+ЛТ), АТ нормалізувався (c²=13,1; р=0,003), а у хворих, що одержували (СКЛ+ІТ), нормалізація АТ мала місце у 84,2 %  спостережень (c² =14,4; р=0,002). З найбільшим ступенем вірогідності (c²=11,1; р=0,009)  нормалізація АТ відмічалася в групі комплексного застосування інфіта- і лазеротерапії.

Позитивна динаміка скарг супроводжувалася змінами в неврологічному статусі хворих із наслідками ІМ, що надійшли на ранній етап реабілітації, що підтверджувалося поліпшенням функції черепних нервів, зменшенням анізорефлексії, регресом патологічних рефлексів стоп і їх кистьових аналогів, поліпшенням виконання стато-координаторних проб, збільшенням об’єму активних рухів зі зростанням у них м’язової сили і зниженням підвищеного м’язового тонусу, регресом вегетативних дисфункцій.

Аналіз динаміки рухової активності за шкалою Демиденка у хворих із наслідками ІМ, що надійшли на ранній етап реабілітації, свідчить про позитивні зміни під впливом всіх застосовуваних лікувальних комплексів. Зросла кількість хворих з повним відновленням руху на 8,3%, 6,6%, 10,5%, 53,3% відповідно у групах 4,1,2,3, зростання статистично вірогідне лише у групі (СКЛ+ЛТ+ІТ).

В результаті застосування лікувальних комплексів на етапі раннього відновлювального періоду у хворих із наслідками ІМ відмічалася нормалізація м’язового тонусу. При цьому найбільша ефективність одержана при комплексному застосуванні (СКЛ+ЛТ+ІТ): у 53,3 % хворих цієї групи порушений до лікування м’язовий тонус нормалізувався (p<0,01); у групі (СКЛ+ЛТ) кількість  хворих з порушеним м’язовим тонусом зменшилася на 33,3 % (р<0,02), у групах СКЛ, (СКЛ+ІТ) динаміка змін була не вірогідною.

Поліпшення м’язового тонусу супроводжувалося зменшенням ступеня геміпарезу, за рахунок зменшення кількості хворих із геміпарезом середнього ступеня тяжкості. Ці зміни були більш вираженими у хворих, що одержували (СКЛ+ЛТ) і комплекс (СКЛ+ЛТ+ІТ), де покращення зареєстровано у 66,7 % (р<0,004); у групi СКЛ — у 41,7% (р<0,01) і  у групі (СКЛ+ІТ) — у 63,2% (р<0,001) хворих.

Аналіз динаміки мозкового кровообігу довів, що позитивна динаміка рівня пульсового  кровонаповнення  судин головного мозку відзначалася в усіх лікувальних комплексах. Порівняльна ефективність впливу лікувальних комплексів на динаміку мозкового кровообігу за даними РІ у хворих із наслідками ІМ в ранньому відновлювальному періоді свідчить про  те,  що  найбільш ефективним було комплексне застосування інфіта- та лазеротерапії  (р_1–2<0,001,  p_1–3<0,002,  p_1–4<0,002,  p_2–3<0,002,  p_2–4>0,19, p_3–4<0,001).

Порівняльна ефективність впливу  лікувальних комплексів на динаміку ДСІ у хворих із наслідками ІМ в ранньому відновлювальному періоді показала, що ступінь зниження ДСІ статистично вірогідно  більшою  мірою виражений в групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) щодо будь-якої іншої групи (р_1–2<0,001, p_1–3<0,001, p_1–4<0,006, p_2–3<0,001, p_2–4<0,001, p_3–4<0,002). Аналогічною була динаміка нормалізації після проведеної терапії ДКІ, що характеризує стан тонусу артеріол, артерій середнього і дрібного калібру.

Разом із позитивною динамікою мозкового кровообігу у спостережуваних хворих під впливом лікувальних комплексів, що вивчалися, виявлено поліпшення периферичного кровообігу, що також характеризувалося збільшенням РІ,  поліпшенням ДСІ і ДКІ. Найбільш виражені позитивні зміни РІ були у хворих, що одержували (СКЛ+ЛТ), p<0,05 і (СКЛ+ЛТ+ІТ), р<0,001.

          В результаті санаторно-курортної реабілітації поліпшувалися біохімічні показники крові у хворих, що характеризувалося зниженням ЗХ. У групі СКЛ зменшення ЗХ було в середньому на 12,3 %  (р>0,08), у групі (СКЛ+ЛТ) — на 12, 5% (р>0,09),  у групі (СКЛ+ІТ) — на 9,1% (р>0,17).    У групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) рівень ЗХ знижався в більшій мірі (на 22,1%), що статистично вірогідно (р<0,001). Рівень β-ліпопротеїдів не змінився у хворих контрольної групи (р>0,05), і статистично вірогідно зменшився у групах (СКЛ+ЛТ) на 26,5 %, р<0,001; (СКЛ+ІТ) — на 11,2 %, р<0,02; (СКЛ+ЛТ+ІТ) — на 12,0 %, р<0,01. Позитивна динаміка ПІ на етапі ранньої реабілітації відмічалася у хворих всіх груп. У хворих, які одержували СКЛ, ПІ знижувався на 2,0 % (р>0,2), (СКЛ+ЛТ) — на 6,3 % (р<0,001), (СКЛ+ІТ) — на 8,1 % (р<0,001) і (СКЛ+ЛК+ІТ) — на 9,4 % (р<0,001).

Під впливом лікування з використанням різних комплексів спостерігалася позитивна статистично вірогідна динаміка біомеханічних показників, що підтверджувалося середньою різницею між показниками до та після лікування (∆). Дані ручної динамометрії зросли у групах СКЛ —∆=3,1; (СКЛ+ЛТ) — ∆=6,1; (СКЛ+ІТ) —  ∆=5,8; (СКЛ+ЛТ+ІТ) — ∆=9,0 кг. Показники станової динамометрії зросли значніше в групах СКЛ —  ∆=5,1; (СКЛ+ЛТ) —  ∆=17,0; (СКЛ+ІТ) —  ∆=12,0; (СКЛ+ЛТ+ІТ) —  ∆=23,0 кг. Відповідно до вказаних даних поліпшилася опороспроможність, що характеризує статистично вірогідну перевагу комбінованого застосування (СКЛ+ЛТ+ІТ) порівняно з іншими комплексами. 

Після проведеної санаторно-курортної реабілітації у хворих із наслідками ІМ в ранньому відновлювальному періоді відмічалося зменшення когнітивних розладів.

Аналіз динаміки когнітивних порушень за тестом MMSE дозволив виявити відмінності у дії різних лікувальних комплексів у хворих із наслідками ІМ. Ступінь підвищення когнітивних функцій у групі (СКЛ+ЛТ) становив 10,5; у групі (СКЛ+ІТ) — 7,8; у пацієнтів групи (СКЛ+ЛТ+ІТ) — 11,7  бала,  що  статистично  вірогідно  вище,  ніж в інших групах; у групі (СКЛ) — 5,7 бала (р_1–2<0,001, p_1–3<0,02, p_1–4<0,001, p_2–3<0,001, p_2–4<0,002, p_3–4<0,002)

Разом із поліпшенням когнітивних функцій в результаті лікування відзначалася позитивна динаміка психоемоційного статусу хворих із наслідками ІМ: зменшилися тривожно-депресивні розлади, підвищилася розумова працездатність.

Порівняльна ефективність впливу лікувальних комплексів на динаміку Індексу загального психологічного благополуччя у хворих із наслідками ІМ в ранньому відновлювальному періоді свідчить про найбільшу статистично вірогідну ефективність комплексного застосування інфіта- та лазеротерапії (СКЛ+ЛТ+ІТ).   У контрольній групі показники загального психологічного благополуччя не досягли нормальних величин. Включення в комплекс лікування лазеро-, інфітатерапії та їх поєднання зумовило поліпшення індексу загального психологічного благополуччя відповідно   на  30,4;  23,2  і  31,2  бала.   Ступінь   поліпшення   в  групі (СКЛ+ЛТ+ІТ)   статистично  вірогідно  вищий,  ніж   у  будь-якій  інший (р_1–2<0,001, p_1–4<0,001, p_2–3<0,001, p_2–4<0,001, p_3–4<0,001).

Оцінка якості життя за Індексом Активності Повсякденного Життя Бартела на етапі ранньої санаторно-курортної реабілітації була найкращою при використанні (СКЛ+ЛК+ІТ), p<0,05.

Таким чином, узагальнюючи одержані дані клінічних, нейрофункціональних і біохімічних показників у хворих із наслідками ІМ після завершення реабілітації в ранньому відновлювальному періоді, можна зробити висновок, що найсприятливіший вплив на основні ланки патогенезу даного захворювання, що приводить до регресу суб’єктивних симптомів, а також загальномозкової і осередкової неврологічної симптоматики, чинить включення в реабілітаційний комплекс інфіта- і лазеротерапії.  Враховуючи доведену перевагу комплексного застосування СКЛ, інфіта- і лазеротерапії на функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, лабораторні, біомеханічні, когнітивні та психоемоційні показники у хворих із наслідками ІМ, що перебувають на ранньому етапі санаторно-курортної реабілітації, в подальшому лікуванні хворих у пізньому відновлювальному і резидуальному періодах використовували вказаний комплекс.

Застосування комбінованого методу лікування (СКЛ+ЛТ+ІТ) у пізньому відновлювальному періоді у хворих із наслідками ІМ, порівняно з контрольною групою, супроводжувалося позитивною динамікою скарг, клінічних проявів захворювання, збільшенням м’язової сили, зменшенням ступеня геміпарезу, поліпшенням центральної гемодинаміки, біохімічних показників, когнітивного і психоемоційного стану.

Головні болі регресували у  (86,0±9,0) % хворих, які одержували (СКЛ+ЛТ+ІТ), і у (43,8±12,4) % (p<0,02) хворих контрольної групи, запаморочення зникли відповідно у 100 % і (75,0±10,8) % (p<0,05), зменшилася слабкість в кінцівках у (93,3±6,5) і у (56,3±12,4) % (p<0,02), покращилося мовлення у (66,7±12,2) і у (31,3±11,6) % (p>0,05), нормалізувався АТ у (87,0±8,7) і у (43,7±12,4) % хворих (p<0,02).

Поліпшення м’язової сили в ногах після проведеної реабілітації з використанням (СКЛ+ЛТ+ІТ) спостерігалося у переважаючої кількості хворих — 86,7 % (p<0,001), порівняно з контрольною групою — 31,3 % (p<0,073), що супроводжувалося зменшенням ступеня геміпарезу відповідно у 86,6 %, (p<0,001) і у 18,8 %  (p>0,25).

На етапі пізнього відновлювального періоду у спостережуваних хворих під впливом комбінованого лікування (СКЛ+ЛТ+ІТ) поліпшувалася церебральна гемодинаміка. Так, РІ зріс з (1,26±0,06) до (1,52±0,06) Ом, p<0,01; ДСІ зменшився з (89,50±1,63) до (75,8±3,66) %, p<0,01, порівняно з контрольною групою відповідно — з (1,31±0,05) до (1,40±0,05) Ом, p>0,2 і з (89,4±1,90) до (86,3±2,0) %, p>0,2 і p<0,05 відносно (СКЛ+ЛТ+ІТ). Слід зазначити, що нормалізація показників мозкового кровообігу в пізньому відновлювальному періоді була наявна лише у 1/3 хворих.

Вміст ЗХ в результаті проведеного лікування з використанням  (СКЛ+ЛТ+ІТ) знизився відносно вихідного рівня на 17,7 % (p<0,001), а в контрольній групі — на 5,1 % (р<0,01), що свідчить про нормалізуючий вплив комбінованого лікування на стан ліпідного обміну. Водночас відзначається  статистично вірогідне зниження ПІ в групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) на 10,9 % щодо початкового рівня (p<0,001), порівняно з групою контролю — на 2,7 % (р>0,09).

У цьому періоді реабілітації спостерігається сприятлива динаміка когнітивних порушень, що характеризувалося відновленням вищих мозкових функцій у хворих, які отримували комплексне лікування. Так, показники MMSE зросли в групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) з (24,50±1,06) до (28,20±0,86) бала (p<0,02), а в контрольній групі —– з (24,70±1,20) до (25,90±0,93) бала (p>0,2) і (p>0,05) відносно (СКЛ+ЛТ+ІТ). Детальний аналіз даних тесту MMSE довів статистично вірогідну перевагу (р<0,001) комбінованого лікування (СКЛ+ЛТ+ІТ) на поліпшення концентрації уваги і рахування, пам’яті і мовних функцій відповідно у 93,3; 93,3; 80,0 % хворих, порівняно з контрольною групою — у 37,5; 37,5; 25,0 % хворих.

Водночас із вказаними позитивними змінами поліпшувався психоемоційний стан хворих, що підтверджувалося статистично вірогідним підвищенням Індексу Загального Психологічного Благополуччя. У групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) цей показник збільшився з (73,20±2,45) до (90,10±2,10) бала (p<0,001), у контрольній групі — з (72,70±2,17) до (79,00±2,10) бала (p>0,05), відносно (СКЛ+ЛТ+ІТ), p<0,01. Слід підкреслити, що у всіх хворих, які одержували комбіноване лікування (СКЛ+ЛТ+ІТ), були відмічені істотні позитивні зміни за показниками тривоги, депресії, самоконтролю, загального здоров’я, емоційного благополуччя.

Реабілітаційні заходи на етапі пізнього відновлювального періоду зумовили поліпшення якості життя хворих із наслідками ІМ, що підтверджувалося збільшенням індексу Бартела, який суттєво зріс у групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) та склав (94,30±5,50) бала (р<0,001), а в контрольній —  (87,80±7,74) бала (р<0,01).

У хворих, що надійшли на санаторно-курортну реабілітацію в резидуальному періоді, відмічалася позитивна динаміка скарг, під впливом  комплексного лікування (СКЛ+ЛТ+ІТ). Так, головний біль зник або став менш інтенсивним у 43,7 %,  запаморочення регресували — у 87,5 %, зменшилася слабкість у кінцівках — у 43,9 %, покращилося мовлення — у 37,5 % , нормалізувався АТ —  у 60,0  %, що у двічі перевищує відповідні показники контрольної групи.

У   резидуальному періоді відбувалося збільшення м’язової сили у 56,3 % хворих, які одержували (СКЛ+ЛТ+ІТ) (c² =7,1; р=0,07). У контрольній групі цей показник змінювався не так виражено (c²  =2,25; р=0,13). Зменшення ступеня геміпарезу в результаті комбінованої терапії (СКЛ+ЛТ+ІТ) зафіксовано у 62,5 % хворих (c²=8,1; р=0,001), а в контрольній групі  — у 25,3 % хворих, (c²  =2,25; р=0,13).

В результаті проведеного лікування покращився мозковий кровообіг. Так, РІ зріс з (1,07±0,09) до (1,39±0,10) Ом, (p<0,01), ДСІ знизився з (92,4±2,06) до (78,9±2,68) %, (p<0,01) в групі (СКЛ+ЛТ+ІТ). Розбіжності кінцевих результатів з контрольною групою статистично вірогідні (p<0,05). Вказаний лікувальний комплекс (СКЛ+ЛТ+ІТ) сприяв зниженню ЗХ на 20 % щодо початкового рівня (р<0,001) і ПІ (р<0,001), а контрольний СКЛ знижував ЗХ на 4,1 % (р<0,03) і ПІ (р>0,2).

Аналіз динаміки показників тесту MMSE у хворих, що надійшли на реабілітацію в резидуальному періоді, свідчить про поліпшення всіх показників, які характеризують когнітивні функції. Разом із тим, висока статистично вірогідна ефективність одержана за даними поліпшення концентрації   уваги   і рахування у 93,8 % (c²=13,1; р=0,001), пам’яті — у 93,8 %  (c²=13,1; р=0,001) і мовних функцій — у 68,8 % хворих (c²=9,1; р=0,002), які  одержували (СКЛ+ЛТ+ІТ), на відміну від контрольної групи, де статистично значущі зміни когнітивних функцій відсутні. Середні значення показника MMSE у групі (СКЛ+ЛТ+ІТ) зросли на 13,8 % (р<0,001), що свідчить про тривання відновлення вищих мозкових функцій у хворих із наслідками ІМ у резидуальному періоді.

Разом із відміченими позитивними змінами когнітивних функцій була наявна сприятлива динаміка психоемоційного стану. У групі хворих, що одержували (СКЛ+ЛТ+ІТ), Індекс Загального Психологічного Благополуччя зріс на 16,6 % з  (р<0,001), а в контрольній групі — на 6,1 %  (p>0,05).

Позитивні результати санаторно-курортної реабілітації хворих із наслідками ІМ у резидуальному періоді підтверджувалися поліпшенням якості життя. У групі, що одержувала (СКЛ+ЛТ+ІТ), Індекс Активності Повсякденного Життя Бартела зріс на 7,7 % щодо початкового рівня  (р<0,001), а в контрольній групі — на 3,3 %  (р>0,13).

Одержані клініко-реабілітаційні показники свідчать про більшу ефективність санаторно-курортного лікування з додатковим включенням інфіта- і лазеротерапії, що підтверджується поліпшенням загально-соматичного стану, рухових функцій, самообслуговування,  побутової активності, працездатності в різні терміни після перенесеного ІМ.

Віддалені результати реабілітації у хворих із наслідками ІМ, які надійшли на санаторно-курортне лікування в різні терміни від початку захворювання, вивчені в період від 6 міс до 1,5 років. Встановлено, що комплексне застосування СКЛ, інфіта- і лазеротерапії дозволяє одержати найвищий терапевтичний результат, справляючи позитивний тривалий ефект, який підтверджується клініко-неврологічними,  нейрофункціональними і нейропсихологічними методами дослідження залежно від  термінів  початку реабілітаційних заходів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає в підвищенні ефективності реабілітації хворих із наслідками інфаркту мозку шляхом застосування в комплексній терапії на санаторно-курортному етапі інфіта- і лазеротерапії з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей захворювання і термінів початку відновлювальних заходів.

1. У більшості хворих (86,9 %) із наслідками інфаркту мозку, що надійшли на реабілітацію в ранньому і пізньому відновлювальному і резидуальному періодах, виявлені істотні когнітивні (зниження пам’яті, концентрації уваги, орієнтації в місці) і психоемоційні розлади (тривога, депресія), що реєструються на фоні рухових (72,2 %), мовних (39,6 %) порушень, змін церебральної гемодинаміки (99,3 %),  біохімічних (92,6 %) і біомеханічних (85,7 %) показників.

2. Застосування інфітатерапії у комплексній санаторно-курортній реабілітації хворих із наслідками інфаркту мозку в ранньому відновлювальному періоді  приводить до регресу головних болів у 78,9 % (р<0,002); нормалізує артеріальний тиск у 84,2 % (р<0,002); збільшує об’єм активних рухів і м’язову силу в кінцівках, покращує опороспроможність у 31,6 % (р<0,04); покращує мозковий кровообіг за рахунок активації венозного відтоку у 73,8 % (р<0,05); сприятливо впливає на периферичний кровообіг; знижує рівень загального холестерину і β-ліпопротеїдів (р<0,025); покращує когнітивні функції (переважно орієнтацію в часі та сприйняття), а також — психоемоційний стан  (р<0,01).

3. Включення лазеротерапії в комплексну санаторно-курортну реабілітацію хворих із наслідками інфаркту мозку в ранньому відновлювальному періоді чинить переважний вплив на регрес запаморочень у 93,3 % (р<0,001); у всіх хворих із підвищеним АТ сприяє його нормалізації (р<0,003); збільшує об’єм активних рухів, нормалізує м’язовий тонус і зменшує ступінь геміпарезу  (р<0,004);  збільшує м’язову силу в кінцівках і покращує опороспроможність; більшою мірою, ніж інфітатерапія, покращує мозковий кровообіг і ліпідний обмін, знижуючи рівень загального холестерину і β-ліпопротеїдів на 26,5 %.

Лікувальний комплекс із включенням лазеротерапії статистично вірогідно, порівняно з інфітатерапією, покращує когнітивні функції за рахунок поліпшення орієнтації в часі, концентрації уваги і рахування, пам’яті і мовних функцій; покращує загальне психологічне благополуччя (р<0,001).

4. Застосування інфіта- і лазеротерапії в комплексній санаторно-курортній реабілітації хворих із наслідками інфаркту мозку в ранньому відновлювальному періоді характеризується найкращими результатами, порівняно з роздільним використанням вказаних фізичних чинників. Даний лікувальний комплекс сприяє регресу  головних  болів у всіх хворих (р<0,001), запаморочень у 86,7 % (р<0,001), нормалізує АТ у 93,3 % (р<0,01), збільшує м’язову силу (р<0,001) і об’єм активних рухів, сприяє регресу геміпарезу у переважної більшості хворих (р<0,004). Цей лікувальний комплекс покращує мозковий і периферичний кровообіг (р<0,05); нормалізує ліпідний обмін (р<0,02), істотно відновлює когнітивні функції за рахунок поліпшення орієнтації в часі (р<0,01), місці (р<0,01), концентрації уваги і рахування (р<0,001), пам’яті (р<0,001) і мовних функцій (р<0,001), а також підвищує загальне психологічне благополуччя (р<0,001).

5. Визначені особливості механізму дії комплексного застосування інфіта- і лазеротерапії залежно від термінів направлення хворих на реабілітацію: переважне поліпшення мозкового кровообігу, рухових і когнітивних функцій спостерігається у хворих у ранньому відновлювальному періоді. Ефективність реабілітації в  пізньому відновлювальному і резидуальному періодах менш виражена, що підтверджується динамікою всіх клініко-інструментальних, лабораторних, когнітивних і психоемоційних показників.

6. Позитивний ефект комплексного застосування інфіта- і лазеротерапії в санаторно-курортній реабілітації хворих із наслідками інфаркту мозку підтверджується безпосередніми і віддаленими результатами, які свідчать про стійку позитивну динаміку клінічних, інструментальних, лабораторних, когнітивних і психоемоційних показників, залежно від термінів направлення хворих на реабілітацію. Застосування розробленого комплексу сприяє оптимізації санаторно-курортної реабілітації і розширює можливості сано- і патогенетичних підходів у вказаного контингенту хворих для поліпшення якості життя.