ПРИМЕНЕНИЕ РЕЗОНАНСНОЙ МАГНИТО-КВАНТОВОЙ ТЕРАПИИ В ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С НЕВРОЛОГИЧЕСКИМИ СИНДРОМАМИ ПОЯСНИЧНОГО ОСТЕОХОНДРОЗА НА ГОСПИТАЛЬНОМ ЭТАПЕ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено клініко-інструментальне обстеження 255 хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу які надійшли на лікування у неврологічне відділення клініки нейрохірургії та неврології 411-го Центрального клінічного військового шпиталю Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України.

Для верифікації остеохондрозу хребта проводили комп’ютерну томографію. У динаміці оцінювали: клініко-неврологічний статус (оцінку больового синдрому проводили за шкалою F. Denіs), ЕНМГ (інтерференційну і стимуляційну), реовазографію, безпосередні й віддалені результати лікування.

Як основний метод, що характеризує функціональний стан нейромоторного апарату, використовувалася ЕНМГ, яка проводилася за загальноприйнятою методикою на комп’ютерному електронейроміографі «Нейро-МВП» (Росія). Виконували: інтерференційну електроміографію у спокої й при максимальному зусиллі (тильному згинанні й розгинанні стопи); при стимуляційній ЕНМГ визначали М-відповідь при стимуляції n. tіbіalіs в ділянці гомілки й підколінної ямки; моносинаптичне тестування (Н-рефлекс); швидкість розповсюдження збудження по моторній порції n. tіbіalіs (ШРЗм); проводили дослідження F-хвилі та визначення швидкості розповсюдження збудження у проксимальному відділі (ШРЗпрокс) периферичного нерву (Николаев С. Г., 2001).

Для реовазографії застосовували реографічну приставку Р4-02. Для характеристики периферичного кровообігу використовували загальновизнані показники (Гусев Е. И., 2000; Щекульев Г. А., 2001).

Безпосередні результати лікування оцінювали у відповідності з рекомендованими стандартними критеріями ефективності лікування хворих із неврологічними синдромами поперекового остеохондрозу (Белова А. Н., 2000).

Для оцінки віддалених результатів лікування проводили анкетування хворих через 1 рік після закінчення лікування в шпиталі, враховуючи суб’єктивну оцінку пацієнтами головних симптомів захворювання. Динаміка відновлення рухових функцій визначалася за шкалою функціональної незалежності (Functional Independence Measure — FIM) (Granger C. et al., 1979; Cook L., 1994).

Для лікування використовували апарат «МІТ-1 МЛТ» (НМЦ «Медінтех», Україна).

1-ша група (83 особи) одержувала медикаментозне лікування (протинабрякові, нестероїдні протизапальні препарати й засоби, що поліпшують м’язовий тонус); 2-га група (81 хворий) на фоні зазначеної медикаментозної терапії одержувала РМКТ на попереково-крижовий відділ хребта (потужність світлового потоку (50±10) мВт, максимальне значення магнітної індукції — 30 мТл, 15–20 хв, щодня, на курс 10–15 процедур) —  локальна методика впливу; 3-тя група (91 хворий) одержувала комплекс медикаментозної терапії й РМКТ за принципом багаторівневого впливу. Вплив послідовно виконували: на комірцеву зону (магніто-інфрачервоний аплікатор – 2 хв), паравертебрально із охопленням трьох зон симетрично (магніто-інфрачервоний аплікатор — по 2 хв на кожну зону), на ділянку болю (магніто-інфрачервоний аплікатор — 10–15 хв). Потім впливали по ходу іррадіації болю на ділянці стегна, підколінної ямки і гомілки, використовуючи магніто-червоний аплікатор, який розташовували симетрично у кожній із зазначених зон по 1–2 хв. При проведенні процедур РМКТ інтенсивність впливу поступово збільшували від 5–7 до 8–9, частоту модуляції збільшували від 7,5 до 9,6 Гц. Процедури виконували щоденно, починаючи з першого дня лікування. Загальна тривалість процедури складала до 30 хв. На курс лікування — 10–15 процедур.

Усі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних і параклінічних досліджень.

При проведенні статистичного аналізу всі хворі залежно від вихідних ЕНМГ-показників були представлені двома підгрупами: № 1 — з початково підвищеними й № 2 — з початково зниженими щодо норми значеннями відповідних параметрів. Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали з використанням методів описової статистики, t-критерію Стьюдента (Лапач С. Н. и соавт., 2000; Гельман В. Я., 2001).