Щербатих В.Ю. Організаційно-правові основи створення та діяльності військової міліції (поліції) України

Краткое содержание

У вступi розкривається сутність i стан наукової проблеми, обгрунтовується необхiднiсть проведення дослiдження, висвiтлюється зв’язок з основними напрямками державного управлiння вiйськово-правоохоронною сферою в Українi, з науковими програмами i планами державного будiвництва. Аналiзується ступень наукової розробленостi теми, методологiя дослiдження, його цілi і завдання.

Перший роздiл “Теоретичні передумови створення вiйськової полiцiї України” складається з двох пiдроздiлiв, де осмислюються роль військової поліції в зміцненні основ державного та військового будівництва в Україні, аналізуються перші спроби створити військову міліцію в колишньому СРСР і незалежній Україні, розглядаються основні риси, які характеризують організаційну побудову і діяльність військових поліцій розвинених держав світу, оцінюються суспільно-політичні та організаційно-правові передумови створення військової поліції України.

Дисертант розглядає спроби вищого державного керівництва колишнього СРСР і незалежної України створити вйськову міліцію для забезпечення правопорядку і боротьби з військовою злочинністю, аналізує хід цієї роботи, її організацію та зміст. Серед причин не доведення її до результативного завершення – намагання досягти мети шляхом напрацювань робочої групи лише з числа офіцерів Міністерства оборони України, націленість на створення військової міліції в лавах оборонного відомства, недостатня глибина науково-теоретичного осмислення пов’язаних з цим проблем, відсутність належної координації зусиль з фахівцями державних правоохоронних органів та державних органів, які мають у своєму складі військові формування тощо.

Автор пропонує  вивчення основ органiзацiї i функцiонування вiйськових полiцiй вважати важливим органiзацiйно-методологічним засобом, використання якого дозволить найбiльш рацiонально побудувати нацiональну вiйськову полiцiю.

Так вiйськова полiцiя США, яка була утворена в ходi громадянської війни має своїми завданнями пiдтримку порядку та дисциплiни в гарнiзонах i на базах, а при необхiдностi - усунення хвилювань серед населення; охорону об’єктiв; розслiдування злочинiв, якi скоюють вiйськовослужбовцi; регулювання руху вiйськового транспорту; участь у вихованнi особового складу разом з органами вiйськового управлiння. Органiзацiйно-територiальна розбудова вiйськової полiцiї США вiдповiдає вимогам вiйськової доктрини, блоковому статусу, мiсцю i ролi цiєї держави у свiтi.

Вiйськова полiцiя Великої Британiї, яка iснує там з ХVI столiття, представлена королевською вiйськовою полiцiєю, спецiальною вiйськовою полiцiєю мiнiстерства оборони i вiйськовою полiцiєю видiв збройних сил. Цiкавим є досвiд полiцiї мiнiстерства оборони, яка представлена чотирма регiональними управлiннями (штабами), якi обслуговують вiдповiдно чотири закрiплених за ними округа, на територiї кожного з яких створюються дiльницi вiйськової полiцiї. Військова поліція Великої Британії  має в своєму складi розшуковi i слiдчi пiдроздiли, пiдроздiл швидкого реагування, низку спецiалiзованих кримiналiстичних лабораторiй, банки даних, тощо. Британський досвiд розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї є, на думку дисертанта, найбiльш прийнятним для використання в Українi.

Вiйськова полiцiя ФРН виконує завдання по забезпеченню безпеки розгортання нацiональних збройних сил та оперативного маневру збройних сил НАТО. Вона сприяє востановленню i пiдтримцi порядку i вiйськової дисциплiни, запобiгає злочинним акцiям проти вiйськових об’єктiв.

Значна частина обов’язкiв нацiональної жандармерiї Францiї спрямована на вирiшення завдань, притаманних вiйськовiй полiцiї.

Систематичне вивчення принципiв розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськових полiцiй рiзних держав, повинно, на думку дисертанта, відбуватися з метою удосконалення дiяльностi вiйськової поліції України.

Слово “поліція” означає “адміністрація”, “управління державою”. Саме так дисертант пропонує назвати цей державний орган в Україні внаслідок тих правоохоронних функцій, які він повинен виконувати на постійній і професійній основі, будучи відносно відокремленим в державі і суспільстві, на відміну від міліції (лат. militia - військо), яка створюється для вирішення тимчасових різноманітних завдань головним чином силовими методами і представляє собою масове озброєне формування.

Військова поліція України повинна стати озброєним державним правоохоронним органом міжгалузевої компетенції, який забезпечує законність діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України.

В умовах адміністративної реформи і необхідності реалізації державної програми розбудови професійних Збройних Сил до 2015 р. в державі і суспільстві, з одного боку, склалися об’єктивні потреби, а з іншого, накопичилися негативні фактори, які утворили передумови створення військової поліції України.

Серед суспільно-політичних передумов найважливішими є необхідність зміцнення обороноздатності України шляхом утвердження режиму законності діяльності військових формувань, організації профілактики та боротьби зі злочинністю, зміцнення гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців та інших громадян і людей, підвищення правової культури військовослужбовців. Серед діалектично пов’язаних з суспільно-політичними організайно-правових передумов – наявність прогалини в системі державних правоохоронних органів відповідальних за встановлення правового режиму на територіях військових частин і серед військовослужбовців, які виконують службові обов’язки. У зв’язку з цим неповно реалізується вимога Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України – Президента України про наведення у військах твердого статутного порядку і зміцнення законності: продовжуються нестатутні стосунки між військовослужбовцями, скоюються ухилення від призову на військову службу і ухилиння від встановленого порядку її проходження, розкрадання військового майна, зброї та фінансових коштів, поширюються корупція та зловживання серед начальницького складу військових формувань, інші протиправні прояви.

Створення військової поліції, робить висновок дисертант, є об’єктивною необхідністю для успішної реалізації програм державного та військового будівництва, для створення в Україні сучасної дієздатної системи державних правоохоронних органів.

Другий розділ “Організаційні основи розбудови і становлення військової поліції України” складається з чотирьох підрозділів.

Питання про те, на яких матеріально-технічних, організаційних, кадрових, інформаційних, методологічних і інших засадах створювати військову поліцію України є одним з основополагаючих.

З метою його наукового вирiшення дисертант пропонує поняття бази створення вiйськової полiцiї України, як сукупностi наявних матерiальних, кадрових, iнформацiйних i iнших ресурсiв, необхiдних для її розбудови, якi, перебуваючи у веденнi iнших державних вiдомств України, пiсля вiдповiдного управлiнського рiшення можуть бути залученi i використовуватися для найбiльш рацiонального вирiшення пов’язаних з цим завдань.

Аналiз стану справ в оборонному вiдомствi України (масштаб перетворень у зв’язку з реалiзацiєю державної програми переходу до професiйної армiї до 2015 року, потреби структурно-функцiональної оптимiзації, фактична вiдсутнiсть матерiально-технічної бази органiзацiї i провадження правоохоронної дiяльностi i пiдготовлених для цього кадрiв. Вiдсутність правової регламентацiї правоохоронної дiяльностi для оборонного вiдомства i його керiвництва, необхiдних методик, iнформацiйно-аналiтичної бази, позитивних традицiй. Натомiсть - наявнiсть негативних традицiй приховувань злочинiв вiд облiку з метою створення iлюзії благополуччя) не дозволяє розглядати його, як базове для створення вiйськової полiцiї України. Разом з тим, в процес створення цього державного органу, на думку дисертанта, мають бути залученi матерiальнi ресурси Мiнiстерства оборони (вiдведенi йому земельнi дiлянки, споруди вiйськових комендатур з обладнаними примiщеннями і технiкою, тощо) i його кадровi ресурси (працiвники для призначення на посади, якi не потребують обов’язкової юридичної освiти i за своїми морально-дiловими якостями вiдповiдають вимогам для такого призначення).

Мiнiстерство внутрiшнiх справ України, на думку автора, також не може розглядатися як здатне виконати державне завдання розбудови i органiзацiї дiяльностi вiйськової полiцiї. Дослiдники довели, що дiюча система МВС України, створена багато рокiв тому, не повнiстю вiдповiдає сучасним ре‑ алiям нашої держави, а вiдтак органи внутрiшнiх справ не завжди встигають за процесами її розбудови, не завжди орiєнтуються на забезпечення насамперед прав i свобод людини. До того ж сфера, на яку розповсюджується юрисдикцiя вiйськової полiцiї, по сутi не може бути вiднесена до сфери внутрiшнiх справ. Разом з тим, в системi МВС України напрацьовано багато позитивного з точки зору iнформацiйного, органiзацiйно-кадрового, науково-методичного i iншого забезпечення боротьби зi злочиннiстю i охорони громадського порядку. Поєднання цих ресурсів системи МВС з матерiальними i частково - з кадровими якими обладає оборонне вiдомство України, пропонуємо вважати основополагаючим принципом органiзацiї розбудови органiв вiйськової полiцiї України.

В структурі військової поліції центральним органом управління, відповідальним за організацію її діяльності дисертант пропонує Головне управління військової поліції України. Його начальника призначає Президент України за згодою Верховної Ради України.

Головне управлiння вiйськової поліцiї України здiйснюватиме керiвництво регiональними управлiннями, якi автор пропонує створити в чотирьох округах вiйськової полiцiї. Утворенi таким чином регiональнi управлiння Центральне (дислоковане у м. Києвi), Пiвденне (Одеса), Захiдне (Львів) i Схiдне (Харков) на мiсцях здiйснюватимуть функцiї виконавчої влади у галузi змiцнення режиму законностi дiяльностi вiйськових формувань на територiї України. Вони виконуватимуть свої завдання через вiдповiднi галузевi служби, а також через вiддiли, пiдпорядкованi їм вiддiлення і дiльницi вiйськової полiцiї. Систему органів військової поліції складатимуть також військові формування, навчальні, науково-дослідні та інші заклади військової поліції України. Організаційну структуру військової поліції України визначатиме Президент України.

Діяльність військової поліції України будуватиметься на принципах служiння народу України, законностi, гуманiзму, неупередженностi у ставленнi до людей i громадян i їх спiльнот, взаємодiї з державними правоохоронними органами, органами воєнного управлiння всiх рiвнiв i вiдомчої належностi, органами мiсцевого самоврядування, вiйськовими та трудовими колективами, громадськими органiзацiями та населенням.

Компетенцію військової поліції України автор розкриває як систему законодавчо визначених завдань, обумовлених цими завданнями обов’язків та прав, наданих для виконання цих обов’язків органам та працівникам військової поліції.

Завданнями військової поліції України пропонуються: захист життя, здоров’я, прав i законних iнтересiв вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та iнших вiйськових формувань України, i iнших громадян i людей; забезпечення їх особистої безпеки; профiлактика, виявлення, припинення злочинiв i правопорушень на територiях вiйськових частин i серед вiйськовослужбовцiв у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язкiв; встановлення осiб, що пiдозрюються в їх скоєннi i їх затримання; проведення, у межах своєї компетенцiї, дiзнання i попереднього слiдства; органiзацiя охорони громадського порядку в мiсцях перебування вiйськовослужбовцiв; забезпечення захисту вiд злочинних зазiхань озброєння, майна та фiнансiв Воєнної органiзацiї України; забезпечення безпеки дорожнього руху вiйськового автотранспорту i на територiях вiйськових частин; пожежної, екологiчної та радiацiйної безпеки в дiяльностi органiв системи Воєнної органiзацiї України; виконання у межах своєї компетенцiї кримiнальних покарань i адмiнiстративних стягнень; органiзацiя правового виховання особового складу Збройних Сил та iнших вiйськових формувань України, забезпечення, у межах своєї компетенцiї, правової допомоги вiйськовослужбовцям i членам їх родин.

Військова поліція України відповідно до своїх основних завдань зобов’язана: здійснювати правоохоронну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах підвищення боєздатності військ та сил флоту та вирішення інших питань, пов’язаних зі зміцненням національної безпеки України, заходи по утвердженню режиму законності в діяльності органів системи Воєнної організації України; виявляти, припиняти і розкривати злочини, проваджувати по ним дізнання і попереднє слідство; здійснювати профілактику правопорушень серед військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, а також на територіях військових частин; проводити провадження у справах про адміністративні провопорушення в межах своєї компетенції; оперативно організовувати та проводити невідкладні заходи по запобіганню та припиненню злочинів і правопорушень, які готуються на територіях військових частин або серед військовослужбовців у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків; надавати юридичну допомогу військовослужбовцям та членам їх родин, сприяти забезпеченню режиму надзвичайного стану; надавати допомогу органам військової контррозвідки, органам внутрішніх справ у місцях дислокації військових частин, іншим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю; допомогу депутатам у здійсненні їх законної діяльності на територіях військових частин; охороняти та конвоювати військовослужбовців, які затримані, перебувають під вартою або відбувають покарання на гауптвахтах, або в дисциплінарних військових частинах; виконувати рішення військових прокурорів і постанови слідчих військових прокуратур; забезпечувати діяльність військових судів та учасників судових процесів; проводити криміналістичні дослідження і здійснювати оперативно-розшукову діяльність; здійснювати державний нагляд за безпекою дорожнього руху і законності перевезень на автомототранспорті військових формувань; здійснювати державний нагляд за дотриманням правил дозвільної системи на об’єктах Збройних Сил та інших військових формувань; контролювати дотримання на об’єктах Збройних Сил та інших військових формувань України правил екологічної, радіаційної та пожежної безпеки; перевіряти законність перебування на територіях військових містечок громадян, дотримання ними міграційно-реєстраційних правил; забезпечувати правопорядок в  місцях проведення призову громадян на строкову службу і розшук осіб, що ухиляються від нього; виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України інші завдання, безпоседедньо спрямовані на утвердження та підтримання режиму законності діяльності Збройних Сил та інших військових формувань України, захист прав та інтересів військовослужбовців та членів їх родин.

Військовослужбовець військової поліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження і часу, у разі звернення до нього військовослужбовців та інших громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов’язані вжити всіх можливих з точки зору обстановки, яка склалася, заходів до запобігання правопорушенням, їх припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують,  встановлення і затримання осіб, котрі вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий орган міліції.

В особливий період на військову міліцію України можуть бути покладені додаткові обов’язки: здійснення комендантської служби в населених пунктах, в окремих місцевостях та на окремих важливих об’єктах; здійснення контролю за переміщенням біженців, інтернуванням військовополонених, охороною районів їх зосередження; забезпечення функціонування і режиму відбуття покарань у дисциплінарних частинах; забезпечення контрольно-перепускного режиму в центральних пунктах управління військовими формуваннями, на основних автошляхах та на окремих об’єктах; організація охорони і супроводження військових вантажів, охорони польових установ Держбанку, військових прокуратур та судів.

Серед прав, наданих органам та працівникам військової поліції України, автор пропонує наступні: вимагати від військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань припинення правопорушень і недостойної поведінки, перевіряти у зв’язку з цим їх документи; розробляти і подавати органам державного і військового управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань зміцнення законності і покращення правопорядку в діяльності військових формувань України; одержувати відомості, необхідні для боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями у лавах Збройний Сил та інших військових формувань України; виносити попередження особам, які допустили малозначні провини, або правопорушення, передавати матеріали по ним на розгляд командирів військових частин, або накладати на них дисциплінарні стягнення; складати протоколи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення, або передавати матеріали на розгляд судів та інших державних органів, військових чи трудових колективів, інших громадських організацій у випадку і в порядку передбачених законодавством України; здійснювати співробітництво з військовослужбовцями та іншими особами, дотримуючись при цьому умов добровільності і конфіденційності; створювати інформаційні системи; зупиняти транспортні засоби Збройних Сил та інших військових формувань в разі порушення правил дорожнього руху, або керівних документів органів військового управління; контролювати на територіях військових містечок додержання встановлених законом паспортних правил та інших норм, встановлених Законом України “Про громадянство”; здійснювати попереднє слідство у справах, віднесених законом до її компетенції і дізнання у цих справах; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях певну категорію осіб в порядку передбаченому законом; входити безперешкодно на території і в приміщення установ з метою припинення злочинів, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у їх скоєнні, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; зберігати, носити спеціальні засоби та зброю та  використовувати і застосовувати їх у встановленому законом порядку, а також інші права.

Функції військової поліції України розподіляються на профілактичні, охорони громадського порядку, оперативно-розшукові, слідчо-криміналістичні, пенітенціарні.

Сфера зовнішніх адміністративних відносин військової поліції України може розширятися по мірі її розбудови.

Висока якість особового складу та належна організація його діяльності може бути досягнута за умов проведення науково обґрунтованої кадрової політики, невід’ємними складовими якої дисертант вважає вмілу профорієнтацію, професійний підбір та відбір на службу до військової поліції, оптимізацію управління та удосконалення організаційної структури за допомогою організаційно-штатної роботи, організацію навчання працівників та їх виховання на національно-історичних традиціях народу України з залученням інститутів громадянського суспільства для цього, а також з метою налагодження демократичного контролю за діяльністю військової поліції.

Держава забезпечуватиме соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї України.

Вiйськовослужбовцi вiйськової полiцiї України користуватимуться полiтичними, соцiально-економiчними та особистими правами i свободами, а також пiльгами вiдповiдно до Законів України “Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей” (2011-12), “Про військову поліцію”, iнших актiв законодавства.

Як передбачено в проекті закону “Про військову поліцію”, вiйськовослужбовцi вiйськової полiцiї України при виконаннi покладених на них обов’язкiв є представниками влади, дiють вiд iменi держави i перебувають пiд її захистом. Недоторканiсть їх особи, їх честь i гiднiсть охороняє законодавство.

Особам, якi допомогають i сприяють вiйськовiй полiцiї України, гарантуватиметься конфiденцiйнiсть вiдносин. Розголошення даних про такi вiдносини тягне за собою встановлену законодавством вiдповiдальнiсть.

Нiхто, за винятком спецiально уповноважених службових осiб у передбачених законодавством випадках, не може втручатися в законну дiяльнiсть вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї.

Покладання на вiйськовослужбовцiв i працiвникiв вiйськової полiцiї обов’язкiв, не передбачених чинним законодавством, заборонено.

Форми та розмiри грошового забезпечення вiйськовослужбовцiв вiйськової полiцiї України встановлює Президент України. Вони повиннi забезпечувати достатнi матерiальнi умови для комплектування вiйськової полiцiї якiсним особовим складом вiйськовослужбовцiв, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатiв у службовiй дiяльностi.

В основу інформаційного забезпечення створення та розбудови військової поліції України необхідно покласти організацію доступу до банків даних, які містять інформацію, що необхідна для виконання нею своїх обов’язків, організацію формування власних інформаційних масивів, налагодження документування та документообігу у відповідності до існуючих стандартів, організаційно-технічне оснащення та забезпечення режиму таємності.

Третiй роздiл “Правове регулювання розбудови і становлення органiв вiйськової поліції України i забезпечення законностi її функціонування” складається з двох підрозділів та присвячений аналiзу правових пiдстав  розбудови і становлення вiйськової полiцiї України i засобiв забезпечення законностi в ході цієї роботи.

Необхiднiсть прийняття Закону України “Про вiйськову полiцiю” автор пов’язує з вимогами статтi 92 Конституцiї України, яка забов’язує органiзацiю i дiяльнiсть органiв дiзнання i слiдства, органiзацiю i забезпечення громадського порядку визначати виключно законами України. Розбудову i функцiонування вiйськової полiцiї України, на думку автора, повинен регламентувати Закон України “Про вiйськову полiцiю”. Його проект, розроблений автором, направлений в секретаріат Верховної Ради України.

Формування пакету нормативно-правових документiв, щодо створення та дiяльності вiйськової полiцiї України, повинно також супроводжуватися змiнами та доповненнями до дiючого законодавства, розглядом дiючих нормативно-правових актiв на предмет доцiльностi їхнього використання у розбудовi i дiяльностi вiйськової полiцiї.

Гарантії законностi в дiяльностi вiйськової поліції передбачають наявнiсть демократичних засад функцiонування суспiльства i держави, розвиток iнститутiв громадянського суспiльства у Воєнній організації, налагодженiсть роботи органів державного управлiння i владних структур.

Засобами забезпечення законностi в дiяльностi вiйськової полiцiї України дисертант пропонує контроль з боку Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України,  судових органiв,  прокурорський нагляд, оперативне супроводження діяльності з боку СБ України, громадський контроль, соцiальний контроль, контроль в ходi реагування на звернення громадян.

Законність в ході створення та розбудови військової поліції України може бути досягнута чітким, повним та своєчасним нормативно-правовим забезпеченням, а також організацією дієвого конролю та нагляду в цій галузі.