ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ У ВІТЧИЗНЯНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено хронологічні межі, об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні засади та методи дослідження, подано характеристику його джерельної бази, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади
дослідження особливостей і тенденцій висвітлення проблем
застосування ТЗН у вітчизняних періодичних фахових виданнях
другої половини ХХ ст.” –  на основі аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних авторів уточнено сутність поняття „технічні засоби навчання”, визначено стан дослідженості проблем застосування технічних засо-
бів у навчально-виховному процесі, подано характеристику джерельної бази та обґрунтовано методику її дослідження; здійснено періодизацію висвітлення проблем застосування технічних засобів навчання у вітчизняних періодичних фахових виданнях другої половини ХХ ст.

За робоче в дисертації прийнято визначення поняття „технічні засоби
навчання”, обґрунтоване М. Духовною: це система дидактичних засобів, яка складається з двох взаємопов’язаних частин: специфічних навчальних посібників (носіїв аудіовізуальної інформації) й апаратури, за допомогою якої може бути подано та опрацьовано інформацію, що містять ці посібники.

У наукових працях В. Волинського, І. Дриги, М. Духовної, М. Жалдака, В. Кузьменка, Д. Полторака, З. Шалік, Л. Чашка, О. Яковлєвої та ін. доведено, що технічні засоби навчання мають безпосередній вплив на ефективність та вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення його результативності. Протягом другої половини ХХ ст. учені й освітяни-практики розглядали різні аспекти запровадження технічних засобів нав-чання. Так, О. Балл, В. Волинський, Л. Прессман, З. Шалік та ін. досліджували впровадження екранно-звукових засобів у навчальний процес. Обладнання кабінетів й аудиторій технічними засобами, особливості створення та
функціонування кабінетів ТЗН були предметами наукових студій І. Дриги, В. Козіна, В. Писаренка, С. Шаповаленка та ін. Роль і місце навчальних кіно-фільмів та телебачення в освітньому процесі аналізували Л. Кулінська, Д. Полторак, Г. Редько, Л. Чашко, О. Яковлєва та ін. Шляхи впровадження, дидактичні функції, різні аспекти програмованого навчання вивчали В. Беспалько, Т. Ростунов, Ю. Машбиць, О. Міхнушов, М. Розенберг та ін. Питанням інформатизації та комп’ютеризації освіти присвячено публікації Б. Гершунського, М. Жалдака, Є. Маргуліса, Н. Морзе, І. Підласого, Ю. Рамського та ін.

Установлено, що з початку 50-х років ХХ ст. до 2000 року технічні засоби навчання пройшли значний шлях розвитку, який характеризувався вдосконаленням і технічного обладнання, і специфічних аудіовізуальних носіїв навчальної інформації, домінуванням різноманітних ТЗН на тих чи тих етапах цього періоду, широким висвітленням питань упровадження ТЗН на сторінках періодичних фахових видань.

Джерельна база дослідження особливостей висвітлення проблем застосування ТЗН у вітчизняних періодичних фахових виданнях складалася з п’яти груп джерел: 1) автентичні матеріали – публікації в періодичних фахових (науково-педагогічних, науково-методичних, науково-практичних, науково-теоретичних) виданнях досліджуваного періоду, що видавалися на території України („Радянська / Рідна школа”, „Українська мова / Українська мова і література в школі / Дивослово”), „Початкова школа”, „Педагогіка і психологія”, „Фізика та астрономія в школі”, „Комп’ютер у школі та
сім’ї” та ін.), документи уряду УРСР, СРСР та України в галузі освіти; 2) філософські праці, у яких розглянуто положення теорії пізнання, діалектичний метод, системний підхід; 3) роботи з методології педагогіки та історії педагогіки; 4) монографії, автореферати й дисертаційні праці, написані й захищені вітчизняними авторами в другій половині ХХ ст. – початку ХХІ ст., у яких проаналізовано питання функціонування вітчизняної педагогічної періодики й проблеми впровадження технічних засобів навчання; 5) вітчизняні та зарубіжні роботи, у яких у різні часи висвітлено проблеми ТЗН, навчальні посібники та підручники з курсу „Технічні засоби навчання”.

Методику аналізу першоджерел було побудовано з урахуванням напрацювань О. Адаменко, О. Бондар, В. Курила й реалізовано за таким алгоритмом: 1) формування масиву публікацій для аналізу; 2) обґрунтування системи показників для вивчення особливостей висвітлення проблем застосування технічних засобів навчання; 3) систематизація, узагальнення та
інтерпретація фактів, отриманих на основі вивчення масиву публікацій.

Статті у вітчизняних періодичних фахових педагогічних виданнях досліджуваного періоду проаналізовано за такими показниками: 1) кількість публікацій з питань ТЗН як один з індикаторів динаміки змін уваги науковців та освітян-практиків до тих чи тих проблем; 2) види ТЗН, яким була присвячена публікація (статичні екранні засоби; навчальне кіно; навчальне телебачення; засоби програмованого навчання; комп’ютерні засоби навчання тощо); 3) спектр термінів, застосований авторами статей з питань ТЗН – для аналізу лексичного відображення змін, що відбувалися у видах ТЗН; 4) тематика публікацій з
проблем застосування ТЗН (теоретичні питання; наведення фактів щодо використання ТЗН; методи й прийоми застосування ТЗН; підготовка майбутніх учителів до використання ТЗН; керівна роль учителя на уроці з використанням ТЗН; звіти про конференції, семінари, педагогічні читання з питань ТЗН тощо); 5) вид публікації (передова; науково-теоретична; представлення передового досвіду; аналіз та узагальнення досвіду; стаття-рецензія; анотація телепередач тощо); 6) склад авторів публікацій (працівники Міністерства освіти, науково-дослідних установ, ВНЗ, системи вдосконалення педагогічних кадрів, учителі, аспіранти та ін.).

Критерієм для періодизації висвітлення проблем застосування ТЗН на сторінках вітчизняних періодичних фахових видань протягом досліджуваного періоду стала сукупність змін у названих показниках. Обґрунтовано існування трьох якісно відмінних етапів у розгляді проблем застосування ТЗН на сторінках вітчизняних періодичних фахових педагогічних видань у другій половині ХХ ст.: перший (50-і рр. ХХ ст.) – етап поступового нарощення масиву публікацій з проблем застосування навчального кіно; другий (1960 – 1984 роки) – етап концентрації уваги авторів статей з питань ТЗН на проблемах застосування програмованого навчання; третій (1985 – 2000 роки) – етап домінування в публікаціях питань комп’ютеризації
навчання.

У другому розділі – „Проблеми застосування технічних засобів
навчання в публікаціях вітчизняних періодичних фахових видань другої половини ХХ ст.” – на основі аналізу масиву першоджерел виявлено особливості й загальні тенденції висвітлення проблем застосування технічних засобів навчання протягом досліджуваного періоду.

З’ясовано, що на першому етапі (50-і роки ХХ ст.) серед 2922 статей у проаналізованих вітчизняних періодичних фахових педагогічних виданнях 66 публікацій (2,3%) висвітлювали проблеми застосування ТЗН. Це найменший показник порівняно з іншими етапами досліджуваного періоду. Більшість студій присвячено навчальному кіно, і саме тому найчастіше в наз-вах публікацій та їх тексті траплялися терміни, пов’язані з навчальним кіно (89 різноманітних термінів). Зазначимо, що термін „технічні засоби нав-чання” автори в публікаціях 50-х років ХХ ст. не використовували, йшлося про навчальне кіно, навчальне телебачення, технічні засоби унаочнення. Щодо виду публікацій, то переважали статті з описом передового досвіду застосування засобів унаочнення (М. Богатов, Р. Зарайська, М. Коба, І. Мазепа, В. Ружейніков, А. Яворський та ін.). Найактивніше висвітлювали проблеми технічних засобів навчання працівники вищих навчальних зак-ладів (М. Богатов, Я. Деркач, І. Мазепа, В. Ружейніков, Д. Скуратовський та ін.). Публікації першого етапу були переважно спрямовані на наведення фактів щодо застосування різних засобів унаочнення вчителями в школах країни. Автори розглядали питання забезпечення шкіл засобами унаочнення, електрифікації й радіофікації шкіл (М. Бойко, П. Дудник, Й. Злочевський, О. Філіпов та ін.). У публікаціях ішлося про створення у вищих навчальних закладах країни кафедр навчального кіно, які забезпечували підготовку майбутніх учителів до роботи з відповідними технічними засобами навчання в школі (З. Аболіхіна, О. Русько та ін.). Висвітлювалися питання роботи кабінетів навчального кіно в інститутах удосконалення кваліфікації вчителів (організація семінарів з методики використання навчального кіно, досвід передових учителів щодо його використання, надання методичної допомоги педагогам у використанні кінофільмів і телепередач тощо) (М. Коба, О. Русько та ін.). Як свідчить аналіз публікацій, інститути вдосконалення вчителів мали фонд шкільних навчальних фільмів, проекційну апаратуру. Роль учителя на уроках із засобами унаочнення з’ясовували М. Богатов, Р. Зарайська, С. Чавдаров та ін. Протягом першого етапу було започатковано проведення наукових семінарів, педагогічних читань, конференцій з питань „технічного унаочнення” освітнього процесу.

Узагальнення змісту статей дає підстави стверджувати, що актуальними проблемами, пов’язаними із застосуванням ТЗН, у 50-і роки ХХ ст. були недостатнє забезпечення шкіл країни засобами унаочнення, обмежений вибір навчальних фільмів, нестача спеціальної методичної літератури, яка містила б указівки про застосування нових засобів унаочнення та ко-роткі анотації до навчальних фільмів і телепередач (М. Богатов, Р. Зарайська, Ю. Лєпехова, С. Чавдаров та ін.).

Проведений аналіз дав підстави вважати цей етап етапом поступового нарощення масиву публікацій з проблем застосування навчального кіно. Здобутки науковців 50-х років минулого століття стали вагомим підґрунтям для подальших наукових досліджень та впровадження технічних засобів
навчання в освітній процес.

На другому етапі (1960 – 1984 рр.) серед 19207 статей у проаналізованих періодичних фахових педагогічних виданнях проблемам застосування ТЗН було присвячено 729 (3,8 %). У ці роки спостережено найвищу увагу авторів публікацій до проблем застосування ТЗН порівняно з іншими етапами досліджуваного періоду. Саме на другому етапі науковці стали використовувати термін „технічні засоби навчання”, у низці робіт було обґрунтовано сутність цього поняття й запропоновано класифікації ТЗН (І. Дрига, М. Духовна, В. Попов, Г. Рах, Л. Чашко та ін.), авторами публікацій (Б. Баєв, Л. Кулінська, Г. Редько, Л. Чашко, З. Шалік та ін.) були висунуті психолого-педагогічні та фізіолого-гігієнічні вимоги щодо застосування ТЗН у шкільній практиці: відповідність ТЗН структурі навчальної діяльності, якість матеріалу наочних посібників, дотримання гігієнічних норм на уроках із застосуванням ТЗН відповідно до вікових особливостей учнів, місце й роль слова вчителя в сприйнятті учнями матеріалу, що містить наочний посібник. З публікацій 1960 – 1984 рр. (Л. Білякович, І. Жураківська, Т. Костенко, І. Ніколаєнко, С. Шаповаленко та ін.) було з’ясовано, що усунуто проблеми попереднього етапу: кінофіковано всі середні школи країни, збільшено кількість навчальних фільмів та їхні тиражі, розроблено дидактичні й методичні вимоги до навчального кіно, налагоджено випуск анотацій до навчальних фільмів. Протягом 1960 – 1984 рр. були захищені дисертації з питань застосування ТЗН в освітньому процесі (І. Жураківська, Л. Чашко, З. Шалік, О. Яковлєва та ін.). Проте серед проаналізованих публікацій за видами ТЗН найбільшою (244 статті) була кількість статей з питань застосування засобів програмованого навчання. Про сплеск інтересу авторів публікацій саме до програмованого навчання свідчить наявність у статтях цього етапу 154 різноманітних відповідних термінів. Вітчизняні науковці здійснили спробу психологічного обґрунтування програмованого навчання (В. Глушков, Д. Елькін, Г. Костюк, Г. Середа, М. Ярославський та ін.). Як і на першому етапі, у більшості статей розглянуто передовий досвід запровадження ТЗН, зокрема програмованого навчання, в освітній процес (П. Кісельгоф, А. Линда, М. Розенберг, І. Романова, З. Шалік та ін.). Публікації другого етапу були спрямовані на висвітлення методів і прийомів
застосування ТЗН в освітньому процесі: надання розробок уроків із застосуванням ТЗН, рекомендацій щодо використання програмованих машин на уроці, приклади програмованих карток, тестові завдання тощо. Найактивнішими авторами публікацій у цей період були працівники вищих навчаль-них закладів (В. Бондаровська, В. Глушков, М. Луценко, Ю. Машбиць, О. Міхнушов, З. Сичевська, В. Чепелєв та ін.).

Узагальнення змісту публікацій 1960 – 1984 рр. дає підстави стверджувати про широку експериментальну й дослідну роботу в країні в галузі застосування програмованого навчання (М. Гельфанд, В. Глушков, О. Довгялло, Л. Ланда, І. Романова, З. Сичевська, В. Чепелєв та ін.). У педагогічних виданнях постійно публікували результати проведених конференцій, педагогічних читань, семінарів з питань ТЗН та програмованого навчання (В. Барський, О. Денисов, В. Ожогін, К. Ющенко та ін.). Автори наукових розвідок відстоювали необхідність включення питань програмованого навчання до програм підготовки майбутніх учителів та курсової перепідготовки вчителів (А. Линда, Г. Редько, Ю. Щербань та ін.). Висвітлювалися питання керівної ролі вчителя на уроках із застосуванням ТЗН і програмованого навчання (З. Аболіхіна, І. Жураківська, Л. Кулінська, Т. Ростунов, В. Шморгун та ін.).

У публікаціях другого етапу актуальними проблемами залишалися експлуатація, збереження й ремонт технічної апаратури, відсутність
достатньої кількості методичної літератури з питань ТЗН і програмованого навчання, підвищення якості програмованих посібників, навчальних кіно-фільмів і телевізійних передач, недостатня кількість фільмів з фізики, хімії, іноземних мов, відсутність єдиних методичних вимог до організації навчального телебачення й складання програмованих посібників, підготовка спеціалістів для роботи з ЕОМ та цифровими автоматизованими машинами, недостатня кількість досліджень у галузі комплексного застосування ТЗН в освітньому процесі. Узагальнення проаналізованого фактичного матеріалу, представленому в публікаціях 1960 – 1984 рр., дало підстави вважати цей етап етапом концентрації уваги авторів публікацій з питань ТЗН на проблемах застосування програмованого навчання.

Серед опрацьованих 21559 статей третього етапу (1985 – 2000 рр.) 617 присвячено проблемам застосування ТЗН. Протягом третього етапу збільшилася кількість фахових педагогічних журналів. Проте відносна кількість публікацій з питань ТЗН зменшилася порівняно з другим етапом (з 3,8 % до 2,9 %). Уведення в 1985 році в шкільну програму курсу „Основи інформатики та обчислювальної техніки” вплинуло на розподіл публікацій за видами ТЗН – відбулося стрімке зростання кількості публікацій з питань комп’ютеризації навчання (508 статей). Найчастіше в назвах публікацій та їхньому тексті використовували терміни, пов’язані з комп’ютерними засобами навчання (607 термінів).
Кількість публікацій з питань традиційних („докомп’ютерних”) ТЗН стала незначною порівняно з іншими роками. У статтях автори прагнули представити передовий досвід із запровадження ТЗН та комп’ютеризації в навчальний процес (М. Жалдак, О. Іванова, Н. Морзе, В. Распопов, Р. Ріжняк, П. Ротаєнко та ін.). Найактивнішими авторами публікацій у цей період, як і на попередніх
етапах, були працівники вищих навчальних закладів (В. Биков, М. Жалдак, В. Касаткін, В. Лапінський, В. Руденко, Ю. Рамський та ін.). Більшість публікацій третього етапу було спрямовано на висвітлення різноманітних методів і прийомів застосування ТЗН в освітньому процесі (добір, складання та розв’язання задач мовою програмування, методика вивчення окремих тем з курсу інформатики, добір тестових завдань до тем курсу, методичні розробки уроків з інформатики та ін.). Характерними питаннями в публікаціях третього етапу були: створення й функціонування кабінетів інформатики та обчислювальної техніки (Я. Вовк, С. Гончаренко, О. Іванова та ін.), розробка комплексів навчальної обчислювальної техніки з графічними можливостями, набором периферійних пристроїв і здатністю розширення системи, призначених спеціально для шкіл (Я. Вовк, Д. Дейкун, А. Олійник та ін.), підготовка в педагогічних ВНЗ учителів за спеціальністю „Інформатика та обчислювальна техніка” (Я. Вовк, В. Гриценко, О. Меняйленко, В. Петрушин, П. Сердюков та ін.), з’ясування ключової ролі вчителя в освітньому процесі (М. Бургін, Н. Головко, М. Корнєєв, Г. Степенко, Л. Чашко та ін.). Автори публікацій порушували питання опти-мальних умов роботи за комп’ютерами, охорони здоров’я й гігієни учнів (М. Александрова, Н. Головко, О. Куриленко, Н. Полька та ін.). У 1998 році
було опубліковано затверджені державні санітарні правила та норми „Влаштування та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах”, які чинні до сьогодні. Узагальнення змісту статей показало, що актуальними проблемами 1985 – 2000 рр.
були: створення навчальних посібників і методичних рекомендацій з питань інформатики; підготовки й перепідготовки вчителів до запровадження комп’ютерної техніки; питання про те, у яких класах доцільно розпочати
вивчення інформатики; відбір оптимального змісту навчання інформатики;
матеріальне й програмне забезпечення курсу інформатики; надто швидке
моральне зношення комп’ютерної техніки. Усе зазначене вище дало підстави вважати 1985 – 2000 рр. етапом домінування в публікаціях питань комп’ютеризації навчання.

Проведений аналіз масиву публікацій з питань ТЗН у вітчизняних
періодичних фахових виданнях другої половини ХХ ст. дозволив визначити загальні тенденції, притаманні всьому досліджуваному періоду: постійна увага авторів публікацій до проблем застосування ТЗН, широка їх пропаганда; обговорення питань керівної ролі вчителя на уроках із застосуванням ТЗН;
висвітлення питань підготовки майбутніх учителів і підвищення кваліфікації вчителів щодо використання ТЗН у школі; питання санітарно-гігієнічних вимог до застосування ТЗН.