СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ І ТРАНСФОРМАЦІЇ

Краткое содержание

основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблем дисертаційного дослідження, його мета та завдання, визначено об’єкт, предмет та методологічні засади, положення наукової новизни, їх теоретична та практична значущість, апробація та форми впровадження положень, які виносяться на захист.

Розділ 1 «Вихідні засади фінансово-правового регулювання»  складається з  трьох підрозділів, які включають шість пунктів, у яких визначено загальнотеоретичні засади фінансово-правового регулювання, спрямованість галузевого впливу та обумовленість його особливостями предмета та метода фінансового права.

У підрозділі 1.1. «Публічно-правова природа фінансів» зроблено акцент на тому, що поняття фінансів як узагальнюючої категорії передбачає врахування її комплексного значення. Звернено увагу на комплексність наукової категорії, оскільки складно уявити характеристику фінансів без аналізу їх на межі економічних і правових досліджень. Фундаментальні характеристики економічного змісту цього поняття збагачують як науку в цілому, так і дають певний поштовх у визначеності, спрямованості, обумовленості меж правового впливу.

Обґрунтовано, що періодизація розвитку фінансів пов'язана з категорією інтересу. Виходячи з цього, виокремлено два етапи. Перший етап, коли фінанси задовольняли приватні інтереси, та другий етап – на якому зміст фінансів пов'язувався з реалізацією державного інтересу. На першому етапі завдяки фінансовим важелям реалізовувались та забезпечувались приватні інтереси, які обслуговували спочатку ще несистематичні акти обміну, розподілу продуктів. При цьому змінювались і форми фінансових еквівалентів, існувала велика кількість підстав для конфліктів між учасниками фінансових відносин, протиріч у реалізації приватних інтересів. На другому етапі в ці відносини як учасник втручається держава, яка організовує фінансові відносини і забезпечує певні форми та гарантії їх існування. Фінанси виникають на стадії розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту, що обумовлює похідний, залежний зміст фінансів та фінансових ресурсів від поведінки учасників відносин на стадії виробництва, від того, що на цьому етапі створено і що необхідно розподіляти. Саме в цьому і полягає зміст фінансової діяльності.

Підрозділ 1.2. «Системоутворюючі категорії у фінансово-правовому регулюванні» присвячено  аналізу місця та значення найбільш принципових фінансово-правових конструкцій для побудови фінансово-правової галузі. Зазначено, що правовий аспект змісту фінансової діяльності передбачає погляд на неї як на врегульовану правовими нормами діяльність. Така діяльність виражає формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів для забезпечення певної мети. Метою є фінансування функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Фінансова діяльність гарантує надходження коштів до відповідних галузей суспільного виробництва. При цьому наголошено, що особливістю фінансової діяльності в міжгалузевому розумінні є поєднання всіх методів управління. Якщо відносно публічних фінансів ідеться про імперативні методи впливу, то стосовно фінансів фізичних осіб навряд чи можна застосовувати виключно їх. Об'єктивною необхідністю є логічне поєднання різних методів. У разі виконання імперативних фінансових обов'язків перед державою поведінка таких осіб урегульована в режимі влади та підпорядкування. Коли ж фізичні особи витрачають власні кошти, об'єктивно користуючись власною волею та бажанням, стаючи суб'єктами цивільних правовідносин, то послідовним має бути режим диспозитивного регулювання.

Доведено необхідність розмежування стадій суспільного виробництва та стадії руху фінансових ресурсів, на що насамперед і спрямоване фінансово-правове регулювання. Формування та використання коштів як зміст фінансової діяльності не суперечить природі цієї категорії. У той же час і фінансова діяльність, і обіг фінансових ресурсів спрямовані на забезпечення функціонування суспільного виробництва. Фінансова діяльність теж виступає як динамічний механізм і включає стадії власне виробництва, розподілу, обміну та споживання. Саме ці чотири стадії і виражають рух суспільного сукупного продукту.

Аргументовано, що узагальнюючий критерій класифікації публічних грошових фондів необхідно пов’язувати з розмежуванням типів інтересів та засобів їх реалізації. Виходячи з цього, логічним є виділення в системі публічних фондів коштів фондів коштів держави, фондів коштів органів місцевого самоврядування, консолідованих фондів коштів. Стосовно останніх підкреслено, що за їх рахунок відбувається консолідація коштів, які спрямовуються на фінансування загальних суспільних інтересів.

Визначено, що фінансове гарантування виконання функцій держави здійснюється за рахунок державних фінансів, державних грошових фондів. Їх рух виражається через динаміку фінансових відносин щодо формування, розподілу та витрачання суспільного сукупного продукту, тієї його частки, яка залишається у розпорядженні держави. Саме завдяки цьому і забезпечується реалізація державних завдань та функцій.

У підрозділі 1.3. «Предмет та метод фінансового права» акцентується увага на дискусійних питаннях визначення предмета фінансового права, на фоні аналізу яких формується авторська позиція. Зазначено, що фінансові правовідносини, виступаючи різновидом правовідносин, характеризуються всіма їх ознаками: виникають на підставі фінансово-правової норми; виступають як форма реалізації фінансово-правової норми; мають вольовий характер; обумовлені інтересами держави; гарантуються державним примусом тощо. Однак, варто враховувати, що ці ознаки формалізуються в умовах впливу на фінансову діяльність у специфічному вигляді, завдяки низці засобів та форм, що притаманні виключно фінансово-правовому регулюванню. Ідеться про зміст інтересу, який реалізується, співвідношення видів інтересів, природу примусу в окремих інститутах фінансово-правової галузі тощо.

Сутнісною ознакою фінансових правовідносин є їх майновий характер при врахуванні того, що таким майном виступають гроші, а точніше – публічні грошові фонди. Це обумовлюється економічним змістом фінансових правовідносин, які виникають, змінюються і припиняються саме при формуванні, розподілі й використанні фондів коштів, необхідних для існування держави, забезпечення потреб суспільства та територіальних громад. Акцент на майновому характері фінансово-правових відносин не повинен виводити з поля зору важливість організаційного значення цього різновиду правовідносин.