У першому розділі «Теоретичні засади економічного регулювання розвитку ІВ» розкрита сутність та структураІВ як економічної категорії, що має потенціал впливу на економічний розвиток, обґрунтовується модель механізму активізації процесів створення та використання ІВ.
Зрозумілість та простота ІВ, як здається на перший погляд, ховає в собі багато суперечностей та невикористаних ресурсів. В контексті існуючого теоретичного поля превалює юридичне сприйняття ІВ. Такий підхід звужує уявлення щодо суспільної місії цієї категорії в забезпеченні економічного ефекту, на який можуть розраховувати автор, власник та суспільство в цілому.
Через вузькість теоретичного сприйняття сутності категорії ІВ суспільство несе суттєві фінансові втрати. Обсяг накопичених в Україні знань не має адекватної оцінки відповідно до параметрів світової системи визначення результативності інтелектуальної діяльності. ІВ як фактор економічного розвитку не зайняла поки що пріоритетного місця в управлінні економікою, як такого вимагає стратегія інноваційного розвитку, технологічної модернізації та побудови економіки знань.
Саме тому звертається увага на необхідність більш широкого розкриття сутності ІВ, де поряд з юридичними властивостями – як об’єкт авторського і винахідницького права – мають бути визначені ознаки економічної сутності ІВ, а саме: спроможність впливу на економічний, науково-технологічний і соціальний розвиток суспільства. ІВ представляє собою результат інтелектуальної (розумової) діяльності, якій стає предметом авторського і винахідницького права, а його комерціалізація забезпечує науково-технічний, економічний і соціальний розвиток суспільства.
В основу визначення ІВ покладено систему ознак, які відображають реальні властивості і відносини, пов’язані з використанням результатів творчої інтелектуальної діяльності в економіці України. Таким чином, ІВ - це результат інтелектуальної діяльності, автор чи власник якого, виходячи з економічної мотивації, бере на себе права та обов’язки щодо його подальшого використання у формі, яка б найбільш повно розкривала потенціал впливу як на творчий розвиток та економічне збагачення людини, так і на забезпечення сталого розвитку країни.
Запропоновано відрізняти ІВ як економічну категорію за наступними ознаками: 1) особлива функціональна система, яка включає економічні мотивації виникнення ІВ; виконання функцій стратегічного, фінансового та економічного активу; можливість впливати на економічний, соціальний та екологічний розвиток, 2) дворівнева структура об’єктів ІВ, а також 3) поява у автора та власника системи прав та обов’язків щодо подальшого її використання.
Особлива дворівнева структура об’єктів ІВ має два прояви: у вигляді майнових прав та у вигляді результатів інтелектуальної діяльності. Тобто, автор чи власник об’єкту ІВ має можливість виходячи з обраної стратегії використання ІВ отримати економічний ефект не тільки від самого об’єкту (шляхом його впровадження у виробництво), а також через передачу майнових прав третім особам.
Унікальність природи ІВ робить її підвладною багатьом факторам, які в залежності від форми застосування здійснюють позитивний або негативний вплив на механізм її утворення та використання. Саме тому визначено модель регулювання процесів утворення та використання ІВ, як сукупність організаційних та економічних методів, засобів та інструментів, за допомогою яких посилюється координація та взаємозв’язок елементів системи ІВ, що підвищує її ефективність.
Розкриття системи взаємозв’язків дозволило виділити основні фактори, дія яких може викликати як їх активізацію, так і уповільнення функціонування системи. До них слід віднести глобалізаційні, маркетингові, правові, комунікаційні, науково-технологічні та економічні фактори, а також захисні механізми. Для підвищення дієвості або пом’якшення впливу цих факторів в роботі розроблено систему принципів щодо вдосконалення механізму регулювання процесів утворення та використання ІВ, які включають: поєднання економічної, соціальної та екологічної ефективності; досягнення та підтримка повноти й динамічності вітчизняного ринку ІВ; застосування проектного управління при утворенні та комерціалізації ІВ, а також забезпечення надійності та результативності мотиваційних заходів. Найбільш вагомим з них як на стадії утворення, так й використання є принцип проектного управління. Це пов’язане, з одного боку, з необхідністю заздалегідь визначити цільову аудиторію, канали просування інформації про неї та обсяги спільного фінансування або імпорту технологій задля її реалізації, а з другого - через високу ризикованість цього напряму бізнесу, стратегія його планування та прогнозу має бути прорахована на основі методів та інструментів проектного менеджменту.
Окрім того, заслуговує на увагу принцип надійності, результативності та стимулюючої функції мотиваційних інструментів. Інструменти економічного стимулювання відіграють провідну роль у забезпеченні зростаючого попиту на ІВ та пропозиції на неї. Саме тому методи економічної мотивації з утворення та використання ІВ мають надаватися за принципом надійності, тобто не перериватися раптово, а забезпечувати запланований ефект, результативність та стимулювати інноваційну, науково-дослідну та інноваційну діяльність.
Особливе місце в рамках регулювання процесів утворення та використання ІВ мають зайняти економічні методи, що сприяють реалізації стратегії ефективного власника. До першочергових з них слід віднести створення умов для ефективного співробітництва між наукою та бізнесом, диверсифікацію податкових та економічних інструментів стимулювання, підвищення комплексності методів аналітичного моніторингу. Для цього в роботі пропонується спиратися не тільки на кількісні методи (витратний, ринковий, дохідний), але й на якісну оцінку, що дозволить оперативно аналізувати структуру портфеля ІВ для внутрішніх потреб.
У другому розділі «Стан та проблеми формування та використання інтелектуальної власності в Україні» аналізується підприємницька схильність до створення та використання ІВ, дається оцінка потенціалу утворення ІВ та розкривається інституціональне забезпечення її комерціалізації.
Економіка країни відчуває нестачу керівників-новаторів, відсутнє стратегічне планування в сфері ІВ, недооцінюється важливість постановки на баланс ІВ, слабка економічна мотивація та незахищеність прав на ІВ, не заохочують винахідників та раціоналізаторів до активізації своєї діяльності. Кількість дослідників у підприємницькому секторі науки, які є джерелом майбутніх винаходів, скоротилася за 2005-2009 рр. на 12,4 тис.осіб (або на 24,4%).
Відсутність стратегії формування ІВ призводить до незбалансованості експорту та імпорту технологій на користь останнього. Крім того, якщо імпортні технології в основному захищені охоронними документами, то вітчизняний експорт йде переважно у вигляді результатів НДДКР та ноу-хау.
Законодавче визначення у 2003 р. пріоритетних напрямів інноваційної діяльності мало б активізувати зростання кількості заявок на видачу патентів на винахід, але, фактично, мала місце протилежна тенденція (скорочення на 75% за 2003 по 2010 рік кількості виданих патентів на винаходи за національною процедурою по пріоритетних напрямах інноваційної діяльності) (табл.1), що свідчить про значний брак інноваційного типу мислення у керівників підприємств та інноваційних структур.
