ПУБЛІЧНИЙ ДОГОВІР (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Завдяки корінним змінам, що відбуваються в житті українського суспільства з початку 90-х років XX ст., формуються принципово нові засади правового регулювання в сфері майнових відносин. Становлення України як самостійної і незалежної держави супроводжується інтенсивним розвитком ринкових відносин, ускладненням господарських зв'язків, концентрацією промисловості та торгівлі. Це зумовило необхідність розроблення нової моделі врегулювання економічних відносин та збагачення юридичного інструментарію для їх оформлення.

Процес удосконалення законодавства став своєрідною ознакою останніх років. Прийняття нового Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) стало важливим етапом розвитку регламентації оновлених цивільних відносин, що набуло більш цільного, послідовного та детального регулювання. ЦК України зберіг наступність у розвитку договірного права, вдосконалив існуючі й закріпив нові його інститути, спрямовані на розвиток ринкових відносин. При цьому в ЦК України особливого значення набуло безпосереднє закріплення принципів свободи економічної діяльності, рівності учасників цивільних правовідносин, забезпечення відновлення порушених прав і свобод, посилення їх судового захисту, які мають деталізувати основні засади Конституції України. Також отримав своє закріплення один із загальних принципів цивільного законодавства – принцип свободи договору – ст.ст. 6, 626 ЦК України. Цей принцип визнається наріжним каменем і приватного права зарубіжних країн.

На практиці свобода договору дає можливість створювати і використовувати нові моделі договорів, які законодавчо не врегульовані. Але свобода договору не є безмежною, оскільки відсутність обмежуючих правових механізмів та абсолютна свобода може спричинити порушення прав, свобод та інтересів суб’єктів цивільного права, призвести до зловживання  правами. Тому з метою захисту прав і законних інтересів певних категорій суб’єктів цивільного права законодавець установив для певного кола договорів режим публічності, що, у свою чергу, призвело до встановлення в ЦК України окремих правил щодо укладення та виконання договорів на певних умовах, визначених державою і спрямованих на захист прав та інтересів громадян-споживачів, які є більш слабкою та вразливою з економічної точки зору стороною договорів із суб’єктами підприємництва. Вищенаведені фактори сформували в цивільному праві України самостійний інститут – публічний договір.

Цивільний|громадянський| кодекс УРСР 1922 р., Цивільний|громадянський| кодекс УРСР 1963 р. не містили спеціальних норм щодо публічного договору, так як, власне, і не використовували терміна «публічний|прилюдний| договір». Проте через спрямованість норм, що регулюють публічний договір, на захист прав споживачів товарів (робіт, послуг) та обмеження одного з основних принципів – свободи договору – цей договір посідає окреме місце в системі договірного права України. Публічний договір регулює відносини, які виникають у сфері цивільного обігу. Наприклад, у ЦК України 12 видів договорів належать до публічних, більшість з яких (наприклад, договір роздрібної купівлі-продажу, побутового підряду, перевезення транспортом загального користування) становить левову частку в загальній масі правочинів, які укладаються в суспільстві.

При застосуванні на практиці норм публічного договору виникли проблеми, спричинені відсутністю спеціальних досліджень, присвячених цій проблематиці, та недосконалістю правового регулювання.

Визначення сутності публічного договору та особливостей його застосування пов'язано з проблемами взаємодії імперативних і диспозитивних норм у цивільному праві, узгодженням  приватних і публічних інтересів, ступенем втручання держави в економічні відносини. Розглядаючи проблеми публічного договору, важливо правильно встановити межу, коли приватні інтереси повинні бути обмежені на користь публічних.

Важливо зрозуміти, що неправомірне обмеження свободи договору шляхом використання правил про публічний договір може створити ситуацію, коли принцип свободи договору для комерційних відносин у будь-якій підприємницькій діяльності буде тільки декларацією на папері.

У зв’язку з цим перед теорією та практикою постає завдання уточнення поняття публічного договору і механізму його застосування. Все сказане в сукупності і визначає актуальність і необхідність цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101V001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001–2005 роки за темою «Традиції приватного права України».

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються застосування публічного договору в практичній діяльності, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій з удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання, які необхідно було розв’язати:

– провести аналіз правової природи публічного договору;

– визначити основні категорії, що становлять зміст публічного договору;

– окреслити особливості публічного договору;

– визначити сфери правовідносин, де використовується публічний договір;

– дослідити механізм укладення та виконання публічного договору;

– дослідити правові наслідки недотримання вимог законодавства при укладенні та виконанні публічного договору

– розробити взаємопов’язані пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства про публічний договір.

Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини, що виникають при  укладенні та виконанні публічного договору.

Предметом дисертаційного дослідження є засади правового регулювання публічного договору; сутність і значення публічного договору як форми відносин між підприємцем і споживачем; поняття, предмет, зміст, особливості умов, порядок укладення та виконання, наслідки порушення порядку укладення та виконання публічних договорів. 

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного методу з’ясовувалася правова природа та сутність публічного договору. Формально-логічний метод надав можливість дослідити порядок укладення, виконання та правові наслідки порушення порядку укладення та виконання публічних договорів. Метод порівняльного аналізу застосовувався для визначення особливостей публічного договору, умов його виникнення, зміни, суб’єктного складу публічного договору. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу. 

Теоретичну основу дослідження становлять праці відомих юристів дореволюційного періоду Ю. С. Гамбарова, І. А. Покровського, Г. Ф. Шершеневича, та праці радянських та сучасних цивілістів М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, М. І. Брагінського, І. А.  Безклубого, Т. В. Боднара, Н. С. Братуся,   В. В. Вітрянського,   А. Н. Гуєва,   В. П. Грибанова, С. Дедикова,  О. С. Іоффе,        О.  Ю.  Кабалкіна,  Г. О. Калашникової, О. А. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, А. В. Луць, Р. А. Майданника, А. Медведєва, К. А. Міщенко, Ч. Санфіліппо, Н. О. Саніахметової, Є. А. Суханова, Ю. К. Толстого, К. Тотьєва, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової,  А. Хвощинського, В. Ф. Яковлева та інших. У працях цих учених досліджувалися загальні підходи та закономірності формування й розвитку публічно-правових елементів та питань договірного права в цивільному праві.

Практичну основу досліджень становила діяльність господарських товариств з укладення та виконання публічних договорів.

Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, а також законодавство деяких іноземних країн, монографічна та навчальна література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні на підставі комплексного підходу до аналізу відносин, що виникають на переддоговірній стадії, стадії укладання та виконання публічного договору, визначаються його сутність, поняття, предмет та особливі риси.

У дисертації проаналізовано правовідносини, які виникають між сторонами публічного договору, їх регулювання чинним законодавством України, визначено правову природу і юридичну характеристику публічного договору, проаналізовано його предмет, визначено його значущі ознаки, проведено розмежування публічного договору і договору приєднання. Досліджено процес укладання, виконання публічного договору і правові наслідки недотримання вимог законодавства при його укладенні та виконанні. З урахуванням сучасних економічних умов розкрито співвідношення прав та обов’язків суб’єктів публічного договору, проведено аналіз найпоширеніших видів публічних договорів. Підсумовуючи матеріали дослідження, автор робить висновки і надає пропозиції щодо їх реалізації, у тому числі внесення змін до ЦК України.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях.

1. Уперше встановлено специфічні риси публічного договору, які відрізняють його від інших договорів і свідчать про його самостійний юридичний характер. До них автор запропонував віднести: предмет договору, суб’єктний склад, особливий характер діяльності сторони, що здійснює підприємницьку діяльність у публічному договорі.

2. Уперше запропоновано визначення особливості діяльності підприємця, яка полягає у створенні для останнього обов’язку здійснювати продаж товарів, виконання робіт, надання послуг щодо невизначеного кола осіб на однакових умовах за винятком випадків, установлених законодавством. Здійснення такої підприємницької діяльності запропоновано визначати як «публічна діяльність». Удосконалено специфічні риси підприємництва, які дають можливість визначати «публічність» діяльності підприємця.

3. Уперше на основі виявлення особливостей «публічної діяльності» підприємця як необхідної ознаки публічного договору обґрунтовано та запропоновано нове поняття сторін публічного договору. Сторонами публічного договору можуть виступати з боку зобов’язаної сторони –  юридичні особи – підприємницькі та непідприємницькі товариства, фізичні особи-підприємці. Споживачами можуть виступати будь-яка фізична чи юридична особа, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади з урахуванням їх специфічного статусу.

4. Отримало подальшого розвитку визначення поняття принципу рівності умов, дотримання якого є необхідною умовою правомірності укладення публічного договору. Він полягає в установленні рівних цін, асортименту, якості товарів (послуг, робіт) для всіх споживачів у публічному договорі, крім тих, яким надано пільги згідно з законодавством.  

5. Отримало подальшого розвитку положення щодо розгляду публічного договору як зобов’язання, що за своєю правовою природою поєднує диспозитивні та імперативні засади права, застосування яких обумовлено нерівністю сторін публічного договору

6. На основі аналізу предмету публічного договору обґрунтовано недоцільність його розширювального тлумачення. До переліку видів діяльності, здійснення яких можливе в режимі публічного договору, слід відносити лише продаж товарів, надання послуг та виконання робіт.

7. Внаслідок дослідження підстав нікчемності окремих умов публічного договору запропоновано запровадити на законодавчому рівні альтернативний спосіб захисту прав споживача в публічному договорі, надавши йому право вимагати приведення умов договору у відповідність до вимог закону та/або аналогічного договору у того ж підприємця. З метою дотримання законності укладення та виконання публічного договору запропоновано передбачити відповідне право і за підприємцем.        

8. На підставі порівняльного аналізу публічного договору та договору
 приєднання набули подальшого розвитку положення щодо можливості їх одночасного застосування до конкретного договору.

9.  Уперше запропоновано визначення критеріїв, за якими можлива класифікація правочинів, на які поширюється «режим публічного договору». До них віднесено: пряма вказівка в законодавстві на публічність договору, монопольне становище підприємця на ринку та здійснення підприємцем «публічної діяльності».

10. Отримала подальшого розвитку позиція дослідників, згідно з якою економічна нерівність сторін впливає на співвідношення прав та юридичних обов’язків суб’єктів договору, що, у свою чергу, впливає на механізм укладення та правові наслідки порушення вимог законодавства щодо публічного договору.

Обґрунтованість висновків та пропозицій дисертаційної роботи підкріплюється комплексом досліджень із застосуванням загальних і спеціальних методів, які здійснено на підставі аналізу спеціальної літератури, нормативно-правових актів та практики застосування публічного договору.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на усунення прогалин у законодавстві і розвитку науки цивільного права. Дисертаційне дослідження має також практичну спрямованість, яка полягає у внесенні пропозицій і формулюванні висновків, що можуть бути використані для вдосконалення цивільного законодавства України. Реалізація поданих пропозицій у ЦК України дасть змогу полегшити застосування норм щодо публічного договору. Теоретичні висновки можуть бути використані в подальших дослідженнях сутності публічного договору та його місця в системі цивільних договорів.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в лекціях і семінарських заняттях, проведених дисертантом на юридичному факультеті Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, а також знайшли втілення в практичній діяльності.

Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на 8-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005), на регіональній міжвузівській конференції молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Івано-Франківськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку» (Миколаїв, 2005), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового забезпечення» (Одеса, 2005), на 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2006), на IV Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (Одеса, 2006), на науково-практичній конференції «Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем» (Одеса, 2006).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, у трьох тезах виступів на наукових конференціях.

Структура роботи відображає логіку і послідовність наукового дослідження та зумовлена його предметом і метою. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації  - 201 сторінка, з них основного тексту – 186 сторінок, обсяг використаних джерел - 227 найменувань.