| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, викладено загальні положення про стан її наукової розробки, показано зв’язок теми з науковими програмами і планами, сформульовано мету й головні завдання праці, визначено об’єкт, предмет і теоретико-методологічну базу дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, вказано форми її апробації та структура.
У першому розділі – "Поняття та особливості ліцензійної діяльності органів внутрішніх справ України" – представлено комплексне теоретичне обґрунтування проблеми.
Зокрема, перший підрозділ – "Поняття і зміст ліцензування господарської діяльності органами внутрішніх справ України" –присвячено аналізу становлення інституту ліцензування господарської діяльності, зміни її змісту в процесі історичного розвитку суспільства.
Розглядається генезис термінів "ліцензування", "ліцензія", сфери їх застосування. Висвітлюється становлення та розвиток інституту ліцензування в Російській імперії, СРСР, Україні, а також в Великобританії, Франції, Німеччині та США. Обґрунтовується необхідність обмеження ініціативи суб’єктів господарювання з метою забезпечення захисту інтересів держави та її громадян. Крім того, автором розглядається роль і значення органів внутрішніх справ при здійсненні ліцензування господарської діяльності у різні історичні періоди. Обґрунтовується доцільність покладення функцій ліцензування певних видів господарювання саме на органи внутрішніх справ. Визначаються характерні риси згаданої діяльності органів внутрішніх справ, а саме:
– ліцензійна робота відноситься до адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, що пояснюється властивостями суспільних відносин, які складаються під час реалізації суб’єктами господарювання діяльності з виробництва, торгівлі, ремонту різних видів зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони, надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, послуг протипожежного характеру, а також тим, що у процесі здійснення ліцензування органами внутрішніх справ їхня діяльність відбувається у сфері громадського порядку і громадської безпеки;
– специфічного характеру даному напряму адміністративної діяльності органів внутрішніх справ додає своєрідність суб’єкта цих відносин – підприємця чи іншого суб’єкту господарської діяльності. Особливість його правового статусу полягає в тому, що це може бути як юридична, так і фізична особа, він може мати різні форми власності і різні організаційно-правові форми. Крім того, на своєрідність зазначеного суб’єкта адміністративно-правових відносин вказує і наявність розгорнутої системи спеціалізованих нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання різних сторін господарської діяльності;
– видача специфічного документа – ліцензії (спеціального дозволу) є однією із визначальних ознак ліцензування, здійснюваного органами внутрішніх справ. Цей юридичний документ органу держави не лише надає право займатися певним видом діяльності з дотриманням ліцензійних умов протягом визначеного терміну, а й засвідчує це право;
– органи внутрішніх справ здійснюють ліцензування не всіх видів господарської діяльності, а тільки тих, що мають особливий характер. Ця особливість зумовлена потребою суб’єктів господарювання використовувати під час реалізації своєї діяльності обмежені у вільному обігу предмети, речовини, надавати такі послуги. У результаті застосування предметів і речовин, що є джерелами підвищеної небезпеки, може виникнути ситуація, яка загрожує заподіянням шкоди здоров’ю і безпеці громадян, нормальному функціонуванню державних органів і громадських організацій, іншим охоронюваним об’єктам, тобто у результаті господарської діяльності подібного роду можливе реальне настання негативних наслідків у сфері відносин громадського порядку, громадської безпеки і порядку управління;
– діяльність органів внутрішніх справ щодо ліцензування частини господарської діяльності не є одноразовим актом, зміст якого полягає у видачі спеціального дозволу на той чи інший вид діяльності. На органи внутрішніх справ покладено завдання наступного супроводу господарської активності суб’єкта в межах ліцензованого виду діяльності. Сюди входить переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. Такий адміністративний супровід здійснюється постійно, протягом усього терміну реалізації суб’єктом господарювання обраного виду діяльності. Причому, стосунки між суб’єктом господарювання і ліцензійною службою органів внутрішніх справ не є субординаційно-службовими відносинами. Цей контроль являє собою спостереження, за якого суб’єкт, що спостерігає, перебуває поза досліджуваним об’єктом і поза його внутрішніми службовими відносинами. Органи внутрішніх справ зі сторони відслідковують процеси, що відбуваються, реєструючи зовнішні вияви діяльності суб’єкта господарювання і відповідним чином реагуючи, у випадку виявлення відхилень від установлених правил;
– характерною рисою діяльності органів внутрішніх справ України щодо ліцензування господарювання, є нормативно-правова регламентація всіх складових цього процесу. Порядок здійснення органами внутрішніх справ ліцензування певних видів господарської діяльності закріплений у низці відомчих нормативних актів, розроблених на підставі та на виконання законодавчих актів України.
Дисертантом пропонується авторське визначення ліцензування певних видів господарської діяльності органами внутрішніх справ України – це один із спеціальних видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, що полягає у видачі суб’єктам господарювання ліцензій (спеціальних дозволів) на право виробництва протягом визначеного терміну товарів, предметів і послуг, здійснення якого вимагає особливого порядку, і яке в силу притаманних йому особливостей може завдати шкоди охоронюваним суспільним відносинам у сфері громадського порядку, громадської безпеки і порядку управління, а також у наступному контролі за відповідністю здійснення цієї діяльності встановленим правилам.
Визначаються та характеризуються принципи ліцензування. До них належать захист прав, законних інтересів, життя та здоров’я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб’єктів господарювання, незалежно від форми власності та будь-яких інших критеріїв; застосування єдиного порядку ліцензування на всій території України; відкритість і прозорість діяльності органів внутрішніх справ з ліцензування господарської діяльності; компетентність посадових осіб органів внутрішніх справ, які безпосередньо здійснюють ліцензування; неприпустимість довільного втручання посадових осіб ліцензійної служби органів внутрішніх справ у діяльність суб’єктів господарювання; оперативність, тобто здатність швидко та вчасно виявляти негативні тенденції і адекватно реагувати на них; економічність, тобто здатність виконувати покладені завдання з найменшими матеріальними витратами.
Значення ліцензування органами внутрішніх справ певних видів господарської діяльності полягає у забезпеченні безпеки суспільних відносин, що складаються у результаті нормального функціонування державних органів і установ, захисту моральності, здоров’я особистої безпеки громадян і довкілля, забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки.
Це завдання вирішується шляхом охорони органами внутрішніх справ зазначених груп суспільних відносин від можливого негативного впливу у випадку неправомірного використання предметів і речовин, що є джерелами підвищеної небезпеки, а також у результаті надання послуг особливого характеру.
Другий підрозділ – "Особливості та умови здійснення господарської діяльності з надання послуг, що ліцензується органами внутрішніх справ України" – присвячено характеристиці особливостей видів господарської діяльності з надання послуг щодо виробництва, ремонту вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони; надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян; проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об’єктів; проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів та обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам. Розгляд особливостей перелічених послуг, їхня характеристика обґрунтовують існування реальної небезпеки заподіяння шкоди суспільним відносинам, що охороняються державою, під час здійснення певних видів господарської діяльності, а також необхідність ліцензування цих видів господарської діяльності саме органами внутрішніх справ.
У третьому підрозділі – "Особливості предметів і речовин, що використовуються при реалізації господарської діяльності, яку ліцензують органи внутрішніх справ України" – аналізуються особливості господарської діяльності з виробництва, ремонту та торгівлі вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, а також з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони. Особливий статус предметів і речовин, що використовуються при здійсненні згаданих видів господарювання, зумовлюється, насамперед, можливістю протиправного використання названих предметів та речовин, що становить особливу небезпеку для суспільних відносин у сфері громадського порядку та громадської безпеки.
Автором розглядається нормативне регулювання, порядок, особливості, стан здійснення суб’єктами господарської діяльності вказаних видів господарювання, що ліцензуються органами внутрішніх справ, перспективи розвитку цих видів господарювання, особливості діяльності органів внутрішніх справ з їх ліцензування, існуючі недоліки та шляхи їх усунення.
У другому розділі" – автор розглядає ліцензійний процес, що здійснюється органами внутрішніх справ, характеризує його властивості, аналізує існуючі недоліки та пропонує можливі шляхи його вдосконалення.
" – пропонується розглядати діяльність органів внутрішніх справ України щодо ліцензування певних видів господарювання як ліцензійний процес, під яким розуміється послідовна, неупереджена, здійснювана у суворій відповідності з вимогами адміністративно-правових норм та у встановлені законодавством терміни, процедура видачі органами внутрішніх справ спеціального дозволу на право здійснення певних видів господарської діяльності визначеному колу суб’єктів. Ліцензійний процес органів внутрішніх справ України складається із ліцензійних проваджень, які, у свою чергу, складаються із ліцензійних стадій. Ліцензійний процес органів внутрішніх справ України обов’язково містить провадження щодо видачі ліцензії та контрольне провадження, крім того, можливе додаткове, факультативне провадження.
Аналіз нормативно-правової бази ліцензійної діяльності органів внутрішніх справ виявив, що повноваження органів внутрішніх справ у сфері ліцензування закріплено в наказах МВС України, однак, у Законі України "Про міліцію", основному правовому акті, що регулює функціонування міліції, цього виду діяльності не зазначено. Автором підготовлено пропозиції щодо внесення відповідних змін до статті 10 "Основні обов’язки міліції" і статті 11 "Права міліції" даного Закону.
Для всіх видів господарської діяльності, ліцензування яких здійснюють органи внутрішніх справ України, доцільно збільшити встановлений у Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" термін щодо повторного звернення за ліцензією до 3-5 років. Крім того, необхідне правове закріплення обов’язковості спеціальної підготовки і наступної перепідготовки керівників і персоналу підприємств, які здійснюють види господарської діяльності, що ліцензуються органами внутрішніх справ, а також законодавче закріплення вікового цензу для здійснення особою вказаних видів господарювання. Доцільно закріпити право особи здійснювати певний вид господарської діяльності, ліцензованої органами внутрішніх справ, після досягнення віку 21 рік.
З метою сприяння відкритості й підконтрольності процесу розгляду заяви та видачі ліцензії доцільно нормативно закріпити обов’язкове письмове повідомлення заявника про завершення попередньої перевірки ліцензійних умов і направлення документів на одержання ліцензії у відповідний Департамент Міністерства внутрішніх справ України.
У другому підрозділі" – обґрунтовується недоцільність проведення попередньої перевірки кандидатів на отримання ліцензії до державної реєстрації суб’єкта господарської діяльності, що припускає Інструкція про порядок видачі суб’єктам господарської діяльності ліцензій на надання послуг з охорони власності та охорони громадян. Водночас для видів господарювання, що ліцензуються органами внутрішніх справ України, бажано передбачити можливість одержання ліцензійної угоди.
На підставі аналізу практики ліцензування органів внутрішніх справ, автор пропонує передбачити більш тривалий термін розгляду заяв суб’єктів господарювання про видачу ліцензій. Пропонується ввести окрему оплату діяльності підрозділів і служб органів внутрішніх справ, спрямованої на перевірку претендентів на отримання ліцензії, а також підвищити розмір оплати видачі ліцензії суб’єктам господарської діяльності. В ліцензії необхідно вказувати додаткову інформацію про особу, яка безпосередньо відповідає за здійснення господарської діяльності, що ліцензується органами внутрішніх справ України.
Автор вважає за доцільне змінити термін дії ліцензії. Первісну ліцензію необхідно видавати терміном на 1-2 роки, але після успішного завершення цього іспитового терміну дію ліцензії продовжувати не на 3, а на 5 років. Також доцільно обмежити термін повідомлення органу ліцензування про втрату ліцензії 10 днями.
З метою усунення можливості різного тлумачення недоліків, які можуть послужити підставою анулювання ліцензії, пропонується законодавчо закріпити перелік таких підстав та додати до нього таку підставу, як неможливість забезпечення виконання ліцензійних умов, встановлених для даного виду господарської діяльності.
Для дієвого контролю за виконанням рішення щодо анулювання дії виданої ліцензії, пропонуємо законодавчо закріпити обов’язок органу ліцензування повідомляти про прийняте рішення територіальний орган внутрішніх справ за місцем розташування ліцензіату та його філій. Крім того, доцільно оприлюднити рішення про анулювання дії ліцензії в засобах масової інформації.
Вважаємо, що при здійсненні роз’яснювальної та профілактичної роботи недостатньо уваги приділяється можливостям використання засобів масової інформації. Крім того, посадові особи органів внутрішніх справ, що здійснюють ліцензування, недостатньо взаємодіють із громадськими формуваннями.
З метою вдосконалення ліцензійної діяльності органів внутрішніх справ України необхідно розширити повноваження інспекторів Державної служби охорони при МВС України, які здійснюють контроль за ліцензіатами, для чого потрібно внести відповідні зміни до Положення про Державну службу охорони при МВС України та Умов і правил здійснення господарської діяльності з надання послуг з охорони колективної і приватної власності, а також охорони громадян.
Крім того, доцільно посилити адміністративну відповідальність за правопорушення встановлених правил і порядку продажу, придбання, зберігання, застосування та поводження зі зброєю і спеціальними засобами, особливо при повторному вчиненні таких правопорушень.
У третьому підрозділі" – аналізується адміністративно-правова практика ліцензування господарської діяльності органами внутрішніх справ України, на підставі чого робиться висновок, що з 1998 року нівелюються відмінності ліцензійної діяльності різних служб органів внутрішніх справ, залежно від виду господарювання, що ліцензується. Головне місце в ліцензуванні належить діяльності з контролю за об’єктами господарювання, що функціонують, профілактика та попередження ситуацій, здатних завдати шкоди інтересам держави і суспільства.
Автор пропонує створити у системі МВС України окрему службу з ліцензійної роботи, для чого необхідно видати наказ Міністра внутрішніх справ України "Про організацію роботи органів внутрішніх справ щодо видачі суб’єктам господарської діяльності ліцензій на право займатися певними видами діяльності і порядку здійснення контролю за цією діяльністю". З метою зміцнення кадрового складу ліцензійної служби було б доцільним встановлення певних критеріїв щодо рівня підготовки інспекторського складу, а також регулярного проведення на базі одного з вищих навчальних закладів системи МВС України семінарів з перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ліцензійної служби органів внутрішніх справ.
Для зменшення бюджетних державних витрат у сфері ліцензування автором пропонується запровадження для суб’єктів господарювання оплати за певні послуги (наприклад, навчання кандидатів на отримання ліцензії). Також було б доцільним, на думку автора, підвищити плату за видачу ліцензії, встановити обов’язковий страховий щорічний внесок та збільшити передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення штрафи за порушення під час здійснення ліцензійної господарської діяльності. |
