Сєрих О.В. Деліктологія порушень митних правил

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, ступінь її наукової розробки, визначені мета і задачі, об’єкт та предмет дослідження, його методологічна основа, наголошується на науковій новизні роботи і положеннях, які виносяться на захист, доведено їх теоретичне та практичне значення, містяться відомості щодо апробації результатів дисертації та публікацій основних положень роботи.

У першому розділі “Загальнотеоретичні питання деліктності порушень митних правил”, який складається з трьох підрозділів, доведено загальнотеоретичні аспекти проблеми, зокрема, приділяється увага співвідношенню митних правопорушень та адміністративної деліктності, митної деліктності та окремого порушення митних правил, надано деліктологічні характеристики порушень митних правил, розроблено методику деліктологічних досліджень митних правопорушень.

У підрозділі 1.1. “Місце порушень митних правил у системі адміністративної деліктності” розглядається розвиток науки “Адміністративна деліктологія”, окреслюється її предмет, розкривається поняття адміністративної деліктності та визначається місце порушень митних правил в її структурі.

Підкреслюється, що вже є незаперечним факт існування науки “Адміністративна деліктологія”, яка міцно увійшла до системи юридичних наук. Акцентується увага на тому, що адміністративна деліктологія є соціально-правовою наукою. Соціальною наукою вона вважається тому, що її предмет охоплює явища соціального життя – правопорушення, які є різновидом соціальних відхилень, причини та умови їх вчинення, заходи щодо боротьби з ними. Правовою наукою адміністративна деліктологія вважається з огляду на те, що її предметом є соціальне явище, утворене протиправною поведінкою, і вона використовує правовий інструментарій. Наголошується, що, незважаючи на те, що адміністративна деліктологія має багато схожих рис з такими науками як кримінологія, соціологія, юридична психологія, її слід вважати самостійною наукою.

Зазначається, що предметом адміністративної деліктології є адміністративна деліктність, її структура, стан, динаміка, причини, що її породили, та заходи щодо боротьби з нею. До структури адміністративної деліктності належать групи адміністративних проступків, які посягають на споріднені суспільні відносини.

Довгий час у структурі адміністративних проступків не виокремлювали проступки, які вчиняються у митній справі, оскільки їх склади було вилучено з Кодексу про адміністративні правопорушення України і поміщено до Митного кодексу України від 12 грудня 1991 р. і Митного кодексу України від 11 липня 2002р., що набув чинності 1 січня 2004 р. Проте законодавець у ст.319 Митного кодексу України чітко визначив, що порушення митних правил – це адміністративні правопорушення.

Незважаючи на те, що порушення митних правил є адміністративними правопорушеннями, у даний час вони регламентуються Митним кодексом України. Тому пропонується виключити склади порушень митних правил з Митного кодексу України і включити їх до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Порушення митних правил посідають самостійне місце у структурі адміністративних правопорушень, оскільки їх об’єднує загальний об’єкт посягання – суспільні відносини, що виникають у сфері митної справи.

Зроблено висновок, що порушення митних правил є частиною адміністративної деліктності. Тому, з одного боку, для їх вивчення необхідно використовувати загальнотеоретичні знання про деліктність, знання адміністративної деліктології, з іншого – використовувати прийоми і методи, за допомогою яких можна встановити причини, умови, структуру, географію, динаміку порушень митних правил. Це пов’язано з тим, що порушення митних правил вчиняються в особливій сфері суспільного життя – митній справі.

У підрозділі 1.2. “Стан, структура, динаміка та географія порушень митних правил” досліджуються деліктологічні характеристики порушень митних правил.

Аргументується висновок про необхідність дослідження порушень митних правил як цілісного, соціально-правового явища, та про визначення сукупності порушень митних правил поняттям “митна деліктність”. Це обумовлено: а)зростанням показника виявлення більш кваліфікованих і складних видів порушень митних правил; б)наявністю великої кількості причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, які необхідно досліджувати; в)наявністю певних ознак, які характеризують усю сукупність порушень митних правил з точки зору стану, структури, динаміки, географії та ін.

Запропоновано визначення поняття “митна деліктність” як сукупності порушень митних правил, вчинених у певний період часу, у певному регіоні або в державі в цілому, що є самостійним системно-структурним утворенням, в якому окремі порушення митних правил є первинними елементами.

Зазначається, що сукупність порушень митних правил характеризується певними ознаками, які властиві їй саме як цілісному явищу, на відміну від властивостей і ознак окремого правопорушення, а саме: станом, структурою, динамікою, географією, часовою ознакою та топографією.

З урахуванням того, що стан деліктності – це кількість проступків в абсолютних цифрах або відносних показниках, показниками поширеності митної деліктності вважається її рівень (абсолютні числа правопорушень, правопорушників) та інтенсивність (коефіцієнти).

Пропонується під динамікою митної деліктності розуміти зміну (збільшення, зменшення) кількісних та якісних показників порушень митних правил в цілому за певний період часу (тиждень, місяць, рік, п’ять років тощо) на тій або іншій території.

Акцентується, що існує явище – латентна митна деліктність, під якою розуміється сукупність порушень митних правил, які за тих чи інших причин залишилися не виявленими або не зареєстрованими уповноваженими на те органами. Встановлено, що основною причиною високої латентності митних правопорушень є недоліки в діяльності митних органів: корумпованість митних органів; труднощі в комплектуванні висококваліфікованими кадрами; недоліки у фінансуванні, інформаційному забезпеченні митних органів; нескоординованість дій з правоохоронними органами, податковими та іншими органами тощо.

З’ясовано, що на відміну від стану митної деліктності, який є кількісним показником, структура митної деліктності є якісним показником, який залежить від вибору критерію побудови. Під структурою порушень митних правил пропонується розуміти питому вагу і співвідношення усередині даного масиву різних видів порушень митних правил.

Зазначається, що географією порушень митних правил є розподіл кількісних та якісних характеристик порушень митних правил та їх видів у територіальному аспекті.

Встановлено, що митна деліктність характеризується ще і часовою ознакою, тобто часом вчинення порушень митних правил, а також із погляду конкретного місця вчинення митного правопорушення.

Доведено значення дослідження деліктологічних характеристик митних правопорушень у практичній діяльності митних органів.

Наголошується, що адміністративна деліктологія, на відміну від кримінології, не приділяє достатньої уваги дослідженню особистості правопорушника. Це обумовлено такими чинниками: а)більшістю адміністративних правопорушень є “ситуативні” проступки, і правопорушникам не є властивою деформація особистості; б)суб’єктами вчинення адміністративних правопорушень виступають як фізичні, так і юридичні особи; в) на відміну від  кримінології, в рамках якої існує самостійний науковий напрям – віктимологія, адміністративна деліктологія не досліджує жертву адміністративного правопорушення.

У підрозділі 1.3. “Методика деліктологічних досліджень порушень митних правил” розроблено методику деліктологічних досліджень як сукупність конкретних прийомів, способів, шляхів, засобів (інструментів) збору, обробки та аналізу інформації про адміністративну деліктність, її причини та умови, особу правопорушника, а також про заходи боротьби з нею.

Зазначається, що у деліктологічних дослідженнях застосовуються соціологічні методи, статистичні, психологічні, правові, доцільність застосування яких при вивченні деліктологічних аспектів порушень митних правил обумовлена не чим іншим, як самою природою митних правопорушень. Порушення митних правил – це, перш за все, протиправне діяння, яке здійснює замах на встановлений порядок державного управління, але водночас це акт антисоціальної поведінки особи, як явище соціальної дійсності. Порушення встановлених норм митного законодавства здійснює особа, що володіє своїми етично-психологічними установками, які вивчити можна лише за допомогою психологічних методів. На цій підставі робиться висновок про те, що при дослідженні деліктологічних аспектів порушень митних правил надзвичайно важливим є оволодіння всім набором методів, тобто методикою дослідження даної проблеми, що дозволить надати науково обґрунтовані рекомендації практикам щодо ефективності попереджувальної діяльності у цій сфері.

Аргументується необхідність застосування методу обробки комп’ютерної інформації як окремого деліктологічного методу, суть якого полягає в широкому застосуванні комп’ютерної техніки, а також  обробці і використанні одержаної з мережі Інтернету інформації для дослідження деліктологічних аспектів порушень митних правил.

Другий розділ “Причини та умови вчинення порушень митних правил як об’єкт деліктологічного дослідження” складається з трьох підрозділів і присвячений виявленню причин порушень митних правил та умов, що сприяють їх вчиненню, їх класифікації.

У підрозділі 2.1. “Поняття і класифікація причин порушень митних правил” розглядається соціальна природа причин порушень митних правил. Зазначається, що сукупність порушень митних правил (митна деліктність) є соціальним явищем, яке не існує поза суспільством, оскільки це результат соціальної взаємодії, причиною якої є генетична взаємодія, і яке породжує порушення митних правил. У цьому випадку взаємодія з’являється у вигляді певної системи причини і наслідку, що наступає під час дії причини у певних умовах. Все це генетично породжує порушення митних правил.

Наголошується, що причини порушень митних правил не слід ототожнювати з умовами їх вчинення.

Встановлено, що причини порушень митних правил необхідно розглядати на двох рівнях: на масовому рівні – причини та умови вчинення порушень митних правил у сукупності (митній деліктності); на індивідуальному рівні – причини та умови конкретного порушення митних правил як індивідуального акту людської поведінки.

Пропонується поняття причин порушень митних правил, під якими розуміються ті негативні явища соціальної дійсності, які за наявності певних умов безпосередньо породжують порушення митних правил. Аналіз загальнотеоретичних питань причинності правопорушень дає змогу дійти висновку про те, що загальними причинами порушень митних правил є: соціально-економічна криза в державі (високий рівень безробіття); затримки з виплатою офіційних зарплат; правовий нігілізм влади і населення держави; низький рівень загальної і правової культури громадян; негативні сторони соціальної психології. З’ясовано, що специфічними причинами порушень митних правил є: високий рівень оподаткування, що не відповідає запитам юридичних та фізичних осіб, високі ставки митних податків і зборів; неоднаковий податковий прес на суб’єктів господарювання; наявність значної різниці між світовими та внутрішніми цінами на окремі групи товарів; незахищеність фізичних, а також юридичних осіб – суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від незаконних утисків, зловживань, здирств з боку працівників митних органів усіх рівнів.

У підрозділі 2.2. “Специфіка дії причин окремого порушення митних правил” розглядається формування механізму протиправної поведінки особи, яка вчиняє порушення митних правил у взаємодії з чинниками зовнішнього середовища.

На підставі аналізу формування протиправної поведінки особи, яка вчиняє правопорушення, зроблено висновок, що при здійсненні заходів щодо боротьби з порушеннями митних правил необхідно досліджувати не тільки сферу свідомого, але й підсвідомість, механізм формування стереотипів, установок. І, перш за все, враховувати той факт, що для законослухняної поведінки особи необхідна стереотипна готовність діяти правомірним чином. Уявляється, що чинником, який забезпечує законослухняну поведінку громадян у сфері дотримання митних правил, є позитивне емоційно-оцінне відношення особи до правових норм, що регулюють відносини з приводу переміщення предметів через митний кордон.

Зазначається, що вибір варіанту поведінки є результатом взаємодії зовнішньої ситуації з особливостями особи суб’єкта. Зроблено висновок, що джерелом окремого порушення митних правил є взаємодія конкретної ситуації і властивостей особи, яка вчинила порушення митних правил.

У підрозділі 2.3. “Поняття і класифікація умов, що  сприяють вчиненню порушень митних правил” надається поняття умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, досліджуються їхні види, виявляються обставини, які впливають на вчинення митних правопорушень.

Визначається, що умови, які сприяють вчиненню порушень митних правил – це комплекс явищ соціальної дійсності, які самі по собі не можуть породити порушення митних правил (слідство), але служать певними обставинами, які сприяють їх виникненню та існуванню. Акцентується увага на таких умовах вчинення порушень митних правил: супутніх, необхідних і достатніх; об’єктивних і суб’єктивних; економічних, соціальних, політичних і духовних тощо. З’ясовано, що обставинами, які впливають на вчинення правопорушень у митній сфері є: 1)безкарність за багато-які проступки; 2)недосконалість нормативно-правової бази у сфері регулювання імпорту і боротьби з контрабандою; 3)неефективність профілактичних заходів; 4)корупційні прояви в митних органах, органах охорони державного кордону, інших правоохоронних і контролюючих органах; 5)скоєння інших злочинів і проступків посадовими особами митних органів; 6)зростання організованої злочинності та безкарність діяльності кримінальних угрупувань; 7)недоліки кадрового, методичного, фінансового, технічного забезпечення діяльності митних органів; 8)недоліки у взаємодії митних органів з іншими суб’єктами профілактики порушень митних правил; 9)неоперативність взаємообміну інформацією із сусідніми державами; 10)необлаштованість державного кордону з державами СНД; 11)недоліки адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів.

Зазначається, що боротьбу з правопорушеннями не можна зводити тільки до оновлення і вдосконалення законодавства, оновлення кадрів – потрібні більш серйозні загальносоціальні зміни.

Наголошується, що умовою, яка сприяє вчиненню конкретного порушення митних правил, є та конкретна життєва ситуація, в якій опинився правопорушник. Під конкретною життєвою ситуацією розуміється певне поєднання об’єктивних обставин у житті людини, що безпосередньо впливають на її поведінку в конкретний момент. Зазначається, що в цілому поняття умов, які сприяють вчиненню порушення митних правил, не зводиться лише до життєвої ситуації, мається на увазі все те, що сприяє реалізації протиправних намірів. А сприяти вчиненню порушення митних правил може відсутність належного контролю з боку митних органів, недбале виконання митниками своїх обов’язків, їх недостатня уважність при здійсненні митного контролю.

Третій розділ “Профілактика порушень митних правил” складається із трьох підрозділів, в яких розроблено теоретичні основи профілактики порушень митних правил, зокрема, визначено поняття, види, суб’єкти, об’єкти профілактики порушень митних правил, розглянуто взаємодію митних органів з іншими суб’єктами профілактики порушень митних правил.

У підрозділі 3.1. “Поняття і види профілактики порушень митних правил” надається визначення поняття профілактики порушень митних правил, досліджуються їхні види.

В результаті аналізу наукових підходів щодо визначення категорії “профілактика” пропонується під “профілактикою порушень митних правил” розуміти організовану взаємодію державних органів, підприємств, суспільних формувань і громадян з метою нейтралізації та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, і запобігання їх вчиненню у майбутньому.

Виокремлюються два рівні профілактики порушень митних правил: загальносоціальний і спеціальний. Загальносоціальний рівень профілактики порушень митних правил побічно, опосередковано впливає на причини та умови вчинення порушень митних правил і включає великий об’єм економічних, політичних, виховних заходів, які сприяють їх попередженню. Спеціальна профілактика містить заходи, які безпосередньо спрямовані на усунення причин та умов вчинення порушень митних правил.

Встановлено, що спеціальні профілактичні заходи щодо боротьби з митними правопорушеннями поділяються на загальні та індивідуальні.

Зазначається, що до загальної профілактики порушень митних правил відносяться: технічні, кадрові, організаційні, правові заходи, заходи соціального та фінансового характеру, а також профілактичні засоби попередження порушень митних правил, які закріплено у праві, що дозволяють запобігти можливим правопорушенням. Звертається увага на те, що попереджувальну роль відіграють такі засоби, як огляд, переогляд, особистий огляд.

Наголошується, що заходи індивідуальної профілактики порушень митних правил – це заходи індивідуального впливу на свідомість і поведінку осіб, дії яких можуть привести до вчинення порушень митних правил з метою недопущення виникнення та практичної реалізації протиправного наміру.

У підрозділі 3.2. “Система суб’єктів профілактики порушень митних правил” визначається коло суб’єктів профілактики, вплив яких спрямовано на відповідні об’єкти попереджувальної дії.

Зазначається, що суб’єктами, які беруть участь у профілактичній діяльності з усунення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, є: митні органи; прикордонна служба; органи внутрішніх справ; податкові органи; а також громадські формування. До об’єктів профілактики порушень митних правил відносяться: сукупність порушень митних правил (митна деліктність); причини та умови порушень митних правил; особи, що вчинили порушення митних правил.

У підрозділі 3.3. “Взаємодія митних органів з іншими суб’єктами профілактики порушень митних правил” досліджуються форми, напрями взаємодії митних органів з Державною прикордонною службою України, органами Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, органами Державної податкової адміністрації України та іншими державними органами.

Наголошується, що ефективна боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил в умовах “прозорих” кордонів при здійсненні митного контролю вимагає тісної взаємодії цих органів. Важливим в організації роботи по локалізації і запобіганню порушенням митних правил є дієве, ефективне проведення сумісних спеціальних операцій, створення спільних груп, обмін інформацією та інші форми і напрями взаємодії.

Приділяється увага правовому забезпеченню взаємодії митних органів з іншими суб’єктами профілактики порушень митних правил.

Зазначається, що останнім часом велика увага приділяється взаємному збагаченню досвідом, постійному розширенню ділових зв’язків з митними службами інших держав, оскільки інформація, одержана від цих органів, дозволяє ефективніше вести боротьбу з митними правопорушеннями, виявляти слабкі місця в роботі митних органів України.