РОЛЬ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У РОЗВИТКУ ПРЕЕКЛАМПСІЇ У ВАГІТНИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено дослідження особливостей перебігу вагітності, пологів, стану плода та новонародженого, а також комплексне клініко-параклінічне обстеження в динаміці вагітності у 119 вагітних, з яких – 48 вагітних з первинною артеріальною гіпертензією (1 група), 46 вагітних з прееклампсією в анамнезі (2 група) і 25 соматично здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності, що склали контрольну групу (3 група).

Для вивчення стану ендотеліальної системи визначали показники ендотелійзалежної вазодилятації (ЕЗВД) плечевої артерії, концентрації ендотеліну 1 (Ет-1), фактору Віллебрандта (ФВ) у плазмі крові у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, з прееклампсією в анамнезі та у соматично здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності.

Ендотелійзалежну дилятацию плечової артерії розраховували як відносну зміну діаметра артерії протягом проби з реактивною гіперемією, виражену у відсотках. Стан ЕЗВД плечової артерії оцінювали за допомогою лінійного датчика 7,5 МГц ультразвукової системи “Sіmens Sonolіne 1700”. Дослідження проводили в триплексному режимі. Діаметр плечової артерії й швидкість кровотоку в ній вимірювали початково й після 5-хвилинної оклюзії (реактивна гіперемія). Розраховували відсоток приросту зазначених показників після оклюзії.

Вміст ендотеліну 1 та фактору Віллебрандта в плазмі крові визначали радіоімунним методом за допомогою імуноферментних комерційних наборів фірми “Biomedica” і “Axis Shield” згідно з встановленими інструктивними правилами та належними протоколами. Концентрацію ендотеліну 1 та фактору Віллебрандта визначали в пікограмах на мілілітр (пг/мл) плазми крові при проведенні хроматографії.

Для оцінки внутрішньоутробного стану плода використали метод ультразвукового сканування, допплерометрію судин плаценти й плода, кардіотокографію, біофізичний профіль плода, визначення екскреції естріолу й плацентарного лактогену в сироватці крові.

Оцінку матково-плацентарного й плодово-плацентного крово­обігу дослідження проводили за допомогою апарата “Aloka SSD-2000”.

Усі отримані дані клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень оброблені статистичними методами, прийнятими в медико-біологічних дослідженнях. Для оцінки обґрунтованості та вірогідності отриманих результатів проводилась статистична обробка даних з використанням комп’ютерної програми Microsoft Excel та Stаtistica 6.1 for Windows. Вірогідність розходжень порівнюваних показників оцінювалася за допомогою критеріїв Стьюдента. Результати вважались достовірними при значеннях P<0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Важкість перебігу артеріальної гіпертензії встановлювали за рівнем артеріального тиску (АТ) та критеріїв, покладених в основу класифікації артеріальної гіпертензії (АГ) згідно рекомендацій ВООЗ та Міжнародного Товариства Гіпертензії (МТГ) 1999 року, а також Європейського Товариства Гіпертензії та Європейського Товариства Кардіологів 2003 року по діагностиці, лікуванню та профілактиці артеріальної гіпертензії. У 22 (45,8%) жінок мала місце ПАГ I ступеня (м’яка). У 26 (54,2%) хворих була діагностована ПАГ II ступеня. Артеріальна гіпертензія 3 ступеня не спостерігалася у вагітних.

Тривалість гіпертензії до теперішньої вагітності у жінок, що перебували під спостереженням, складала від 0,5 років до 10 років. У 4 (8,3%) вагітних артеріальну гіпертензію було діагностовано вперше під час вагітності, у 18 (37,5%) тривалість захворювання була не більше 5 років, а у 26 (54,6%) – від 6 до 10 років. При аналізі виявлено, що із збільшенням тривалості захворювання зростає число більш важких форм хвороби, спостерігається підвищення і стабілізація АТ у вагітних з ПАГ. Звертає на себе увагу той факт, що в багатьох жінок з ПАГ (58,33%) з пубертатного віку мали місце надмірна вага та нерідко (у 54,17%) порушення менструальної функції. Діагноз – ожиріння І-ІІІ ступеня був встановлений у 30 (62,5%) хворих на ПАГ. Майже усі хворі (90,5%) мали обтяжену спадковість по гіпертонії. При теперішній вагітності прееклампсія мала місце у 26 (54,2%) хворих з ПАГ та у 12 (26,1%) вагітних які мали прееклампсію в анамнезі .

У першу чергу відзначається підвищення діастолічного АТ, особливо у жінок з важкими проявами захворювання. Наші спостереження показали, що тяжкість прееклампсії, її клінічні прояви в певній мірі залежать від вихідного перебігу захворювання. Загалом, прееклампсія легкого ступеня у 6 (23,07% – 1 гр.) та у 8 (17,39% – 2 гр.), середньої важкості була виявлена у 14 (25% – 1 гр.) та у 4 (8,69% – 2 гр.) вагітних, тяжка прееклампсія – у 6 (24,5%) вагітних 1 групи. У вагітних з 2 групи тяжка прееклампсія місця не мала.

Особливістю прееклампсії у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією є її раннє виникнення. Прееклампсія, яка виникла до 28 тижнів спостерігалася у 3 (11,53%) вагітних з 1 групи, в 2 групі таких жінок не спостерігалось.

Загроза переривання вагітності у жінок 1 групи спостерігалось у 31 вагітної (65,9%) та у 19 (41,3%) вагітних 2 групи. За даними наших досліджень, передчасні пологи – у 10 (21,23%) вагітних з 1 групи та у 2 (10,87%) – з 2 групи, що достовірно більше, ніж у здорових вагітних (р<0,01). Частота передчасних пологів зростає по мірі збільшення важкості ПАГ. Так, якщо при ПАГ I ступеня передчасні пологи мали місце у 15% вагітних, то при ПАГ II ступеня – у 25,92% жінок (р<0,05).

Звертає на себе увагу часте застосування оперативного розродження у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, яке корелює з важкістю захворювання. Шляхом операції кесаревого розтину було розроджено 11 (22,92%) вагітних з ПАГ та 7 (15,21%) вагітних 2 групи. Якщо при АГ I ступеня частота кесаревого розтину склала 12,2%, то при АГ II вона склала 26% (р<0,001).

Затримка розвитку плода (ЗРП) спостерігається у 4 (8,5%) вагітних 1 групи та у 3 (6,5%) вагітних 2 групи. Гострий дистрес плоду мав місце у 4 (8,7%) жінок 2 групи та у 5 (10,42) жінок 1 групи.

В результаті 46 пологів (2 групи) та 48 пологів (1 групи) народилося 95 дітей (одна двійня). Доношених дітей було 77 (81,05%), недоношених – 18 (18,94%). Відзначалось зростання частоти народження недоношених немовлят при збільшенні ступеня тяжкості ПАГ. У 10 дітей (20,84%) від матерів з ПАГ та у 4 (6,7%) дітей від матерів 2 групи при народженні мала місце асфіксія легкого ступеня. Як асфіксія, так і недоношеність та низька маса при народженні дітей визначалися тяжкістю ПАГ і приєднанням прееклампсії. Перинатальна смертність та антенатальна загибель плоду у наших вагітних не спостерігались.

Таким чином, приєднання прееклампсії у вагітних суттєво впливає на стан плода. Зростає частота затримки розвитку плода, збільшується відсоток передчасних пологів та народження недоношених дітей, частіше мають місце випадки асфіксії новонароджених.