ПРОКУРАТУРА В ДЕРЖАВНОМУ МЕХАНІЗМІ УСРР (1922 – 1933 рр.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний механізм будь-якої держави не можна уявити без організованих за тією чи іншою моделлю, наділених більш або менш широкою компетенцією органів прокуратури. З переходом України до системи демократичних стандартів, побудови основ правової держави та громадянського суспільства функції прокуратури мають трансформуватись, але сама вона значення справжнього “вартового закону” не втратила і, очевидно, не втратить. Про це свідчить те, що в чинній Конституції України 28 червня 1996 р. завданням і повноваженням прокуратури приділено спеціальний розділ VII.

Однак, побудова в Україні демократичної правової соціальної держави з необхідністю ставить питання уточнення місця і ролі прокуратури в державному механізмі, оптимального поєднання забезпечення прав і свобод громадян та інтересів держави. Як наслідок, проблеми сутності та форм діяльності прокуратури на сучасному етапі, її правове регулювання та організація мають сьогодні виняткову актуальність, спричинили гострі дискусії та суперечки як теоретиків, так і практиків – правоохоронців. До цих пір не дано остаточної відповіді на питання про природу прокурорських владних повноважень, про належність прокуратури до тієї чи іншої гілки влади, про збереження прокуратурою функції загального нагляду тощо. Завершення терміну дії “Перехідних положень” Конституції України в 2001 р. загострило ці дискусії.

Саме тому звернення до історичного досвіду діяльності прокуратури в Україні у перше десятиріччя її існування з позицій сьогоднішніх, ідеологічно неупереджених підходів, введення в науковий обіг нового фактичного матеріалу, переоцінки існуючих відомостей, використанням сучасної методологічної бази, зроблене саме під кутом зору з’ясування місця і ролі органів прокуратури в державному механізмі УСРР, має і наукову, і практичну актуальність. Поруч з трансформацією механізму держави, пов’язаною зі згортанням нової економічної політики, наростанням тоталітарних явищ, зазнавала змін і система органів республіканської прокуратури, котра в кінці досліджуваного періоду увійшла до складу централізованої Прокуратури Союзу РСР.

Те, що протягом 20-х– початку 30-х рр. ХХ ст. органи прокуратури УСРР мали єдину за увесь радянський період вітчизняної історії можливість діяти в умовах наявності суттєвих елементів ринкової економіки, доволі широкого цивільного обігу, також зумовлює важливість використання історичного досвіду при вдосконаленні правових та організаційних засад, визначенні місця прокуратури в механізмі держави незалежної України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з “Головними напрямками наукових дослі­джень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996–2000 рр.”(п.1 – “Історія держави, права і правоохоронних органів України, ін­декс проблеми 1.1.2) та п.1.1 “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”.