РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ КЕРІВНИКІВ РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, головну мету, гіпотезу та завдання, методологічні й методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності МНС.

У першому розділі Теоретико-методологічні основи проблеми психологічної стійкості і її вплив на діяльність в екстремальних умовах» розглянуто специфіку професійної діяльності керівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України та подано стислий огляд історії науково-психологічного вивчення проблеми психологічної стійкості особистості і, перш за все, - працівників ризиконебезпечних професій.

На підставі аналізу сучасних підходів щодо вивчення проблеми стійкості й виявлення її сутнісних характеристик  (В. Крайнюк, Є. Крупник, О. Сафін, А. Якимчук, Я. Овсяннікова та ін.) нами було встановлено, що найбільш доцільним для нашого дослідження є поняття «психологічна стійкість керівника рятувального підрозділу», яка являє собою гармонійний розвиток інтелектуальних, емоційно-вольових і особистісно-професійних якостей, здатних нівелювати негативний вплив екстремальних факторів, що й забезпечує успішність професійних дій і поведінкових реакцій у процесі управлінської діяльності.

Високий рівень розвитку психологічної стійкості керівника рятувального підрозділу є важливим показником його психічної придатності до професії, яка пов’язана з необхідністю виконання службових обов’язків в екстремальних умовах, що характеризуються динамічністю, несподіваністю, неоднозначністю та поліфункціональністю, загрозою для життя та здоров’я як самого керівника, так і його підлеглих. Як свідчить практика, неврахування або ігнорування цих факторів призводить до значних проблем соціального і психологічного характеру, зокрема професійних невдач, розвитку психосоматичних захворювань, виникнення міжособистісних і внутрішньо особистісних конфліктів, професійної деформації, утрати інтересу до службової діяльності тощо. Усе це свідчить про особливу значущість, якої набуває процес розвитку психологічної стійкості в діяльності керівників рятувальних підрозділів.

Психологічний аналіз особливостей професійної діяльності керівників рятувальних підрозділів довів доцільність такої структурно-функціональної моделі психологічної стійкості, у якості компонентів якої виділяються психофізіологічний, психічний (інтелектуальний і емоційно-вольовий), індивідуально-професійний і функціональний; при цьому ці компоненти відбивають насамперед гармонічний розвиток інтелектуальних, емоційно-вольових і індивідуально-професійних якостей, які у взаємозв'язку визначають загальну психологічну стійкість людини.

Загальний огляд науково-психологічної літератури та аналіз основних напрямків дослідження проблеми психологічної стійкості керівників рятувальних підрозділів засвідчив відсутність науково-обґрунтованих праць, присвячених розвитку психологічної стійкості в особливих умовах діяльності. Цим викликана необхідність визначення емпіричним шляхом рівня сформованості визначених складових психологічної стійкості і розробки програми її розвитку у керівників аварійно-рятувальних підрозділів.

У другому розділі «Організація та методи дослідження психологічної стійкості керівників рятувальних підрозділів» запропонована схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних і методів дослідження. Дослідження проводилось протягом 2007-2010 рр. на базі Національного університету цивільного захисту України, де в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації проходили навчання керівники різних ланок системи МНС України. У дослідженні взяли участь 122 начальника (заступника) міських (районних) управлінь (відділів) з 23 областей України та 160 начальників (заступників) СДПЧ, ПДПЧ, ДПЧ з 17 областей України. Усі досліджувані були розділені на три групи: до першої групи увійшли керівники, що мали стаж роботи на керівній посаді до 3-х років; до другої групи – 3-5 років; третя група – більше 5 років.

Дослідженню рівня розвитку психологічної стійкості керівників аварійно-рятувальних підрозділів передувало з’ясування їх професійно важливих якостей, які є складовою психологічної стійкості та умовою ефективної діяльності при виконанні завдань за призначенням.