РОЗВИТОК І ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Людський капітал: концептуальні основи розвитку і використання» узагальнено концептуальні положення та систематизовано підходи до визначення поняття людського капіталу як економічної категорії, факторів та         рівнів його використання і розвитку, методів оцінки.

Встановлено, що розвиток концепцій людського капіталу відбувався в рамках класичної та неокласичної економічних теорій. Серед найважливіших методологічних завдань головне місце посідає визначення економічного змісту поняття «людський капітал», що є відправною точкою в його розрахунках. В широкому розумінні людський капітал являє собою усі вроджені й набуті людські здібності, що формуються за рахунок інвестицій у людину. Більш повно людський капітал розуміється як природжений, сформований в результаті інвестицій і накопичений певний рівень здоров'я, освіти, навичок, здібностей, мотивацій, енергії, культурного розвитку суспільства в цілому, які цілеспрямовано використовуються в тій або іншій сфері суспільного відтворення, сприяють економічному зростанню і впливають на розмір доходів їх володаря, будь то конкретний індивід або держава.

Широке розуміння людського капіталу в однойменних концепціях спричиняє ототожнення категорії «людського капіталу» з категоріями «людський потенціал», «інтелектуальний капітал» та «людський ресурс», які за своєю економічною сутністю є різними поняттями. Відповідно, застосування вказаних економічних категорій для опису окремих процесів також різнитиметься. Дослідженнями доведено, що в процесі використання людських ресурсів задля створення суспільних та індивідуальних благ доцільним до вживання є термін «людський капітал», в той час, як для опису процесів розвитку – «людський потенціал», застосування ж терміну «інтелектуальний капітал» доцільно у випадках опису та оцінки лише однієї зі складових людського капіталу.

Виокремлено поняття «якість людського капіталу» як означений стандартами і потребами розвитку економіки конкретний рівень володіння індивідом певною кількістю систематизованих знань, низкою практичних навичок з їх застосуванням в обраній індивідуумом галузі суспільного виробництва, а також спроможністю і вмотивованістю безперервного їх покращення впродовж життя.

Встановлено наявність дво-, трьо-, та чотирьохрівневих моделей функціонування категорії «людський капітал», які розрізняються визначеними в них рівнями. З них найбільш повною є чотирьохрівнева модель, яка містить особистісний, мікро-, мезо- та макроекономічний рівні. Проте жодна з моделей не є повною без урахування глобального людського капіталу.

Визначено, що фактори та умови функціонування людського капіталу на всіх рівнях формуються соціальною політикою, оскільки її основною метою є вдосконалення механізмів і інструментів ефективного використання основних факторів виробництва, серед яких основне місце займає робоча сила. Обґрунтовано наявність двох груп факторів впливу на людський капітал: факторів розвитку і факторів використання, що включають соціально-демографічні та соціально-економічні чинники, які необхідно чітко розмежувати.

Доведено, що з позицій теорії людського капіталу доходи людей є закономірним підсумком їх власних рішень. Вкладаючи кошти у свою освіту, професійну підготовку, здоров’я, культуру, людина тим самим збільшує свій власний людський капітал – вдосконалює професійні і ділові характеристики. Відповідно, на думку автора, концепція людського капіталу має бути доповнена поняттям «якість людського капіталу», яке залежить від якості освіти.

Встановлено наявність двох наукових підходів до оцінки людського капіталу: за доходним та витратним принципами. Більшість економістів формують структуру людського капіталу за витратним принципом, на підставі різних видів інвестицій в людський капітал. Найповнішою системою показників, яка дозволяє оцінити людський капітал, нині визнані розроблені програми оцінки «письменності дорослих» і «життєвих навичок». Проте єдиного підходу до оцінювання людського капіталу досі не існує, що доводять різні кількісні його значення за розрахунками різних дослідників.

На підставі проведеного теоретичного аналізу концептуальних основ людського капіталу визначено структурні елементи категорії «людський капітал» та індикатори оцінки процесів його розвитку та використання.

У другому розділі «Аналіз факторів та умов розвитку і використання людського капіталу України та регіонів» наведено результати дослідження впливу факторів і умов на розвиток і використання людського капіталу, співставлення з країнами транзитивної економіки, аналізу його складових.