Розвиток творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про експериментальну базу, апробацію та впровадження основних результатів дослідження.

У першому розділі «Розвиток творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку як педагогічна проблема» викладено результати аналізу науково-методичної літератури щодо досліджуваної проблеми; простежено основні підходи до трактування понять «здібність» та «творчі здібності»; виявлено сензитивні періоди розвитку творчих здібностей; охарактеризовано структуру творчих здібностей молодшого школяра, найбільш адаптовану до процесу фізичного виховання; проаналізовано стан проблеми розвитку творчих здібностей у процесі фізичного виховання школярів.

З’ясовано, що ефективному розвитку здібностей особистості сприяє навчальна діяльність (В. Рогозина, В. Богоявленська, К. Платонов, В. Глухова, А. Петровський та ін.). Фізичне виховання є невід’ємною її складовою, яка розвиває здібності особистості, в тому числі і творчі (творче мислення, творчу уяву, пізнавальні, моральні та естетичні почуття, енергопотенціал і психомоторику).

В психолого-педагогічній літературі відсутнє однозначне визначення поняття «творчі здібності». Науковці трактують його як: «продукт саморуху», «синтез властивостей особистості», «види розумових здібностей». Враховуючи позицію вчених (Е.Торренс, Т. Третяк, В. Зінченко, С. Литвиненко,  С.Гончаренко), визначаємо творчі здібності як властивості особистості, що забезпечують здатність до продукування принципово нових, оригінальних ідей та удосконалення того, що вже існує. У процесі фізичного виховання такими ідеями є: придумування, зображення на папері та відтворення рухами вправ ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультпауз та вправ пальчикової гімнастики під час виконання домашніх завдань з інших навчальних предметів; придумування естафет із рухово-творчими завданнями, загально розвиваючих вправ із предметами, які оточують учня вдома, вправ ранкової гімнастики на фітболах, рухових загадок; відтворення за допомогою рухів сюжету казки; перевтілення на казкового героя, який виконує ранкову гімнастику тощо.

Із урахуванням підходу учених (І. Громадський, В. Громадська,  Н.Юхимчак, В. Сухомлинський, І. Лернер, В. Клименко та інші) визначено, що повноцінний розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з молодшого шкільного віку, оскільки саме цей віковий період є сензитивним для їхнього розвитку. На противагу цій позиції, М. Волоктіна стверджує, що дітям молодшого шкільного віку не властиве творче мислення. Суперечливість поглядів науковців щодо проблеми розвитку творчих здібностей та її актуальність є підставою для експериментального дослідження.

Враховуючи особливості процесу фізичного виховання, яке, передусім, передбачає рухову активність школярів, вважаємо позицію В. Клименка про структуру творчих здібностей учнів найбільш обґрунтованою. Її основними компонентами є: творче мислення, творча уява, почуття, енергопотенціал та психомоторика людини. Виокремлені складові забезпечують творчість людини за умов їхнього оптимального і гармонійного розвитку. Крім вищезазначених компонентів у структурі творчих здібностей важливе місце належить мотивації до творчо-рухової діяльності, яка передбачає зовнішнє і внутрішнє спонукання до рухової активності загалом та майбутньої творчої діяльності на заняттях фізичними вправами.

Для виявлення стану проблеми розвитку творчих здібностей проведено опитування вчителів фізичної культури Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей, а для визначення рівня розвитку творчих здібностей школярів у сучасних школах здійснено їх тестування. На основі аналізу результатів виявлено недостатній рівень теоретичної підготовленості вчителів фізичної культури з питань організації творчої діяльності, брак знань про можливості використання засобів, методів, методичних прийомів їхнього розвитку, відсутність методичних рекомендацій і тестів для оцінки розвитку творчих здібностей школярів на уроках фізичної культури.

На основі результатів констатувального етапу експерименту з’ясовано, що в усіх учнів молодшого шкільного віку виявився низький рівень розвитку творчої уяви, психомоторики, енергопотенціалу та швидкості мислення, у 66% – гнучкості мислення, у 64% – конкретності мислення. В 11,5% школярів показники оригінальності, в 11% – конкретності та у 34% гнучкості мислення відповідали середньому рівневі розвитку. Лише у 12% учнів зафіксовано високий рівень оригінальності, а у 25% – конкретності мислення.

Такі результати діагностики стану творчих здібностей учнів початкової школи спонукають до теоретико-методичних розробок їхнього розвитку в процесі фізичного виховання.

У другому розділі «Обґрунтування системи розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в процесі фізичного виховання» розроблено та теоретично обґрунтовано модель системи розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку, а також шляхи її реалізації (рис. 1).

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки системний підхід є методологічною основою багатьох наукових досліджень, оскільки дає змогу розглянути педагогічний процес як цілісність з різноманітністю взаємозв’язків його компонентів. Реалізація системного підходу забезпечує можливість змоделювати процес розвитку творчих здібностей учнів під час фізичного виховання у спеціально розробленій системі. Вона містить цільовий, структурно-змістовий, процесуальний, оцінювальний та результативний компоненти, підсистеми та їх елементи, які через внутрішні взаємозв’язки забезпечують цілісність системи.