СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прийнята 26 червня 1996 р. Конституція України закріпила основні риси новоствореної держави як суверенної, незалежної, демократичної, правової й соціальної. До цього наша держава йшла довгим і складним шляхом – від цілковитого заперечення самої можливості існування соціального напрямку діяльності держави, навіть у складі іншої функції до конституційного закріплення відповідної функції, як самостійної, як одного з найпріоритетніших напрямів діяльності держави.

Сутність соціального напряму функціонування держави, який за Конституцією України є одним з визначальних, основоположних орієнтирів її діяльності, докорінно відрізняється від сутності соціального напряму діяльності держави за Конституцією Української РСР 1978р. Вперше на конституційному рівні людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю в державі (стаття 3 Конституції України). І хоча від часу прийняття Конституції України вже минув не один рік, на сучасному етапі державно-правового розвитку країни зазначена стаття містить більше норму-мету, ніж норму, що повноцінно відображає реальність.

Такий стан речей зумовлений багатьма чинниками, перш за все, зрозуміло, соціально-економічного характеру. Але є фактори, що лежать в сфері науки. По-перше, маємо недостатню теоретичну базу, яка присвячена саме соціальній функції держави,  її формам, методам, гарантіям, механізму реалізації. По-друге, відсутня єдність поглядів не лише щодо змісту цього напрямку діяльності держави, але й стосовно його назви (в юридичній літературі зустрічаються щонайменше п’ять її різних варіантів). По-третє, аспект практичної реалізації соціальної функції держави у сучасний період досліджено не повною мірою.

Відсутність адекватних сучасному стану суспільства та юридичної науки загально-теоретичних розробок проблем реалізації соціальної функції держави утворює прогалини у вітчизняному державознавстві, без заповнення котрих зостанеться нерозв’язаною ціла низка завдань, пов’язаних із оптимізацією процесу розбудови України як соціальної держави. Зазначене зумовлює як необхідність теоретичного узагальнення та певного переосмислення накопичених юридичною наукою поглядів щодо соціального напрямку державної діяльності, так і потребу у виробленні чіткого категоріально-методичного апарату дослідження феномена соціальної функції держави, формуванні теоретичних положень про перспективи розвитку соціальної функції держави в умовах сучасної України.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації відповідає “Основним напрямам наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 року”, затвердженим загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998р., планам прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995р. №4 КМ/2) і Основним напрямам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) на 1996-2000рр. і на 2001-2005 рр.