ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я МОЛОДШИХ УЧНІВ У ВАЛЬДОРФСЬКІЙ ПЕДАГОГІЦІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологію дослідження, подано джерельну базу; розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів; відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Концепція салютогенезу як основа навчання й виховання молодших учнів у вальдорфській педагогіці»  – проаналізовано розвиток ідей здоров’язбереження учнів у зарубіжній та вітчизняній педагогіці, схарактеризовано психолого-педагогічне підґрунтя розробки питань збереження здоров’я особистості у вальдорфській школі.

Так, вивчення історико-педагогічної спадщини дозволило виявити співзвуччя вальдорфських підходів і кращих досягнень світової та вітчизняної педагогічної думки про підтримку й формування здоров’я дітей у таких основних аспектах, як: пошук підходів до здорових сил людини у процесі навчання (А.Антоновський, А.Маслоу, Й.Песталоцці, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Фромм); організація навчально-виховного процесу на гуманістичних ідеях цілісного розвитку особистості, врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей (давньогрецькі філософи, видатні мислителі, діячі доби Відродження, Ш.Амонашвілі, В.Бехтерев, М.Бунаков, В.Вахтеров, П.Каптерєв, А.Коменський, М.Корф, П.Лесгафт, Т.Лубенець, А.Макаренко, А.Маслоу, Й.Песталоцці, М.Пирогов, К.Роджерс, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський), педоцентризму, вільного виховання (К.Вентцель, Дж.Дьюї, Р.Кузіне, М.Монтессорі, С.Русова, Ж.-Ж.Руссо, Л.Толстой, А.Фер’є, С.Френе, С.Шацький); пильна увага до медичних питань виховання, запобігання навчальної втоми, формування здорових звичок учня (А.Коменський, А.Макаренко, І.Сікорський, В.Сухомлинський, К.Ушинський), до оздоровчого впливу мистецтва й активної трудової діяльності  (В.Бехтерев, П.Каптерєв, А.Макаренко, Й.Песталоцці, С.Русова, В.Сухомлинський).

Водночас визначено те суттєво нове, що було внесено до психолого-педагогічної науки основоположником вальдорфської школи Р.Штайнером і розвинене його послідовниками, а саме: розробка та втілення в освітню практику цілісної системи здоров’язбереження учнів, яка ґрунтується на концепції салютогенезу (від. лат. salus – здоров’я і genesis – створення, походження), що дослівно означає «здоров’ястворення».

У ході дослідження встановлено, що, хоча термін «салютогенез» був уведений у 1979 р. (А.Антоновський), основні салютогенетичні підходи як фундамент педагогічного процесу вальдорфської школи були розроблені Р.Штайнером на початку минулого сторіччя. У сучасних дослідженнях вальдорфської педагогіки поняття салютогенезу широко використовується й виступає як синонімічне дефініції «здоровий розвиток», тобто терапевтично-виховний підхід, за якого в центр педагогічного процесу ставиться не хвороба, а дитяче здоров’я, його збереження й зміцнення.