РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЇ ТА ВЗАЄМОВІДНОСИН ЇЇ УЧАСНИКІВ В АПК

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сфері агропромислового виробництва за останні роки його ринкових перетворень прискорюється розвиток напряму, пов’язаного зі створенням інтеґрованих формувань. Останні здійснюють технологічну погодженість виробництва кінцевої продукції, консолідацію коштів щодо реалізації перспективних інвестиційних проектів, впровадження у виробництво енергозберігаючих та економічно-ефективних технологій, спеціальних програм розвитку.

Такі інтеґровані структури із замкнутим технологічним циклом виробництва (сільські товаровиробники – переробні підприємства – гуртові бази і (чи) різні торгівельні організації) стають міцними ланками нової економічної системи й стабілізують кон’юнктуру ринку сільськогосподарської продукції. Вони сприяють консолідації аграрного, промислового, фінансового і торгового капіталу, а також більш ефективному використанню потенційних можливостей окремих підприємств, зниженню витрат виробництва, переробки, збереження й реалізації продукції, зменшенню фінансових ризиків, впровадженню паритетних умов функціонування підприємств-учасників щодо використання збалансованого механізму розподілу доходів, скороченню податкового навантаження за рахунок зменшення посередницьких ланок у процесі реалізації продукції. Цим самим мають забезпечувати головний принцип їх створення й діяльності – формування рівних економічних умов господарювання і рівної вигоди співробітництва всіх учасників інтеґрації.

Все це направлено на підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва, конкурентоспроможності й ринкової стійкості виробленої продукції, протистоянню імпорту на внутрішній агропродовольчий ринок України в умовах СОТ.

Теоретичні і практичні аспекти інтеґраційних процесів в агропромисловому виробництві знаходяться під неухильною увагою багатьох закордонних і вітчизняних вчених. Науковими публікаціями свій доробок до вирішення питань означеної проблеми внесли: В. Г.Андрійчук, Ю. А. Борков, С. Ю. Вайнштейн, О. Вільямсон, С. Дж. Вінтер, М. Ю. Коденська, Д. Ф. Крисанов, І.І. Лукінов, В. З. Мазлоєв, О. В. Мазуренко, П. М. Макаренко, М. Й. Малік, Л. О. Мармуль, Ю. О. Нестерчук, В. Н. Парсяк, О. А. Родіонова, П. Т. Саблук, В. П. Ситник, І. Г. Ушачов, Л. І. Федулова, Г. В. Черевко, М. Д. Янків, В. М. Яценко й інші.

Одержані розробки, висновки і пропозиції слугують базою для подальших досліджень теоретичних положень, методологічних підходів і прикладних рекомендацій стосовно нинішнього етапу ринкового розвитку інтеґрації. Проте окремі питання даної проблеми залишаються дискусійними і не знаходять допоки однозначного вирішення. Так, у практичній роботі з організації нових та функціонуванні раніше створених інтеґраційних формувань в АПК при встановленні економічних взаємовідносин їх

структурних підрозділів допускаються прорахунки й не завжди достатньо обґрунтовані рішення. Передусім це стосується сільськогосподарських підприємств, які є найбільш уразливими, коли у створених інтеґрованих формуваннях не забезпечуються рівні економічні умови між господарюючими суб’єктами, а, отже, й відповідний ефект від інтеґрації.

Крім того керівники багатьох інтеґрованих формувань, захоплені гігантоманією і латифундизмом, й забули про оптимальні розміри концентрації виробництва.

Недостатнє вивчення теоретичних підвалин організації інтеґрованих агроформувань та їх економічних взаємовідносин, аналіз і оцінка об’єктивних умов функціонування, розробка практичних пропозицій стосовно їх удосконалення у відповідності із реальною дійсністю на сьогодні зумовили актуальність і значимість теми та визначили доцільність вибору напряму дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в очній аспірантурі Дніпропетровського державного аграрного університету за темою «Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємства в умовах ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0102U005022) і завершувалася на кафедрі економіки підприємства Полтавської державної аграрної академії в рамках науково-дослідної роботи «Організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможності агропромислового комплексу» (номер державної реєстрації 0110U000835). У межах наукових тем автором обґрунтовувався розвиток форм агропромислової інтеґрації та економічні взаємозв’язків їх учасників.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в теоретичному, методологічному і методичному обґрунтуванні та практичній реалізації механізму функціонування агропромислової інтеґрації холдингового типу й систематичних, послідовних дій та інструментів регулювання економічних взаємовідносин її учасників на галузевому і господарському рівнях.

Для досягнення сформульованої мети дослідження поставлені і вирішувалися наступні завдання:

- узагальнення засад агропромислової інтеґрації в напрямках понятійно-сутнісного визначення системоутворюючих елементів, необхідності й умов розвитку та встановлення видів і організаційно-правових структур у ринковій економіці;

- оцінка сучасного стану розвитку та ефективності сільського господарства, переробних підприємств харчової продукції й діяльності агрохолдингових структур як суб’єктів інтеґрації;

- обґрунтування складових механізму функціонування агропромислової інтеґрації в сучасних умовах ринкового розвитку національної економіки;

- формування і регулювання економічних відносин суб’єктів інтеґрованих формувань сфери виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції;

- визначення напрямів ефективного функціонування та корпоративного управління агрохолдингами.

Об’єкт дослідження – процеси функціонування агропромислової інтеґрації на галузевому й господарському рівнях.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні і методичні засади й практична реалізація холдингових форм агропромислової інтеґрації та економічних взаємовідносин її учасників у ринковій економіці.

Методи дослідження. Наукове пізнання положень інтеґрації ґрунтується на законах ринкової економіки, національному законодавстві та нормативних документах щодо розвитку аграрної політики на сучасному етапі, а також наукових публікаціях визнаних вчених-економістів і економістів-аграрників. Теоретична і методологічна основа виконаного дослідження ґрунтується на загальнонаукових і емпіричних методах, зокрема: визначення понятійно-сутнісних проблем методологічного характеру розкривають зміст і специфіку інтеґраційних процесів, а встановлення організаційно-економічних аспектів визначає інструментарій дії інтеґрації на ефективність виробництва. Формування понятійного апарату ґрунтується на принципах програмного підходу, що дало змогу встановити визначення інтеґрації з використанням засобів спрощення або методу декомпозиції. У процесі вивчення теорії інтеґрації, формулюванні власних думок, висновків, використовувалися методи абстрактної логіки, індукції й дедукції, абстрагування і конкретизації, формалізації та інші.

Із спеціальних методів при оцінці сучасного стану розвитку і взаємодії структурних ланок інтеґрації в АПК та при обґрунтуванні складових механізму й удосконаленні взаємовідносин учасників аґропромислової інтеґрації використовувалися методи системного аналізу і синтезу, методичні прийоми статистики (групування, порівняння, середніх і відносних величин), розрахунково-конструктивний, економіко-математичного моделювання, інші методи економічних досліджень.

Інформаційною базою досліджень слугували статистично-аналітична інформація Держкомстату України, оперативна інформація Аграрного фонду та Міністерства аграрної політики та продовольства України, наукові публікації, наукова інформація зі всесвітньої комп’ютерної мережі Іnte
et, особисті спостереження автора.

Наукова новизна отриманих результатів представлена сукупністю теоретичних і практичних положень механізму функціонування суб’єктів агропромислової інтеґрації та взаємостосунків її учасників. Найбільш важливими результатами, що характеризують новизну досліджень є наступні:

вперше:

- запропоновано при розробці й реалізації в якості методів розкриття сутності інтеґрації використовувати системоутворюючі («інтеґрація як стан» і «інтеґрація як процес») та системодоповнюючі («об’єкт інтеґрації» і «об’єкти поєднання – інтеґратори») елементи.

- запропоновано класифікацію інтеґраторів і механізмів їх ініціації за ознаками, відповідно, організаційно-економічні, ресурсні, інноваційні та життєзабезпечення, розвитку і параметрів процесу.

удосконалено:

- критерій розподілу одержаної виручки, який на відміну від існуючих передбачає визначення часток від реалізації конкретного виду продукції для кожного учасника інтеґрованого виробництва, що одночасно відшкодовує витрати матеріально-грошових коштів на кожній технологічній операції та враховує окрім норми прибутку в цілому по інтеґрованому формуванню тривалість обороту засобів виробництва на всіх стадіях технологічного процесу.

набули подальшого розвитку

 - складові організаційно-економічного механізму функціонування вертикальної інтеґрованої структури холдингового типу через обґрунтування: алгоритму її створення, регулювання відносин власності, формування програми і умов фінансування господарської діяльності, а також організації управління та розподілу одержаного доходу;

- моделі організаційної структури об’єднання сільськогосподарських товаровиробників, переробного підприємства та фірмової торгівлі на рівні адміністративного району, коли на переробне підприємство покладається статус заготівельника згідно складених договорів, а аграрні домогосподарства створюють сумісні заготівельні пункти, що займаються збиранням продукції на закріпленій території спільно із заготівельником;

- варіанти взаємовідносин учасників інтеґрації в АПК адміністративного району в напрямі мотивації збільшення ними обсягів поставок сировини на переробку; розподілу прибутку між сільгосптоваровиробниками не тільки на обсяги поставок сировини, але й з урахуванням розміру засобів (включаючи землю) вкладених до статутного фонду інтеґрованого формування;

- способи управління та контролю дочірніх товариств у межах організаційної структури – агрохолдингу, – в напрямі класифікації за критеріями повноважень керівників центрів відповідальності (інвестицій, максимізації доходу від продаж, нормованих витрат і прибутку) та визначення їх сильних і слабких сторін стосовно ефективної організації та координації всіх учасників компанії, які взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем;

- методичні положення щодо формування економіко-математичної моделі оптимізації розвитку агрохолдингу (на прикладі ЗАТ «Дніпровський») в напрямі визначення розмірів діяльності учасників інтеґрації, розподілу інвестицій під їх технологічну модернізацію; особливостей встановлення цільової функції як різниці між доходами і виробничими витратами підрозділів та компанії.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у можливостях на рівні суб’єктів інтеґрації в АПК внести пропозиції щодо алгоритму створення інтеґрованого формування,

планування його виробничої діяльності, інвестування господарюючих суб’єктів, формування економічних і організаційних відносин, методичних рішень щодо ціноутворення для сільгоспвиробників, переробників і торгівельних організацій, практичних підходів в організації розподілу прибутку, розподілу повноважень щодо власності агрохолдингу та управління в інтеґрованих формуваннях холдингового типу. Зокрема, рекомендації за результатами досліджень стосовно формування організаційних структур об’єднань сільськогосподарських товаровиробників, переробного підприємства та фірмової торгівлі на рівні адміністративного району, алгоритму створення інтеґрованих формувань і фінансування (інвестування) господарюючих суб’єктів на основі продуктового розподілу та основні положення організаційно-економічних відносин у сфері переробки й реалізації продукції прийнято до використання Головними управліннями агропромислового розвитку Полтавської (довідка від 27.04.2011 р. № 01-15/38) та Дніпропетровської (довідка від 27.04.2011 р. № 15-1006) обласних державних адміністрацій. Пропозиції щодо змісту та показників планування виробництва, переробки і торгівлі, використовуючи більш змістовну форму і систему планового бюджетування господарюючих суб’єктів холдингового типу, порядок фінансування учасників технологічного процесу виробництва, методичні рішення щодо формування цін, визначення внеску в кінцевий результат учасниками інтеґрації, методичні положення та економіко-математичну модель щодо визначення плану виробничої діяльності й розподілу інвестицій під технологічну модернізацію підрозділів агрохолдингу прийнято до впровадження на сільськогосподарському підприємстві «Борис-Агро» АР Крим (довідка від 22 лютого 2011 р. № 37/02-11).

Наукові розробки щодо взаємозв’язку проблем інтеґрації та умов їх вирішення, двоелементної системи сутнісного поняття і визначення інтеґрації та інтеґраційного процесу, структури елементної бази поняття «інтеґрація як процес», класифікація інтеґраторів та механізмів їх ініціації, варіанти інтеґрації підприємств різних сфер АПК, обґрунтування складових механізму функціонування агропромислової інтеґрації, розвиток економічних відносин та окремі аспекти управління агрохолдингів використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії Міністерства аграрної політики та продовольства України у процесі викладення дисциплін «Менеджмент організації», «Аграрний менеджмент» (довідка № 1 від 15.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням із питань розвитку інтеґраційних процесів в АПК та формування більш ефективних взаємовідносин інтеґрованих суб’єктів господарювання. Положення, висновки і рекомендації, що містяться в дисертації одержані автором особисто. В співавторській роботі (згідно з нумерацією праць за авторефератом) [3] здобувачем викладені основні результати досліджень та розрахований внесок партнерів агропромислової

інтеґрації у кінцевий результат; у роботі [5] проведено аналіз останніх наукових досліджень, класифікацію центрів відповідальності та визначено розподіл повноважень між агрохолдингом і місцевими органами державної влади.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення за основними результатами дослідження обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу навчально-наукового інституту економіки та бізнесу Полтавської державної аграрної академії (м. Полтава, 2010-2011 рр.). Автор брав участь у 7 міжнародних Інтернет-конференціях: Ключові аспекти наукової діяльності – 2011 (м. Пшемишль, Польща); Актуальні наукові розробки – 2011 (м. Софія, Болгарія); Сучасні наукові досягнення – 2011 (м. Прага, Чехія); Найновіші наукові досягнення – 2011 (м. Софія, Болгарія); Дні науки в Чехії – 2011 (м. Прага, Чехія); Науковий простір Європи (м. Пшемишль, Польща); Ключові проблеми сучасної науки (м. Софія, Болгарія).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у
12 наукових працях загальним обсягом 2,6 ум. друк. арк. Із них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 2 додатків на 3 сторінках, списку використаних джерел (213 найменувань) на 16 сторінках. У дисертаційній роботі розміщено 21 таблицю і 18 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 250 сторінок комп’ютерного тексту, з яких основна частина –  
231 сторінка.