ПРОФІЛАКТИКА ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА СМЕРТНОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ ВІД МАТЕРІВ, ЩО ХВОРІЛИ НА СИФІЛІС

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. В динаміці вагітності було обстежено 150 вагітних, які з дотриманням принципів рандомізації були розподілені в три групи. Контрольну групу склали 50 здорових вагітних. В основну та групу порівняння увійшли по 50 вагітних, які хворіли на сифіліс до настання вагітності, знаходились на диспансерному обліку в шкірвендиспансері, пройшли специфічне профілактичне лікування (згідно Наказу МОЗ № 286 від 07.06.2004) та отримували, за показаннями, загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи. В основній групі, окрім цього, застосовували розроблену нами методику. Сформовані групи – репрезентативні та придатні для оцінки результатів досліджень. Спостереження, обстеження, лікування та розродження вагітних проводилось на базі спеціалізованого пологового будинку № 4 м. Києва.

Відмінними рисами запропонованої нами методики є застосування препаратів «Трансфер Фактор^ТМ», «Ліпін» та «Трентал». «Трансфер Фактор^ТМ» призначали по 1 капсулі тричі на день, під час їжі. Проводили два курси лікування тривалістю по 3 тижні. Перший курс розпочинали відразу після звернення жінки з приводу бажаної вагітності, другий проводили в терміні 20-22 тижні вагітності. «Ліпін» призначали в дозі 0,5 г внутрішньовенно крапельно, повільно, 1 раз в день, 7 введень на курс. «Трентал» призначали по 1 табл. (100 мг) тричі на день, тривалість курсу 3 тижні. Обидва препарати призначали двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності.

При виборі препаратів для лікувально-профілактичного курсу ми враховували фармакологічні властивості, особливості дії, безпечність у застосуванні.

У всіх обстежених вагітних вивчали показники загального та спеціального акушерсько-гінекологічного анамнезу, клінічний перебіг вагітності, наслідки вагітності та пологів, стан плода і новонародженого. Поряд з загально-клінічним обстеженням у вагітних досліджували вагінальний мікробіоценоз, стан перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи захисту, вивчали особливості системи імунітету при вагітності. Стан фетоплацентарного комплексу оцінювали, визначаючи за даними ультразвукового та кардіотокографічного досліджень, біофізичний профіль плода та вміст в крові вагітних гормонів – прогестерону, естріолу, кортизолу, плацентарного лактогену та хоріонічного гонадотропіну.

У всіх вагітних було проведено вивчення мікробіоценозу цервікального каналу та піхви. Тип біоценозу піхви оцінювали за класифікацією Е.Ф. Кіри (1998). Мікроскопічні методи дослідження включали світову та люмінісцентну мікроскопію одержаного матеріалу. З метою діагностики гонорейної, трихомонадної, хламідійної, мікоплазменної, уреаплазменної інфекції та визначення чутливості до антибіотиків виконували культуральні дослідження. Матеріалом для посівів служили вміст цервікального каналу та піхви. Виділення C.trachomatis проводили на змішаній клітинній культурі (LLC-MK2+L-929+BHK-21), а M.hominis, Ur. urealyticum та N.gonorreae на селективному харчовому середовищі. Діагностика вірусної інфекції проводилась за допомогою методу прямої імунофлюоресценції.

З метою вивчення стану перекисного окислення ліпідів і АОСЗ у обстежуваних вагітних визначали вміст у плазмі крові продуктів ПОЛ, а саме, гідроперекисів ліпідів, малонового альдегіду та одного з основних ферментів системи антиоксидантного захисту – каталази.

Визначення вищевказаних продуктів перекисного окислення ліпідів та каталази проводили методом спектрофотометрії за методикою описаною
В.Б. Гавриловим та М.І. Мишкорудною (1983).

Для оцінки стану системного імунітету вивчали субпопуляції В-лімфоцитів (CD20+, CD23+) та Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+) радіоімунологічним методом з використанням моноклональних антитіл.

Використаний метод мембранної імунофлюоресценції на підставі гідриномних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів і антигенів активації серії LT підприємства «Сорбент» (С.С. Вашукова, Н.Г. Макарова, 1992), специфічність яких підтверджена на V Міжнародній робочій нараді по диференційованим антигенам лейкоцитів людини (3-7 листопада 1993 р., Бостон, США).

Вміст лізоциму в сироватці крові визначали за загальноприйнятою методикою Г.Н. Дранника (1996).

Дослідження рівнів інтерлейкіну 1β та фактору некрозу пухлин-α в сироватці крові проводили за допомогою твердофазного імуноферментного методу з використанням наборів реагентів «ProCon IL-1 β» та «ProCon TNFα» виробництва ТОВ «Протеиновый контур» Санкт-Петербург, Росія. Реєстрація результатів здійснювалась на спектрофотометрі для планшетів «Sanofi Diagnostics Pasteur PR 2100» (Франція) з довжиною хвилі 450 нм.

Визначення рівнів естріолу, прогестерону, кортизолу, хоріонічного гонадотропіну та плацентарного лактогену в сироватці крові проводилось методом радіо-імунологічного аналізу з використанням наборів реактивів виробництва Інституту біоорганічної хімії НАН Беларусі та компанії IMMUNOTECH (Чехія).

В терміні вагітності до 30 тижнів для оцінки функціонального стану плода використовували данні ультразвукового дослідження. Обстеження проводили за допомогою ультразвукового апарата «ALOKA SSD-2000» (Японія), що працює в режимі реального масштабу часу, за допомогою трансабдомінального сканування датчиком з частотою 3,5 МгГц.

Затримку росту плода під час вагітності визначали за основними фетометричними параметрами при ультразвуковому скануванні. Серцеву діяльність оцінювали визначаючи ЧСС плода при УЗД в реальному масштабі часу. Оцінку дихальних рухів, рухової активності, тонусу плода та структури плаценти проводили за загальновизнаними методиками М.В. Медведєва (1996).

Після 30 тижнів вагітності, крім ультрасонографічного дослідження, проводили кардіотокографічне обстеження для оцінки серцевої діяльності плода. Для проведення інтерпретації отриманих за допомогою кардіомоніторного дослідження даних розглядалась наявність реактивного або нереактивного нестресового тесту за допомогою бальної системи оцінки за H. Krebs et all. (1978).

Допплерометричні дослідження кровообігу у функціональній системі «мати-плацента-плід» проводили на тому ж апараті, що дозволяє одержувати зображення досліджуваної судини з наступною реєстрацією допплерограм. Застосовували комбінований датчик з частотою 3,5 МГц, що працює в імпульсному режимі, і частотний фільтр на рівні 100 Гц. Досліджували індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне відношення (СДВ).

Допплерометричні дослідження кровотоку робили в артерії пуповини (АП), у правій і лівій маткових артеріях (МА), середній мозковій артерії плода (СМА). Кровообіг в АП використовували в її середній частині на достатньому віддаленні від місця її входження в черевну порожнину плода і плаценту. Кровообіг у МА досліджували при подовжньому скануванні в області бокових стінок матки.

У наших дослідженнях ми використовували діагностичні критерії порушень кровообігу у функціональній системі «мати-плацента-плід» у ІІІ триместрі вагітності, запропоновані А.І. Стрижаковим і співавт. (1990). Допплерометричні дослідження робили в стандартних умовах у період апное і рухового спокою плода.

Всі вагітні були ознайомлені з метою і методикою проведення досліджень та дали письмову згоду на участь в них.

Математичну обробку результатів проведено з використанням стандартних методів варіаційної статистики на ПК за допомогою пакету програм «Statistica 5,0» виробництва фірми StatSoft. Аналіз та статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили згідно з визначенням середніх значень та стандартної похибки. Для оцінки вірогідності різниці між групами параметричних показників використовували t-критерій Ст’юдента. Кореляційний аналіз проводився з обчисленням парних коефіцієнтів кореляції Пірсона.

Результати досліджень та їх обговорення. Перебіг вагітності в групі порівняння (І група) характеризувався суттєво вищою, ніж в контрольній, частотою виникнення ускладнень, як у І-й, так і у ІІ-й половині вагітності, відповідно у 66% вагітних порівняно з 14% та у 84,4% порівняно з 28%.

При аналізі ускладнень в І-й половині вагітності по більшості параметрів істотних розходжень між І та ІІ групами не відзначено. Проте відмічено суттєве зниження частоти мимовільного викидня, що свідчить про ефективність запропонованих удосконалень до існуючих лікувально-профілактичних заходів. В ІІ-й половині вагітності відмінності між групами по більшості показників були значними та полягали у суттєвому зниженні частоти таких ускладнень, як генітальна інфекція та порушення мікробіоценозу, плацентарна недостатність, гестаційна анемія та прееклампсія, передчасні пологи у вагітних ІІ групи порівняно з даними в І групі.

Саме результатом ускладненого перебігу гестаційного періоду став, на нашу думку, високий рівень різноманітних ускладнень при розродженні в І групі, причому всі ці ускладнення взаємопов’язані між собою: передчасний розрив плодових оболонок (35,5%), аномалії пологової діяльності (24,4%), дистрес плода (17,7%), дефект плацентарної тканини (8,9%) та акушерські кровотечі (11,1%).

При аналізі перинатальних наслідків розродження у вагітних І групи звертає на себе увагу висока частота інтранатальної асфіксії різноманітного ступеня тяжкості (42,2%), у тому числі і тяжкого (6,7%), та рівень синдрому затримки росту плода (асиметрична форма), який становив 13,3%. Перинатальні наслідки розродження у вагітних ІІ групи виявились суттєво більш благоприємні порівняно з І групою, так більш ніж втричі нижчою виявилась частота інтранатальної асфіксії (12,5%) та синдрому затримки росту плода (4,16%).

У неонатальному періоді у І групі мала місце значна частота функціональних порушень з боку нервової системи 31,1% (синдром нервово-рефлекторного збудження, синдром пригнічення, синдром м’язевої дистонії, судомний синдром, підвищення рефлексів орального та пригнічення рефлексів спинального автоматизму), постгіпоксичної енцефалопатії 20,0%, гіпотрофії 13,3%, реалізації інтраамніального інфікування 8,9%, геморагічного синдрому 8,9% і гіпербілірубінемії 11,1%. Поряд с цим, у ІІ групі частота ускладнень у неонатальному періоді була значно меншою порівняно з І групою, перебіг неонатального періоду ускладнився функціональними порушеннями нервової системи у 14,6% новонароджених, гіпербілірубінемія мала місце у 6,25%,
а гіпотрофія лише у 2,08%.

Таким чином, у немовлят від матерів І групи спостерігається високий рівень ускладнень, в тому числі тяжких, що знаходить відображення у незадовільних перинатальних показниках.

Післяпологовий період перебігав з ускладненнями відповідно у 12 (26,7%) жінок І та 6 (12,5%) ІІ групи. Тобто, частіше післяпологовий період ускладнювався у породіль, які отримували лікувально-профілактичні заходи згідно існуючих рекомендацій.

Отже, як показали результати проведених клінічних досліджень, жінки І групи, не дивлячись на застосування традиційних методів профілактики та лікування, складають групу високого ризику щодо розвитку перинатальної патології. Тому, для більш глибокого вивчення причин незадовільних результатів вагітності у жінок даного контингенту, що стало передумовою удосконалення існуючих лікувально-профілактичних заходів, було проведено дослідження функціонального стану фетоплацентарного комплексу, особливостей в системі імунітету і антиоксидантної системи захисту під час вагітності та мікробіоценозу статевих шляхів.