Проблеми допустимості доказів, отриманих в ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначена завданнями, які поставлені перед юридичною наукою у зв'язку з інтеграцією України в європейське співтовариство, інтенсифікацією міжнародного співробітництва у всіх сферах суспільного життя, в тому числі у сфері боротьби зі злочинністю. Cучасний рівень злочинності, набуття нею транскордонних та транснаціональних форм обумовлює необхідність консолідації зусиль правоохоронних органів різних держав у здійсненні спільних заходів, які забезпечують ефективність боротьби з нею.

 У Рекомендації R (96) Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що у довгостроковій перспективі існуючі структури взаємної допомоги, які базуються на традиційній концепції окремих держав, могли би бути доповнені адекватними заходами співробітництва і покращені створенням нових наднаціональних судових структур. Останнім часом намітилася тенденція до здійснення більш гармонізованої кримінальної політики європейських держав, створення системи транснаціонального правосуддя, єдиного загальноєвропейського простору безпеки.

 В зв'язку з цим перед законодавцем постає завдання розробки дієвих механізмів надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах, адже головним фактором, що впливає на її ефективність, на погляд дисертанта, є належна правова регламентація такої допомоги на рівні  не  лише  міжнародного  договору  (Україна  на  сьогоднішній день є учасницею понад 100 таких договорів), а й національного закону.

 Розбіжності у законодавчих системах Договірних Сторін викликають низку проблем щодо здійснення співробітництва у цій галузі. Однією з найбільш актуальних серед них є проблема допустимості фактичних даних, отриманих в ході міжнародної правової допомоги, наукова розробка її критеріїв, створення оптимального юридичного механізму запитування доказів з території іноземної держави, який би належним чином забезпечував отримання документів, максимально адаптованих до національного процесуального законодавства.

Окремі   проблеми    інституту,    що   аналізуються,  були   предметом  дослідження  видатних  вчених  дореволюційного  періоду - Ф.Ф. Мартенса, І.Я. Фойницького, Н.С. Таганцева, В.П. Даневського, М.Ф. Владимирського-Буданова.

Як   інститут    міжнародного    кримінального    права    ця    проблема  розглядалася   в   роботах  І.П. Бліщенка,   М.В. Буроменського, Л. Н. Галенської, І.Ф.Демідова, В.К. Звірбуля, В.П. Зиміна, М.Н. Зуєва, Г.В. Ігнатенка, І.І. Карпеця, Н.І. Костенка, І.І. Лукашука,  О.В. Наумова, В.П. Панова, І.В. Фісенка, В.П. Шупілова та інших.

В останні роки наукова розробка цих проблем значно інтенсифікувалася;  з'явилися   монографічні    роботи    російських вчених О.І. Бастрикіна, В. Волженкіної, Н.І. Маришевої, В.В. Мілінчук, О.Г. Волєводза,   дисертаційні    дослідження   українських  науковців  О.І. Виноградової, В.М. Гребенюка, М.І. Пашковського, в яких з урахуванням правозастосовчої практики розглянуті кримінально-процесуальні аспекти міжнародного співробітництва у цій галузі. Проте низка питань залишаються дискусійними. Перш за все це стосується проблеми допустимості доказів, отриманих у ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах. З цієї проблематики наявні  лише  окремі  публікації  Н.Н. Ахтирської, П.Н. Бірюкова, Є.В. Курушиної,   В.Т. Маляренка, В. Максименка, Л.Б. Мельникової, Г. Мінковського,  Є.В. Сидоренка,     М. Смирнова     та     дисертаційне    дослідження   А.С. Сизоненка. У кримінально-процесуальній теорії не склалося єдності поглядів також й щодо основних питань, які стосуються процесуального механізму надання/отримання правової допомоги, їх нормативно-правового регулювання, що обумовлює актуальність їх подальшого наукового аналізу. Особливий інтерес до даної проблеми викликаний підготовкою нового Кримінально-процесуального кодексу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державний номер реєстрації 0186.0.099031).