У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано предмет, об’єкт, мету, завдання і методи дослідження, розкрито зв’язок з науковими проектами й темами, сформульовано основні положення щодо наукової новизни. Показано практичну значущість одержаних результатів і наведено дані щодо їх апробації, подано перелік публікацій за темою дослідження.
У першому розділі – «Теоретичні та методичні засади стратегічного планування в діяльності органів державної влади» –досліджено сучасний стан стратегічного планування в діяльності органів державної влади, уточнено термінологічний апаратстратегічного планування в діяльності органів державної влади шляхом поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять, обґрунтовано принципи, технології, методи стратегічного планування, які доцільно використовувати в діяльності органів державної влади, визначено специфіку стратегічного планування в діяльності органів державної влади.
Встановлено, що в літературних джерелах з державного управління серед декількох підходів до класифікації механізмів державного управління загальноприйнятим вважається розподіл за функціональним призначенням механізмів державного управління на економічний, організаційний, правовий та інші. Огляд організаційного механізму державного управління показав, що стратегічне планування в діяльності органів державної влади є складовою цього механізму. Визначено, що розвиток стратегічного планування в діяльності органів державної влади є напрямом удосконалення організаційного механізму державного управління, а вдосконалення діяльності органів державної влади є однією з функцій державного стратегічного планування.
Визначено, що стратегічне планування є одним з головних методів та інструментів, за допомогою яких органи державної влади здійснюють основні функції державного управління, а питання про механізм є однією з центральних проблем управління будь-якими суспільними процесами. У зв’язку з цим удосконалено поняття:
«стратегічне планування в діяльності органів державної влади», що означає формалізований процес довготривалого планування в органах державної влади, передбачає визначення цілей органів державної влади, опрацювання програми їх реалізації та вибір методів втілення цієї програми в життя;
«механізм стратегічного планування в діяльності органів державної влади», яке визначається як інструментальна складова системи державного управління, що включає в себе сукупність цілеспрямованих координаційних дій органів державного управління в напрямі досягнення поставлених цілей через методи стратегічного планування;
«технологія стратегічного планування в діяльності органів державної влади», що означає послідовність виконання операцій з розробки стратегічного плану дій на всіх рівнях та в різних ланках органу державної влади.
Узагальнено теоретичні засади стратегічного планування в діяльності органів державної влади з урахуванням їх специфіки, в тому числі його принципи, технології, методи та механізми.
Визначено основні фактори, що впливають на формування стратегії державного органу, до яких відносяться стан розвитку сфери позиції державного органу в ній, місія та цілі державного органу, потреби клієнтів, наявність необхідних ресурсів, кадрова складова державного органу, ступінь залежності від зовнішнього середовища, часовий фактор, цінності й культура державного органу.
Доведено, що однією з передумов реалізації стратегії в державних органах є здійснення змін, які стосуються різних аспектів їх діяльності. Зміни в державних органах зорієнтовані на створення умов, необхідних для проведення діяльності, яка відповідає обраній стратегії.
Виявлено, що причинами недостатньої ефективності реалізації стратегічного планування в діяльності органів державної влади є такі: нерозробленість методичного забезпечення стратегічного планування в діяльності органів державного управління, забюрократизованість процедур розробки стратегічних планів, недостатньо чітке відображення цілей державного органу через набір якісних і кількісних показників, слабка узгодженість процедур розробки стратегічних планів, недостатня увага керівництва державних органів до стратегічної спрямованості, а також недосконала система стратегічного контролю. Разом з тим треба відзначити, що розвиток системи стратегічного планування в діяльності органів державної влади має враховувати специфіку кожного конкретного державного органу та передбачати вибір найприйнятнішої схеми, яка визначала б як набір формальних процедур, управлінських технологій, так і процедуру урахування й адаптації результатів вияву творчої ініціативи керівників та працівників.
Встановлено, що специфіка стратегічного планування в діяльності органів державної влади полягає в такому: стратегічне планування забезпечує одночасне своєчасну реакцію державних органів на динамізм зовнішнього середовища та пошук компромісу між його елементами у процесі прийняття багатоцільових рішень; ресурсне забезпечення розробки й реалізації стратегій державних органів переважно визначається обсягом бюджетного фінансування.
У другому розділі – «Аналіз практики стратегічного планування в діяльності органів державної влади (на прикладі Донецької області)» – проаналізовано методичні підходи до розвитку стратегічного планування в діяльності органів державної влади.
Проведено діагностику кадрової складової як ключового фактора реалізації стратегічного планування діяльності органу державної влади на прикладі Донецької обласної державної адміністрації за рівнем освіти, кваліфікації та стажу в державній службі, за рівнем забезпеченості необхідною нормативною базою та програмними продуктами, зроблено аналіз оцінки виконання посадових обов’язків та завдань державних службовців, проаналізовано використання кадрового резерву та навчання й підвищення кваліфікацій державними службовцями на базі Донецького обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади.
З’ясовано, що методичний підхід до кадрової складової полягає в тому, що кадри є ключовим фактором реалізації стратегічного планування в діяльності органів державної влади. Виявлено, що основною проблемою у сфері кадрової політики органу державної влади є відсутність стратегічного спрямування підготовки персоналу відповідно до потреб суспільства, яке передбачає кваліфіковане здійснення прогнозування, планування, постійне оцінювання ситуації з персоналом у країні. Необхідні системний підхід у роботі з персоналом з урахуванням специфіки функціональних повноважень та побудова системи багаторівневої підготовки спеціалістів для державної служби шляхом розробки комплексних галузевих програм роботи з кадрами.
Аналіз практики діяльності органу державної влади показав, що досить поширеним є оперативне чи звичайне (максимальний термін 1 рік) планування, про що свідчить розробка та реалізація перспективних планів (1 рік), поточних (квартальних) та оперативних (місячних, тижневих) планів, тобто в діяльності органу стратегічні плани на термін понад 3 років не розробляються. Таким чином планування повсякденної діяльності презентується як стратегічний план розвитку органу. Організація планування діяльності Донецької обласної державної адміністарції наведена на рис. 1.
Визначено, що методичний підхід до наукового обґрунтування стратегічного планування в діяльності органів державної влади вимагає використання спеціальних аналітичних процедур. Аналітичний блок включає представлення результатів зовнішнього середовища за допомогою PEST–аналізу, схеми з’ясування внутрішнього середовища діяльності органу державної влади, SWOT-аналізу, який дає змогу сформувати структуроване інформаційне поле та тим самим знижує невизначеність взаємодії середовища та системи, що, у свою чергу, підвищує обґрунтування управлінських рішень.
