ПРОСОДИЧЕСКАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ВЫСКАЗЫВАНИЙ С МОДАЛЬНЫМИ ЧАСТИЦАМИ В НЕМЕЦКОМ ЯЗЫКЕ (экспериментально-фонетическое исследование на материале диалогической речи)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, указано методи дослідження і джерела фактичного матеріалу, сформульовано наукову новизну, теоретичне й практичне  значення  роботи, надано  відомості  щодо апробації результатів і публікацій.

Перший розділ «Теоретичні передумови дослідження модальних часток у німецькій мові» містить огляд літератури відносно дефініцій, складу, значень і функцій модальних часток. МЧ досліджуються на рівні діалогу, розглядається специфіка та просодичні особливості німецького діалогічного мовлення.

Незважаючи на існування стосовно часток величезної кількості точок зору, що мають як деякі подібності, так і значні відмінності, встановлення лінгвістичного статусу МЧ не можна вважати цілком завершеним, оскільки саме тлумачення терміну «частка» дотепер є доволі неоднозначним, у зв’язку з чим ускладнюється визначення корпусу (або складу) часток та їх належності до відповідних частин мови (І.Г. Калягіна, 1998).

Слово «частка» (die Partikel; лат. «particula» - шматочок, незмінна частина) було запозичено  з античної граматики, яка, у свою чергу, перейняла його зі східних граматик (давньоіндийська граматика Паніні, IV ст. до н.е.).

У німецькій граматиці термін «частка» вперше використав І. Бедикер у 1690 році, розуміючи під цим всі незмінні частини мови. Аналогічної позиції  дотримувалися  пізніше  К.Ф. Айхінгер (1754), А.Ю. Хоффманн (1853), Л. Зюттерлін (1900), О. Баслер (1935), П. Гребе (1959), Х. Глінц (1965),  В. Флемінг (1966), К. Хойпель (1973) та В. Ульріх (1981).

У вітчизняній лінгвістиці проблемі часток увагу стали приділяти в першій половині ХХ століття. Значний внесок у розв’язання  даної проблеми зробили  В.О. Богородицький (у 1935 р.) та О.О. Шахматов (у 1941 р.), чиї наукові погляди послужили основою для визнання за частками лінгвістичного статусу окремої частини мови. У германістиці в самостійну частину мови частки виокремлювали О.І. Москальська (1958), В.Г. Адмоні (1955), А.М. Іскоз (1958), Є.Й. Шендельс (1952) та  визначали їх  як незмінні  слова, що не мають властивості виступати в ролі самостійного члена речення й служать для привнесення додаткових смислових відтінків у висловлювання.

Як у вітчизняній, так і  в зарубіжній  германістиці  до  сьогодні  існує велика  кількість  різних  визначень часток німецької мови.  До найпоширеніших належать: „слова-заповнювачі” („Füllwörter“), „слова-приправи” („Würzwörter“), „слова-супроводжувачі” („Beiwörter“), „відтінкові частки” („Abtönungspartikeln“), „частки, що впливають  на все речення цілком” („Satzpartikeln“), „іллокутивні частки” („illokutive Partikeln“), „слова, що надають висловлюванню певного забарвлення” („Färbewörter“), „частки, що передають ставлення мовця” („Einstellungspartikeln“), „слова-латки” („Flickwörter“), „модальні частки” („Modalpartikeln“), “діалогічні частки” („Dialogpartikeln“).

В  дисертаційному   дослідженні  ми  приєднуємося  до  думки більшості   лінгвістів,   серед   яких  У. Брауссе,    В.В. Виноградов, Т. Іклер,  Е. Кьоніг,    С.В. Кокоріна,    І.Д. Копцев,       К.О. Крашеніннікова,         А.Т. Кривоносов,   Г.Н. Ротанова,   К.-Т. Хеггелунг,  Й. Швіталла,  та використовуємо термін „модальні частки” (МЧ) для позначення досліджуваної парадигми слів, оскільки він найбільш точно, на наш погляд, передає їх основні характеристики.

Вивчення МЧ на матеріалі спонтанних німецьких діалогів дало змогу нам услід за Й. Швіталлой виокремити групу з десяти часток, які є найчастотнішими в сучасному німецькому діалогічному мовленні: auch, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, ja, mal, schon, wohl.

 Німецькі   лінгвісти  К.-Т. Хеггелунг,  Т. Іклер,  Й. Швіталла  та           М. Турмайр відзначають той факт, що МЧ найчастіше зустрічаються в усному розмовному мовленні. На думку Л. Вайнріха, Е. Хенчель,                Б. Шмелдерс та К.-Е. Зоммерфельдта, частотність МЧ збільшується зі зростанням неформальності  бесіди.

Дослідники останніх років ХХ – початку ХХІ століть вважають, що МЧ відіграють важливу роль у процесі комунікації, створюючи модальний план висловлювання. Як розряд службових слів  МЧ надають додаткових смислових  або емоційних відтінків реченням і окремим словам, тобто за їх допомоги мовець виражає своє ставлення до змісту висловлювання        (Г.В. Ленець, 2000). МЧ вважають  лексичними підсилювачами,    виділяють їх прагматичні функції, завдяки яким мовець досягає певного комунікативного  ефекту  (О.Є. Єгоршина, 1997).

Німецькомовні МЧ є виразниками  прагматичних установок: користуючись МЧ  співрозмовник дає зрозуміти, яким чином він оцінює своє висловлювання щодо достовірності його змісту та обставин ситуації спілкування (Г.Н.  Ротанова, 2000). МЧ допомагають зрозуміти цілі та наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлювання, його очікування, тобто виявляють прагматичну спрямованість  висловлювання  (Є.А. Верещако,   Г.П. Нікіфорова, 2000;    Т.В. Дворник,  Г.П. Полєнова, 2001).

Погоджуючись із  С.В. Кокоріною, Г.В. Ленець  та  Г.Н. Ротановою, ми тлумачимо модальні частки як незмінні слова, що належать до  службових частин мови, найчастіше мають коротку форму та не відзначаються наголосом. МЧ не здатні виступати  самостійними членами речення, у більшості випадків  належать  до всього висловлювання в цілому, комбінуються з іншими МЧ, вживаються в певних комунікативних типах висловлювань.

МЧ є одним з яскравих мовних засобів вираження суб’єктивної модальності. Семантика суб’єктивної модальності   найповніше  виявляється в комунікативно-прагматичних функціях МЧ, серед яких функції встановлення  іллокутивного контакту мовця з комунікативним партнером, забезпечення зворотного зв’язку, а також функція модифікації  цілеустановки висловлювання за рахунок надання йому  різних відтінків емоційно-оцінного ставлення мовця. Таким чином, смисл і призначення МЧ полягає в досягненні комунікативного ефекту.

Оскільки МЧ виконують ряд важливих комунікативно-прагматичних функцій, то цілком охопити  значення  та вплив часток на оформлення висловлювання можна лише в діалозі (Х. Вайдт, 1983), зокрема, в діалогічній єдності (ДЄ).

Основною своєрідністю ДЄ є те, що завдяки різній комунікативній установці  суб’єктивна реалізація модальності отримує самостійне  оформлення. Сукупність реплік у вигляді  ДЄ, що визначається як монотематична одиниця діалогу, супроводжується особливою інтонацією й виражається в обов’язковій логіко-семантичній, факультативно-граматичній, лексичній, просодичній когерентності компонентів (Ю.П. Нечай, 1999). У межах діалогічної єдності МЧ виступають своєрідним засобом суб’єктивно-модальної актуалізації відомого з попереднього контексту або ситуації змісту.

До сфери реалізації комунікативно-прагматичного значення часток  у ДЄ можуть входити: наказ або спонукання до дії; роз’яснення, уточнення або підтвердження припущення; запрошення до спільної дії; переконання партнера по комунікації, аргументація; ствердження або констатація якогось факту, стану справ тощо; обурення, докір; подив; сумнів; припущення; обіцянка. При реалізації кожного з названих значень МЧ підтримуються просодією.

Другий розділ „Методика організації та проведення експериментально-фонетичного дослідження” присвячено викладу принципів  проведення інструментального дослідження висловлювань з модальними частками в німецькому діалогічному мовленні.

Розроблена методика проведення слухового та електроакустичного аналізу дала можливість описати характер змін просодичних параметрів висловлювань з МЧ  у залежності від комунікативного типу висловлювання і місця розташування частки.

Експериментальний матеріал склали два корпуси дослідження: широкий і вузький. Під широким корпусом маються на увазі магнітофонні записи 60 спонтанних діалогів, реалізованих 10 інформантами-німцями, які володіють сучасними орфоепічними нормами німецької мови (п’ятьма чоловіками та п’ятьма жінками віком від 20 до 45 років, з повною та неповною вищою філологічною освітою). Під час слухового аналізу протоколи, тобто транскрипти текстів спонтанних діалогів, було послідовно розчленовано на ДЄ. 

Для інструментального аналізу з широкого корпусу були відібрані фонограми 250 ДЄ, які містять репліки  з висловлюваннями (з МЧ) основних комунікативних типів. Розглядалися насамперед двочленні ДЄ (вони склали 78% від загальної кількості), решта (22%) – тричленні ДЄ. Двочленні ДЄ були представлені наступними компонентами: репліка-стимул / репліка-реакція (відповідь). Тричленні ДЄ становили собою: 1) репліку-стимул / репліку-реакцію / репліку-стимул або 2) репліку-стимул / репліку-реакцію / репліку-реакцію. МЧ були зареєстровані як в одному, так і в іншому виді компонентів діалогічних єдностей. Вказані вище ДЄ (дво- та тричленні) містили, таким чином, усього 555 реплік. Деякі репліки складалися не з одного, а з декількох висловлювань різних комунікативних типів. Із усієї кількості  висловлювань (усього 1343) було відзначено  лише ті, які містили досліджувані МЧ (598 висловлювань). Ці висловлювання сформували вузький корпус експериментального матеріалу. У зв’язку з тим, що у німецькому розмовному мовленні не можливо було знайти аналогічних висловлювань без МЧ, то для порівняння ми використовували трансформи без МЧ.

Завданням електроакустичного аналізу стало визначення просодичних характеристик висловлювань з МЧ за трьома акустичними параметрами: частотою основного тону (в Гц), інтенсивністю (в дБ) та тривалістю (в мс), які корелюють на рівні сприйняття з висотою тону, гучністю звучання та тривалістю, утворюючи єдиний комплекс. Інструментальна обробка даних складалася з осцилографічного та інтонографічного видів аналізу, що допомогли отримати повне уявлення про об’єкт дослідження.

Застосування програмних пакетів обробки натурального звукового мовлення дало змогу здійснити вказані види аналізу одночасно та зробити процедуру обробки даних електроакустичного аналізу менш трудомісткою, але при цьому точнішою й наочнішою.

Основу інструментальної комп’ютерної обробки виокремлених з ДЄ висловлювань різної цілеустановки  з МЧ склала програма WinСecil V2.2., призначена для вводу, обробки й дослідження звукових сигналів. За допомогою цієї програми були отримані  комп’ютерні інтонограми (для кожного з висловлювань) з автоматичним позначенням огинаючої основного тону й інтенсивності мовленнєвого фрагмента висловлювання на часовій вісі реальної тривалості звучання.

Дані електроакустичного аналізу було оброблено математично з використанням інструментарію симптоматичної та ймовірнісної статистики. Розподіл вихідних статистичних даних щодо висловлювань, які містять  МЧ, у вигляді варіаційних рядів значно прискорив процедуру вирахування статистичних характеристик і виявлення відповідності вибірки закону розподілення виміряних величин.

При інтонографічному аналізі були описані  не лише точкові статичні методи, але й динамічні (або функціональні), які дають можливість вивчити характер зміни ознак у часі, аналізувати так звані ряди динаміки. Отже, використовувалися методи вирахування характеристик мовленнєвих явищ як випадкових величин і як випадкових функцій.

Третій розділ „Просодична організація висловлювань, які містять модальні частки” присвячено опису результатів перцептивного, електроакустичного та функціонального динамічного аналізів просодичної організації висловлювань з МЧ німецького діалогічного мовлення.

Проведене комплексне експериментально-фонетичне дослідження  дало можливість визначити основні закономірності просодичної організації висловлювань, що містять МЧ; встановити диференційні ознаки просодії названих висловлювань; простежити кореляцію між МЧ, просодією та прагматичною установкою висловлювань у залежності від їх комунікативного типу.

Результати аудиторського аналізу дають підставу стверджувати, що акустичні ознаки висоти мелодії, гучність і темп висловлювань з МЧ для всіх комунікативних типів  у сучасному німецькому звуковому мовленні на рівні сприйняття є  їх відмітними ознаками (у порівнянні з трансформами  без МЧ).

Встановлено, що висловлювання з будь-якою з досліджуваних МЧ для кожного комунікативного типу на рівні сприйняття відрізняються від відповідних висловлювань  без МЧ специфічною просодичною структурою з різним кількісним співвідношенням ознак, сприйнятих акустично: більшою кількістю випадків високого і середнього висотного рівня та різкішим підйомом, в основному, при висхідно-низхідному русі основного тону, та меншою кількістю випадків низького висотного рівня; більшою кількістю випадків прискореного або уповільненого темпу вимови; наявністю емоційного забарвлення при вимові.

Зведені дані комп’ютерного аналізу збіглися  з висновками, отриманими нами в ході аудиторського аналізу, про те, що висловлювання з МЧ та їх трансформи  без МЧ розрізняються за об’єктивними частотними, динамічними і темпоральними показниками як структурних елементів, так і всього висловлювання в цілому.

Було встановлено, що висловлювання з МЧ відрізняються від висловлювань без відповідних часток вищими значеннями пікової ЧОТ усіх структурних елементів висловлювання. Найяскравіше ці розбіжності спостерігалися в реалізації інформантів-жінок для всіх досліджуваних комунікативних типів, причому найбільший вплив на ЧОТ справляли МЧ denn, ja, mal, schon.

Аналіз частотного діапазону структурних елементів висловлювань з МЧ продемонстрував, що чіткою розрізнювальною ознакою як для чоловічих, так і для жіночих голосів був ширший частотний діапазон у корпусі, ядрі та позаядерній (післяядерній) частині, причому ця відмітна особливість виявлялася однаково у всіх дикторів. Максимальні розбіжності в частотному діапазоні  висловлювань з МЧ та без МЧ було відзначено у всіх дикторів у питальних і спонукальних висловлюваннях; найменші – в оповіді.

Інтонографічний аналіз досліджуваних висловлювань показав, що характер руху основного тону у висловлюваннях з МЧ має ряд специфічних особливостей, а саме – різкіше підвищення тону на таких структурних елементах висловлювання, як корпус і ядро, та більше пониження тону в позаядерній частині. Цей факт свідчить про  уяскравлення інтонації у висловлюваннях з МЧ у кожному комунікативному типі, що підтвердила також побудова узагальнених тональних контурів.

Електроакустичний аналіз параметрів інтенсивності висловлювань з МЧ, показав, що у значеннях пікової інтенсивності позаядерних  складів зафіксовано  найменші розбіжності між висловлюваннями з МЧ та без МЧ. Найчіткіші та стабільніші розбіжності у всіх дикторів мали показники пікової інтенсивності перших наголошених складів, корпусу та ядра, незалежно від комунікативної спрямованості висловлювань.

Разом з тим, виявлено, що динамічна структура висловлювань з МЧ полягає, насамперед, у стабільному збільшенні пікових значень інтенсивності в передядерній, ядерній та післяядерній частинах висловлювань як у дикторів-чоловіків, так і у дикторів-жінок. Найбільший вплив на показники пікової інтенсивності здійснювали МЧ ja, mal, schon, wohl та einfach,  причому майже у всіх дикторів. Максимальні розбіжності в діапазоні інтенсивності висловлювань з МЧ та без МЧ на основі узагальнених енергетичних контурів відзначено в оповідних та спонукальних висловлюваннях.

Електроакустичний аналіз параметрів тривалості засвідчив, що суттєву роль у просодичній організації висловлювань з МЧ відіграє тривалість корпусу і позаядерної частини висловлювання незалежно від комунікативного типу. У тривалості ж перших наголошених та ядерних складів не було виявлено чітких закономірностей, що відрізняють висловлювання з МЧ від їх  трансформів без МЧ.

Слід відзначити, що максимальний діапазон зміни середньоскладової тривалості корпусу та всього висловлювання з МЧ у цілому,

в порівнянні з висловлюваннями без МЧ, за деякими МЧ збігався у дикторів-чоловіків та дикторів-жінок: в оповідних висловлюваннях – з МЧ wohl; у спонуканні – з МЧ schon; у спеціальному питанні – з МЧ auch, denn, mal, wohl; у загальному питанні – з МЧ schon та wohl.

Застосування найновішого програмного забезпечення сприяло проведенню сегментації мовленнєвого потоку та виокремленню з нього досліджуваних одиниць на супрасегментному рівні з високим ступенем надійності. Поєднання візуального та аудитивного контролю сегментації звукового мовлення забезпечило рівень якісно-кількісного аналізу акустичних параметрів мовлення.

Отримані нами результати характерні як для чоловічих, так і для жіночих голосів, що свідчить про позагендерну лінгвістичну значимість виявлених закономірностей. Експериментальні дані дають змогу описати просодичні портрети висловлювань з МЧ основних комунікативних типів у німецькому діалогічному мовленні наступним чином:

1.    Оповідні висловлювання з МЧ: висхідно-низхідний тон; логічний або слабкий емфатичний наголос; прискорений, рідкіше  уповільнений темп; розширений діапазон ЧОТ; яскраво виражена варіативність мелодії. В оповіді максимальний вплив на просодичні характеристики ЧОТ та інтенсивності здійснюють частки doch, mal, schon;

2.    спонукальні висловлювання з МЧ: висхідний або висхідно-низхідний тон; емфатичний або посилений фразовий наголос; прискорений або уповільнений темп; розширений діапазон ЧОТ; яскраво виражена варіативність мелодії. Максимально впливають на ЧОТ та інтенсивність спонукальних висловлювань частки doch, schon, ja;

3.    спеціальні питання з МЧ: висхідно-низхідний або змішаний тон; логічний наголос; прискорений темп; розширений діапазон ЧОТ; відсутність варіативності мелодії. В такому типі питання найбільший вплив на просодичні характеристики справляють МЧ denn, ja, schon;

4.    загальні питання з МЧ: висхідний або змішаний тон; емфатичний або логічний наголос; прискорений темп; розширений діапазон ЧОТ; слабко виражена варіативність мелодії. Просодичні характеристики загальних питань мали максимальні показники за наявності МЧ denn, ja, schon, mal, einfach.