СЦЕ­НІ­Ч­НІ ПРО­ЧИ­ТАН­НЯ ТРА­ГЕ­ДІЇ “ГА­М­ЛЕТ” В. ШЕ­К­С­ПІ­РА У ЛЬВІВСЬКИХ ТЕАТРАХ (1796 – 1997 рр.)

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сутність наукової проблеми, наукову новизну дослідження, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукове і практичне значення результатів, наведено дані їхньої апробації, кількість публікацій за темою дисертації, подано структуру роботи.

У Розділі першому “Історіографія та методи дослідження” здійснено огляд та аналіз літератури і джерел, присвячених темі, обґрунтовано методи дослідження.

У підрозділі 1.1. “Огляд ін­шо­мо­в­них дже­рел та лі­те­ра­ту­ри"  проаналізовано першоджерела та літературу німецькою й польською мовами, на які дисертантка спирається у своєму дослідженні. 

У підрозділі висвітлено науковий внесок відомого польського та австрійського історика театру Є. Ґота, проаналізовано його праці. Розглянуто монографії, авторами яких є відомі  польські театрологи З. Рашевський, С. Марчак–Оборський, З. Пайончковський, З. Вільський, Я. Котт,  Б. Лясоцька, К. Завадзька, А. Журовський, Я. Коморовський, а також бібліографічну шекспірознавчу працю В. Гана. До кола опрацьованої дисертанткою літератури увійшли також перші присвячені історії львівського театру видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст.  Цінними матеріалами для вивчення історії польських “Гамлетів” у Львові стали мемуари акторів, переклади "Гамлета" польською мовою, а також реконструйований у працях А. Маршалек і М. Шидловської репертуар польського театру від 1864 до 1894 рр. 

Опрацьовано відповідні джерела у Центральному державному історичному архіві України у Львові; комплекти афіш польського театру, які зберігаються у відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка; періодичні видання “Dziennik Polski”, “Gazeta Lwowska”, “Gazeta Narodowa”, “Gazeta Poranna”, “Кurier Lwowski”, “Nasz Kraj”, “Przegl№d Polski Spуіeczny i Literacki”, “Rozmaitoњci”, “Sіowo Polskie”, “Tydzieс”.

Підрозділ 1.2. “Огляд ві­т­чи­з­ня­них дже­рел та лі­те­ра­ту­ри" містить  огляд україномовних джерел та літератури, присвячених чотирьом поставам “Гамлета” на львівській сцені, а також історії українських перекладів трагедії. Проаналізовано праці, присвячені національній сценічній шекспіріані: від першого українського збірника статей “Ві­ль­ям Ше­к­с­пір” за редакцією О. Білецького (1939) до монографії І. Ваніної “Шекспір і український театр” (1957 та друге, доповнене, видання – “Українська шекспіріана”, 1964), наголошено на необхідності комплексних сучасних історичних досліджень сценічної шекспіріани в Україні, складовою яких є обрана тема. 

Джерелами для вивчення національної прапрем’єри “Гамлета” у драматичній секції Львівського оперного театру 1943 р. стали матеріали львівської преси 1943-1944 рр., мемуарна література, архів В. Левицької, текст “Гамлета” у перекладі М. Рудницького, а також праці сучасних дослідників (В. Ревуцький, О. Паламарчук, В. Гайдабура, Б. Козак, І. Макарик, С. Максименко). 

Театральні рецензії, праці І. Ваніної, З. Сидоренко, І. Давидової,  матеріали з фондів Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національного академічного театру ім. М. Заньковецької, архіву художника Ю. Стефанчука, спогади учасників вистави залучено для аналізу постави “Гамлета” 1957 р. у  Львівському театрі ім. М. Заньковецької.

Аналіз вистави “Гамлет” у Львівському  театрі юного глядача ім. М. Горького 1981 р. здійснено за публікаціями у пресі, фрагментами монографій В. Фіалка та М. Френкеля, спогадами учасників та глядачів вистави.   

Матеріалами для аналізу останньої постави “Гамлета” у Львівському академічному театрі ім. М. Заньковецької (1997) стали насамперед особисті враження дисертантки, відеозапис вистави, інтерв’ю з постановниками та виконавцями вистави. 

   Історію появи українських перекладів “Гамлета” розглянуто у контексті  розвитку українського професійного театру, що потребувало звернення як до самих текстів перекладів (П. Свєнціцького, Ю. Федьковича, М. Старицького, П. Куліша, Г. Хоткевича, О. Бургардта, Л. Гребінки, В. Вера, М. Рудницького, Г. Кочура, І. Костецького, Ю. Андруховича), так і до численних наукових публікацій з цього приводу авторів різних періодів (І. Франко, М. Возняк, В. Радзикевич, В. Лазурський, В. Родзевич, О. Білецький, М. Рудницький, М. Шаповалова, Д. Затонський, Д. Наливайко, Р. Зорівчак, Р. Пилипчук, М. Соколянський, М. Ажнюк, О. Лучук). Окрему увагу приділено дослідженням відомих українських істориків театру – К. Копержинського та П. Руліна, що були присвячені розвиткові театру на території України кінця ХVIII – першої третини ХІХ ст.   .        

  У підрозділі 1.3. “Ме­то­до­ло­гія до­слі­джен­ня" обґрунтовано обрані методи дослідження відповідно до мети й завдань кожного розділу. Зокрема, у  другому та третьому розділах, що містять великий за обсягом, хронологічними рамками та джерельною базою матеріал, використано історичний та історично-порівняльний методи. У четвертому розділі для  театрознавчого комплексного аналізу чотирьох вистав долучено герменевтичний та семіотично-структурний методи. 

У Розділі другому “Сценічні прочитання “Гамлета” в іншомовних театрах Львова"  йдеться про по­ста­ви “Га­м­ле­та” на ав­с­т­рій­сь­кій та поль­сь­кій сце­нах міста.

У підрозділі 2.1. "Сце­ні­ч­ні про­чи­тан­ня “Га­м­ле­та” в ав­с­т­рій­сь­кому те­а­т­рі у Льво­ві (1796 – 1872)" здійснено огляд німецькомовних постав твору. Австрійський театр у Львові, започаткований 1776 р. з метою онімечення переважно польського населення міста, був орієнтований на театральне життя Австрійської монархії, її столиці – Відня. Посилений інтерес австрійського театру до Шекспірової спадщини і “Га­м­ле­та” зокрема посприяв першому знайомству львівського глядача із цим твором наприкінці ХVIII ст. Перша відома нам вистава “Гамлета” (переробка Ф. Шредера) у Львові відбулась 1796 р., з ініціативи антрепренера  австрійського театру Ф. Г. Булли. У головній ролі виступив актор Ф. Інканович. Дослідник польського та австрійського театру Є. Ґот довів, що перший львівський “Гамлет” відповідав усім тогочасним канонам класицистичного театру.

У подальшій історії австрійського театру у Львові постави “Гамлета” виникали нерегулярно і мали різну мистецьку вартість. Це було пов’язане із проблемами австрійської сцени у Львові, котра у конкурентній боротьбі з польським театром прагнула відвойовувати свого глядача. Після постав  від початку ХІХ ст. (1804, 1806, 1807) на австрійській сцені аж до її закриття 1872 р. із втілень “Гамлета” відомо лише кілька вистав (зокрема, за участю гастролюючих майстрів сцени В. Кунста – 1832 р., Л. Льове – 1842 р.,  актора львівської трупи А. Сальмайєра – сезон 1850/1851 рр.). 

Тож “Га­м­лет” на ав­с­т­рій­сь­кій сце­ні у Льво­ві не мав осо­б­ли­во­го зна­чен­ня, оскільки німецькомовний театр по­те­р­пав від браку ін­те­ре­су ши­ро­ко­го гля­да­ча у царині драматичного репертуару, чого не можна було сказати про музичні вистави. Скла­д­ність тво­р­чих за­вдань, ви­мо­ги до ак­тор­сь­ко­го ан­са­м­б­лю, до­три­ман­ня ви­со­ко­го мистецького рі­в­ня, по­в’я­за­ні із сце­ні­ч­ни­ми вті­лен­ня­ми Ше­к­с­пі­ро­вих тра­ге­дій, ство­рю­ва­ли тру­д­но­щі, на пе­ре­бо­рю­ван­ня й по­до­лан­ня яких ав­с­т­рій­сь­ка тру­па не ма­ла ча­су й мо­ж­ли­во­с­тей.

У підрозділі 2.2. "Сце­ні­ч­ні про­чи­тан­ня “Га­м­ле­та” в поль­сь­кому театрі у Льво­ві (1797 – 1928)" відтворено у хронологічній послідовності історію сценічних втілень твору у Львові польською мовою.

У пункті 2.2.1. "Га­м­лет” на поль­сь­кій сце­ні у Льво­ві в пе­ре­ро­б­ках та ада­п­та­ці­ях" розгорнуто аналіз постав цього твору кінця ХVIII – сер. ХІХ ст. Перший польський “Гамлет“ з’явився у Львові 1797 р. (переклад, постава та виконання головної ролі – В. Богуславського) у перекладі з німецької переробки Ф. Шредера. Першопрочитання рідною мовою було знаковим для польської сцени, підкреслювало її самодостатність поруч із панівною німецькомовною. 

Гідним спадкоємцем В. Богуславського після його від’їзду зі Львова 1799 р. став Я. Н. Камінський. Переклад “Гамлета“ Я. Н. Камінського, надрукований 1805 р. у друкарні графа І. Мархоцького в його маєтку у селі Миньківцях (тепер – Дунаєвецького району Хмельницької обл.), фактично слід вважати першим на території сучасної України друкованим виданням перекладу цієї трагедії. Цей текст побутував у практиці польських мандрівних труп та стаціонарних професійних театрів до середини ХІХ ст., зокрема й у Львові.

 Під час своєї тривалої, 33-річної, львівської антрепретизи (1809 – 1842) Я. Н. Камінський зміг продовжити традицію сценічної гамлетіани. Постави цього твору об’єднували довкола себе найкращі мистецькі сили польської сцени. У період від 1812 до 1852 р., зокрема, виконавцями головних ролей були: Гамлета – Я. Н. Камінський, А. Бенза, Б. Давісон, С. Скварчинський; Короля – К. Ліпніцький, В. Смоховський; Королеви – Ю. Бензова, А. Камінська,  Ю. Лозінська; Офелії – А. Камінська, Т. Ценецька, Ю. Лозінська, А. Ашперґерова. Естетика акторської гри віддзеркалювала тогочасні загальноєвропейські мистецькі процеси, а саме: перехід від класицизму – через романтизм – до реалістичних засад гри.

У пункті 2.2.2 “Га­м­лет” В. Ше­к­с­пі­ра в пе­ре­кла­дах з ори­гі­на­лу” висвітлено акторські концепції ролей “Гамлета” у виконанні Я. Круліковського, Г. Моджеєвської, Б. Ладновського, Я. Котарбінського, Р. Желязовського, Ю. Слівіцького, К. Адвентовича, С. Висоцької, Я. Страхоцького.  Увагу приділено також гастролям М. Невілла, Е. Россі,  О.  Моїссі.  Зосереджено увагу на розмаїтті акторських концепцій польських Гамлетів цього періоду: розчаровано-іронічний –Я. Круліковського (1871), відсторонено-декламаційний – Ю. Слівіцького (1902), реалістичний – Б. Ладновського (1872 – 1900), рефлексійно-аристократичний – Я. Котарбінського (1890).