ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНИХ СТРУКТУР ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, задачі,  об’єкт, предмет роботи, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, висвітлено його наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію й впровадження одержаних результатів, публікації та структуру роботи.

У першому розділі – «Стан дослідження психологічних особливостей формування когнітивних структур особистості засобами НІТ» – здійснено теоретичний аналіз змісту поняття «когнітивні структури особистості» та висвітлено актуальний стан усвідомлення сучасними дослідниками шляхів формування когнітивних структур особистості засобами НІТ. Когнітивні структури є ментальним відбиттям структури знань, які людина набуває в процесі світопізнання, вони функціонують у вигляді концептуальних систем, свідомо сприйнятих особистістю і репрезентованих у її феноменологічному образі світу (Б. М. Величковський, М. С. Каган, Дж. Келлі, С. Є. Нікітіна, Е. Л. Носенко, У. Скотт, М. О. Холодна, В. С. Швирьов та інші).

Якщо розглядати пізнання як «діяльність, яка пов’язана із засвоєнням, організацією та застосуванням знань» (У. Найссер), то когнітивну структуру особистості можна описати у таких термінах: база знань, які засвоюються у процесі відображення у свідомості суб’єкта «картини світу»; стратегії пізнання, тобто процеси, за допомогою яких інформація про навколишній світ перетворюється у частину бази знань; уявлення особистості про себе як про суб’єкт пізнавальної діяльності, яке дослідники визначають терміном «метапізнавальні навички» (А. В. Карпов, М. О. Холодна).

Наведене визначення поняття «когнітивні структури особистості» співвідноситься з варіантом його конкретизації, запропонованим М. О. Холодною, яка підкреслює, що в понятті «когнітивні структури», з одного боку, фіксується специфічно організований індивідуальний пізнавальний досвід, який обумовлює своєрідність розуміння того, що сприймається, а з іншого, когнітивна структура забезпечує відображення стійких характеристик подій, що відбуваються. Спосіб, яким сприймаються, обробляються та інтерпретуються будь-які нові знання та враження, залежить від характеристик існуючої когнітивної структури (У. Скотт).

Найсуттєвішими компонентами семантики терміна «база знань» є поняття та зв’язки між поняттями. Ті ж компоненти присутні й у визначенні «стратегій пізнання». Останні співвідносяться з поняттям «переробка інформації», яке вживається для інтеграції процесів упорядкування (класифікації) інформації, її аналізу, порівняння, протиставлення, узагальнення тощо.

Таким чином, в усіх компонентах, які використовуються для розкриття змісту поняття «когнітивна структура особистості», присутній термін «поняття» як елемент системи інших понять, пов’язаних одне з одним. Це цілком виправдано. За даними дослідників (Л. М. Голубєва, О. Ю. Терьохіна), люди, які мають відповідну обізнаність у конкретній галузі знань (експерти), відрізняються від необізнаних саме тим, що в останніх поняття не є компонентами певної системи.

Отже, процес формування когнітивних структур особистості можна визначити як процес оволодіння суб’єктом системою понять відповідної предметної галузі знань, а також засобами маніпулювання поняттями, які сприяють їх ефективному засвоєнню.

У даному розділі роботи проаналізовано також основні положення метакогнітивного підходу до формування поняттєвої бази суб’єкта пізнання (А. Браун, У. Брюєр, А. В. Карпов, І. М. Скітяєва, Дж. Флейвелл, Р. Хон та інші), який сформувався в останній третині ХХ століття та інтенсивно розвивається у наш час. У межах даного підходу розглядається поняття про клас регулятивних метапроцесів як особливої підструктури системи переробки інформації. Представники метакогнітивізму підкреслюють необхідність цілеспрямованого формування метакогнітивних здібностей людини, які дозволяють суб’єктові пізнання свідомо керувати власною пізнавальною діяльністю, структурувати та збагачувати свій когнітивний досвід (А. В. Карпов, І. М. Скітяєва), що набуває особливої актуальності при реалізації навчання із застосуванням НІТ.

Оскільки нові інформаційні технології активно застосовуються для організації дистанційної форми навчання, в роботі здійснено аналіз рівня усвідомлення сучасними дослідниками шляхів формування когнітивних структур особистості засобами НІТ в умовах реалізації дистанційної освіти.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники наголошують на важливості розвитку когнітивних структур особистості паралельно з навчанням, тобто забезпеченні оволодіння суб’єктами пізнання засобами аналізу, упорядкування, структурування, узагальнення інформації (Г. Кірслі, М. Мур, Ю. І. Машбиць, Е. Л. Носенко, М. Л. Смульсон та інші). У пошуках шляхів вирішення проблеми вдосконалення розробки навчальних матеріалів на електронних носіях дослідники цілком правомірно звертаються до аналізу глибинних механізмів засвоєння знань, тобто до з’ясування психологічних закономірностей пізнання (О. В. Винославська, Н. В. Морзе, О. Г. Кузьмінська, О. В. Савченко, Д. Деніел, Г. Кірслі, М. Мур).

Більшість дослідників усвідомлює необхідність формування у суб’єктів пізнання уявлень про наявність у кожній галузі знань розгалуженої системи понять та різноманітних зв’язків між ними (Є. Л. Гаврилова, Е. Л. Носенко, Є. С. Полат, М. Л. Смульсон). Про це свідчить, зокрема, включення до структури дистанційних курсів глосаріїв понять, інтерактивних завдань для забезпечення роботи з поняттями.

Аналіз підходів до розробки навчальних матеріалів на електронних носіях свідчить також про розуміння розробниками курсів необхідності широкого використання засобів наочності, презентації навчальної інформації у різних формах (В. М. Кухаренко, О. В. Рибалко, І. В. Роберт, О. В. Савченко).

Актуальним є питання щодо психологічних властивостей особистості, які сприяють отриманню освіти із застосуванням НІТ. Дослідники наголошують на необхідності створення на основі досліджень психологічних особливостей суб’єктів пізнання, що успішно навчаються за цією системою, психологічної моделі «ефективного суб’єкта навчання» (Г. Астляйтнер, І. М. Голіцина, О. Ю. Коміссарова, А. С. Мінзов, І. М. Скітяєва).

Теоретичний аналіз засвідчив, що недостатньо вирішеною залишається проблема практичного втілення розглянутих ідей у розробку конкретних навчальних курсів, емпіричної перевірки ефективності вирішення завдання формування паралельно з навчанням когнітивних структур особистості як необхідної психологічної передумови реалізації активної пізнавальної діяльності впродовж життя.

У другому розділі – «Обґрунтування методологічного підходу до забезпечення формування когнітивних структур особистості засобами НІТ і визначення критеріїв оцінки його ефективності» – обґрунтовується вибір системи принципів та прийомів формування у суб’єктів пізнання адекватних когнітивних структур особистості.

З урахуванням теоретичних положень експериментально-генетичного методу (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко) розкривається можливість формування когнітивних структур особистості засобами НІТ за умов відтворення при розробці навчальних матеріалів екстеріоризованих ознак універсальних когнітивних структур та забезпечення їх інтеріоризації.

Застосування експериментально-генетичного методу при розробці навчальних матеріалів на базі НІТ надає можливості перетворити навчання у діяльність, що поступово набуває виразного пошуково-дослідницького характеру.

Для раціональної організації пізнання на підґрунті експериментально-генетичного методу дослідник повинен виконати логіко-психологічний аналіз тієї предметної галузі знань, у межах якої відбувається навчання, для того, щоб виділити та визначити основні поняття, які розкривають змістові відношення в ній. Саме ці поняття і становлять основу для засвоєння даної предметної галузі.

Оскільки для дослідження нами обраний процес формування когнітивних структур особистості засобами інформаційних технологій на вузівському етапі навчання, ми виходили з припущення, що в ідеалі у студентів вищих навчальних закладів повинні бути сформовані когнітивні структури, які відповідають когнітивним структурам носія експертного знання тієї галузі знань, яку вони вивчають. Орієнтація на структуру експертного знання передбачає формування у суб’єкта пізнання трьох основних баз знань: декларативних, процедуральних і виконавчих (рис.1).

Представлений у даному розділі аналіз основних психологічних закономірностей пізнання, результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних когнітивних психологів (Д. Аузюбель, Дж. Брунер, Б. М. Величковський, А. Паївіо, М. Познер, Р. Стернберг, М. О. Холодна та інші), представників метакогнітивізму (А. Браун, У. Брюєр, А. В. Карпов, І. М. Скітяєва, Дж. Флейвелл, та інші) дозволив вперше сформулювати таку систему принципів формування когнітивних структур особистості засобами НІТ та прийомів їх реалізації:

1. Принцип урахування структури і особливостей функціонування семантичної пам’яті людини, мінімальними «одиницями» збереження інформації в якій є поняття, диференційні ознаки, що відрізняють одне поняття від іншого, та взаємозв’язки між поняттями. При визначенні даного принципу ми спирались на уявлення про механізми семантичної пам’яті, закономірності переходу інформації із сенсорної у короткочасну та тривалу пам'ять. Орієнтація на цей принцип є вирішальною на етапі формування бази декларативних знань (системи понять).

Прийоми реалізації принципу, обрані для завдань даного дослідження, включають:

– категоріальне кластування (з урахуванням внутрішньопоняттєвих зв’язків: поєднання більш широких, абстрактних понять  з більш вузькими, конкретними поняттями);

– угрупування понять за лінійними ознаками (з урахуванням міжпоняттєвих зв’язків);

– об’єднання понять у мережі за тематичними ознаками.