РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ (ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – «Сільськогосподарська кооперація як об’єкт теоретичних досліджень» – визначено категоріальний апарат дослідження, розкрито роль і місце сільськогосподарської кооперації у ринковій економічній системі,  обґрунтовано соціально-економічну й екологічну сутність кооперації, виділено загальні для всіх кооперативів принципи організації діяльності, досліджено правові засади розвитку кооперації.

Сільськогосподарська кооперація – один із основних  елементів, що сприяє розвитку й ефективній діяльності аграрного сектора, й одна з організаційно-правових форм виробництва, що дозволяє виробникам адаптуватись до економічних умов, які постійно змінюються. На наш погляд, кооперація, – особлива організаційно-економічна форма господарювання, являє собою систему кооперативів, їх спілок, об’єднань, асоціацій, а також створених ними інших господарських організацій і є формою сумісної господарської діяльності виробників в одному чи різних, але взаємопов’язаних процесах праці або виробництва, з метою досягнення економічних результатів або задоволення своїх соціальних і економічних інтересів, що важко чи неможливо досягнути при індивідуальній діяльності.

За час свого існування сільськогосподарська кооперація пройшла складний шлях розвитку, що зазнав впливу сукупності організаційно-економічних умов. Це визначило специфіку  якостей і форм кооперації. Проведені дослідження дали змогу виділити основні напрями розвитку кооперації, які полягають у створенні кооперативних формувань на базі сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, особистих селянських господарств, а також формуванні внутрішньогосподарських кооперативів, утворенні різного роду об’єднань, союзів кооперативів на районному, обласному, регіональному рівні.

Розвиток сільськогосподарської кооперації забезпечується виконанням двох основних функцій – економічної і соціальної. Економічна функція визначається об’єднанням засобів виробництва, коштів і праці товаровиробників, що дозволяє їм раціоналізувати ведення господарства і захистити свої інтереси від великих монопольних організацій. Для сучасної сільськогосподарської кооперації характерним є підвищення концентрації виробництва, яка вимагає постійного зниження витрат на виробництво одиниці продукції. Об’єктивною передумовою концентрації у сфері сільськогосподарської кооперації є прагнення її учасників поліпшити результати своєї економічної діяльності, тобто мінімізувати втрати на виробництві і максимально збільшити доходи.

Соціальна місія притаманна усім видам кооперативів, оскільки вони являють собою об’єднання громадян з метою забезпечення для себе умов виробництва, збуту, постачання, споживання. Соціальна природа кооперативів характеризується: членством як формою об’єднання громадян у кооператив; метою створення; засобом досягнення мети (економічна  чи трудова участь), розподілом результатів; методами управління, ступенем їх демократизації; кооперативною формою власності.  Соціальна функція сільськогосподарського кооперативу має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямах, як забезпечення зростання рівня добробуту та якості життя членів кооперативу, підтримання та розвиток соціальної інфраструктури сільської території, підвищення загальноосвітнього та фахового рівня селян.

Вбачаємо за доцільне зупинитися й на екологічній функції, яку виконує кооперація. Сільське господарство є тією галуззю матеріального виробництва, де екологічні проблеми виявляються в усій своїй багатогранності та складності. З огляду на це виникає необхідність в організації і проведенні спеціальних занять з підвищення екологічної свідомості сільського населення щодо збереження природного навколишнього середовища. Потрібна роз’яснювальна робота та навчання з питань екологічно безпечного застосування засобів хімізації і впровадження новітніх технологій у виробництво, організації на кооперативних засадах виробництва і маркетингу екологічно безпечної продукції.  На переробних підприємствах необхідне застосування маловідходних і безвідходних технологій. У цьому зв’язку кооперативам доцільно мати спеціальні фонди для мотивації захисту навколишнього середовища і відновлення родючості ґрунтів.

Встановлено, що соціально-економічний зміст кооперації може бути реалізований лише на базі кооперативних принципів і цінностей. Крім загальновизнаних міжнародних принципів, перспектива подальшого розвитку кооперації повинна базуватися на національних принципах, які відображають її специфіку, до яких слід віднести справедливість, організаційну, функціональну єдність, планомірність,  взаємодію з державою.