ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень Національної академії державного управ­ління при Президентові України; висвітлено ступінь наукової розробленості проблеми, що вивчається, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі – “Методологічні аспекти дослідження державного прогнозування забезпечення лікарськими засобами” – на основі огляду науко­вих та нормативно-правових джерел розглянуто найважливіші принципи державного прогнозування соціального та економічного розвитку, специфіку забезпечення лікарськими засобами населення України, а також досвід запровадження державного прогнозування та оцінки впливів в системах охорони здоров’я зарубіжних країн.

Як показав всебічний аналіз наукових джерел, значна частина лікарських засобів залишається малодоступною для населення України внаслідок кризо­вого становища економіки та низького прожиткового рівня населення.

У розділі доводиться, що досі не розроблено економічно обґрунтовану державну політику щодо забезпечення населення та установ охорони здоров’я лікарськими засобами і саме це перешкоджає реалізації конституційних прав громадян на одержання необхідних лікарських засобів, у тому числі на без­оплатній та пільговій основі. Отже, проблема забезпечення хворих якісними, безпечними та доступними ліками потребує невідкладного вирішення. Її актуальність підвищується через дефіцит бюджетних асигнувань на охорону здоров’я, невизначеність механізму позабюджетних джерел фінансування, недостатнє нормативно-правове регулювання процесів виробництва та реалі­зації вітчизняних лікарських засобів.

Акцентовано увагу на тому, що розгляд проблеми єдності медичної допомоги й забезпечення хворих лікарськими засобами з позицій системного підходу базувався на положенні, згідно з яким підсистема забезпечення хворих лікарськими засобами складається із суб’єктів, які перебувають у тісних взаємовідносинах і створюють відповідну цілісність та єдність з іншими підсистемами системи державного управління охороною здоров’я.

У розділі наголошується на тому, що на сьогодні тільки близько 10% від загального бюджету системи охорони здоров’я відводиться на придбання ліків. Таким чином, більшу частину медикаментів пацієнти змушені купувати за власні кошти. Доводиться, що вирішення цієї проблеми лежить у трьох площинах. Це передбачає:

–                                повне забезпечення ліками громадян з окремими захворюваннями та певних соціальних груп населення згідно з чинним законодавством;

–                                доступність медикаментів для населення в роздрібній торгівлі, наявність широкої мережі аптек, перш за все в сільській місцевості, з доступними цінами на ліки;

–                                достатнє забезпечення лікарськими препаратами всіх державних та комунальних закладів охорони здоров’я на основі державного прогно­зування.

У розділі аналізується чинна процедура державного прогнозування, що визначається Законом України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ. Зазначається, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2005 р. № 927 Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2006 рік у жодній з десяти складових свого змісту не визначає прогноз щодо стану суспільного здоров’я взагалі та забезпечення лікар­ськими засобами зокрема.

Обґрунтовано основні принципи державного прогнозування та розроб­лення програм економічного і соціального розвитку України: цілісності, об’єк­тив­ності, науковості, гласності, самостійності, рівності. Правовою основою державного прогнозування та розроблення програм економічного й соціального розвитку України є Конституція України (254к/96-ВР), інші закони України та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Аналіз літературних джерел (Г.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, В.М.Князєв, Ю.П.Сурмін) свідчить, що практика державного будівництва висуває завдання, які дуже складно вирішити, застосовуючи колишні методологічні підходи. Саме до таких завдань можна віднести й державне управління забезпеченням населення лікарськими засобами, складовою якого є державне прогнозування у сфері охорони здоров’я.

Доведено, що управління процесами і трансформаціями в системі держав­ного прогнозування потреб населення в лікарських засобах та впливу медико-соціальних чинників на цей процес як у структурному, так і у функціональному плані є частиною загального управлінського поля і разом з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Науково обґрунтована необхідність дотримання в соціальному прогно­зуванні принципів системності, узгодженості, варіантності, неперервності, верифікації та рентабельності. Доводиться доцільність застосування як науко­вої методики для дисертаційного дослідження нормативного прогнозування, оскільки воно дає можливість визначити шляхи і строки досягнення певних станів об’єкта прогнозування в майбутньому за допомогою активного впливу суб’єкта управління, а також оцінити можливі потреби в ресурсах і організаційних заходах для цього.

Доводиться необхідність урахування всіх суспільних потреб і чинників, що впливають на прогнозування вироблення певного обсягу лікарських засобів, отримання повного уявлення про медико-соціальні проблеми з метою ефективного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами з урахуванням його реальних потреб.

Аналіз наукових джерел дав змогу визначити основні соціальні чинники, що значно впливають на державне прогнозування забезпечення лікарськими засобами.

У розділі зазначається, що виробництво лікарських засобів – галузь, яка має суттєві особливості, що утруднюють стимулювання її розвитку з боку держави.

Запропоновано структуру алгоритму управлінської діяльності з оцінки впливу соціальних чинників на забезпечення населення лікарськими засобами (див. рисунок), основою якого є кумулятивні прогнозування й передбачення потенційних впливів, стратегії розвитку державної політики щодо надання доступної та якісної медичної допомоги.