ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПРЕЕКЛАМПСІЇ У ВАГІТНИХ ГРУПИ РИЗИКУ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Для виконання завдань, які поставлені в роботі, було проведено клініко-лабораторне обстеження 160 жінок терміном гестації 28 - 41 тиждень, у яких під час вагітності було діагностовано прееклампсію і 40 жінок з фізіологічним перебігом вагітності та пологів.

Усі вагітні склали групу ризику. Чинниками ризику були: екстрагенітальна патологія, обтяжений сімейний та соматичний анамнез, умови праці вагітних жінок на виробництві.

У залежності від ступеня тяжкості прееклампсії, усі вагітні були розподілені на чотири порівняльні  клінічні групи: першу (контрольну) групу (І) склали 40 жінок

з фізіологічним перебігом вагітності; другу групу (ІІ) – 60 жінок з легким ступенем

прееклампсії (Л); третю групу (ІІІ) – 60 жінок із середнім ступенем тяжкості прееклампсії (С); четверту групу (ІV) – 40 жінок з тяжким ступенем прееклампсії (Т). Вагітні ІІ, ІІІ та ІV клінічної групи склали основну групу (П). Кожну з клінічних груп було додатково поділено на рівні за кількістю підгрупи: А і В.

Жінки підгрупи В отримували лікування прееклампсії згідно з Клінічними протоколами з акушерської та гінекологічної допомоги, II частина, наказ МОЗ України від 31.12.2004р., №676. У підгрупах: ІА - 20 вагітних І клінічної групи, ІІА – 30 вагітних ІІ клінічної групи отримували рекомендовану нами схему профілактики прееклампсії, ІІІа – 30 вагітних ІІІ клінічної групи та ІVа – 20 вагітних ІV клінічної групи отримували рекомендовану нами схему лікування прееклампсії. З профілактичною метою вагітні І клінічної групи отримували таблетовані форми препарату "Глутаргін", ІІ клінічної групи – ін’єкційні форми препарату "Глутаргін",  ІІІ та ІV клінічних груп - ін’єкційні форми препарату "Глутаргін" та "Фраксипарин".

Препарати призначалися з урахуванням гомеостатичних та мікрогемодинамічних порушень у фетоплацентарному комплексі. Критерієм формування другої–четвертої клінічних груп була констатація прееклампсії в жінок під час вагітності. Оцінка ступеня тяжкості прееклампсії проводилась у відповідності з Клінічними протоколами з акушерської та гінекологічної допомоги, II частина, наказ МОЗ України від 31.12.2004р., №676.

Моніторинг стану вагітної включав: вимірювання АТ, визначення добової протеїнурії, огляд офтальмолога, ЕКГ, біохімічне дослідження крові. При біохімічному дослідженні додатково визначали в крові вагітних фВ, S-нітрозотіоли (стабільні метаболіти NO), ЕТ-1.

Рівень фВ визначався за методом, який заснований на визначенні впливу фВ, що міститься в досліджуваній плазмі, на ристоцетин-агрегацію фіксованих формаліном тромбоцитів, отриманих від вагітних контрольної групи. Визначення фВ проводилося на фотоелектроколориметрі. Визначення рівня S-нітрозотіолів проводилося спектрофлюориметричним методом. ЕТ-1 визначали імуноферментним методом, за допомогою наборів реактивів фірми ELISA (Канада).

Моніторинг стану плода включав: УЗД плода й плаценти, актографію, КТГ, доплерографію матково-плацентарного та плодово-плацентарного кровотоків. УЗД (ехографічне та доплерометричне) проводилося за загальноприйнятою методикою УЗ-сканером Medison 6000 CMT (Корея).

Кровообіг досліджувався у таких судинах: АП, ГВА, СМА, МА з визначенням Vс, Vд, Vср, ІР, ПІ, СДС та в НПВ – ПІВ, у ВП –Vмакс.

Результати обстежень проаналізовано та статистично оброблено. Для статистичної обробки даних використовувався пакет програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 6.0. Для визначення відмінностей між групами використовувалися методи непараметричної статистики: критерій Манна-Уїтні, Вілкоксона, точний метод Фішера. Для вирішення задач диференційної діагностики було використано методи багатовимірного статистичного аналізу.

 Результати дослідження та їх обговорення. Результати обстеження 200 вагітних показали, що кількість вмісту фВ у сироватці крові вагітних з прееклампсією відрізняється від кількості в сироватці крові вагітних контрольної групи (табл.1). Так, у вагітних з легкою прееклампсією вміст фВ збільшується в 1,2 рази, з середньою прееклампсією – в 1,5 рази, з тяжкою – в 1,8 рази. Вміст фВ у сироватці крові збільшується з підвищенням ступеня тяжкості прееклампсії.

Аналіз даних, які отримали, дає змогу зробити висновок, що при прееклампсії середнього та тяжкого ступенів має місце ушкодження ендотелію. Прееклампсія легкого ступеня не супроводжується ушкодженням ендотелію.

Аналіз коагулограм вагітних з прееклампсією показав підвищення активності згортаючої системи (у порівнянні з контрольною групою) (протромбін-117,5(2,5)%,

фібриноген-8,5(1,5)г/л), наявність тромбоцитопенії (тромбоцити-130(20)∙109/л). Звертає на себе увагу чітка залежність гомеостатичних порушень від вираженості тяжкості даної патології.