Сирота Д.І. Кореспондуючі права і обов\'язки громадянина та працівника міліції: адміністративно-правовий аспект

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Сутність та система кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції» присвячено з’ясуванню сутності прав та обов’язків громадянина і працівника міліції, визначенню видів кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції, аналізу історичного розвитку і перспектив правового регулювання кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

У підрозділі 1.1 «Права та обов’язки громадянина і працівника міліції як центральні елементи їх адміністративно-правового статусу» окреслено основні напрямки розбудови української держави взагалі та удосконалення діяльності органів міліції зокрема, яке, на думку дисертанта, тісно пов’язане з необхідністю визначення досконалого адміністративно-правового статусу працівника міліції, а особливо системи його прав та обов’язків.

Аналіз прав та обов’язків громадянина і працівника міліції розпочато з встановлення змісту та сутності таких категорій як «адміністративно-правовий статус громадянина» та «адміністративно-правовий статус працівника міліції». На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що найважливішим пріоритетом адміністративно-правового забезпечення становища учасників публічних правовідносин у сфері публічного управління, зокрема громадянина і працівника міліції, є розвиток, деталізація, конкретизація і гарантування конституційних норм, якими зафіксовано їх основні права, свободи та обов’язки, що в обов’язковому порядку має здійснюватися на тлі дотримання ідеального балансу між правами та обов’язками громадянина та працівника міліції.

Дисертантом досліджено підходи науковців до визначення сутності прав та обов’язків учасників суспільних відносин, а також сучасні погляди на їх класифікацію з наступним переходом до вивчення системи прав та обов’язків громадянина і працівника міліції. Встановлено чинники, які впливають на формування системи прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

Зроблено висновок про необхідність поділу прав та обов’язків працівника міліції на внутрішньо та зовнішньо спрямовані, останні з яких обов’язково мають кореспондуватися з правами та обов’язками приватних осіб.

 Проаналізовано сучасний стан нормативного закріплення обов’язків працівника міліції і доведена необхідність його поліпшення, зокрема шляхом більш досконалого конструювання системи обов’язків та звільнення працівників міліції від тих з них, які не узгоджуються із призначенням міліції у державі. Окремо досліджено систему прав працівника міліції, визначено проблеми та перспективи їх нормативного закріплення.

У підрозділі 1.2 «Види кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції» наголошується на складності проблематики кореспондуючих прав та обов’язків учасників суспільних відносин, що пов’язується дисертантом з науковою нерозробленістю цього питання.

Дослідження кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції розпочато з аналізу категорій «правовідносини» та «адміністративні правовідносини», оскільки саме у межах правовідносин знаходять прояв кореспондуючі права та обов’язки. Детально розглянуто сутність та ознаки адміністративно-правових відносин і наголошено на необхідності суттєвого перегляду концепції адміністративно-правових відносин з метою узгодження її із сучасним призначенням адміністративного права. Обґрунтовано доцільність поділу адміністративних правовідносин на адміністративно-управлінські та адміністративно-сервісні відносини, а також сформульовано авторське їх визначення й окреслено характерні риси.

Окремо у підрозділі розглянуто процесуальну форму (адміністративну процедуру), у межах якої виникають, змінюються та припиняються адміністративно-правові відносини за участю громадянина і працівника міліції. Адміністративні процедури запропоновано поділяти на «заявні» та «втручальні». Зазначений поділ адміністративних процедур використовується у подальшому дисертантом для групування кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції, які поділяються на ті, що складають 1) зміст «заявних» процедур (мають за мету реалізацію громадянами їх суб’єктивних прав та законних інтересів) і 2) зміст «втручальних» процедур (спрямовані на виконання працівником міліції покладених на нього обов’язків). Поряд з цим у підрозділі виділено також і додаткові підстави для класифікації кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

Підрозділ 1.3 «Історичний розвиток і перспективи правового регулювання кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції» присвячено вивченню становлення та розвитку вітчизняної концепції кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

Дисертантом досліджуються етапи становлення та розвитку вітчизняного адміністративного права, у межах яких вивчається і становлення концепції кореспондуючих прав та обов’язків суб’єктів адміністративно-правових відносин. Доведено, що виникнення концепції кореспондуючих прав та обов’язків було тісно пов’язано з формуванням адміністративного права.

Суттєву увагу у підрозділі приділено вивченню особливостей системи кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції у радянський період і зроблено висновок, що радянське законодавство не сприяло встановленню чітких меж взаємовідносин громадянина і працівника міліції, тому не можна вести мову про існування досконалої концепції кореспондуючих прав громадянина і працівника міліції у цей період. З огляду на це, дисертант схиляється до думки, що концепція кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції може існувати лише у правовій державі.

У підрозділі проаналізовано також процес становлення концепції кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції в українському законодавстві та українській науці адміністративного права. Сформульовано основні вимоги щодо розвитку законодавства про діяльність міліції в аспекті концепції кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

Розділ 2 «Реалізація і захист кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції» присвячено дослідженню гарантій реалізації і захисту кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

У підрозділі 2.1 «Гарантії реалізації і захисту кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції: сутність та зміст» мова йде про сучасні напрямки та перспективи реформування адміністративного права, і перш за все, в аспекті охорони та захисту прав приватних осіб у сфері адміністративно-правових відносин. Разом з цим, зроблено висновок і про необхідність забезпечення нормами адміністративного права надійної охорони та захисту прав суб’єктів публічної адміністрації.

Дисертантом досліджено зміст категорії «гарантія прав, свобод та обов’язків», розглянуто сутність соціально-економічних, політичних, духовних гарантій реалізації правового статусу громадянина і працівника міліції, розроблено конкретні пропозиції, спрямовані на посилення їх гарантуючого ефекту.

Окремо вивчено юридичні гарантії реалізації правового статусу названих учасників адміністративних правовідносин, серед яких варто виділяти нормативно-правові та інституційно-організаційні елементи. Проаналізовано зміст названих елементів, викладено авторське бачення напрямів їх удосконалення.

Наприкінці підрозділу дисертантом зроблено висновок про існування юридичних гарантій реалізації, а також юридичних гарантій захисту кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

Підрозділ 2.2 «Юридичні гарантії реалізації кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції» присвячено дослідженню сутності юридичних гарантій реалізації кореспондуючих прав і обов’язків громадянина і працівника міліції. Реалізація кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції, на думку дисертанта, являє собою певний процес, функціонування якого може відбуватися лише за наявності певних умов – головних та другорядних.

Юридичні гарантії реалізації кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції представлені інститутом адміністративних послуг та інститутом адміністративного договору.

У підрозділі досліджено інститут адміністративних послуг, зокрема розглянуто сучасний стан його наукового та нормативного забезпечення, значення останнього для покращення функціонування органів міліції. Запропоновано авторське визначення терміна «адміністративні послуги», а також встановлено критерії віднесення тієї або іншої послуги до числа адміністративних.

Зроблено висновок, що адміністративні послуги є однією з найбільш важливих форм реалізації кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції, яка потребує подальшого вдосконалення, пов’язаного, перш за все, із розробкою відповідного правового регулювання.

 Дисертантом вивчено також і інститут адміністративного договору, стан його теоретичної розробки та нормативного регулювання. Названо основні причини, які заважають більш широкому впровадженню адміністративно-договірної форми роботи у діяльність міліції, запропоновано конкретні шляхи вирішення зазначеної проблеми.

Доведено, що реалізація кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції може здійснюватися також і у межах втручальних адміністративних процедур. Окреслено значення адміністративних процедур, сформульовано основні напрямки удосконалення такої форми реалізації кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції.

У підрозділі 2.3 «Юридичні гарантії захисту кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції» увага дисертанта сконцентрована на дослідженні юридичних гарантій захисту кореспондуючих прав і обов’язків громадянина та працівника міліції. Окремо наголошено, що до системи таких гарантій можуть бути віднесені лише ті, які є однаково досяжними як для громадянина, так і для працівника міліції у межах адміністративно-правових відносин, що виникають між ними. Названі гарантії представлені інститутом адміністративної відповідальності та інститутом адміністративної юстиції.

У роботі охарактеризовано сучасні перспективи розвитку інституту адміністративної відповідальності, зроблено висновок про його правозахисну спрямованість. Дисертант чітко розмежовує заходи адміністративного впливу, які можуть бути використані, з одного боку, працівником міліції, а з іншого – громадянином для захисту власних прав та спонукання свого контрагента до належної реалізації покладених на нього обов’язків. Для посилення правозахисної дії інституту адміністративної відповідальності запропоновано: внесення змін до ст. 185 КУпАП, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міліцію»; ліквідація інституту субститутної відповідальності; нормативно закріпити види адміністративних стягнень, які можуть бути застосовані до посадової особи (працівника міліції) за вчинення нею адміністративного проступку; запровадження адміністративної відповідальності за порушення працівниками міліції порядку надання приватним особам адміністративних послуг, а також за невиконання або неналежне виконання умов адміністративного договору.

Окремо проаналізовано інститут адміністративного судочинства та його роль у захисті кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції. Вивчення проблеми розмежування компетенції адміністративних судів та судів інших юрисдикцій у сфері захисту кореспондуючих прав та обов’язків громадянина і працівника міліції уможливило висновок про доцільність оновлення концепції публічно-правових відносин.

У роботі розглянуто також і право суб’єкта владних повноважень (працівника міліції) на звернення до адміністративного суду з метою спонукання приватних осіб до виконання покладених на них обов’язків та належної реалізації наданих їм прав. Дисертант доходить висновку про доцільність закріплення названих повноважень у законодавстві і детально обґрунтовує таку позицію.