ПРІОРИТЕТНІСТЬ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ЯК ПРИНЦИП АГРАРНОГО ПРАВА

Краткое содержание

1)    ОС­НО­В­НИЙ ЗМІСТ РО­БО­ТИ

У Всту­пі об­ґру­н­то­ву­єть­ся ак­ту­а­ль­ність об­ра­ної те­ми дисертації, визна­ча­ють­ся ме­та й завдання до­слі­джен­ня, стан наукового опрацювання пробле­ми; характеризуються об’­єкт, предмет і ме­то­ди до­слі­джен­ня; розкрива­ють­ся отри­ма­ні внаслі­док наукових пошуків ос­но­в­ні резуль­та­ти дослі­джен­ня, їх наукова новизна, теоретич­не і прак­ти­ч­не зна­чен­ня, наводиться інфор­ма­ція про форми їх ап­ро­ба­ці­ї.

Роз­діл 1 «Принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України в системі принципів аграрного права» скла­да­єть­ся з трьох під­роз­ді­лів.

У під­роз­ді­лі 1.1. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­«Поняття і система принципів аграрного права» проаналізовані такі поняття як «принцип», «правовий принцип», «система принципів права», «принципи аграрного права».

Оскільки під принципами права розуміють основні положення, що визначають загальну спрямованість права, то саме така дефініція може бути використана при дослідженні системи принципів аграрного права. Охарактеризовано загальнотеоретичне розуміння принципів права, розглянуто точки зору вчених щодо цієї правової категорії, встановлено її сутнісні риси, ознаки і зміст, розглянуто основоположні принципи права й їх ознаки.

У дисертації зазначається, що при дослідженні принципів аграрного права варто брати до уваги найбільш суттєві узагальнюючі принципи національного права України та їх властивості, бо вони характеризують зміст аграрного права, його основи, виражають головні закономірності суспільних відносин.

Розглянуто принципи колгоспного й сільськогосподарського права, оскільки аграрне є правонаступником цих галузей.

Дисертантом зроблено висновок, що при всьому різноманітті принципів аграрного права (як галузевих, так і окремих правових інститутів) провідним, головним серед них є принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України.

У дисертації запропоновано систему сучасних принципів аграрного права, головним серед яких є принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України.

У підрозділі 1.2. «Нормативно-правове закріплення пріоритетності розвитку сільського господарства України» проаналізовано сукупність нормативно-правових актів, що закріплюють пріоритетність розвитку сільського господарства України.

Доводиться, що нормативно-правові акти аграрного законодавства (зокрема, Закони України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» та ін.) закріплюють приписи пріоритетності розвитку сільського господарства України, їх норми регулюють також низку питань щодо її забезпечення, заходи з підтримки вітчизняного товаровиробника в окремих сферах (при наданні заходів з державної підтримки, здійсненні державної аграрної політики, вирощуванні зерна, виробництві цукру й молока тощо).

Проведено огляд законодавства зарубіжних країн (зокрема, Республіки Бєларусь, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки) щодо досліджуваної тематики і це дозволило підсумувати, що в цілому спостерігається тенденція розвитку аграрного законодавства стосовно пріоритетності розвитку сільського господарства по відношенню до інших галузей. Вважаємо, що такий підхід слід запровадити і в Україні.

З дослідження аграрного законодавства про пріоритетність розвитку сільського господарства України, а також законодавства інших країн вбачається, що настав час для прийняття спеціального нормативного акта, що буде комплексно регламентувати відповідні відносини. Ним повинен стати закон України «Про пріоритетність розвитку сільського господарства України», структура якого запропонована у дисертації.

У підрозділі 1.3. «Принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України та його місце в системі принципів аграрного права» розкривається сутність принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України.

У дисертації зазначається, що завдання аграрного сектора – забезпечити людей продуктами харчування, а промисловість – відповідною сировиною. Завдяки доволі вигідним кліматичним і природним умовам, надзвичайно родючим ґрунтам АПК України має світове значення.

Стверджується, що принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України спрямовано на забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому й зовнішньому ринках, підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів і якості сільськогосподарської продукції взагалі, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури й духовності, оскільки саме сільське господарство забезпечує продовольчу безпеку і продовольчу незалежність держави.

Дисертантом вказується, що принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України розглядати як самостійний можна лише досить умовно, тому що принципи аграрного права в сукупності складають єдине системне утворення. Кожен з них знаходиться в багатосторонніх взаємозв’язках з іншими галузевими принципами. Той чи інший принцип реалізується з урахуванням вимог, закладених в інших принципах. Більше того, без взаємодії з іншими принципами галузі окремий принцип не в змозі проявити себе.

Взаємозв’язок розглядуваного принципу з принципом пріоритетності соціального розвитку села полягає в тому, що забезпечуючи відродження й соціальний розвиток українського села, держава сприяє формуванню пріоритетності розвитку сільського господарства України та міцної й стійкої інфраструктури для успішного функціонування сільськогосподарських підприємств. Щодо, наприклад, принципу гарантованості захисту прав сільськогосподарських товаровиробників, то якщо права товаровиробників на землю, природні ресурси, засоби виробництва й результати своєї праці не будуть належним чином забезпечені, про пріоритетність розвитку сільського господарства не може бути й мови.

З’ясування місця принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України серед інших принципів дозволило дійти висновку, що цей принцип є одним з основних принципів аграрного права України, має тісні взаємозв’язки з усіма принципами аграрного права та його місце логічно зумовлено цими принципами.

Роз­діл 2 «Характеристика основних складників принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Реалізація принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України у сфері виробничо-господарської діяльності та його правове забезпечення» проаналізовано поняття «виробничо-господарська діяльність», під яким запропоновано розуміти діяльність суб’єктів аграрного підприємництва, що являє собою врегульовану нормами права сукупність суспільних відносин, що виникають в процесі виробництва, первинної обробки та реалізації сільськогосподарської продукції рослинного та тваринного походження, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування та здійснюється з метою отримання прибутку.

Встановлено, що специфіка сільськогосподарського виробництва (виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників) є важливим складником принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України. Оскільки особливості і специфіка виробничого процесу в сільському господарстві втілюються в самому процесі виробництва сільськогосподарської продукції, то зроблено висновок, що саме у сфері виробничо-господарської діяльності найяскравіше відбиваються всі особливості сільського господарства як галузі народного господарства і яка, в той же час, зумовлює необхідність і специфіку забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства України.

Зазначено, що основними сферами виробничо-господарської діяльності аграрних товаровиробників є рослинництво та тваринництво, розвиток яких належить до найважливіших напрямків вирішення економічних проблем держави у збільшенні виробництва продукції рослинного та тваринного походження. Саме завдяки підвищенню ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції й послуг у сфері рослинництва й тваринництва й має забезпечуватися пріоритетність розвитку сільського господарства України.

У підрозділі відмічено, що для забезпечення пріоритетності галузі рослинництва держава повинна забезпечити реалізацію заходів з нарощування власного виробництва цієї продукції, зі збільшення обсягів виробництва основних видів продукції рослинництва, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, підвищення ефективності виробництва, залучення інвестицій і кредитів, удосконалення галузевої структури виробництва. У сфері тваринництва слід гарантувати пріоритетний розвиток свинарства і птахівництва, відновлення тваринницьких комплексів, удосконалення інфраструктури ринків тваринницької продукції, підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції.

У підрозділі 2.2. «Пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва та її правова регламентація» зазначається, що оскільки землі сільськогосподарського призначення є основним засобом виробництва в сільському господарстві, то саме вони значною мірою визначають характер і наявність ефективного сільськогосподарського виробництва. Вони повинні мати свій особливий пріоритетний правовий режим, закріплений у земельному законодавстві України.

Землі сільськогосподарського призначення мають особливе значення для держави, адже завдяки їм реалізовуються законні права селян, та найголовніше – завдяки забезпеченню пріоритетності використання саме земель сільськогосподарського призначення забезпечується пріоритетність розвитку сільського господарства України.

Усі придатні для сільськогосподарського виробництва землі, мають пріоритетний правовий режим використання. Це означає, що вони надаються насамперед для сільськогосподарського використання.

Дисертантом доведено, що однією із сучасних форм реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України у сфері пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення є їх консолідація. Остання має велике значення для забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства України.

Не менш важливе значення для реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства має екологозбалансоване використання земель сільськогосподарського призначення. Запровадження саме такого використання земель сільськогосподарського призначення сприятиме подальшому зростанню економіки країни.

У дисертації стверджується, що для забезпечення пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення також необхідно забезпечити їх раціональне використання, що також виступає формою реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України у сфері використання земель сільськогосподарського призначення.

У підрозділі 2.3. «Пріоритетність правового статусу селянина як складник принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України» доведено, що забезпечення пріоритетності правового статусу селян – важлива складова забезпечення пріоритетності розвитку села.

Проаналізовано визначення «селянин» деяких науковців та пріоритетність правового статусу селянина. Наведено чинники, що мають важливе значення для формування пріоритетного правового статусу селянина, в порівнянні з іншими верствами населення.

У підрозділі зазначено, що неможливо вирішувати проблеми сільського господарства окремо від проблем сільської місцевості в цілому. Відтак, забезпечення пріоритетності правового статусу селянина неможливо без створення й ефективного впровадження комплексної системи заходів з відродження села, передусім його соціальної сфери. Такі спроби у виді прийняття нормативно-правових актів, що містили заходи й різноманітні програми з відродження села, неодноразово робилися, але їх ефективність була незначною, бо бракувало комплексного підходу до розв’язання складних проблем українського села.

Проаналізованими нормативно-правовими актами визначені основні засади, на яких здійснюється правове забезпечення розвитку соціальної сфери села, вони визначають коло організаційно-правових заходів стосовно вирішення соціальних проблем на селі, а саме: (а) здійснення державою протекціоністської політики щодо занепадаючи поселень; (б) покращання соціально-демографічної ситуації в сільській місцевості; (в) комплексне облаштування сільських населених пунктів; (г) збільшення фінансування розвитку соціальної сфери села та ін.

Відмічено, що село зараз фактично зруйнувалось. Якщо раніше люди, які проживали в сільській місцевості, так чи інакше були пов’язані з процесом виробництва сільськогосподарської продукції, як і значна частина жителів у невеликих містах, містечках і передмістях, то зараз значна чисельність колишніх селян працює в містах. Виробниками сільськогосподарської продукції стали підприємства різних видів і форм власності, де селяни в кращому випадку виконують некваліфіковані роботи, переважна ж більшість працівників не є селянами.

У дисертації стверджується, що, з одного боку, проблема гарантування продовольчої безпеки країни та забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, а промисловості – високоякісною сировиною на тлі світової продовольчої кризи – найважливіші завдання держави. З другого ж боку, чисельність селян, на яких фактично покладено виконання цих завдань, катастрофічно зменшується. Загроза близької продовольчої кризи має примусити державу взятися нарешті до рішучих дій з вирішення проблем українського села. Отже, надання пріоритетного правового статусу селянам – єдиний перспективний дійовий засіб для зупинення деструктивних тенденцій на селі й відродження сільського господарства.

Визначено, що надання селянам пріоритетного правового статусу – це єдиний спосіб зупинення вимирання сіл й збереження селянства. Запровадження й гарантування пріоритетності правового статусу селян виступає формою реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України.

У підрозділі 2.4. «Державна підтримка аграрних товаровиробників як складник принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України» передусім проаналізовано поняття «державна підтримка», «протекціонізм».

Зроблено висновок, що протекціонізм – це лише частина державної підтримки аграрних товаровиробників, що обмежена своєю метою і завданням, які полягають у наступному: захист економічних інтересів держави та вітчизняних товаровиробників, забезпечення однакових можливостей для розвитку та самостійного визначення напрямів використання доходів підприємствами незалежно від форм власності, забезпечення збалансованості і рівноваги цієї діяльності на внутрішньому ринку, сприяння структурним змінам у виробництві, створення сприятливих умов для входження країни в міжнародний поділ праці. Останнім часом в Україні були здійснені певні кроки по формуванню правової бази регламентації заходів державної підтримки та протекціонізму сільськогосподарських товаровиробників. Водночас практика застосування аграрного законодавства свідчить, що належного механізму й системи державного регулювання такої підтримки не існує.