РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах реформування в Україні суспільних відносин, зміни економічного та політичного устрою, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у розв’язанні завдань гармонізації суспільства належить правовій системі. Саме вона покликана здійснювати активний вплив на характер змін у суспільстві, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, піднесенню ефективності правового регулювання, формуванню високої суспільної та індивідуальної правосвідомості.

Формування сучасної правової системи України у відповідності з міжнародними, зокрема — європейськими правовими стандартами є процесом складним та багатофункціональним, а тому потребує глибокого наукового аналізу правової дійсності та вироблення концептуальних засад її функціонування та розвитку. Нинішній період розвитку української правової системи (яка за своїм генезисом та юридичними ознаками с правовою системою романо-германського типу) пов'язаний як з вдосконаленням основних ознак континентального права, так і з формуванням ефективних способів зближення її з європейськими міжнародними правовими системами.

Правова система України виникла об'єктивно у період досягнення радянською правовою системою “точки біфуркації”, коли ця система згідно з основними засадами синергетики руйнувалася. Подальше формування правової системи України залежало від таких умов, як відкритість, нелінійність, нерівноваженість. Насамперед це стосувалося взаємозв'язку з оточуючим середовищем, вибором шляхів розвитку.

У сучасних умовах Україна сама повинна забезпечувати нормативно-правове регулювання тих проблем суспільного життя, які віднесені до її компетенції. У цьому і полягає одна з головних причин актуальності проведення правової реформи. Інша, не менш важлива причина, - перехід нашої держави до ринкової економіки.

Докорінні зміни державно-правових відносин, підвищення уваги до прав людини, потреби зміцнення Української держави обумовили правову реформу як об’єктивну реальність. В той же час саме поняття “правова реформа” сьогодні перетворюється на оцінну теоретичну категорію, за допомогою якої необхідно вимірювати сутність і значення здійснюваних перетворень у галузі державно-правового будівництва в Україні в цілому, об’єднати в єдине ціле все, що робиться в цій галузі як в центрі, так і на місцях.

Єдність і цілісність правової реформи, здійснюваної в сучасній Україні, потребує в першу чергу науково-теоретичного осмислення. Саме в цій сфері сьогодні нагромадилися дуже серйозні проблеми, від оптимального вирішення яких і залежатиме успішність здійснення правової реформи у нашій державі. В цьому плані сьогодні постає проблема одноманітності розуміння сутності та змісту правових реформ, що проводяться, для того, щоб створити законодавство, яке необхідне для сучасної правової системи України.

Тому сьогодні набуває великого значення науково-правове осмислення проблем, що виникають у зв'язку із здійсненням правової реформи в Україні та безпосередньо пов'язаних із нормотворчою активністю, реформуванням правової системи вцілому та її складових.

         Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із державною науковою програмою “Правові засади розбудови державності”, планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–2007 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ - ХХІ ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована в державному реєстрі за № 0196U008267.

Джерельну базу дослідження становлять, зокрема, законодавство України й деяких зарубіжних країн, міжнародно-правові акти, правозастосовча й правотлумачна практика; спеціальна наукова література (філософська, історична, політологічна, теоретико-юридична, галузева юридична, міжнародноправова). При написанні дисертації було використано матеріали наукових конференцій, присвячені перехідному до демократії періоду, розвитку суспільства та держави, права та національного законодавства в Україні, удосконаленню його системи.

Науково-теоретичну базу дисертації становлять праці українських та зарубіжних учених, політичних діячів, адже сучасна наука не стоїть осторонь актуальних проблем демократичних перетворень та аналізу їх законодавчого забезпечення. Суттєву увагу до трансформаційних процесів, перехідного періоду, функціонування громадянського суспільства, демократичних інститутів приділяють такі юристи, політологи, історики, зокрема С.Алексєєв, І.Биля, С.Бобровник, Н.Железняк, В.Ковальський, М.Козюбра, А.Колодій, В.Копєйчиков, О.Копиленко, В.Лемак, Л.Луць, Н.Матузов, А.Медушевский, Н.Онищенко, В.Опришко, М.Орзіх, Н.Пронюк, П.Рабінович, В.Радаєв, Ф.Сафін, В.Селіванов, О.Скакун, Ю.Тихомиров, М.Хаустова,  Ю.Шемшученко, О.Ющик та ін.

Вартий окремої згадки факт появи останнім часом деяких праць з питань реформування правової системи України, комплексних монографічних досліджень теоретичних і практичних проблем посткомуністичної трансформації, закономірностей розвитку національного законодавства, окремих його галузей. Наприклад, фундаментальна монографія О. Ющика “Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні” (Київ, 1997) не тільки дає соціально-правову орієнтацію, методологічно обґрунтовану постановку проблем, але і пропонує розв'язання окремих важливих науково-практичних питань сучасного розвитку суспільства і держави.

Разом з тим, при такому багатоманітті праць, вони не охоплюють усіх проблем досліджуваної тематики. Ряд питань належним чином не вивчені, а деякі мають лише загальний характер.

         Мета і завдання дослідження. Нами було поставлено за мету здійснити комплексний теоретико-історичний аналіз проведення правової реформи в Україні та її вплив на формування правової системи. Досягнення цієї мети зумовило постановку таких завдань:

- уточнити поняття, сутність і природу категорії “правова реформа”, пов'язати її із завданнями, що постали перед Україною в галузі сучасного державно-правового розвитку;

- виокремити та систематизувати основні теоретико-методологічні та концептуальні підходи до аналізу поняття “правова реформа” у зарубіжній і вітчизняній юридичній науці, проблеми його співвідношення з терміном “правова система”; виробити, в міру можливості, рекомендації щодо подальшого розширення та поглиблення реформи правової системи;

- виявити суспільно-політичну потребу продовження правової реформи, спробувати переосмислити основні принципи державного будівництва, проаналізувати, наскільки закони, що приймаються, відповідають українським реаліям;

         - проаналізувати особливості перехідного періоду в Україні, по-перше, з точки зору демократизації політичного та державного життя, по-друге, з точки зору передумов та реального формування національного законодавства, його ролі у забезпеченні процесу демократизації, здійсненні суспільних перетворень;

- з’ясувати ознаки та встановити особливості правової системи України, визначити її сучасний стан та вказати на можливі перспективи розвитку;

- розкрити зміст та вказати на випадки використання понятійного апарату, що застосовується при здійсненні процесу реформування правової системи, як-от: “нормотворчість”, “правотворчість”, “нормотворчій процес”, “законодавчий процес” та ін., з'ясувати спільні та відмінні ознаки цих юридичних категорій;

- визначити й обґрунтувати основні риси, етапи, тенденції і фактори, які впливають на становлення та розвиток процесу нормотворчості в України; динаміку розвитку окремих галузей та інститутів законодавства;

- проаналізувати передумови та перспективи удосконалення чинного національного законодавства, підвищення його узгодженості й ефективності в умовах реформування правової системи в Україні.

- установити об'єктивний зв'язок між необхідністю реформування процесу нормотворчості та проблемами становлення правової системи України.

Об’єктом дослідження виступають різні сфери державно-правового життя, в яких за допомогою правового регулювання в умовах перехідного періоду повинні бути здійснені перетворення, які відповідають ідеям формування правової держави.

Предметом дослідження виступають теоретичні й практичні проблеми реформи правової системи в Україні, її сутність, напрями та результати.

Методологічними засадами дисертації є наукові принципи, методи та засоби наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та поставлених перед дослідником цілей та завдань. Ми виходимо з вимог загальнофілософських методів, а також пов’язані з ними загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Так, досліджувати явище правової реформи неможливо без системного методу. Використання формально-юридичного та порівняльно-правового методів дало змогу проаналізувати нормотворчість та практику суспільних перетворень в Україні й інших країнах, встановити основні тенденції, напрями та закономірності становлення національного законодавства в умовах проведення реформи правової системи. Загальнонаукові (структурно-функціональний, прогнозування, багатофакторності) та спеціально-правові методи (історико-правовий, формально-юридичний та ін.) були застосовані при з’ясуванні сутності та реального змісту політичних, економічних, правових явищ сучасної української дійсності. Метод прогнозування дав підстави для деяких рекомендацій з удосконалення проведення реформи правової системи. Конкретно-соціологічний (документальний, спостереження, вивчення документів) метод уможливив доказово ілюструвати теоретичні висновки  та положення дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні та у країнах СНД науковим дослідженням, у якому комплексно, системно в порівняльно-правовому аспекті розглядаються теоретичні та практичні проблеми здійснення реформування правової системи в Україні, вплив на цей процес нормотворчої діяльності.

Найбільш суттєвими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки, що виносяться на захист:

1. Показано, що незважаючи на те, що ученими-правознавцями, юристами-практиками та політологами виконана певна робота, в цілому наукові пізнання про правову реформу ще незначні. На загальнотеоретичному рівні ця проблема розроблена недостатньо. Крім того, незважаючи на доведену необхідність правової реформи, сама категорія “правова реформа” всесторонньо не досліджена.

2. Обґрунтовано, що поняття правової реформи багатовимірне, певною мірою конгломератне, хоча і цілком автономне. Правом так чи інакше оформлюються, закріплюються всі види державної реформи, але правова реформа має свої особливості та свій зміст, вона відображає, визначає правовий розвиток країни. Оформлення правом інших видів реформи не відміняє правової реформи як одного з самостійних феноменів.

3.                Доведено, що у ході правової реформи, становлення правової державності в Україні та її нової правової системи викликає необхідність правового обґрунтування, нових орієнтирів та характеристик. У результаті цього формується новий комплексний науковий напрямок на стику політичних та юридичних наук - теорія правових реформ.

4.                Встановлено, що бажане реформування правової системи вимагає систематичних зусиль та витрат протягом досить тривалих періодів часу, переважно на основі продуманих і гнучких для коректування програм. Саме тому за відсутності довгострокової політики правова реформа або не відбувається або затягується та супроводжується значними витратами та втратами, а тому можна і потрібно змінювати методи здійснення корисних перетворень правових інститутів.

5.                Уточнено питання про співвідношення поняття правової системи з іншими суміжними поняттями: “правова реформа”, “нормотворчість”.

6.                Вперше обґрунтовано, що умовами які визначають успіх чи неуспіх спрямованої реформи правової системи є наступні: 1) ретельний відбір інституційних зразків; 2) ефективне адміністрування нових правових норм; 3) досягнення комплементарності старих та нових правових норм; 4) укорінення нових правових норм на всіх рівнях правової системи.

7.                Доведено, сьогодні в Україні як ніколи потрібні законодавчі основи правової реформи, тобто в першу чергу прийняття нових Законів України (“Про нормативно-правові акти”; “Про нормотворчість” та ін.), оскільки нормативні положення цих законів є критерієм перевірки всього законодавства України на відповідність принципу верховенства права та основою реалізації верховенства правового закону в Україні.

8.                Обґрунтовано, що серед головних елементів здійснення нормотворчості в умовах правового реформування в Україні є наступні: 1) цілеспрямована підготовка кадрового потенціалу для роботи в сфері нормотворчості; 2) підготовка нормативно-правового масиву шляхом роботи над ним на двох стадіях; 3) врахування в перспективі процедури реалізації реформованого нормативно-правового масиву.

         Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи пояснюється специфічним напрямом дослідження, у якому теоретичний аналіз здійснюється на ґрунті історичних і фактологічних спостережень. Сформульовані в дисертації узагальнення та висновки можуть бути використані у практичній діяльності органів державної влади, причетних до організаційного забезпечення реформування правової системи, в діяльності політичних партій, громадських об’єднань тощо.

         Аналітичний матеріал дисертації може бути корисним у наукових дослідженнях проблем трансформації суспільства та становлення правової системи України в рамках юридичної, політичної та історичної науки; при розробці навчальних посібників та методичних рекомендацій і викладанні курсів “Теорія держави і права”, “Історія української державності і права” тощо. До певної міри результати дослідження можуть сприяти правовиховній діяльності, стверджуючи конструктивно-критичний погляд на сучасну правову систему, її суперечливу роль при формуванні громадянського суспільства в Україні.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету; науково-практичних конференціях різних рівнів.

Результати дослідження були оприлюднені: на реґіональній науково-практичній конференції “Реформування політико-правової системи України в контексті Європейського вибору” (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 10-11 листопада 2003 року); на науково-практичній конференції, присвяченій Міжнародному Дню прав людини (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 10 грудня 2003 року); підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 20 лютого 2005 року); реґіональній міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 року); науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Білоцерківський державний аграрний університет, м. Біла Церква, 29 квітня 2005 року), міжнародному “круглому столі” представників наукових та ділових кіл “Україна – ЄС: досвід Центрально-Європейських країн щодо євроінтеграційних процесів” (Ужгородський національний університет, Інститут історії НАН України, Закарпатська торгово-промислова палата, м. Ужгород, 11 травня 2005 року; підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету УжНУ (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 22 лютого 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції “Законодавче забезпечення прав і свобод національних меншин в Україні та його відповідність міжнародно-правовим нормам” (Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 23-24 травня 2006 року); круглому столі присвяченому Дню Конституції України (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 28 червня 2006 року); науковій конференції, присвяченій 60-ти річчю возз'єднання Закарпаття з Україною (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 29 червня 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції “Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.” (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 2-3 листопада 2006 року); міжнародній науково-практичної конференції “Вибори-2006. Досвід. Проблеми. Перспективи” (Центральна виборча комісія, м. Київ, 31 жовтня – 1 листопада 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми конституційно-правового статусу національних меншин: український та зарубіжний досвід” (Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 16-17 травня 2007 року); науково-практичній конференції присвяченій Дню Конституції України (Ужгородський національний університет, м. Ужгород, 26 червня 2007 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у п’яти наукових посібниках, дев’яти наукових статтях у провідних фахових виданнях України.

Структура дисертації. Специфіка теми, сформульовані мета та завдання дослідження визначили логічну послідовність викладу матеріалу, а отже, і структуру дисертації. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (235 найменувань). Обсяг роботи становить 191 сторінку, загальний - 215 сторінок.