Систематизація договорів у цивільному праві

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми дослідження зумовлена  зростаючим значенням договору як юридичної форми правового зв’язку між суб’єктами ринку та ефективного засобу впливу на економіку за умови її глобалізації. Волею українського законодавця практично єдина матерія договірного права в угоду суб’єктивізму та потребі досягнення політичного компромісу була розірвана між цивільним та господарським законодавством. Договори у Цивільному кодексі України побудовані на засадах правочину, а у Господарському кодексі України – зобов’язання і тим більше господарського зобов’язання. Частина договорів урегульована іншими кодифікованими актами, поточними законами та підзаконними актами. Між тим для інтеграції України в СОТ визначено необхідність обрати на одну, і саме, цивілістичну концепцію регулювання ринкових відносин. Різні підходи у національному праві та наявність міжнародних правил, принципів у сфері договірного права спричиняють неузгодженості у правозастосовчій та судовій практиці. Тому виникла потреба приведення договорів у науково обґрунтовану систему. 

 Вступ України до СОТ, ЄС чи ЄЕП потребуватиме  регулювання ринкових відносин на досить прозорих правилах і формах, особливо договору як універсальній правової форми товарообороту. Створення майбутнього ЦК ЄС чи Економічного кодексу  ЄЕП (тільки України натомість Господарського кодексу як чергового прояву компромісу) так чи інакше торкнеться й врегулювання відносин у сфері договірного права. Не виключені між ними неузгодженості, які варто передбачити та усунути вже на стадії розробки їх проекту із урахуванням останніх тенденцій розвитку договірного права.

Не менш важлива також потреба універсалізувати сучасне договірне право на вимогах концепції адаптації та приведення конструкції договірного права України до прийнятих у країнах Європейського Союзу стандартів, заснованих на Принципах європейського контрактного права, бо створення Європейського цивільного кодексу стосується здебільше договірного права, і це, безперечно, впливатиме на національне право. Таким чином, зумовлено необхідність приділити увагу компаративістичному аспекту даної складної проблеми і відобразити власне бачення цієї субпідгалузі зобов’язального права.

Потреба  легалізації цілої низки договорів, що широко використовуються на практиці, але не врегульовані чинним ЦК (договори з надання медичних, освітніх, туристичних та інших послуг), зумовлена їх зростаючою питомою вагою.   Склалась парадоксальна ситуація різнорівневого регулювання договірних відносин: кодифікований, що має підрівні загально-цивілістичний, господарський та спеціальний; поточного законодавства, підзаконних нормативних актів і взагалі не пойменованих договорів. Власне цим й продиктована потреба проведення дослідження.

 Юридична конструкція договору є здобутком цивілізації й дозволяє погоджувати найбільш значимі для людини економічні та інші інтереси, які охороняються законом. Використання договору для регулювання товарообороту детермінована внутрішніми (реальний стан економіки) та зовнішніми  (потреба інтеграції в економічні й зокрема торгові структури) причинами.  

 Проблеми систематизації договору на різному рівні досліджували такі представники цивілістики, як О.С. Іоффе, В.М. Гордон, сучасні дослідники М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, в Україні О.А. Беляневич, В.А. Васильєва,  С.М. Бервено, Р.А. Лідовець, В.В. Луць, М.М. Сібільов, В.Г. Олюх, Р.Б. Шишка та інші. Проте практика досі стикається із надто спрощеними юридичними конструкціями договорів, що проявляються  в їх змісті. Внаслідок цього більшість договорів не здатні врегулювати всі можливі прояви диспозитивності  у цивільному праві. Законодавчі акти, що приймаються останнім часом у всіх сферах та стосуються особливостей застосування договорів у  підприємництві, інвестиційній діяльності, приватизації, тощо, дають подальший матеріал для узагальнень та систематизації. Особливе місце в системі договірного права належить договорам, що з об’єктивних чи суб’єктивних причин опинились поза межами ЦК України.   

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження спричинений: 1) потребою наукового обґрунтування нових тенденцій розвитку договірного права; 2)започаткувати адаптаційний напрям його розвитку та визначити основні  правові ідеї; 3) популяризувати нові тенденції розвитку договору, консолідувати практику; 4) розробити пропозиції  з удосконалення системи договірного права.

 Над проблемою систематизації договірного права в Україні працював В. Г. Олюха, якій у своєму науковому дослідженні відстоював позицію щодо систематизації договорів як структурної системи з використанням лише економічних або юридичних системоутворюючих ознак чи за їх комбінованим критерієм, що їх поєднує, так і простого групування (дихотомія або однорядна система). 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перезатверджена 3 вересня 2004 р. на виконання напрямків досліджень Комплексного плану МВС України Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр. та перспективного плану дії МВС України у сфері Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (Наказ МВС України від 30.12.2002р.)

Мета та задачі дослідження. Метою дисертації є: виявлення  детермінантів розвитку договірного права й основних тенденцій в умовах становлення ринку та глобалізації економіки; встановлення функціональних зв'язків договору з іншими інститутами цивільного права (двосторонніми правочинами, зобов'язаннями, цивільно-правовою відповідальністю). Зазначена мета зумовлює постановку взаємопов'язаних задач: теоретична розробка адекватної соціально-економічним чинникам сучасного стану суспільства систематики цивільного договору, встановлення функціонального зв'язку договору з основними інститутами цивільного права  та ефективності договору в механізмі регулювання товарно-грошових відносин: встановлення соціальної цінності договору як універсальної підстави виникнення і розвитку правових відносин.  

 Об’єктом дослідження є ситемоутворюючі чинники конструкції договірного права, його систематика.

Предметом дослідження є договірні зобов’язання та їх система, цивільне й, зокрема, договірне право, вітчизняна та зарубіжна цивілістична доктрина, правозастосовча та судова практика.

Методи дослідження засновані на основних положеннях діалектики і використовувалися в роботі при аналізі категорій науки цивільного права від загального й спеціального та, зокрема, категорій „зміст та форма”, „належний та сущий”, „правовідносини –правочин – зобов’язання – договір”, „суб’єкт права – сторона  правочину – сторона зобов’язання – сторона договору”, історичний – при з’ясуванні історичних традицій моделювання конструкції договору від часів римського права до сучасного договірного права. Науковий аналіз фундаментальних правових понять та інститутів у системі договірного права даний на основі юридичного світогляду в його історичному розвитку. Системний метод використовувався при аналізі розроблених попередниками класифікацій правочинів, зобов’язань та договорів, визначенні специфіки системоутворюючих критеріїв та розробці власної класифікації договорів у цивільному праві. З позиції юридичного світогляду система цивільних договорів розглядається в руслі еволюції, що прогресує. На основі конструктивно-критичного методу встановлювались прогалини чинного законодавства, запропоновані у наці цивільного права конструкції, а на основі порівняльно-правового – прогалини при аналізі досвіду побудови системи договорів у інших правових порядках та інших галузях права.

У дисертації використана методологія  права, що дозволило використовувати "ідею права" та свободу договору як ідеальну засаду чинного договірного права. Разом з тим окремі положення в роботі розглядаються з позиції юридичного позитивізму, оскільки договір  не може суперечити вимогам   закону. Система цивільних договорів досліджувалася з позиції правового плюралізму та інституціоналізму.

У роботі широко використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі права, економіки, теорії управління, філософії, що належать до проблематики дисертаційного дослідження. А також застосовувалися історичний, логічний,   дослідно-експериментальний методи дослідження, аналіз і узагальнення практики.

Враховуючи широкий спектр методологічних засобів, використовуваних у дисертації для виявлення зв'язку договору з основними інститутами цивільного права, визначено за необхідність перший параграф роботи присвятити проблемі методології дослідження цивільного договору в структурі механізму регулювання товарно-грошових відносин, а другий – проявам системи договорів на практиці при тлумаченні договорів та уточненні правового становища його суб’єктів і правового режиму предмету.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є одним із перших спеціальних приватноправових монографічних досліджень системи цивільно-правових договорів. Теоретична база дослідження дозволила сформулювати й обґрунтувати низку наукових положень, що є новими в розвитку науки вітчизняного цивільного права, зокрема, вперше:

1.1 обґрунтований методологічний підхід адаптації договірного права України на основі вимог законодавства ЄС та зокрема Принципів європейського контрактного права на основі  доктрини зобов’язання, а не правочину. Договірні конструкції в умовах глобалізації економіки та поширення віртуальних технологій все більше універсалізуються і в договірному праві стираються  їхні особливі  інститути у національному праві. Універсалізація національного права наразі йде через імплементацію норм міжнародного законодавства й рекомендацій  та з урахуванням досягнень національної правової науки;

1.2. розроблена і запропонована для введення в науковий оборот  дворівнева типологічна система й класифікація договорів, що відображає  міжнародну уніфікацію контрактів та юридичну природу окремих договірних конструкцій. Перший рівень класифікації відображає характеристику договору з позиції загальних положень про договір і включає як саму характеристику, так і видову спричиненість, а другий базується на правовій природі договору, його меті та місці у системі договірного права. Сформовано  авторську систему договорів за якою вони поділені:

1) за розміщення норм про цивільно-правові договори у позитивному праві на дві групи: а) охоплені регулюванням у ЦК України, чому надане, зважаючи на цивілістичне спрямування нашого дослідження, основне значення; б) врегульовані поза межами ЦК України;

2)  за структурою Розділу ІІ глави 52-53 ЦК України та його розділу ІІІ   виділено дві класифікаційні групи договорів: характеристичні (загальнокласифікаційні) та функціональні. Перша група поділена на дві підгрупи: що характеризують договори як зобов’язання та еволюцію конструкції договору (односторонні, двохсторонні та багатосторонні; оплатні та безоплатні; консенсуальні та  реальні). Другі характеризують договір з позиції загальних його властивостей і правових конструкцій (з речовим змістом і з зобов’язальним змістом; основний, попередній, додатковий (акцесорний); на користь їх сторін, на користь третьої особи (осіб); вільний та обов'язковий, зокрема публічний; взаємопогоджувані та про приєднання; змішані та  комплексні; ризикові (алеаторні) та гарантовані.

 Друга (функціональна) системна класифікація договорів відображає їх внутрішню спрямованість та механізм, мету як загальну, так і спеціальну. Виходимо із формального критерію – розміщення договорів у ЦК України та на цій підставі підтримуємо тезу про типи договорів і виділяємо такі: 

1) договори на забезпечення виконання зобов’язань: порука, гарантія, застава;

2) договори про мінімізацію ризиків (договір страхування, договір охорони);

3) договори про передачу майна (речей, товару) у власність, (купівля-продаж, постачання, контрактація, постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану систему, міна, рента, довічне утримання, догляд, позика);

4) договори про безоплатну передачу майна у власність (договір дарування, договір про прощення боргу);

5) договори про передачу майна в тимчасове володіння і користування або користування (наймання, прокат, наймання земельної ділянки, наймання будівлі або іншої капітальної споруди, наймання (оренда) транспортного засобу, лізинг, наймання  (оренда) житла,  позичка;

6) договори про виконання робіт (підряд) (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, підряд на проведення проектних і пошукових робіт, договір про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а також  пропонуємо сюди віднести договір на  проведення маркетингових досліджень, договір на проведення аудиту, договір на проведення патентних досліджень, договір на створення й розповсюдження реклами, та надати їм легальне регулювання у ЦК України;

7) договори про доставку вантажів, пасажирів і багажу (перевезення), транспортне обслуговування;

8) договори про надання юридичних і/або фактичних послуг (зберігання, доручення, агентування, надання юридичних послуг,   комісія, управління майном, а також пропонуємо до них віднести й інші  договори: договори з брокерського обслуговування, договори з проведення спортивного дозвілля, договори на проведення свят та урочистостей: договори з надання медичних послуг, договори з надання освітніх послуг, договір репетиторства,  та закріпити їх ЦК України);

9) договори, пов'язані з проведенням розрахунків і кредитуванням (договір банківського рахунку, договір банківського вкладу, договір кредиту, факторинг, розрахунки);

10) корпоративні договори для досягнення загальної господарської або іншої мети (спільна діяльність, засновницький договір; просте товариство);

11) договори про створення результату творчої, інтелектуальної та іншої діяльності (літературного чи сценарного замовлення, художнього замовлення, постановочний, виконавський);

12) договори про створення та розповсюдження інформації (у сфері інформаційної та рекламної діяльності, патентно-інформаційного забезпечення);

13) договори про надання майнових прав на використання результату творчої діяльності (ліцензійний договір, договір ноу-хау, комерційної концесії, інжинірингу;

14) інші договори, що чітко не визначились у своїй  типологічній приналежності  (чирлідингу). Ця група може бути перехідною для наступної типізації та закріплення у позитивному праві не пойменованих договорів;

1.3. на основі більш загальних правових категорій сформульоване авторське  поняття цивільного договору як заснованого на домовленості зобов’язання  двох і більше сторін однієї перед іншою для набуття суб’єктивних цивільних прав;

 1.4. обґрунтована доцільність зміни підстави виникнення цивільних права та обов’язків і замість „договір” у ст. 11 ЦК України вказати домовленості та інші правочини;

 1.5. обґрунтовано доцільність вилучення правила про реєстрацію правочинів та договорів із відповідних глав ЦК України та перенесення його у главу 2 ЦК України „Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Здійснення цивільних прав та обов’язків” та доповнення ст. 11 ЦК України  ч. 7 наступного змісту: „Підстава чи факт виникнення цивільних прав та обов’язків у встановлених законом випадках підлягає реєстрації у встановленому реєстраційним законодавством  України порядку;

2. виявлені прояви класифікації договорів при визначенні їх змісту, порядку укладення, тлумаченні, визначенні механізму цивільно-правової відповідальності.

 Практичне значення одержаних результатів  полягає в тому, що отримані в його ході результати є внеском в теорію договірного права та зокрема в систематику договірного права. Вони можуть бути використані: у науковій діяльності при подальшій розробці систематики договірного права; у нормотворчій діяльності для внесення змін та доповнень в ЦК та інші законодавчі акти у сфері договірного права; у правозастосовчій діяльності для вишколу фахівців з договірного права та розв’язання вузьких проблем договірної та судової практики; у навчальному процесі для викладання курсів договірного права, усунення пересікання навчальних програм із цивільного права, господарського права та підприємницького права, недопущення дублювання програмного та навчального забезпечення, підготовки навчальних видань.

 Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, де вона неодноразово обговорювалась, а отримані результати використовувались при викладанні курсу «Цивільне та сімейне право» студентам  Харківського національного економічного університету. 

 Основні положення та висновки були відображені в тезах і доповідях,  виступів на Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу”, м.Хмельницький, Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”, м. Хмельницький 21–22 жовтня 2005р.,  ІV Міжнародній  науково-методичній конференції „Римське право і сучасність” м. Одеса, 19–20 травня 2006 р., науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвячених пам’яті  О. А. Пушкіна, м. Харків, 21 травня 2004 р., 21 травня 2005 р. та 27 травня 2006 р., Всеукраїнській науковій конференції „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”, Острог, 28–29 квітня 2005р., ”Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні” Харків, 24–25 травня 2005р., круглому столі „Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі”, Харків, 16 грудня 2005 р.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 наукових статтях та повідомленнях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації  зумовлена метою, завданнями, емпіричною базою і складається зі вступу, двох розділів, що включають  8 підрозділів, які закінчуються висновками, загального висновку, додатку та списку використаної літератури з 239 найменувань, 35 з них зарубіжні. Повний обсяг рукопису становить 199 сторінок.