Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Германские языки
Название: | |
Альтернативное Название: | Семантические и прагматические ПАРАМЕТРЫ побудительныго ДИСКУРСА (на материале немецкоязычных художественных произведений ХХ в.) |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | Розділ 1. “Теоретичні засади дослідження спонукального дискурсу”. Під спонукальним дискурсом у реферованій дисертаційній праці розуміємо мовленнєву діалогічну взаємодію комунікантів, яка відбувається під впливом спонукальної інтенції ініціатора і спрямована на здійснення непрямого директивного впливу на адресата в конкретній комунікативній ситуації. Комунікативна мета адресанта дискурсу полягає у спонуканні адресата здійснити певні мовленнєві чи немовленнєві дії. Як окремий вид мовленнєвої діяльності виділяємо німецькомовний спонукальний діалогічний дискурс за такими параметрами: характер відносин між учасниками (К.С.Серажим); принцип іллокуції (О.О.Селіванова); загальні комунікативні настанови й принципи (Ф.С.Бацевич, В.І.Карасик, О.О.Селіванова) Діалогічний дискурс поділяють на інституційний та неінституційний (В.І.Карасик, М.Л.Макаров, G.Cook, С.Ilie). Їх формування залежить від низки позамовних чинників, що пов’язані з партнерами комунікації (їхнім досвідом, комунікативними ролями та соціальними статусами), з темою і предметом спілкування та ситуацією мовлення (офіційною чи неофіційною). Неінституційному діалогічному дискурсу властива значна міра спонтанності, його учасники будують висловлення, виходячи з власних поглядів Цілями адресанта у міжособистісному спілкуванні є не лише організація самого діалогічного дискурсу, а й обмін інформацією та непрямий директивний вплив на адресата. Визначальними особливостями зазначеного типу дискурсу Спонукальний потенціал закладається ініціатором в усю семантичну Специфічність мовленнєвої реалізації спонукального діалогічного дискурсу неінституційного типу полягає у тому, що його виникнення та розвиток відбувається під впливом спонукальної інтенції ініціатора. Спрацювання спонукального механізму настає в результаті взаємодії всіх складників дискурсу, які спрямовані на виконання комунікативного завдання – спонукати адресата Поєднання комунікативного і прагматичного аспектів дослідження дозволило встановити кореляції семантичних та прагматичних параметрів, притаманних цьому типу дискурсу, та розкрити спонукальний потенціал Розділ 2. “Семантична та прагматична організація німецькомовного спонукального дискурсу”. Виходячи з того, що спонукальність є наслідком комплексної взаємодії всіх мовних засобів, що використовуються для створення цілісного комунікативного процесу, розкриття спонукального потенціалу семантичної та прагматичної структури дискурсу здійснено нами через Диференціацію номінативних засобів, використовуваних у спонукальному дискурсі, здійснюємо, керуючись положенням про те, що номінативні одиниці Повторні номінації відображають установлені між комунікантами соціальні відносини (дружні чи близькі стосунки). З розвитком комунікативної ситуації адресант свідомо змінює параметр спілкування в бік соціального зближення Семантична цілісність спонукального дискурсу – це тісне переплетення семантичних вузлів та смислових зв’язків між основними денотатами дискурсу, що належать до його семантичної сітки. Як “формалізована модель представлення значення мовних одиниць конкретної ситуації” (О.О.Селіванова) ця модель використана нами для відображення мережі зв’язків між елементами (вузлами) спонукального дискурсу. Перевагою семантичної сітки як моделі, яка відображає ситуаційну репрезентацію, є те, що вона проектується на конкретний дискурсний зміст. Семантична сітка спонукального дискурсу передбачає обов’язкову наявність трьох основних семантичних вузлів: семантичного вузла сфери адресанта, семантичного вузла сфери адресата та семантичного вузла сфери предмета спонукання. Лексичне наповнення семантичної сітки змінюється в залежності від теми спілкування у конкретному дискурсі. Брак одного з трьох семантичних вузлів, наприклад, сфери предмета спонукання, означає, „Dieses Haus, in dem wir sitzen, ist mir auf Erden der liebste Ort. Ich war hier mal lange glьcklich. Eigentlich bin ich’s noch jetzt so ziemlich. Nicht mehr so toll Словосполучення der liebste Оrt auf Erden Erden “найулюбленіше місце Комунікативний намір адресанта відображає певний прагматичний ракурс його уявлень про явища навколишнього світу й найповніше реалізується Здійснений нами аналіз у ракурсі актуального членування названого спонукального дискурсу з твору А.Зегерс підтверджує, що реми просувають розвиток тематичної інформації та розгортають ситуацію мовлення у напрямку, що задається ініціатором. Вони відображають “наскрізність” спонукального процесу. Так, тема адресанта “Я” Ich – Castrisius представлена такими ремами: war hier glьcklich “був щасливий”; bin jetzt noch so ziemlich glьcklich “все ще трохи щасливий”; nicht mehr so toll wie frьher “не такий щасливий, як раніше”; kann nicht lange mehr hier sein “більше не можу бути тут довго”; will nicht, dass jemand nach mir hier drin wohnt “не хочу, щоб після мене хтось тут жив”. Адресант розкриває цю тему на початку ситуації мовлення, ще до моменту формування комунікативного завдання адресатові, і поєднує її з темою предмета спонукання hier=in dem Haus. Адресант завершує її розвиток логічним висновком, звертаючись до адресата: „Ich brauche jetzt Sie” (“тепер ти потрібний мені”). Тема адресата “Ви→ти” Sie→du – Helmut представлена у два етапи: У контексті нових обставин адресант вказує на конкретне завдання, яке належить виконати адресатові після смерті Кастріціуса, а саме – знищити будинок, в якому відбувається ця розмова: „Wenn es also soweit ist, Helmut, „Hier ist ‘ne Anweisung fьr dich, mein Sohn, damit du groЯzьgig vorgehen kannst. Das ist von heut an unser Geheimnis. Der hier vermerkte Betrag kommt dir zu, wenn du die Sache anstдndig ausgefьhrst hast. Geld kannst du vermutlich noch immer brauchen?” „Ja, Herr Castricius.” „Siehst du. Schon in der Bibel steht: Jede Arbeit ist ihres Lohnes wert.” „Es ist nicht ganz einfach, aber es ist zu machen” (Seghers). За допомогою номінативної одиниці – наша таємниця (unser Geheimnis) адресант створює уявний образ спільної участі комунікантів у цій справі. Дейктична одиниця unser “ми” позначає об’єднання партнерів у цій комунікативній ситуації та вказує на їх спільну причетність до знищення будинку. Відбувається перетин трьох сфер семантичних вузлів, що належать до семантичної сітки аналізованого дискурсу. Висловлення „Es soll Іhnen aber auch Spass machen” набуває тепер конкретного прагматичного змісту. Адресант висловлюється з певною обережністю, немовби запитує: „Geld kannst du vermutlich noch immer brauchen?” (“Я так думаю, тобі все ще отрібні гроші”). Такий комунікативно-інтенційний розвиток спонукального процесу приводить Оцінна мовленнєва діяльність ініціатора задля досягнення комунікативного успіху поширюється тільки на ситуативно необхідні напрямки дискурсного розвитку. Вибір ознаки оцінювання адресата обов’язково передбачає вихід на конкретну перспективу. Сприйняття адресатом оцінки, висловленої ініціатором стосовно нього, є містком, який уможливлює успіх спонукального процесу. Так, у наведеному дискурсі Кастріціус, переконуючи Гельмута, наголошує, що адресат має необхідні риси характеру – молодий (ziemlich jung), схожий на себе, такий, як і раніше (sich selbst дhnlich), хитрий (du bist gerissen), що дозволить йому виконати запропоноване завдання (dieses Haus abtragen). Однак у контексті спонукання потенційний вплив оцінки може бути використаний адресантом ще й тоді, коли його мовленнєві зусилля направлені „Da muss sie wohl ins Krankenhaus. Sie braucht Pflege. Es kann eine Lungenentzьndung geben, da oben, wissen Sie das? Sie sollten in einem Zimmer liegen und nicht hier auf dem Heuboden. Es kann gefдhrlich werden”(Remarque). Фрагмент цього дискурсу містить прагматично марковані оцінні семи небезпеки та загрози (gefдhrlich). Інтенсивність оцінного компонента є такою, що наближається до критичної позначки на загальній шкалі негативних оцінок. Співадресат дискурсу, товариш Рут, визнає таку оцінку релевантною: da oben, auf dem Heuboden – schlecht; in einem Zimmer, im Krankenhaus – gut. Коректно сформульована оцінка посилює спонукальний вплив на Рут у подальшій розмові В оформленні та структуруванні спонукального дискурсу значне місце належить дейктичним елементам. Їх участь у контексті конкретного дискурсу „Wenn es also soweit ist, Helmut, fahr sofort hierher, da hast du die Vollmacht, У наведеному фрагменті дейктичні маркери групуються специфічним способом, утворюючи координатні осі, які стосуються як адресанта (ich, im Grab wird ich lachen), так і адресата (du), а також предмета спонукання (das Haus im Nu ausrдumen und dann sofort abtragen; nichts mehr da liegt als Schutt; gar nicht mehr da). Таке використання дейктичних елементів фокусує увагу адресанта не лише Провідну спонукальну роль у міжособистісному спілкуванні відіграють вербальні компоненти, найбільш очевидним у плані мовного впливу є потенціал лексики. У контексті спонукання мовні засоби виступають основними носіями спонукальних смислів повідомлень, через них реалізується прагматично маркований спонукальний потенціал. Розділ 3. “Лінгвальні та нелінгвальні чинники успішності німецькомовного спонукального дискурсу”. Визначальну роль у спонукальному процесі відіграють його творці – адресант і адресат, їх комунікативні наміри, а також умови, за яких відбувається ситуація мовлення. В умовах спонукальної взаємодії успішним вважаємо спілкування, якщо мета адресанта реалізована відповідно Для комунікативної ситуації, в якій відбувається неінституційний спонукальний діалогічний дискурс, найсуттєвішим є чинник адресата. Іншим базовим чинником є соціальна дистанція між комунікантами. Третім базовим чинником, який визначає вибір форм спілкування, є обстановка спілкування – нейтральна чи вимушена. Чинник ситуація трактують як актуальне поле комунікативної діяльності (P.Brown, C.Fraser). Найчастіше у контексті спонукання ініціатор дискурсу прагне чи то змінити конфігурацію ситуації, Для комунікативної спонукальної ситуації характерна певна міра директивності. Однак у контексті спонукання ця директивність не може відокремлюватися від референтної ситуації, яка необхідна для визначення цілісності та комунікативної адекватності процесу спілкування. Прикладом такого розвитку подій є фрагмент дискурсу, вилучений з роману Х.Конзаліка “Щасливий шлюб” (“Eine glьckliche Ehe”). Поранений солдат просить свого товариша обмінятися з ним документами. Адресат відмовляється, однак передсмертне благання товариша чинить сильний психологічний вплив на нього, і він погоджується. Наведемо цей фрагмент дискурсу: „Nimm meine Papiere”. „Warum?”. „Damit Irmi – damit meine Frau nicht Witwe wird”. „Junge, du hast einen Lungenschuss, aber keinen Kopfschuss”. „Sie soll nie wissen, dass ich gestorben bin”. Er zog Wegeners Jacke zu sich heran und fingerte dessen Pariere aus dem Rock. Dann ьberlegte er es sich, schob die Papiere zurьck, vertauschte nur die Uniformrцcke und breitete seinen Unteroffiziersrock ьber Wegeners nackten Leib. „Danke, Peter. Du bist ein Pfundskamerad” (Konsalik). Тільки близька соціальна дистанція між комунікантами (Вегенер і Петер потоваришували на фронті) та надзвичайні обставини (смертельна загроза) дозволяють адресантові надати ситуації мовлення значної міри директивності. Однак без пояснення мотивів такого бажання (перед від’їздом на фронт Вегенер одружився, і не хоче, щоб його дружина стала вдовою) адресант не зміг На успішність спонукання у неінституційному дискурсі значно впливає рівень взаємозалежності комунікантів, а саме їх соціальний статус, рівень знайомства та поінформованості. Від особи адресата значною мірою залежить міра директивності мовленнєвої ситуації, а також як учасники комунікації взаємодіятимуть між собою. Загальна комунікативна мета адресанта – спонукати адресата до конкретних дій – визначає подальший дискурсний план мовлення. Інтенційний вплив на адресата у неінституційному спонукальному дискурсі здійснюється через використання комунікативних стратегій та тактичних прийомів. Для досягнення мети адресант застосовує певний спосіб комунікативно-стратегічного розгортання спонукального дискурсу. Такі об’єктивні чинники, як рівень знайомства комунікантів та вищий соціальний статус адресанта, набувають особливого значення, впливаючи на вибір прагматичних засобів реалізації спонукання. Стратегічний розвиток спонукального впливу на адресата значною мірою залежить від самого ініціатора дискурсу. Так, на початку комунікативної ситуації великого значення набувають стратегії подання та отримання інформації, а також стратегії позитивної та негативної ввічливості (P.Brown, C.Fraser). Стратегія негативної ввічливості використовується адресатом для пом’якшення мовленнєвого акту відмови людині, яка володіє вищим соціальним статусом. Виходячи із стратегії позитивної ввічливості, комунікант визначає, який семантичний зміст варто виразити в конкретній ситуації. Пріоритетними стратегіями неінституційного спонукального дискурсу є стратегія компромісу, стратегія поради та стратегія завуальованості. Їх використання визначається особливостями розвитку комунікативної ситуації, в якій реалізується цілісний спонукальний процес. Розкриємо механізм їх застосування на прикладі дискурсу, вилученого з роману Б.Келлермана “Танок смерті” (“Totentanz”). Адресантові (Regierungsrat Fabian) не вдається відразу реалізувати свій дискурсний план Мовленнєві засоби і прийоми, які вибирають для реалізації певної стратегії ВИСНОВКИ Проведене дослідження дозволило встановити основні семантичні Спонукальний дискурс – це діалогічна мовленнєва взаємодія комунікантів, яка відбувається під впливом спонукальної інтенції ініціатора і спрямована Інтегративний підхід до встановлення семантичних та прагматичних параметрів спонукального дискурсу дозволив з’ясувати, що його зміст формується як результат впливу на адресата відповідних мовних засобів, що містять оцінні, аргументативні та дейктичні значення. Особливу роль у контексті спонукання відіграють номінаційні процеси та інтенційно зумовлене актуальне членування дискурсу. Способи організації спонукального дискурсу зумовлюються логікою предметних відношень, що поєднують денотати. Комплекс цих відношень Соціолінгвальна діяльність адресанта відображена у мовленні двома типами номінативних одиниць: 1) ініціальні номінативні одиниці та 2) неініціальні номінації (специфічні форми звертання, що містять прагматично марковану семантику). Лексико-семантичні засоби (номінативні одиниці, що вносять прагматично марковане чи зберігають референтне значення відповідно до нових комунікативних умов, а також лексеми з оцінно-стилістичним наповненням) вплітаються адресантом у тематично-денотативну канву дискурсу, утворюючи певну тематичну модель цілісного неімперативного спонукання. Успішність такого спілкування залежить від адресанта, комунікативної мети, умов спілкування та адресата. Істотним для успішності спонукання Спонукальний дискурс є повнозначним цілісним комунікативним утворенням, а не послідовністю окремих мовленнєвих ходів адресанта, структура яких містить компоненти спонукальних сем. Спонукальна інтенція адресанта виявляється вже на початку спілкування та закладається ним у всю семантичну Результати, отримані в процесі виконаного дослідження, можуть бути використані для виявлення семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей текстів різних типів. Здійснений у роботі аналіз спонукального дискурсу неінституційного типу відкриває перспективи подальшого вивчення міжособистісного спілкування у когнітивному, психолінгвістичному та ґендерному аспектах у різних мовленнєвих ситуаціях.
|