РУССКАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ МАТЕРИАЛОВЕДЕНИЯ: КОГНИТИВНЫЙ И СИСТЕМНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ АСПЕКТЫ ИЗУЧЕНИЯ

Краткое содержание

У вступі розкрито актуальність дослідження, його зв'язок з науковими програмами, планами й темами; визначено мету, завдання, методологічну базу та методи дослідження, його об’єкт, предмет і матеріал; сформульовано положення про наукову новизну, практичне та теоретичне значення роботи; наведено дані про апробацію отриманих результатів; описано структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретичні передумови дослідження термінології матеріалознавства у лінгвокогнітивному аспекті» висвітлюються питання, пов’язані із визначенням терміна як основної одиниці спеціальної номінації, розкривається специфіка когнітивного підходу до проблем термінологічної номінації; розглядаються явища категоризації та концептуалізації, що є когнітивним підґрунтям для створення терміна, викладаються основні положення теорії фреймової семантики, необхідні для побудови когнітивної моделі терміносистеми.

Поняття терміна сформувалось у лінгвістичній науці ще на початку ХХ ст., але майже до середини минулого століття термін сприймався як екзотичне явище мови. Новий погляд на термін, пов'язаний з вивченням специфіки його функціонування у спеціальній мові, зосередив увагу науковців на вивченні його специфіки у зіставленні із звичайними словами літературної мови. Сьогодні до загальновизнаних постулатів науки про терміни, які є підґрунтям для визначення поняття терміна, відносяться, по-перше, положення про належність терміна і термінології до спеціальних сфер людської діяльності, до професійної комунікації певних угруповань людей; по-друге, положення про системність термінології, згідно з яким остання розглядається як система, що відображує науковий світогляд і системність понять конкретної наукової галузі, закріпленої в термінах у процесі розвитку науки (О.С. Ахманова). Як одиниця спеціальної комунікації термін виконує різноманітні функції, при цьому науковці беззаперечно визнають за ним виконання двох основних функцій – номінативної, тобто найменування того, що позначається, і дефінітивної, за допомогою якої розкривається сутність наукового поняття.

Загальновизнаним у термінознавстві є також положення про те, що у когнітивному аспекті термін сприймається як інструмент пізнання, а у комунікативному – як інструмент комунікації (передачі нового знання).

Окрім зазначених ознак, до терміна ставиться низка вимог. Зокрема, у науковій літературі зазначається, що, незважаючи на загальні вимоги мати одне значення, бути коротким та стилістично нейтральним, нові складні поняття, що виникають у науці, не завжди можна визначати в економній мовній формі. Це зумовлює появу великої кількості багатокомпонентних термінів. Багато вчених сьогодні визнають стилістичну маркованість терміна (Н. А. Метс, В. М. Прохорова, В. П. Петушков, Р. Г. Піотровський, М. М. Володіна та ін.), хоч і наголошують на тому, що роль конотативних елементів у семантиці терміна допоміжна: разом із сигніфікативним компонентом значення вони повинні слугувати виконанню терміном комунікативної функції.

У роботі зазначається, що когнітивний підхід дозволяє розвивати нові напрями у термінознавстві, інтерпретуючи мову науки як засіб категоризації нового знання, як вербальний прийом мислення про науковий світ. З позицій цього підходу термін розглядається як наслідок спеціальної когнітивної діяльності людини, результат інтелектуальної обробки інформації. Термінологія, що є одним із інструментів наукового пізнання, має найтісніший зв'язок із категоріями мислення, тому що формування термінів зумовлюється мовною свідомістю людей, які створюють інформаційний світ спеціальних знань, що є необхідними у розвитку пізнавальної та перетворювальної діяльності. Нерозривна єдність терміна та позначуваного ним поняття створює базу для наукового термінотворення, а розуміння цього дозволяє розглядати термін як значущу одиницю, яка відображає навколишній світ й одночасно є результатом та інструментом пізнавальної діяльності людини.

У роботі наголошується, що у когнітивному аспекті терміни у сфері спеціальної комунікації розглядаються і як вербальні прояви, вираження процесів концептуалізації та категоризації. При цьому концептуалізацію розуміють як пізнавальну діяльність людини, що спрямована на осмислення нової інформації. Наслідком цієї діяльності є утворення концептів, концептуальних структур та всієї концептуальної системи у мозку людини. Зі свого боку, категоризація – це здатність людини класифікувати явища, розподіляти їх за різними класами, розрядами, категоріями. І якщо концептуалізація відбувається на ментальному рівні, то процеси категоризації – лише на мовному. Категоризація з позицій когнітивної парадигми – це відбиття процесу, який співвідносить предмет наукової думки з конкретною концептуальною категорією і визначається мовним знаком. Оскільки термін повинен слугувати ефективним інструментом наукової комунікації через упорядкування, зберігання, перероблення та передавання інформації, то він має ґрунтуватися на певних ментальних категоріях, які закладені у пам’яті спеціаліста. Процеси категоризації та концептуалізації є двома формами пізнання світу у вигляді класифікаційної діяльності розуму людини: концепти й категорії є наслідком систематизації й упорядкування знання, яке людина одержує. У зв’язку з цим мовні одиниці і, зокрема, терміни, вивчаються не окремо, а з позицій того, як вони відбивають світогляд людини, її сприйняття світу й засоби його концептуалізації та категоризації у мові.

Когнітивний підхід до опису конкретної термінологічної системи пов'язаний із моделюванням фреймової структури, представленням її у вигляді фрейма – різновиду когнітивної структури, що є втіленням певного знання про стереотипні події та ситуації, які вербалізовані у мові. У той же час фрейми – це своєрідні упаковки знання не лише про позамовну дійсність, але й про саму мовну систему.

Фрейм у сучасних дослідженнях постає як різновид когнітивної моделі, яку розуміють як орієнтоване на пізнання різних сторін об’єктивної дійсності формалізоване знакове представлення знань про об’єкти навколишнього світу, їх ознаки та зв’язки. Фрейм будь-якої терміносистеми можна розглядати як своєрідну ієрархічну низку субфреймів (блоків), функціонально пов’язаних між собою (В.Ф. Новодранова). Блоки цього фрейма заповнюються конкретною інформацією стосовно цієї терміносистеми, при цьому мовне оформлення залежить від понятійної структури терміна та його місця у системі. Усі блоки фрейма пов’язані специфічними для цієї терміносистеми ієрархічними відношеннями. Таким чином при побудові фрейма виявляються не лише складові частини науки, але й їхня ієрархічна структурація, а також засоби мовної об’єктивації фреймового представлення термінології – найменування базових понять кожного блоку фрейма і терміноутворювальні моделі, які заповнюють блок.

У другому розділі «Основні лінгвістичні характеристики термінології матеріалознавства» визначається модель утворення досліджуваної термінології та аналізуються параметри, що визначають її як систему, а саме: гніздове структурування, варіантні й антонімічні зв’язки термінологічних одиниць.

Досліджувана галузь – матеріалознавство – утворюється внаслідок злиття наукового та прикладного знання, отриманого у результаті експериментальних досліджень. Ця обставина безпосередньо позначається на парадигматичних характеристиках спеціальних понять, що репрезентують цю сферу діяльності людини, і на парадигматиці відповідних термінів. Матеріалознавство як наукова дисципліна формується на межі кількох наук, тому для виявлення її парадигматичної структури найважливішими є взаємовідношення термінів матеріалознавства з термінологічними одиницями інших терміносистем.

Міждисциплінарний характер наукової галузі зумовлює гетерогенну природу моделі відповідної терміносистеми, корпус якої складається з термінів, що позначають загальнонаукові, загальнотехнічні, міжгалузеві і галузеві спеціальні поняття. Загальнішим є розподіл термінів на власні і залучені з інших терміносистем. Аналіз у такій площині номінативних одиниць основної частини матеріалознавства – металознавства – виявив, що ядро його поняттєвої системи утворюють розділи металофізики та металографії. Загальними для цих галузей є терміни, що називають об’єкти вивчення (кристалл, кристаллическая решетка, атомно-кристаллическая структура, зерно, зародыш), величини (координационное число, свободная энергия), процеси (кристаллизация, полигонизация), методи (спектрография, фрактография) тощо. До власне металознавства відносяться знання про фазовий склад металів та сплавів, методи випробувань та контролю властивостей металів, які репрезентуються термінами промежуточная фаза, твердый раствор, бориды, карбиды, мартенсит; испытание на разрушение, порог хладноломкости тощо. Важливим фактором формування номінативного складу терміносистеми є те, що у металознавстві широко застосовується апарат точних наук, внаслідок чого до аналізованої термінології входять терміни механіки (давление, напряжение, работа), фізики твердого тіла (анизотропия, кинетика, упругость), молекулярної фізики та термодинаміки (объем, масса, температура, энергия), хімії (концентрация, диффузия, хром), алгебри (вектор, логарифм), геометрії (диаметр, кривая, диаграмма) тощо.

Значущими для загальної характеристики термінології матеріалознавства є лінгвістичні параметри, що визначають її як систему, а саме: наявність термінологічних гнізд, явища варіантності та антонімії.

Аналіз термінів – найменувань матеріалів, які займають у досліджуваній термінології чільне місце, виявив 110 найменувань, що є вершинами термінологічних гнізд і об’єднують навколо себе понад 1800 похідних термінологічних одиниць різних за способами утворення і структурою. Залежно від способу творення похідних змодельовані терміногнізда були розподілені на лексико-словотвірні (31 гн.), лексичні (54 гн.) та мішані (25 гн.); залежно від кількісного наповнення – на мало- (від 2 до 5 одиниць – 41 гн.), середньо- (від 6 до 20 одиниць – 48 гн.), багато- (від 21 до 60 похідних – 14 гн.) та супербагатокомпонентні (від 61 до 245 похідних – 7 гн.) гнізда. Кількість гнізд та їх кількісний склад знаходяться в оберненій залежності один від одного: чим менше кількість гнізд у типі, тим більший об’єм гнізда. Так, 14 багатокомпонентних та 7 супербагатокомпонентних гнізд об’єднують 455 і 769 похідних термінів, що в цілому становить 65 % усього проаналізованого корпусу.

Дослідження гіпонімічних термінів, що увійшли до складу найбільших гнізд з вершинами материал (245 од.), сталь (125 од.) і порошок (94 од.), дозволило встановити когнітивну значущість основних ознак, за якими відбувається категоризація видових понять та їх номінація. Виявлено, що такими ознаками є склад, структура, властивість, спосіб обробки, спосіб добування або виробництва. Для позначення різновидів порошків пріоритетними є ознаки форми і розміру часток.

Явище варіантності (синонімії) вивчалося на матеріалі 948 варіантних рядів. Встановлено, що у колі аналізованої термінолексики спостерігаються тенденції до переважного варіювання складених термінів однотипної та різнотипної структури (наприклад: межзеренное / интекристаллитное / межкристаллитное разрушение, ионная имплантация / легирование / осаждение, измельчение истиранием / измельчение в атриторе), з одного боку, і складених термінів з однослівними композитами, універбами, абревіатурними аналогами (наприклад: интеркалирующий материал – интеркалянт, текучесть жидкости – жидкотекучесть, химико-термическая обработка – ХТО) – з іншого. Варіантність у колі складених найменувань відбувається переважно за рахунок варіювання залежного компонента, який знаходиться у препозиції до опорного терміна. Показовим для аналізованого прошарку є й те, що терміни, утворені за моделлю «прикметник + іменник» та її модифікаціями, удвічі частіше підлягають варіюванню, ніж терміни, які відповідають моделі «іменник + іменник» та її структурним модифікаціям.

З питання про антонімію термінів існують різні, іноді діаметрально протилежні думки, згідно з якими це явище або визнається, або не визнається. Ми поділяємо реалістичний підхід В.П. Даниленко, яка вважає, що у термінології антонімія виявляється навіть частіше, ніж у загальній лексиці. Це зумовлено природою самої науки, яка описує факти та явища дійсності шляхом твердження про наявність або відсутність ознаки, про її максималізацію або мінімізацію; шляхом протиставлення якісних показників (розміру, температури, довжини) тощо. Виокремлення протилежних характеристик однієї реалії знаходить мовне і лексичне вираження в антонімічних парах термінів, суттєво впливає на наукові класифікації та вибір терміна.

В аналізованій терміносфері реалізуються всі види антонімічних кореляцій. Комплементарні пари найчастіше утворюються за допомогою префіксів із протилежним або заперечним значенням (равномерный нагрев – неравномерный нагрев, азотирование – деазотирование) або антонімічних атрибутів, що входять до складу видових термінів (положительный – отрицательный потенциал, дислокация). Відношення контрарної антонімії пов’язують терміни, до семантики яких залучені семи, що вказують на протилежні зони шкали, за якою вимірюється швидкість, температура, розмір, інтенсивність тощо. Встановлено, що терміни з «параметричним» значенням є однією із ознак термінології металознавства, утворюючи у ній ряди родовидових парадигм, об’єднаних однією параметричною ознакою. Більша частина таких парадигм включає до свого складу термін-согіпонім із середнім значенням, наприклад: горячая деформация – теплая деформация – холодная деформация; крупнозернистая структура – среднезернистая структура – мелкозернистая структура (стали) тощо. Антонімічні пари векторного типу виражають протиставлені дії, ознаки, властивості тощо, які протилежно спрямовані. Векторні антоніми найчастіше утворюються за допомогою антонімічних атрибутів (открытая пористость – закрытая пористость, ближний порядок – дальний порядок) або антонімічних префіксів (натяжение – противонатяжение, катод – антикатод), але можуть бути й різнокореневими (нагрев – охлаждение, растяжение – сжатие).

У третьому розділі «Когнітивно-ономасіологічні основи утворення термінів матеріалознавства» розглядаються основні способи номінації понять матеріалознавства та викладаються результати когнітивно-ономасіологічного аналізу похідних (суфіксальних) термінів.

У результаті структурного та семантичного аналізу понад 2 200 термінів матеріалознавства було встановлено типові структурні способи номінації.

Найпродуктивнішим у термінології матеріалознавства виявився синтаксичний спосіб. Виявлено, що за структурним складом переважають синтаксичні моделі – бінарні словосполучення (1387 од.), утворені за більш як 10 моделями. У цілому в досліджуваній терміносистемі переважають бінарні атрибутивні конструкції, утворені за моделлю «прикметник/дієприкметник + іменник» (1130 од.): кристаллическая структура, быстрорежущая сталь. Більшість багатокомпонентних номінацій – це трикомпонентні (330 од.), серед яких переважають безсполучникові терміни різної структури (краудионный механизм диффузии, ледебурит пластинчатого строения, метод травления микрошлифов). Незначну кількість багатокомпонентних номінацій становлять різні типи чотирикомпонентних (игольчатая структура троостита отпуска, граничные твердые растворы замещения) та поодиноких 5-8-компонентних термінів (гексагональная плотноупакованная решетка кубической сингонии, диаграмма состояния тройной системы с четырехфазным эвтектическим равновесием).

Друге місце після бінарних словосполучень за поширенням займають однослівні терміни (445), до яких належать семантичні деривати, похідні та складні терміни і так звані символо-слова (γ-железо, ε-карбид). Складноскорочені слова, символо-слова та абревіатури у досліджуваному корпусі складають майже третину всіх однослівних номінацій. Частина однослівних термінів є запозиченнями. З етимологічної точки зору іншомовні лексеми, які використовуються у терміносистемі матеріалознавства як самостійні терміни або ж як опорні компоненти складених найменувань, є запозиченнями з латинської (коагуляция, ликвация, ликвидус), грецької (гомогенизация, диполь, зона), німецької (матрица, сталь, флокен) та французької (дислокация, карбюризатор) мов.

Семантичні деривати виникають внаслідок використання загальновживаних слів у функції термінів. Семантичні механізми перетворення таких слів у терміни матеріалознавства досить різноманітні. Меті вербалізації спеціальних понять перш за все служить когнітивна метафора, за допомогою якої позначається те, що ще не мало словесного вираження. За сферами образного ототожнення спеціального знання у досліджуваній терміносистемі переважають метафоричні співвіднесення з характеристиками та властивостями людини (двойник, отдых, усталость, вакансия, старение, выносливость, надежность, работоспособность). Термінологізація лексичного значення загальновживаного слова може відбуватися і шляхом його звуження та спеціалізації (зародыш, зерно, хрупкость). Семантичні модифікації торкаються і смислової структури загальновживаних прикметників, які широко застосовуються для творення складених термінів. Отримуючи терміноване значення, загальновживані прикметники, як і іменники, зазнають якісних змін метафоричного (потеющий /материал/, сидячая /дислокация/) або метонімічного (режущая /сталь/, вредные /примеси/) характеру.

Аналіз похідних термінів, що утворені афіксальним способом, виявив чітко виражену тенденцію до спеціалізації словотвірних моделей, які застосовуються для номінації спеціальних понять. Важливу роль у морфологічній деривації досліджуваної термінології відіграють префікси (раз- / рас-, ре-, сверх-, супер-, суб- та ін.) та суфікси (-ниj(е), -ид, -ит, -ациj(а)/-изациj(а), -Ø, -ость/-есть, -к(а) тощо), які призначені для специфікації вихідної структури, відносячи основу до конкретних когнітивних категорій. Префікси без- / бес-, не-, сверх-, анти- та ін. залучаються до оформлення прикметників-атрибутів, що входять до складу видових найменувань. Деякі префікси реалізують свою системотвірну функцію лише у парі з іншими (наприклад, префікси до- і за-, за допомогою яких утворюються видові терміни, що входять до лексичних парадигм: докритический – критический – закритический /зародыш/; доэвтектический – эвтектический – заэвтектический /сплав/).

Серед досліджуваних одиниць виокремлюються складні терміни, утворені способом чистого складання. Першим компонентом термінів – чистих композитів може бути повна основа іменника, прикметника або займенника (азотонауглероживание, самодиффузия); усічена основа іменника або прикметника (алюмосиликат); зв’язана основа греко-латинського походження (микрошлиф, феррованадий). Окреме місце у системі складних термінів займають композити зі зв’язаними опорними компонентами інтернаціонального характеру -скоп, -метр, що позначають прилади, апаратуру (анизометр, микроскоп); -термия – на позначення методів видобування металів (алюмотермия); -метрия, -графия – на позначення наукових методів, напрямків (дилатометрия, фрактография). Надзвичайно активно діє складання й при утворенні прикметників, що входять до складених термінів. До поширених рядів композитів у досліджуваній терміносистемі належать прикметники з першою частиною много-, тепло-, полу-, крупно-, средне-, мелко-, грубо- (многослойный, теплозащитный, полукогерентный, крупноигольчатый, грубоигольчатый); а також парадигми з опорними компонентами -стойкий, -образующий (окалиностойкий, теплостойкий / термостойкий; аустенитообразующий, карбидообразующий).

Однослівні терміни поповнюються внаслідок застосування різних прийомів складової абревіації (альфер, альнико), прийому сполучення початкової частини слова з цілим словом (сильхром) та телескопічної абревіації (алюмель). Абревіатурні компоненти залучаються і до творення термінів за моделлю «абревіатура + іменник» (СВС-порошок, ГКЦ- кристаллы).

Серед похідних термінів матеріалознавства домінують суфіксальні деривати, які, за даними ономасіологічного аналізу, виявляють тенденцію до орієнтації на вираження певних ономасіологічних категорій у широкому колі словотвірних моделей. При цьому суфіксальний базис відносить основу, що мотивує, до базових понять: процесуальної або предметної сутності, властивості, якості. Так, загальне значення процесу виражається за допомогою суфіксів -ниj(е)/-ениj(е), -к(а), -Ø, -ациj(а) – борирование, нагрузка, возврат, наклеп, графитизация; різноманітні предметні значення передають суфікси -ит, -ид, -ат, -атор, орієнтовані на вираження спеціалізованих словотвірних значень (перлит, бериллид, силикат, графитизатор). За моделлю «основа прикметника / дієприкметника + -ость» утворюються терміни із загальним значенням параметра, якості, властивості, величини (технологичность, вязкость, свариваемость). Активне використання спеціалізованих термінотвірних морфем і моделей зумовлюється необхідністю створювати інформативно-мотивовані терміни із передбачуваною семантикою.

У четвертому розділі «Когнітивна структура термінології металознавства і лексичне наповнення її фреймів» викладено результати фреймового аналізу терміносистеми металознавства, схематично зображено структуру кожного блоку; лексичний склад кожної структурної частини фрейма (субфреймів, блоків) розглянуто в етимологічному, словотвірному та когнітивно-ономасіологічному ракурсах.

Фрейм досліджуваної терміносистеми металознавства являє собою багатоярусну структуру, яка характеризується складними відношеннями між блоками, підфреймами і мікросистемами, що зумовлюється специфікою самої репрезентованої концептуальної сфери, а саме тим, що металознавство вивчає склад, будову і властивості металів, закономірності їх змін внаслідок механічного, теплового, хімічного та ін. впливу на них. З огляду на зазначене, фрейм «Металознавство», який знаходиться на найвищому ієрархічному рівні, об’єднує два основні підфрейми, що репрезентують основні категорії металознавства: «Структура металів» та «Властивості металів». Кожний із цих підфреймів має складну ієрархічну структуру, що відбиває концептуальний зміст відповідних розділів металознавства.

Встановлено, що підфрейм «Структура металів» складається з 32 ієрархічних структур, з яких 4 знаходяться на третьому ярусі, по 11 – на четвертому та п’ятому, 6 – на шостому ярусі. До складу фреймів, що належать третьому рівню, входять субблоки «Кристалічна будова металів», «Структура литих металів», «Структура пластично деформованих металів і сплавів», «Дослідження мікро- та макроструктури металів».

Підфрейм «Кристалічна будова металів» утворює три підпорядковані блоки: «Атомно-кристалічна структура кристала: загальні поняття», «Кристалічна решітка» та «Дефекти кристалічної будови». В останньому блоці виділяються три підфрейми п’ятого рівня: «Крапкові дефекти», «Лінійні дефекти» і «Поверхневі дефекти». Блоку «Крапкові дефекти» підпорядковано мікросистему шостого рівня «Явище дифузії».

Підфрейм «Структура литих металів» охоплює фрейми «Формування структури литих металів» та «Фазова структура металевих сплавів». Перший з них об’єднує субблоки п’ятого рівня «Кристалізація металів і сплавів» та «Будова металевого зливку». Блоку «Фазова структура» підпорядковано підфрейми «Загальні поняття», «Різновиди фаз», «Фазові перетворення» та «Діаграми фазового стану». У свою чергу підфрейм «Різновиди фаз» має два структурні підрозділи шостого рівня «Тверді розчини» та «Проміжні фази», а блок «Фазові перетворення» складається із мікросистем шостого рівня «Види фазових перетворень», «Вторинні фазові структури», «Фактори фазоутворення».

Підфрейм третього рівня «Структура пластично деформованих металів і сплавів» складається із трьох субблоків: «Пластичне деформування та його механізми», «Внутрішньоструктурні процеси, які впливають на будову деформованого металу» і «Види структур деформованого металу». Останній блок третього рівня «Дослідження мікро- та макроструктури металів», підпорядкований фрейму «Структура металів», охоплює фреймові структури «Методи дослідження», «Об’єкти дослідження» та «Обладнання для дослідження».

Менш розгалужений фрейм «Властивості металів» об’єднує 4 блоки третього рівня, 7 блоків четвертого та 3 блоки п’ятого рівнів.

На третьому рівні до загального фрейма входять блоки «Фізичні та фізико-хімічні властивості», «Механічні властивості», «Технологічні та експлуатаційні властивості», «Технологічні процеси, що впливають на властивості металів».

Блок «Фізичні та фізико-хімічні властивості» об’єднує три мікросистеми, що репрезентують знання про ці властивості: «Різновиди фізичних властивостей. Фізико-хімічні властивості», «Показники фізичних і фізико-хімічних властивостей та методи їх дослідження», «Обладнання для дослідження».

Блок «Механічні властивості металів» об’єднує підфрейми «Види механічних властивостей» та «Визначення механічних властивостей», який має три розгалуження: «Види зовнішніх впливів», «Види та методи механічних випробувань», «Величини, які характеризують механічні властивості».

Два концептуальні підфрейми «Термічна обробка» та «Хіміко-термічна обробка» складають блок третього рівня «Технологічні процеси, що впливають на властивості металів».

Загальний фрейм «Металознавство» репрезентують терміни, що утворені семантичним, морфологічним та синтаксичним способами, які у різних мікросистемах мають різне співвідношення. Залежно від тематичної галузі знання, репрезентованої конкретною фреймовою структурою, варіюються й набори концептів, які реалізуються ономасіологічними базисами та ознаками. Загальним для усіх мікросистем є те, що у термінах металознавства знаходять втілення просторові концепти, що обумовлюється прийомами і принципами вивчення аналізованої концептуальної області, описом атомно-кристалічної структури металів у термінах математики та фізики. Класифікаційний характер мають і концепти «температура», «рух», «час» та ін., що лежать в основі видових ознак складених номінацій (наприклад: температура кристаллизации, степень переохлаждения; кинетика роста центров кристаллизации, скорость зарождения центров кристаллизации; скольжение дислокации; кратковременная трещиностойкость, периодическое нагружение).

У висновках систематизовано й узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

1. У реферованій роботі було проведено дослідження терміносистеми спеціальної галузі «Матеріалознавство», яка сьогодні дуже активно розвивається. Аналіз виконано у когнітивному та системно-функціональному аспектах.

У роботі зазначено, що когнітивний підхід дозволяє розвивати нові напрями у термінознавстві, інтерпретуючи мову науки як засіб категоризації нового знання, як вербальний прийом мислення про науковий світ. У когнітивному аспекті терміни розглядаються як наслідок спеціальної когнітивної діяльності людини, результат інтелектуальної обробки інформації, як вербальні прояви, вираження процесів концептуалізації та категоризації. Когнітивний підхід до опису конкретної термінологічної системи пов'язаний із моделюванням фреймової структури, представленням її у вигляді фрейма – різновиду когнітивної структури, яка репрезентує спеціальні знання.

2. Досліджувана галузь – матеріалознавство – утворюється внаслідок злиття наукового та прикладного знання, отриманого у результаті експериментальних досліджень. Як наука матеріалознавство формується на стику декількох наук, що обумовлює гетерогенний склад її термінології, яка виникає на базі загальнонаукових, загальнотехнічних, міжгалузевих та галузевих термінів, а також значної кількості термінів, залучених з терміносистем фізики, хімії, математики.

3. Найбільш значущі для загальної характеристики термінології матеріалознавства лінгвістичні параметри, що характеризують прояви системності, реалізуються у явищах гніздової структурації, варіантності та антонімії термінів.

Аналіз найменувань спеціальних матеріалів виявив понад сто термінів, навколо яких об’єднується понад 1800 похідних термінологічних одиниць різних за структурою. Залежно від способу творення похідних термінологічні гнізда було поділено на лексико-словотвірні, лексичні та мішані; а за кількісним наповненням – на мало-, середньо-, багатокомпонентні і супербагатокомпоненті. Лексичні гнізда, які охоплюють складені терміни-гіпоніми, становлять майже половину всіх гнізд (49,1 %), інші типи гнізд представлені майже порівну (28,2 та 22,7 % відповідно). Число гнізд та їх кількісний склад знаходяться в оберненій залежності один до одного.

Аналіз понад 900 варіантних рядів виявив чітку тенденцію до переважного варіювання у межах досліджуваної термінолексики складених термінів однотипних та різнотипних за структурою, з одного боку, та варіювання складених термінів із однослівними композитами, універсами, абревіатурами – з іншого. У терміносфері матеріалознавства реалізовані всі види антонімічних кореляцій (контрарна, комплементарна та векторна), які часто вступають у складні взаємини із синонімічними кореляціями.

4. Терміни матеріалознавства утворюються за допомогою всіх типових структурних способів номінації – синтаксичного, морфологічного та семантичного. За поширеністю у корпусі досліджуваних одиниць переважають складені номінації – бінарні та багатокомпонентні, утворені синтаксичним способом. Серед однослівних термінів наявні семантичні деривати, похідні, складні та складноскорочені терміни і символо-слова. Частину однослівного корпусу складають терміни, що за походженням належать до латинської, грецької, німецької та французької мов.

Терміни-афіксальні деривати виявляють чітку тенденцію до вираження певних ономасіологічних категорій у широкому колі словотвірних моделей. Активне використання спеціалізованих термінотвірних морфем і моделей пояснюється необхідністю створювати інформативно-мотивовані терміни із передбачуваною семантикою.

5. Загальна структура фрейма «Металознавство» зумовлена специфікою репрезентованої концептуальної галузі, а саме тим, що металознавство вивчає склад, будову і властивості матеріалів з металу, закономірності їх змінювання внаслідок механічного, теплового, хімічного та ін. впливу. Через це загальний фрейм «Металознавство» об’єднує три основні підфрейми, що виражають основні категорії металознавства: «Структура металів», «Властивості металів» та «Види металевих матеріалів», кожен з яких зі свого боку має складну ієрархічну структуру, що відбиває концептуальний зміст відповідних розділів металознавства. Детальний аналіз перших двох підфреймів «Структура металів» та «Властивості металів» дозволив встановити, що перший з них складається із 32 ієрархічно підпорядкованих структур, із яких 4 знаходяться на третьому ярусі, по 11 – на четвертому та п’ятому, а 6 – на шостому ярусах. Меншим є фрейм «Властивості металів», який об’єднує 4 блоки третього ярусу, 5 блоків четвертого, 2 блоки п’ятого і 3 блоки шостого ярусів.

6. Основні способи творення термінів – семантичний, морфологічний та синтаксичний – представлені у кожній із мікросистем загального фрейма у різних співвідношеннях. Залежно від тематичної області знання, яку репрезентує та чи інша конкретна фреймова складова, варіюються й набори концептів, що втілюються у певних ономасіологічних базисах та ознаках. Загальним для всіх мікросистем слід вважати те, що у термінах металознавства знаходять вираження переважно просторові концепти, що цілком закономірно зумовлюється прийомами та принципами вивчення досліджуваної концептуальної галузі, описом атомно-кристалічної структури металів у термінах математики та фізики.

Надана у дисертаційному дослідженні концептуальна модель матеріалознавства та його терміносистеми може стати основою для подальшого вивчення, уніфікації та упорядкування термінології матеріалознавства.