Розвиток інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії (історико-правовий аналіз)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з провідних тенденцій розвитку сучасного права є посилення інтеграційних процесів, збільшення впливу міжнародного права. Це спонукає до активного залучення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на пізнання тенденцій, закономірностей, особливостей розвитку права у світі, правових традицій, визначення місця національної правової системи серед інших.

Зростає інтерес до порівняльно-правових досліджень в галузі історії права, зокрема до порівняльного аналізу розвитку ключових правових інститутів окремих країн. Наріжним правовим інститутом у системі права є інститут права власності. Особливості регулювання відносин власності багато у чому визначають характер інших інститутів права, розвиток економіки і політики.

Для успішного проведення правових реформ в Україні на засадах демократії і верховенства права актуалізується досвід створення правової системи у колишніх країнах соціалістичного табору, які вдало пройшли процес постсоціалістичної трансформації. Такою країною виступала Чехословаччина, а після її поділу з 1 січня 1993 р. – Чехія і Словаччина – держави, в яких правова реформа проводилась в подібних до українських  умовах на фоні демократизації, ринкових перетворень та державного будівництва.

При формуванні системи правовідносин істотне значення мають історичні обставини, звичаї та традиції, нагромаджений досвід та інші інституційні фактори. Саме вони зумовлюють відмінності у побудові правових систем України, Словаччини та Чехії. Це обумовлює глибоку національну природу відносин власності у правових системах цих країн.

Порівняльне історико-правове дослідження розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії дозволяє відтворити систематизоване наукове уявлення про розвиток механізмів правового регулювання відносин власності в цих країнах, виявити позитивний досвід правового регулювання відносин власності, який уже виправдав себе на практиці, а також врахувати негативні та неефективні наслідки тих чи інших правових рішень. Таке дослідження також дає можливість використати досвід Словаччини та Чехії в реформуванні відносин власності в процесі постсоціалістичної трансформації, позаяк реформи в цих країнах, особливо в перетворенні прав власності, є найвдалішими порівняно з процесами в інших країнах Центральної та Східної Європи.

        Актуальність теми визначається тим, що в Україні продовжуються зміни у регулюванні відносин власності. Аналіз правозастосовчої практики свідчить, що існують прогалини і розбіжності у тлумаченні права власності, а також труднощі у застосуванні норм чинного законодавства при розгляді справ даної категорії.

Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці таких вчених у галузі історії та теорії держави і права: Б. Андрусишина, В. Бабкіна,       Ю. Бисаги, В. Гомоная, В. Гончаренка, М. Грушевського, А. Гуза, В. Зайчука,       П. Захарченка, В. Капелюшного, А. Колодія, О. Копиленка, С. Кудіна, В. Лемака, П. Музиченка, Ю. Оборотова, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришина,               В. Пилипчука, П. Рабіновича, В. Рубаника, А. Спаського, С. Стеценка,                   А. Тимченка, О. Шевченка, А. Яковліва, О. Ярмиша та ін.

 Дисертантом використовувались роботи фахівців у галузі цивільного права:    Ч. Азімова, С. Братуся, Д. Бобрової, О. Вінник, А. Довгерта, О. Дзери, І. Дзери,      І. Жилінкової, І. Спасибо-Фатєєвої, Р. Стефанчука, Є. Суханова, Я. Шевченко, Ю.Червоного та ін.

Підґрунтям для безпосереднього дослідження історії розвитку інституту права власності на території Словаччини та Чехії стали праці таких словацьких та чеських дослідників інституту права власності: K. Адамової, Р. Веселої, Е. Влчека, П. Гавлана, М. Голуба, Л. Губенака, А. Затурецького, М. Кадлєцової, П. Кіша, В. Кнола, М. Краліка, Й. Лазара, Ш. Луби, К. Мали, Ф. Мелзера, С. Пліви, Т. Сасфаі, Й. Спачіла, В. Фабри, В. Файнора, П. Франя, К. Шелле, М. Штефановича, П. Яношикової та ін.

У галузі історико-правової компаративістики використані праці М. Ангеля, Г. Гаттеріджа, Р. Давида, В. Денисова, В. Забігайла, М. Козюбри, О. Крупчана, Х. Кьотца, О. Тихомирова, В. Туманова, Є. Харитонова, К. Цвайгерта та ін.

Хронологічними рамками дослідження обрано період з ІХ століття (це обґрунтовано виникненням Київської Русі і Великої Моравії) по теперішній час.