Щудло С.А. Соціальний механізм адаптації молоді до ринкових умов (регіональний аспект)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження; визначається ступінь наукового опрацювання проблеми; формулюються мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет; визначаються теоретико-методологічні засади й емпірична база дослідження; обгрунтовується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне й практичне значення результатів, а також форми їх апробації.

Перший розділ дисертаційного дослідження - “Теоретико-методологічні основи дослідження соціальної адаптації молоді” - присвячений аналізу концепцій соціальної адаптації, теоретичному дослідженню сутності, структури та механізмів даного процесу, розробці програми емпіричного дослідження.

Розгляд та систематизація соціологічних концепцій соціальної адаптації дозволяє розподілити їх за двома напрямками: в концепціях першого напрямку відстоюється визначальна роль психологічних механізмів у процесі соціальної адаптації (А.Дюссер, Дж.Мід Г.Тард, Е.Фромм та ін.); а другий -  харакрактеризується пошуком соціальних регуляторів адаптаційного процесу (Е.Дюркгейм, Дж.Дьюі, Р.Мертон, Т.Парсонс та ін.). Аналіз еволюції поглядів у соціологічній науці на соціальну адаптацію показав зміну проблематики досліджень, їх спрямованості в залежності від історичного етапу та особливостей соціального середовища. Це дозволило виділити три періоди в розвитку соціологічних поглядів на дану проблему: 1) кін.ХІХст.- 50 рр.ХХст. - характеризується становленням ідеї про адаптацію індивіда у соціальному середовищі, виробленням концептуальних засад соціальної адаптації; 2) 60-80 рр. ХХст. - пов’язаний з формуванням теорій адаптації у вітчизняній соціологічній науці та їх розвитком у радянський період, для якого характерним було зосередження проблематики  досліджень на соціальній адаптації до стабільного суспільства, усталених та маловаріантних обставин життя, зокрема нового мікросередовища (виробництво, навчання); 3) 90-і рр. ХХст. - зумовлений трансформаційними процесами у нашій державі і характеризується переорієнтацією досліджень на проблему соціальної адаптації до нестабільних кризових умов макросередовища, до суспільства, яке змінюється.

У дослідженні соціальна адаптація трактується як процес і результат  активного пристосування суб’єкта (індивіда чи групи) до нового соціального середовища, шляхом освоєння цінностей, норм, взірців поведінки, властивих цьому середовищу.

Специфічні особливості процесу соціальної адаптації полягають у наступному: по-перше, процес пристосування індивіда протікає за активної участі свідомості; по-друге, стосовно до індивіда середовище, до якого здійснюється адаптація, є результатом його трудової діяльності; по-третє, індивід не пасивно сприймає результати адаптації, а здатний цілеспрямовано змінювати їх у відповідності з соціальними умовами свого буття.

Дослідження сутності соціальної адаптації передбачає розгляд механізмів, що лежать в основі даного процесу. Аналізуючи психологічні механізми соціальної адаптації, зокрема наслідування (Г.Тард), мазохізм, садизм, деструктивізм, конформізм, любов (Е.Фромм), імітацію, відчуття сорому, провини (З.Фрейд), соціальну ідентифікацію (Е.Еріксон, О.Дудченко, А.Мотиль, О.Злобіна, В.Тихонович) та соціальні механізми, серед яких соціальна структура, культура, ринок (Т.Заславська,Р.Ривкіна, В.Пилипенко, О.Якуба) та ін., автор приходить до власного розуміння соціального механізму адаптації, який трактується як система зовнішніх і внутрішніх регуляторів поведінки суб’єкта в процесі соціальної адаптації.

Складовими елементами соціального механізму адаптації молоді до ринкових умов є : культура, тобто суспільні, групові та індивідуальні цінності і норми як регулятори поведінки молоді; агенти адаптації - соціальні інститути, що здійснюють зовнішню регуляцію соціальної адаптації молоді; умови життєдіяльності молоді, зокрема її місце у соціальній структурі суспільства, соціально-економічне становище та загальноекономічні процеси, що мають місце у суспільстві; поведінка молоді.

Соціальний механізм адаптації молоді включає суб’єктів двох рівнів: 1) учасників даного процесу - молодь; 2) агентів соціальної адаптації - сімейні, освітні, трудові, управлінські інститути, які сприяють включенню молоді у нове соціальне середовище.

Ядром соціального механізму адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов є ціннісно-нормативні регулятори поведінки, які визначають її ставлення до навколишніх змін, соціальне самопочуття, зумовлюють вибір стратегії адаптації, формування мережі соціальних зв’язків та ін.

Соціальна адаптація молоді до нового соціального середовища відбувається під дією великої кількості факторів відмінних за походженням, складністю та спрямованістю впливу, проте їх можна класифікувати на дві групи: ті, що визначають адаптаційний потенціал молоді, та ті, що формують адаптаційну здатність соціального середовища.

Особливості соціальної адаптації молоді як соціально-демографічної групи зумовлюються взаємодією її адаптаційного потенціалу, тобто сукупності соціально-психологічних, соціальних, економічних ресурсів, якими володіє суб’єкт (особистість чи група), що забезпечують його ефективну соціальну адаптацію до нового соціального середовища, та адаптаційної здатності соціального середовища - сукупності умов, загальних і специфічних факторів цього середовища, які визначають його об’єктивну сприятливість для включення та  засвоєння суб’єктом (індивідом чи групою).

Особливе значення для успішної соціальної адаптації молоді до ринкових умов має ступінь її включення у суспільні відносини, що проявляється через участь у різноманітних соціальних структурах. Розширення мережі соціальних зв’язків сприяє збільшенню комунікаційного обміну, освоєнню нових суспільних цінностей та підвищенню соціальної та економічної активності, що визначає вищий рівень соціальної адаптації до нових соціально-економічних умов.

Оптимально процес соціальної адаптації буде протікати за умови сприйняття молоддю цінностей, норм та взірців поведінки, які пропонує сучасне суспільство, їх засвоєння та поведінку у відповідності до них. Проте, на практиці, особливо у перехідних кризових умовах, цей процес набуває видозмінених форм: сприйняті цінності не стають особисто значимими, хоча молода людини і намагається діяти, керуючись ними; характерною є також ситуація, при якій сприймаються та інтеріоризуються цінності, формується соціальна установка до дій, проте існують об’єктивні “бар’єри”, що гальмують проходження соціальної адаптації на поведінковому рівні. Будь-які суттєві розбіжності між цінностями, ціннісними орієнтаціями, соціальними установками молодої людини та її діяльністю фруструють особистість і надають процесу соціальної адаптації суперечливого характеру.

Соціальна адаптація - це складний і багатогранний процес, який характеризується різноманітністю форм, видів та носіїв. Його складність зумовлює широкий спектр і, водночас, неоднозначність поглядів на цю проблему.

У роботі сформульовано та обгрунтовано програму соціологічного дослідження проблем соціальної адаптації молоді, в якій розкрито методологічні та методичні підходи до емпіричного дослідження даного процесу на регіональному рівні, зокрема особлива увага звернена на формування вибіркової сукупності.

У другому розділі роботи - “Основні фактори та показники соціальної адаптації молоді до загальнодержавних та регіональних соціально-економічних змін” - розглянуто основні фактори та індикатори соціально-психологічної та трудової адаптації молоді до нових економічних умов, проаналізовано їх особливості на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

З’ясовано, що основним регулятором соціально-психологічної адаптації молоді є ціннісні орієнтації. Успішність соціально-психологічної адаптації до ринкових умов визначається ступенем сформованості у свідомості молоді ринкових цінностей. Відсутність у ціннісних орієнтаціях молоді спрямування на ринок, реформи, ринкові цінності, ускладнює або навіть робить неможливим її включення у нові економічні відносини. Індикаторами адаптованості особистості є позитивне ставлення до економічних реформ в державі, готовність до включення в ринкові структури, оптимізм у поглядах на зміни у державі та власному житті, задоволеність життям в цілому та окремими його сторонами (працею, навчанням, матеріальним станом та ін.).

Результати дослідження свідчать, що для сучасної молоді є характерною тенденція до переорієнтації установок на сприйняття нових цінностей, норм та взірців поведінки, проте при цьому часом спостерігається невпевненість, світоглядна невизначеність та розгублення. Виходячи з результатів дослідження, визначено, що сучасна молодь характеризується  позитивним ставленням до ринкових змін. Так, 85,5% молоді регіону вважає потрібним формування ринкової системи в Україні. Проте ринок для молодих людей часто (42,9%) асоціюється з товарами і послугами, а не з свободою дій, організацією власної справи, перспективою бути власником і  т. д.

Важливим показником, що віддзеркалює рівень соціально-психологічної адаптації, та фактором соціальної адаптації є задоволеність як найбільш загальна суб’єктивна характеристика особистості, яка лежить в основі спонукальних мотивів до її взаємодії з середовищем.

Низький рівень економічного добробуту, значна матеріальна залежність від батьків, недостатній рівень соціального захисту негативно відображаються на задоволеності молоді своїм життям, що гальмує соціально-психологічну адаптацію до ринкових умов. З’ясовано, що освіта є вагомим чинником підвищення рівня впевненості молоді у своєму житті та її орієнтації у соціальному просторі. А це, в свою чергу, сприяє зростанню задоволеності  молоді та її соціально-психологічній адаптації.                  

Основні дезадаптуючі чинники соціальної адаптації молоді в сучасних умовах зосереджені в економічній сфері. Ядро молодіжних проблем складають безробіття (51,3%), падіння рівня життя (41,1%), низька оплата праці (27,7%), які в найбільшій мірі перешкоджають значній частині молоді реалізувати свій потенціал.

Слід звернути увагу на амбівалентність свідомості, на неоднозначність і суперечливість поглядів молоді, зокрема, спрямованість на ринкову економіку поєднується у ряді випадків з несприйняттям ринкових цінностей. Характерною для сучасної молоді є різноспрямованість соціальних та економічних інтересів, неоднакове ставлення до економічних проблем суспільства, проте є частина молодих людей, які не мають чітко сформованої системи економічних цінностей, байдуже ставляться до тих процесів, що відбуваються в державі, займають пасивну позицію.

Важливе значення у процесі соціальної адаптації молоді відводиться трудовій адаптації, тобто процесові освоєння суб’єктом (особистістю чи групою) нової трудової ситуації, що характеризується активною взаємодією суб’єкта адаптації і трудового середовища. Основними індикаторами такої адаптації виступають залученість до трудової діяльності, зокрема наявність вторинної зайнятості; низька оцінка  ймовірності стати безробітним, що формує впевненість у майбутньому; низькі еміграційні настрої стосовно роботи за кордоном; орієнтація на працевлаштування у приватному секторі економіки, зокрема на створення власної справи, високі підприємницькі настрої; задоволеність працею.

Про популяризацію принципів ринкового господарювання свідчать орієнтації молоді на сферу працевлаштування: 22,1% молоді регіону зорієнтована на зайнятість у державному секторі економіки, а 58,2% - у приватному, з них - 16,9% бажають зайнятись індивідуальним бізнесом. Висока потенційна готовність до трудової адаптації не знаходить прояву в реальних діях. Основну роль в цьому відіграють деструктивні фактори соціального середовища, зокрема, високий рівень безробіття, в тому числі молодіжного. На 01.01.99 р. у Львівському регіоні частка молоді у складі безробітних становить 32,8%, а по Україні - 31,8%. Близько половини (41,8%) молодих людей очікує, що найближчим часом може поповнити армію безробітних, а це підвищує  її тривожність та конфліктність.

Однією з поширених форм трудової адаптації молоді в сучасних умовах є вторинна зайнятість, в яку залучено в Україні 17% молоді. В регіоні цей показник є вищим, і складає 18,3%, і ще 29,5% молодих людей хотіли б знайти додаткову роботу. Серед вториннозайнятих чоловіків удвічі більше, ніж жінок. Сферами вторинної зайнятості є торгівля, випадкові заробітки, власний бізнес, робота на присадибній ділянці, що впливає на формування приватного сектора економіки. Вторинна зайнятість відіграє роль механізму перерозподілу трудових ресурсів і сприяє трудовій адаптації молоді.

Результати дослідження свідчать:  важливими факторами, які формують задоволеність працею, а отже, визначають трудову адаптацію молоді, є - оплата праці, її престиж, суспільна значимість, ринковість, можливість професійного росту (кар’єри). Аналіз ціннісних орієнтації молоді у сфері праці свідчить, що трудова діяльність займає особливе місце у її житті. Проте молоді люди, виходячи на ринок праці, відчувають свою нижчу конкурентоздатність, порівняно зі старшими віковими групами, що зумовлюється відсутністю професійного досвіду, соціально-правових знань тощо. Таке становище ускладнюється високими вимогами молоді до праці, насамперед, до її оплати (94,4%). Таким чином, низька конкурентоздатність молоді за зростаючих масштабів її поступлення на ринок праці, без включення додаткових регуляторів зумовить загострення проблем молодіжної зайнятості.

Результати дослідження показали, що хоча в даний час ринок праці функціонує досить активно, роль формальних каналів працевлаштування є невисокою, у сфері особистих стратегій пошуку і влаштування на роботу пріоритетне місце займають особисті зв’язки (81,1%).

Неможливість працевлаштуватися та повно реалізувати свій трудовий потенціал у державі, зокрема в регіоні, зумовлює зростання в молодіжному середовищі еміграційних настроїв які в основному стимулюються бажанням тимчасового працевлаштування за кордоном (63,1%).

Важливим фактором і, водночас, показником соціальної адаптації молоді є стратегія адаптації, що являє собою сукупність способів і шляхів, використовуваних суб’єктом  для включення і пристосування до нового соціального середовища. В дослідженні виділено активну і пасивну стратегії адаптації, а адаптантів розподілено, відповідно, на інтерналів та екстерналів. Такий поділ здійснено в залежності від характеру спрямованості особистості: на власні сили і можливості у подоланні основних проблем, зумовлених соціальною адаптацією, чи на підтримку і допомогу ззовні. Даний критерій поділу базується на рівні активності особи.

У процесі дослідження з’ясовано, що в очікуваннях молоді переважає екстернальність (11,5% очікують на допомогу держави, 39,2% - на підтримку батьків). У даний час пасивна або “залежна” стратегія адаптації є потужним фактором дезадаптації молоді. Проте рівень активності молоді, що проявляється у виборі стратегій соціальної адаптації не є незмінним. Досліджено, що під дією ряду факторів, зокрема таких, що негативно впливатимуть на соціальне становище молоді, активність молоді матиме тенденцію до зростання. При цьому ймовірним буде підвищення її деструктивних проявів. Шляхом зовнішнього впливу можна змінити спосіб і напрям соціальної адаптації, при цьому детермінація соціальної активності повинна передбачати взаємодію зовнішніх і внутрішніх регуляторів.

У третьому розділі роботи - “Регіональні особливості соціального механізму адаптації молоді до ринкових умов” - проаналізовано структуру та особливості регіонального соціального механізму адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов та сформульовано напрямки оптимізації управління процесом соціальної адаптації молоді в регіоні.

Трансформаційні процеси в суспільстві викликали зростання ролі регіональної структури. Історичні, культурні, економічні, соціальні, географічні та інші відмінності регіонів обумовлюють специфіку соціальних процесів, що протікають в їх межах, зокрема соціальної адаптації молоді. Регіоналізація соціального механізму адаптації молоді до ринкових умов визначається впливом адаптаційного потенціалу молоді регіону та адаптаційної здатності соціального середовища регіону.

На рис.1 зображено модель соціального механізму адаптації молоді до ринкових умов, яка характеризує діалектичний характер процесу адаптації, поєднання зовнішніх та внутрішніх  його регуляторів.

 З’ясовано, що в сучасних економічних умовах соціальна адаптація молоді забезпечується в основному її адаптаційним потенціалом, який перешкоджає перетворенню адаптаційних зв’язків у дезадаптаційні. Основна роль в цьому потенціалі молоді відводиться соціально-психологічним ресурсам, якими молодь регіону володіє в значній мірі, що дає можливість компенсувати недостатній рівень інших (економічних, соціальних), та зумовлює особливості соціальної адаптації молоді, порівняно зі старшими віковими групами.

Особливе значення у формуванні соціально-психологічних ресурсів відводиться індивідуальним якостям особистості, які визначають її активність, серед них: працьовитість, ініціатива, наполегливість та ін. Доведено: для успішної соціальної адаптації до середовища, постійно змінюваного, молодь повинна володіти універсальними якостями, що забезпечуватимуть її гнучкість, активність, орієнтацію на інновації, а не наперед заданим набором взірців поведінки в певній ситуації.

               Рис.1   Модель соціального механізму адаптації молоді до ринкових умов

Результати дослідження вказують на те, що потенціал зазначених якостей у молоді Львівського регіону є близьким до необхідного, рівень якого визначено на основі суб’єктивної оцінки респондентів. Основне значення в ньому  відводиться працьовитості, яка виконує роль компенсуючої якості.

У найменшій мірі в адаптаційному потенціалі молоді представлені економічні ресурси, що проявляється у незадоволеності матеріальним добробутом, високою економічною залежністю від батьків, значною неформальною зайнятістю, високими еміграційними настроями на роботу за кордоном та  рівнем молодіжного безробіття (32,8% усіх безробітних у регіоні складає молодь у віці від 15 до 29 років), низькою конкурентоздатністю на ринку праці, зумовленою відсутністю професійного досвіду та ін.

Для успішної соціальної адаптації велике значення мають об’єктивні умови реалізації адаптаційного потенціалу, що визначається адаптаційною здатністю соціального середовища, формованого під впливом загальних (глобальних та загальнонаціональних) і специфічних (регіональних) факторів. Останні являють собою поєднання соціокультурних, економічних, правових, політичних умов регіону.

Особливе значення у процесі соціальної адаптації до ринкових умов відіграють економічні умови, зокрема ситуація на ринку праці. Про складність умов для реалізації трудового потенціалу молоді свідчить, зокрема, той факт, що Львівський регіон характеризується найвищим рівнем безробіття ( на 01.01.98 - 3,95%).

Адаптаційна здатність регіону проявляється своєрідно через специфіку агентів адаптації та їх діяльність. Результати дослідження вказують, що у регіоні основними агентами адаптації до ринкових умов є сімейні, освітні, духовні, трудові інститути, центри зайнятості, молодіжні організації, регіональні управлінські структури.

Визначальна роль в сучасних умовах належить інституту сім’ї, проте високими є очікування молоді на допомогу з боку держави у подоланні власних соціально-економічних проблем, зокрема у первинному працевлаштуванні (78,6%), відкритті “власної справи” (38,3%) та ін. Ці очікування вимагають перетворення регіону на основного агента адаптації молоді.

Оптимальне проходження соціальної адаптації молоді до сучасних соціально-економічних умов вимагає організації управління цим процесом. А молодь повинна виступати як суб’єктом, так і об’єктом соціальної адаптації. У роботі запропоновано систему управління процесом соціальної адаптації в регіоні, яка включає його моніторинг, регулювання процесу та контроль за ефективністю регулятивних заходів. Основна мета управління соціальною адаптацією молоді в регіоні полягає у максимальному врегулюванні її адаптаційного потенціалу  з вимогами соціального середовища. Дана система базується на двох принципах: принципі гарантій, що полягає в створенні умов для самореалізації молоді і наданні гарантованого державного мінімуму соціальних послуг, необхідних молоді для соціальної адаптації до умов ринку; принципі соціальної компенсації - забезпеченні соціального захисту тих категорій молоді, які з об’єктивних причин не в змозі успішно за звичайною схемою пройти адаптацію і потребують допомоги ззовні (сироти, інваліди, обдарована молодь та ін.).

Однією з цілеспрямованих форм впливу на процес соціальної адаптації молоді є виховання особистості,  психологічно і духовно готової до сприйняття суспільних змін, освоєння ринкових цінностей, нових взірців поведінки, здатної до самореалізації в різних сферах життя. Важливу роль у цьому повинен відіграти інститут освіти.

Соціально-психологічне забезпечення процесу соціальної адаптації повинно супроводжуватись системою конкретних заходів, які насамперед, сприятимуть трудовій адаптації молоді, захисту її від безробіття, а саме: збереження існуючих та створення нових робочих місць для молоді, організація цілеспрямованої професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідно до кон’юнктури на ринку праці, розвиток приватно-підприємницького сектора та самозайнятості молоді та ін.

Управлінські заходи повинні носити систематичний та комплексний характер, охоплювати усі сфери життєдіяльності молоді (освіту, трудову діяльність, вільний час), орієнтуватись на специфіку регіональних агентів адаптації та поєднувати механізми саморегуляції та державного впливу.