ПРИНЦИПИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність найвищою цінністю й відносить забезпечення прав і свобод громадян та їх гарантій до однієї з найважливіших функцій держави. Разом з тим для забезпечення режиму законності в державі законодавство України передбачає можливість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина шляхом застосування заходів адміністративного примусу.

У зв’язку з цим, адміністративна відповідальність виступає одним із найбільш уживаних засобів адміністративного примусу. Значна частина проваджень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється органами внутрішніх справ (далі – ОВС) і притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень є одним із найбільш поширених засобів забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки. Але сучасне законодавство про адміністративну відповідальність певною мірою не відповідає світовим стандартам із забезпечення прав людини і громадянина, що суперечить прагненню України до побудови демократичної, правової, соціальної держави.

Кожен вид державної діяльності базується на відповідних принципах, які повинні відображати як призначення держави в сучасних умовах, так і такі її характеристики, які визначають Україну як демократичну, соціальну, правову державу. Відповідно і зміст провадження в справах про адміністративні правопорушення обумовлюється системою певних принципів, від дотримання яких залежить ефективність реалізації функцій адміністративної відповідальності.

Принципи адміністративної відповідальності загалом, і принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення зокрема були закладені ще за радянських часів з урахуванням відповідної ідеології проте, незважаючи на численні зміни та доповнення, що вносилися до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), концептуальна основа провадження у справах про адміністративні правопорушення залишається старою і такою, що не відповідає сучасним потребам. В основному це обумовлюється трансформацією механізмів державного регулювання економіки та зміною розуміння характеру відносин між людиною і державою.

Відомо, що удосконалення будь-якого правового інституту повинно починатися з його концептуальних засад, тому особливого значення набуває дослідження насамперед принципів провадження у справах про адміністративне правопорушення, оскільки саме у провадженні відбиваються основні ознаки адміністративної відповідальності, що визначають її якісну своєрідність.

Визначальними принципами провадження в справах про адміністративні правопорушення є принципи законності та об'єктивності істини, що обумовлює необхідність дослідження саме їх змісту і способів реального забезпечення, особливо в діяльності ОВС. Основними проблемами в цьому контексті є формування такого механізму доказування (джерел доказів, способів їх фіксації, визначення достовірності тощо), який би забезпечив, з одного боку, досягнення об'єктивної істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення і прийняття на цій підставі неупередженого рішення по справі, а з іншого – виключив би об'єктивне ставлення у вину, яке на сьогодні є однією із основних вад провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Всі ці обставини обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Для вирішення зазначених проблем у процесі дослідження науково-теоретичним підґрунтям стали праці відомих учених з адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрiйко, О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, Г.П. Бондаренка, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, С.Т. Гончарука, Є.С. Герасименка, І.П. Голосніченка, З.С. Гладуна, Є.В. Додіна, Н.І. Золотарьової, Д.П. Калаянова, С.В. Ківалова, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, О.І. Остапенка, В.Г. Перепелюка, М.Ф. Стахурського, В.С. Стефанюка, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, Н.В. Хорощак, В.К. Шкарупи, а також російських науковців: В.Г. Атаманчука, Д.М. Бахраха, І.О. Галагана, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, М.Я. Маслєннікова, Д.М. Овсянка, I.В. Панової, Г.І. Петрова, Н.Г. Саліщевої, В.Д. Сорокiна, С.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомирова, Н.Ю. Хаманєвої, О.П. Шергіна та ін. Проте комплексні дослідження саме принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення практично відсутні, і в спеціальній літературі такі проблеми висвітлені недостатньо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; розділу І «Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ» (п. 8, 14) Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755.