РИНОК ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ: ФОРМУВАННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Краткое содержание

Актуальність теми. У сучасних умовах утвердження ринкових відносин в аграрній сфері України важливого значення набуває формування дійових механіз-мів ефективного використання земельних ресурсів. З їх становленням і розвитком пов’язане створення умов реалізації права на земельну власність, розгортання іпотечних процесів у сільському господарстві для залучення капіталовкладень, без яких неможливі формування та функціонування ефективного землевлас-ника. Для України актуальним залишається перехід до цивілізованих принципів включення землі – обмеженого, особливого економічного ресурсу – в ринковий обіг на ринкових умовах і за ринковими цінами. Відсутність ринкових механізмів у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення посилює тіньовий сектор позаринкового обігу земель, ускладнює налагодження взаємовигідних відносин між суб’єктами зазначеного ринку, стримує розвиток аграрного підприємництва й поглиблює проблеми соціально-економічного розвитку села. У сфері дослідження економічних явищ і процесів, пов’язаних зі становленням та розвит-ком ринкових відносин в аграрному секторі економіки України, першочерговим залишається завдання формування ринку землі з позиції інституціонального напряму сучасної економічної теорії, враховуючи зростаюче значення саме інституціональних чинників у здійсненні кардинальних ринкових перетворень.

Теоретичні основи розробки концептуальних підходів до вдосконалення процесів інституціоналізації ринку землі здійснили західні економісти – А. Алчіан, Т. Веблен, Дж. Гелбрейт, Дж. Коммонс, Р. Коуз, Д. Норт, М. Олсон, Г. Таллок та ін. Дослідженню питань становлення інституціональних аспектів ринку землі та прикладних його елементів приділяють увагу і вітчизняні вчені-економісти. До робіт, присвячених цій тематиці, належать наукові розробки С. Архієреєва, В. Геєця, А. Гриценка, Б. Кваснюка, О. Крисального, В. Савчука, А. Чухна, П. Юхименка та ін. Серед відомих російських дослідників ринку землі з позиції інституціонального напряму слід виділити Р. Капелюшнікова, Н. Креснікову, Д. Лукманова, Р. Нурєєва, Н. Шагайду, А. Шастітко та ін. Важливість і необхідність функціонування ринку землі в сільському господарстві розкрита у працях Ю. Білика, П. Гайдуцького, О. Онищенка, О. Песцової, П. Саблука, В. Трегобчука, А. Третяка, В. Юрчишина та ін. Теоретичні аспекти реформування аграрних відносин і формування ринку землі сільськогосподарського призначення знайшли відображення у працях таких відомих українських учених, як А. Даниленко, М. Дем’яненко, В. Месель-Веселяк, Л. Новаковський, А. Тихонов, М. Федоров. Дослідженню проблеми розвитку та вдосконалення ринку сільськогосподарських земель приділяли увагу Л. Балаш, Д. Добряк, М. Калінчик, М. Малік, С. Смоленська. Проте різноманітність поглядів, викладених у численних наукових працях, засвідчує складність проблеми та відсутність систематизованих концепцій її розв’язання. Залишаються актуальними і потребують подальшого дослідження окремі питання регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення, а саме: теоретико-методологічні аспекти становлення й формування інституціональних основ цього ринку; запровадження механізмів ефективного використання та підтримання високого рівня ефективності землекористування в ринкових умовах; методологічні аспекти формування ціни на земельні ділянки; державного регулювання ринку земель цього типу. Недостатня вирішеність у науковому плані зазначених вище питань, з одного боку, та необхідність у нових підходах до реалізації завдань, пов’язаних з регулюванням ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні, – з іншого, зумовили актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Білоцерківського національного аграрного університету «Розробка механізму стимулювання і підтримки експорту продукції АПК в умовах інтеграції до Європейського Союзу» (№ державної реєстрації 0104U004943). У межах даної теми автором підготовлено підрозділ «Інституціональні основи реформування земельних відносин в Україні», в якому проведено теоретико-методологічне дослідження проблем формування ринку земель сільськогосподарського призначення, становлення й розвитку аграрного підприємницького ресурсу в країні. Висновки та пропозиції даного підрозділу подані в Міністерство
аграрної політики України. За результатами дослідження було видано монографічне видання «Розвиток земельних відносин в ринковій економіці України» (2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні сутності та особливостей інституціональних чинників формування ринку землі як важливого сегмента ринкової економіки України, розробці теоретичних засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення державної політики у сфері використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

-        виявити теоретико-методологічне значення, суть та особливості інституціонального підходу до проблем становлення і функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення;

-       провести історичний аналіз розвитку земельних відносин на теренах України у ХІХ – на початку ХХІ ст.;

-        проаналізувати питання суперечностей, що виникають у процесі формування й подальшого розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки, показати способи їх розв’язання в інтересах всього суспільства;

-        виявити інституціональні обмеження, що існують в Україні щодо володіння, користування, розпорядження земельними ресурсами;

-        визначити основні напрями необхідних інституціональних змін у сфері обігу земельних ресурсів сільськогосподарського призначення та запропонувати механізми створення конкурентного ринку земель цього типу як в Україні в цілому, так і на прикладі окремо взятого агропромислового регіону;

-        здійснити теоретичний аналіз проблеми становлення й розвитку орендних відносин, висвітлити усі труднощі, що стоять на шляху формування цивілізованого ринку оренди земель сільськогосподарського призначення;

-        з’ясувати значення інституту іпотечно-заставного кредитування для загального ринкового розвитку всієї економіки України та її аграрного сектора;

-        конкретизувати роль державних владних інститутів, муніципальних органів влади та громадськості у регулюванні ринкових форм обігу земельних ресурсів і дослідити досвід окремих країн Європи з цього питання.

            Об’єктом дослідження  є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування, функціонування й розвитку ринку земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.

  Предметом дослідження є тенденції та особливості використання інституціональних чинників ринкової трансформації аграрного сектора економіки України та організаційно-економічні засади становлення ринку земель сільсько-господарського призначення.

Методи дослідження: У процесі виконання дисертаційної роботи використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження економічних явищ і процесів. В їх основу покладено діалектичний метод пізнання реальності в аграрному секторі економіки України у розвитку, взаємозв’язку та взаємодії. Методи аналізу і синтезу застосовані при дослідженні суті й особливостей інституціональних чинників трансформації земельних відносин; єдність логічного та історичного підходів, кількісного і якісного – при характеристиці становлення й розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні; структурно-функціональний метод – при дослідженні структури і функ-цій реформованих інститутів землевласності та землекористування; системний підхід використано в ході виявлення й розкриття основних суперечностей, що виникають у процесі розвитку агропідприємництва.

Дослідження ґрунтується на наукових працях провідних представників теорії ринкової трансформації аграрного сектора економіки України та неоінституціональ-них напрямів сучасної економічної теорії, а також працях інших відомих вітчизняних та іноземних учених з питань ринкового реформування земельних відносин.

Інформаційною базою дослідження були основні положення Законів Украї-ни, Указів Президента України, Постанов Верховної Ради України, Постанов Кабінету Міністрів України з питань становлення й розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення. Використано аналітичні та статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету із земельних ресурсів України, Фонду державного майна України, Ради національної безпеки і оборони України, Українсько-Європейського консультативного центру (UEPLAC), матеріали Державної адміністрації Білоцерківського району.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

–    здійснено цілісний системний теоретичний аналіз інституціональних основ формування ринку земель сільськогосподарського призначення, на базі якого систематизовано існуючі та виділено нову групу інституціональних обмежень, що виникла у зв’язку зі зміною співвідношення дієвості формальних і неформальних інститутів при запровадженні ринкових принципів аграрного підприємництва; зокрема сукупність об’єктивних та інституціонально-визначених обмежень, а також обмежень «консерватизму та спротиву» земельно ринковим реформуванням, що сформовані попередніми нормами економічної культури аграрного господарювання;

–    введено та обґрунтовано поняття «рекомбінація економічних прав власності на землю», суть якого полягає в тому, що за формального права на земель-ний пай власник його не може повністю скористатися всіма специфікованими правами власності, особливо правом на дохід від власності, а цим правом (на основі недосконалості інституціональних норм) користуються інші суб’єкти земельно-ринкових процесів;

        удосконалено:

–     пріоритетне теоретико-методологічне значення інституціонального підходу до розгляду фундаментальних основ формування ринку земель сільськогоспо-дарського призначення та показано, що воно зумовлене насамперед акцентуванням уваги на забезпеченні ефективної економічної поведінки власника земельних ресурсів, дослідженням умов формування дієвого механізму конкурентного ринку;

–   положення про складність і тривалість процесу діалектичної взаємодії суб’єктів нової економічної поведінки та інститутів як законів, норм, правил, принципів, форм власності, реального послідовного впровадження ринкових відносин у галузі аграрної економіки України;

–   положення про об’єктивне формування національного ринку землі як сукупності регіональних (за своїми основними параметрами – попитом, пропозицією, рівнем цін) ринків землі. Обґрунтовано висновок про необхідність селективної політики держави щодо розвитку ринкових форм обігу земельних ресурсів із максимальним врахуванням специфіки регіонів України;

дістали подальшого розвитку:

–    теоретичні обґрунтування основних принципів функціонування моделі ринку землі сільськогосподарського призначення, механізмів ефективного використання та підтримання високого рівня землекористування в ринкових умовах, зокрема поєднання державою ринкових, непрямих методів впливу на попит, пропозицію, ціну на регіональних ринках землі, з виваженою політикою аграрного розвитку країни із використанням необхідних інституціонально-адміністративних заходів та прямих владних впливів на цей ринок;

–    напрями удосконалення формальних інституціональних основ ефективного обігу земельних ресурсів сільськогосподарського призначення та здійснення ринкових операцій із ними, залучення необхідних капіталовкладень в аграрний сектор економіки країни. В роботі обґрунтована теоретико-економічна необхідність прийняття не одного Закону України «Про ринок земель», а відповідно самостійних Законів України «Про ринок земель населених пунктів» та «Про ринок земель сільськогосподарського призначення», а також окремого Закону «Про заставу земель сільськогосподарського призначення».

         Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані в роботі органів державної влади України при розробці програм соціально-економічного розвитку, нормативно-правових документів, у галузі формування ринку земель сільськогосподарського призначення, практичній діяльності учасників цього ринку, навчальному процесі, роботі науково-дослідних установ. Висновки і пропозиції, одержані в результаті дисертаційного дослідження, використані Міністерством аграрної політики України у процесі підготовки плану заходів щодо комплексного вирішення питання реалізації державної політики у сфері земельних відносин, землекористування, землеустрою та охорони земель (довідка № 37-17-1-15/16126 від 26 вересня 2008 р.), Управлінням агропромислового роз-витку Білоцерківської районної державної адміністрації при вирішенні невідкладних питань створення інфраструктури ринку сільськогосподарських земель і вдосконаленні статистичної звітності про земельний фонд району (довідка № 01-12-284 від 28 травня 2008 р.). Деякі основні положення цієї роботи використовуються у навчальному процесі Білоцерківського національного аграрного університету при розробці та викладанні дисциплін «Основи економічної теорії», «Державне регулювання економіки» (довідка № 01-12/618 від 12 червня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та пропозиції, сформульовані у дисертації, належать особисто автору і відображають його особистий внесок у теорію і практику реформування земельних відносин та
формування ринку землі в сучасних економічних реаліях. Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском автора у розвиток економічної теорії. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження дисер-танта пройшли апробацію на: другій міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Одеса, 2003 р.); міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (м. Черкаси, 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційні стратегії сталого розвитку» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти» (м. Запоріжжя, 2005 р.); міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми трансформаційної економіки України» (м. Біла Церква, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 2008 р.); десятій міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми економіки, освіти та прикладної лінгвістики» (м. Біла Церква, 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 8,5 друк. арк., з них 1 монографія, 9 наукових статей (7 – у фахових виданнях) та 6 тез доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 213 сторінок комп’ютерного тексту. Обсяг основної частини дисертації становить 184 сторінки, містить 9 таблиць на 8 сторінках, один рисунок та 1 формулу. Список використаних джерел налічує 208 найменувань і розміщений на 19 сторінках. Додатки викладено на 9 сторінках.