СИСТЕМА «АГАПА» ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ СИСТЕМНОГО ПРОГРАМУВАННЯ БАКАЛАВРІВ ПРОГРАМНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; висвітлено етапи науково-педагогічного пошуку; охарактеризовано експериментальну базу дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дослідження, особистий внесок автора в працях, опублікованих у співавторстві; охарактеризовано вірогідність, апробацію та впровадження результатів до­слідження.

У першому розділі «Теоретичні основи розробки системи управління комбінованим навчанням системного програмування» проведено теоретичний аналіз проблеми організації комбінованого навчання у вищій школі, уточнено поняття комбінованого навчання, удосконалено організаційну модель комбінованого навчання у ВНЗ, що передбачає використання системи управління навчанням, виділено засоби ІКТ комбінованого навчання бакалаврів програмної інженерії, сформульовано вимоги до системи управління комбінованим навчанням, розкрито етапи проектування та реалізації такої системи, визначено місце та функції системного програмування в підготовці бакалаврів програмної інженерії.

Досвід застосування синхронних (спільна спеціально організована навчальна діяльність у визначений час у визначеному місці) та асинхронних (індивідуальна навчальна діяльність, що має бути виконана за певний час) форм організації навчання для підготовки фахівців з програмної інженерії показує, що у навчальному процесі вони комбінуються: так, провідна синхронна форма – лекція супроводжується синхронною (фронтальною), синхронно-асинхронною (груповою) та асинхронною (груповою) лабораторною роботою. При цьому найвищий ступінь асинхронності, а також найбільшу частину самостійної роботи традиційно мають дистанційне та мо­більне навчання. Доцільність комбінування різних форм організації навчання зумовлена тим, що, з одного боку, впровадження технологій електронного, дистанційного та мобільного навчання в аудиторне навчання надає можливість комп’ютеризувати самостійну роботу, а, з іншого, частка самостійної роботи у навчальному плані визначає вибір форми навчання з відповідною ІКТ-підтримкою.

Аналіз різних трактувань комбінованого навчання (Т. І. Коваль, Н. В. Рашевсь­кої, Ю. В. Триуса та інших дослідників) надав можливість визначити його як ціле­спрямований процес здобування знань, умінь та навичок в умовах інтеграції аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності суб’єктів освітнього процесу на основі використання і взаємного доповнення технологій традиційного, електронного, дистанційного та мобільного навчання. У цьому визначенні підкреслюються проміжна роль комбінованого навчання між традиційним (переважно аудиторним) і дистанційним (переважно позааудиторним) навчанням, провідна роль ІКТ в організації навчальної діяльності, що дає змогу розглядати ІКТ комбінованого навчання та його відповідність системним принципам відкритої освіти (мобільності учасників навчального процесу, рівного доступу до освітніх систем, надання якісної освіти, формування структури та реалізації освітніх послуг).

Для побудови системи комбінованого навчання у ВНЗ необхідним є урахування особливостей навчання не одній дисципліні, а групі споріднених дисциплін; системних принципів відкритої освіти; організаційної структури ВНЗ та її впливу на освітнє середовище (навчання у мобільних групах та групах із фіксованим складом, наступність та ступеневість довузівської, вузівської та післядипломної підготовки, безпосереднє відображення навчального плану у розкладі занять). Запропонована удосконалена організаційна модель комбінованого навчання у ВНЗ, що передбачає використання системи управління навчанням (рис. 1), містить цілі вищої освіти, які конкретизуються в галузевих стандартах вищої освіти та реалізуються ВНЗ, впливають на формування навчальних планів, які знаходять відображення в розкладі занять. На рівні конкретної навчальної дисципліни вони визначають цілі та зміст навчання, що разом із технологією навчання утворюють методичну систему навчання, що функціонує як у освітньому середовищі ВНЗ (на етапі її впровадження та експлуатації), так і за його межами (на етапі розробки та модифікації). Взаємодія суб’єктів навчання відбувається як безпосередньо, так й опосередковано через адміністративну ієрархію освітнього середовища ВНЗ та через технології навчання, що складаються з методів, форм організації та засобів навчання. Центральною складовою організаційної моделі є система управління навчанням, яка, з одного боку, виступає одним із засобів навчання, а, з іншого, – ядром, що інтегрує всі підсистеми системи комбінованого навчання у ВНЗ.

Реалізація організаційної моделі комбінованого навчання потребувала визначення технологічної складової методичної системи навчання системного програмування бакалаврів програмної інженерії, насамперед – засобів ІКТ комбінованого навчання. До програмних засобів комбінованого навчання системного програмування бакалаврів програмної інженерії відносяться засоби подання навчальних матеріалів, формування вмінь та навичок, організації спільної роботи, оцінювання та управління процесом навчання та комунікаційними засобами, що інтегровані в систему управління комбінованим навчанням (BLMS). Рейтингове оцінювання найпоширеніших систем управління навчанням (LMS) на вимоги до BLMS показало, що най­більшу відповідність вимогам до BLMS (75%) має система «Агапа», що зумовлює доцільність її вибору для навчання системного програмування бакалаврів програмної інженерії.