ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована необхідність побудови методів синтезу систем стабілізації літальних апаратів із заданою якістю перехідних процесів. Для задач стабілізації руху літальних апаратів, коли функціонал не має чітко вираженого фізичного змісту (як наприклад у задачах на мінімум часу, ресурсу), принцип оптимальності Белмана безпосередньо не обмежує якість руху, тому що будь-який стійкий рух оптимальний в смислі деякого об’єктивно існуючого функціонала. Гарантоване виділення стійких рухів за допомогою відомих методів аналітичного конструювання регуляторів (чи інших методів) забезпечує тільки необхідні умови працездатності замкнутої системи стабілізації. Тому для оцінки якості потрібно формулювання умов, орієнтованих на виконання вторинних показників стійкості – показників якості перехідних процесів – формулювання більш жорстких умов у порівнянні з умовами стійкості за допомогою метода порівняння. Для побудови методів синтезу регуляторів функціонал модифікується введенням в підінтегральний вираз функції Белмана і її похідних. Такі ж функціонали використовуються і для задачі оптимізації процесу ідентифікації. У першому розділі наведено критичний огляд робіт по даній тематиці, показано наявність дефіциту результатів, що стосуються забезпечення якості процесів стабілізації і ідентифікації аеродинамічних характеристик літальних апаратів. На цій підставі формулюються умови зв’язку другого метода Ляпунова з показниками якості, наводяться приклади; у другому розділі в загальному вигляді для керованої диференціальної системи формулюються умови оптимальності і якості, у третьому розділі формулюються умови оптимальності і якості для лінійних об’єктів управління; у четвертому розділі побудовані методи адаптивної ідентифікації із заданою якістю перехідних процесів, і наведено метод визначення ідентифікуючого управління; у п’ятому розділі розглянуто застосування адаптивних процедур для розв’язання обчислювальних задач; у шостому розділі розглянуто задачі побудови якісних регуляторів для літака на режимі посадки, вертольота в режимі стабілізації (зокрема на висінні), а також приклади застосування розроблених методів ідентифікації, наведено запропоновані компоновки літаків, маневрові якості яких, зважаючи на «Норми льотної придатності», суттєво залежать від складової якості процесів стабілізації.

У першому розділі на основі проведеного огляду та критичного аналізу відомих результатів по досліджуваній тематиці підсумовано, що відомі методи аналітичного конструювання регуляторів не забезпечують задану якість перехідних процесів. Сформульовані умови зв’язку другого метода Ляпунова з показниками якості.