РОЗВИТОК ОРЕНДНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність обраної теми і зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету та задачі, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення, наведено відомості щодо апробації одержаних результатів, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку орендних земельних відносин у аграрній сфері» розкрито сутність економічних понять «земельні відносини», «оренда», «орендні відносини» та «оренда землі; досліджено організаційно-економічні  засади  формування  орендних земельних відносин сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації; обґрунтовано методичні основи дослідження орендних земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах.

Трансформація земельних відносин на всіх етапах розвитку людської цивілізації належала до найскладніших проблем і найважливіших напрямів реалізації соціально-економічної політики держави взагалі та аграрної політики зокрема. За чинним земельним законодавством України земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, де суб’єктами таких відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об’єктами – землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Вони є результатом суспільного розвитку, використання і охорони земель, розвитку форм власності і господарювання.

В результаті запровадження ринкових принципів господарювання в аграрній сфері України відбулися істотні зміни, зокрема поширення отримали орендні земельні відносини, на основі яких здійснює виробничу діяльність переважна більшість сучасних сільськогосподарських підприємств. Нині утвердилися певні методичні підходи їх реалізації, які проявляються у визначенні  й оформленні  умов оренди, порядку справляння орендної плати, законодавчому закріпленні  прав і обов’язків орендарів (сільськогосподарських підприємств) та орендодавців (власників земельних паїв). Однак не всі можливості, передбачені законодавством, використовуються на практиці, що не дозволяє повною мірою реалізувати потенціал оренди.

На підставі опрацювання надбань аграрної економічної науки у дисертації визначено, що оренда землі – це специфічна форма землекористування, в основу якої покладено строкове, платне володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на основі відповідного договору, що передбачає передачу її власником орендареві, який відповідає вимогам, визначеним законодавством, для здійснення підприємницької діяльності за умови раціонального використання природних властивостей земельних ресурсів.

Встановлено, що визначальний вплив на розвиток орендних земельних відносин та ефективність використання сільськогосподарських угідь має низка таких чинників, які сформовано у дисертації у вигляді певної класифікації: фізичні, організаційні, політичні та економічні