СОЦІАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ В КОНТЕКСТІ ФЕМІНІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ

Краткое содержание

У вступі викладається актуальність і наукова проблема, окреслюються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, описуються методи дослідження, визначаються наукова новизна й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження стилів життя” досліджуються різні підходи до аналізу проблематики стилів життя й визначаються парадигмальні засади дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. “Обґрунтування феміністичної парадигми в дослідженнях стилів життя” визначається доцільність використання феміністичної парадигми для соціологічного теоретичного й емпіричного вивчення стилів життя й соціальних механізмів їх формування. В рамках розділу визначено роль феміністичних соціальних теорій у системі соціологічного знання; подано опис процесів інституціоналізації феміністичної парадигми в соціології; пояснено розрізнення між макро- і мікросоціологічними феміністичними теоріями, пост-структуралістською й неопозитивістською феміністичними теоріями, академічним фемінізмом і фемінізмом як суспільно-політичним рухом; визначено розрізнення між феміністичними, жіночими, гендерними, маскулінними й квір дослідженнями; обґрунтовано використання пост-структуралістської феміністичної метатеорії як засади даного дисертаційного дослідження; охарактеризовані методи теоретичного феміністичного аналізу.

Зокрема зазначається, що пост-структуралістська феміністична метатеорія в соціології виокремлює й деконструює основні категорії патріархатного соціального мислення, такі як, патріархатне суспільство, патріархатна культура, інститут патріархату, маскулінність і фемінінність, гетеросексуальність, і так далі, які узагальнюються в дискурсах патріархатно-орієнтованої науки й повсякденних кодексах “належної” життєдіяльності. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.

У підрозділі 1.2. “Новітній зміст поняття “стиль життя” досліджується зміст поняття “стиль життя”, спираючись на методи феміністичного аналізу. Це передбачає розгляд традиційних теорій формування стилів життя й їх співвіднесення з інноваційним розумінням проблематики розгортання життєвих стилів, узагальненому в феміністичній соціології. Стилі життя розглядаються через їх взаємозалежність з процесами соціальної структурації суспільства, а також через символізацією життєвих стилів на основі гендерних характеристик.

Життєвий стиль складає основу соціальної стратифікації суспільства й спирається на конвенції і привілеї (М.Вебер). Стиль життя виражає міру залучення окремих осіб і їх груп до системи суспільних відносин і каналів взаємодії між ними. Детермінантою суспільних відносин є гендер як базовий елемент формування й розрізнення стилів життя.

Стиль життя розглядається за критерієм престижу, через залежність культури, панування й економічної нерівності (П. Бурдьє). Культура є істотною категорією продукування класових структур, за рахунок чого стилі життя виявляють класову приналежність, а різноспрямовані стилі життя характерні для класу жінок і класу чоловіків.

Життєвий стиль виражається в прагненні до знаходження ідентичності (Г. Зіммель). Стилі життя спираються на гендерні ідентичності. За кожним гендером закріплені чітко визначені гендерно означені стилі життя. Оскільки гендерна нормативність є провідною ознакою патріархатного суспільства, то виникають стилі життя, для яких характерна “гендерна асиметричність”, тобто невідповідність частки ідеального й реального в гендерній ідентичності.

У другому розділі “Розробка емпіричного підходу на основі феміністичної методології” розкрито потенціал феміністичної методології у соціології для дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування. Вирішено основні завдання, які полягають у врахуванні особливостей конструювання соціальної реальності при здійснені оцінювання й узагальнення соціальних фактів, а також у розкритті основних феміністичних методик, технік і прийомів організації і проведення соціологічних біографічних досліджень, як одного з методологічних підходів до дослідження стилів життя.

В розділі обґрунтовується, що успіх феміністичних досліджень стилів життя забезпечується завдяки застосуванню адекватних проблемі й цільовій групі методів проведення дослідження й плюралістичним дослідницьким інтерпретаціями, тому значну увагу в цьому розділі приділено феміністичним технікам “вислуховування”, “мандрування”, “нової критики”, а також визначенню й проясненню дослідницької позиції у перебігу й результатах дослідження.

З метою здійснення дослідницької перевірки названих положень, дисертанткою було підготовлено й проведено дослідження „Стилі життя молоді” в січні-жовтні 2003 року. Цільова група дослідження визначалась як: молоді особи жіночого й чоловічого гендерів, що мешкають на території України й представляють вікову когорту 18-28 років. Загалом було проведено 14 глибинних інтерв'ю, 7 з жінками, 7 з чоловіками.

Предмет дослідження склав вираження стилів життя в дискурсивних практиках. Мета дослідження визначалась як: з’ясування дискурсивних проявів стилів життя цільової групи дослідження. Основні завдання дослідження полягали в розробці й застосуванні гендерночутливого інструментарію дослідження й гендернозважених підходів до аналізу даних.

Методом дослідження було обрано глибинні напівструктуровані біографічні інтерв’ю, як засіб для реконструкції життєвих історій. Аналіз результатів спрямовувався на опис і розуміння життєвих подій, представлених у розповідях респонденток і респондентів.

Заради досягнення максимальної репрезентативності стилеформуючих чинників, відображення максимально можливого поля особистісних рефлексій, системного розкриття всіх сфер життєдіяльності особи, забезпечення плюралістичного дослідницького погляду, сценарій інтерв’ю було розподілено на чотири основні блоки: „життєві цикли”, „референтні групи”, „життєві цінності й мотивації”, а також „соціальні інститути й соціальні організації”. Основні результати дослідження представлені в висновках.

У третьому розділі “Класифікація соціальних механізмів формування стилів життя” описуються й класифікуються соціальні механізми формування стилів життя, для чого вирішується ряд завдань: здійснено феміністичний аналіз поширених концепцій впливу соціальних механізмів на формування стилів життя, визначено поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, визначено й описано класифікатор соціальних механізмів формування стилів життя, проаналізовано соціальні механізми формування стилів життя на основі результатів емпіричного дослідження “Стилі життя молоді”, проведеного авторкою протягом 2003 року.

У розділі зазначається, що вплив соціальних механізмів детермінований поточним “порядком денним” формування належних осіб, що орієнтує їх у світі різноспрямованих стилів життя. Соціальні механізми формування стилів життя спрямовують суспільні зусилля особи для досягнення соціального визнання й заохочення, одночасно обмежують вибір стратегій життєдіяльності на основі санкцій і соціального заперечення.

Критерієм класифікації соціальних механізмів у даній роботі визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя особи або їх групи. Відповідно до визначеного критерію в дисертаційному дослідженні виділено сім типів соціальних механізмів. Зокрема обґрунтовується, що статево-репродукуючі механізми – це такі соціальні механізми, що здійснюють відтворення біологічної ознаки соціальності. Прикладами статево-репродукуючих механізмів можуть слугувати вагітність, лактація, аборт, клітороктомія, обрізання, кастрація. Соціально-психологічні механізми – це такі соціальні механізми, що формують структуру особистості, визначають її ставлення до соціального світу й себе. Прикладами соціально-психологічних механізмів можна назвати соціалізацію, референтні групи, ідентичності. Ціннісні механізми – це такі соціальні механізми, що орієнтують особу в множині різночинних соціальних взірців, формують світогляд особистості. Прикладами ціннісних механізмів слугують переконання, ціннісні орієнтації і соціальні очікування. Власне стратифікаційні механізми – це такі соціальні механізми, що виражаються в соціальних ролях, статусах, класах, престижі й соціальних інститутах як способах суспільної структурації. Комунікативно-символьні механізми – це такі соціальні механізми, що транслюють, означують й відтворюють соціальну інформацію. Гендер, масова культура, зґвалтування й споживання ілюструють можливі форми комунікативно-символьних механізмів. Інструментально-утилітарні механізми, якими є гроші, технології, індустрія, реклама, ЗМК, – це такі соціальні механізми, що забезпечують способи розподілу й використання соціальних ресурсів. Афермативні механізми – це такі соціальні механізми, що покликані затверджувати результати розподілу соціальних позицій, ресурсів і впливів. Афермативні механізми реалізуються в механізмах влади, нерівності, глобалізації й бідності.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень у сфері проблематики стилів життя. Основні підсумки й результати полягають у наступному:

1.      Обґрунтоване недостатнє й однобічне висвітлення в системі соціологічного знання механізмів формування життєвих стилів нерепрезентованих і недостатньо репрезентованих макросоціальних груп, зокрема жінок. Тому в дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.

2.      Визначено, що сучасні соціологічні феміністичні теорії, об'єднанні в феміністичній парадигмі, формують систему поглядів загального типу, які сфокусовані на з’ясуванні джерел формування соціальних ролей і соціальної значимості жіноцтва як соціо-гендерного класу, через викладення й пояснення соціального досвіду й соціальних впливів, які в умовах наявної соціальної структури здійснюють особи з різними гендерними характеристиками. Таким чином досягається легітимізація жіночих стилів життя.

3.      Вперше зазначено, що серед феміністичних теорій і напрямків, які критично розглядають соціальне життя, на особливу увагу при дослідженні життєвих стилів заслуговує феміністична пост-структуралістська соціологічна метатеорія. Визначено три основні характеристики феміністичної пост-структуралістської соціологічної метатеорії, яка, по-перше, спирається на деконструкцію соціальних інститутів патріархатних суспільств і критичний перегляд механізмів соціальної структурації; по-друге, розглядає соціальну реальність на засадах жіночої суб’єктної позиції і оцінює буденний досвід жіноцтва як соціо-гендерного класу в якості джерела феміністичних теорій; по-третє, переорієнтовує логіку пост-структуралістського соціологічного аналізу з урахуванням гендерних конструктів і розгортає нову систему методів феміністичного теоретичного аналізу соціальної дійсності, в центрі якої знаходиться прагнення розрізняти тоталітарні структури знання. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.

4.      Запропоноване нове визначення поняття “стиль життя”. Стилі життя – це стандартизовані габітуалізовані комплексні практики оперування осіб у соціокультурних просторах. Розкрито, що стилі життя складаються з базису й надбудови, де базис – це соціалізовані зразки й навички гендерно-означеної життєдіяльності, а надбудова – це прошарок власних рефлексій і виборів, стосовно соціально обумовлених репрезентацій статі. Доведено, що гендер є фундаментальним визначальним вибору стратегій міжособистісних взаємодій, тому гендерні характеристики складають основу формування й розрізнення стилів життя.

5.      З’ясовано, що стилі життя є гендерно-означеними, детермінованими актами гендерно- “належної”, “рекомендованої” і “забороненої” поведінки. В патріархатному суспільстві існують два конвенційно визнаних типи стилів життя: “маскулінний”, закріплений за чоловіками, заснований на принципі домінування й верховенства, й “фемінінний”, закріплений за жінками й заснований на принципі покорення. „Маскулінний” і „фемінінний” стилі життя детермінуються соціальним значенням, закріпленим за біологічним розрізненням чоловіків і жінок.

6.      Узагальнено типологізацію стилів життя: жіночі – чоловічі, фемінінні – маскулінні, традиційні – інноваційні, популярні – маргінальні, конформістські – альтернативні, тоталітарні – самозрозумілі, мажоритарні – міноритарні, масові – індивідуальні, реальні – ідеальні, нормативні (конвенційні) – антисоціальні, альтруїстичні – гедоністичні.

7.      Обгрунтовано, що застосування поняття „соціальний механізм формування стилів життя” дозволяє дослідити й описати динаміку, форми інституціоналізації, способи поширення й відтворення, критерії оцінювання, методи дослідження й підходи до узагальнення соціологічного змісту поняття „стиль життя” й реальних життєвих практик соціальних суб’єкток і суб’єктів.

8.      Введено поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, яким визначається складна інтегрована система інституціоналізованих засобів впровадження нормативних зразків мислення й діяльності, що покликана здійснювати соціальний контроль за життєдіяльністю соціальних груп і окремих осіб. Під впливом соціальних механізмів, що мають різнофункціональну спрямованість, формується стійкий набір способів оперування соціальних суб’єкток і суб’єктів у соціальному світі, тобто стилі життя.

9.      Вперше досліджено, що соціальні механізми формування стилів життя проявляються в 7 типах: статево-репродукуючі, соціально-психологічні, ціннісні, власне стратифікаційні, комунікативно-символьні, інструментально-утилітарні й афермативні механізми, які описані в дисертації через гендер і стать, соціалізацію, референтні групи, ціннісні орієнтації, соціальні очікування, соціальні інститути, масову культуру, споживання, ЗМК, нерівність і відносини влади. Критерієм класифікації соціальних механізмів визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя.

10.   З’ясовано характеристики впливів соціальних механізмів на формування стилів життя. Статево-репродукуючі механізми відтворюють біологічну ознаку “стать” на основі соціальних критеріїв, в яких зафіксована статево-рольова диференціація, що проявляється, наприклад, у вагітності. Формування й відтворення в повсякденному житті “жіночих” і “чоловічих” стилів життя виражається як прояв конформної поведінки, обумовленої впливом соціально-психологічних механізмів, зокрема соціалізації. Легітимізовані цінності поширюють централізований контроль над індивідуальною життєдіяльністю, що проявляється в масовому формуванні та поширенні соціально-легітимних життєвих практик, детермінованих гендерним сценарієм і зафіксованих у ціннісних механізмах. Інституціоналізована нерівність макросоціальних груп на основі їх гендерних характеристик визначається впливом власне стратифікаційних механізмів, тобто соціальними ролями, статусами, класами й престижем, які взаємно пов'язані й виражають гендерний порядок. Поширення зразків гендерно-означеної життєдіяльності, на основі яких особи формують повсякденні стилі життя, здійснюють комунікативно-символьні механізми, в першу чергу масова культура. Забезпечення стандартизації “потрібних” осіб, зразкова гендерно-рольова модель, підтвердження соціальних статусів і легітимності виражається у впливі інструментально-утилітарних механізмів формування стилів життя, переважним чином через ЗМК і рекламну індустрію. Оцінювання стилів життя відбувається під впливом гендерної нормативності як результат дії афермативних механізмів, переважаючим із яких є відносини влади.

11.   Здійснено феміністичний аналіз відомих концепцій соціальної структурації суспільств: М. Вебера, П. Бергера й Т. Лукмана, П. Блау, Дж. Тернера, П. Бурдьє, що полягає в співвіднесенні структурних характеристик соціальних груп із їх гендерними характеристиками, а також визначенні механізмів соціальної структурації суспільств на основі гендерних ідентифікацій. Визначено критерії соціальної стратифікації за гендерною ознакою: володіння власністю; володіння капіталом; можливості соціальної мобільності; доступ до соціальних благ; соціальне походження; престижність; професійний статус; трудовий статус; віднесення до релігії; освіта; фізична спроможність. На цій основі побудовано нормативний розподіл соціальних статусів жінок і чоловіків у сучасному патріархатному суспільстві як характеристика гендерного розрізнення стилів життя. Доведено, що гендер лежить в основі соціальної стратифікації, тому в теоріях соціальної структурації суспільств варто звернути увагу на соціо-гендерні класи, соціо-гендерні статуси, соціо-гендерні ролі, гендерно-рольові очікування й т.д.

12.   Визначено, що організована за певними принципами стратегія застосування методів, процедур і прийомів підготовки й проведення соціологічних досліджень, а також аналізу й представлення отриманих соціологічних фактів носить назву феміністична методологія в соціології. Розкрито нові техніки проведення якісних емпіричних досліджень як “вислуховування”, “мандрування”, “нової критики”, “самоопис”. Обґрунтовано, що вивчення стилів життя засобами феміністичної методології дозволяє уникати однозначного оцінювання, заглибитись у немасовий досвід, а тому дозволяє повніше зрозуміти вибори стилів життя й стилеформуючи чинники з позицій гендерно-орієнтованого знання.

13.   В дисертації визначено методичні рекомендації з використання методу глибинних біографічних напівструктурованих інтерв'ю для дослідження стилів життя, які полягають у наступному: забезпечувати відповідності гендерних характеристик у парі дослідниця – респондентка (дослідник – респондент), таким чином зменшуючи вплив “гендерного сценарію” й забезпечуючи можливість встановлення “спільної мови” на основі спільності життєвого досвіду, детермінованого гендерними характеристиками; зорієнтувати програму дослідження на виявлення й прояснення специфічних, нетипових у порівнянні з масовими проявів стилів життя, що досягається завдяки охопленню широкого поля структурних питань; звернути увагу на зміст розповіді респондентки (респондента), оскільки саме така інформація ілюструє стилі життя соціальних суб’єкток і суб’єктів; фокусувати кожне конкретне інтерв'ю в сфері соціальної компетенції респондентки (респондента), тобто в яких вони проявляють здатність обґрунтувати свої судження або узагальнити широкий соціальний контекст; під час аналізу результатів дослідження характеризувати якості й особливості стилів життя на основі само-описів, тобто прямим цитуванням респонденток (респондентів) з приводу їх життєвих практик; узагальнення інформації робити обережно, оскільки можна пропустити, не врахувати “непопулярне” знання, яке тим не менш є суттєвим для розуміння певного стилю життя; оцінювати інформацію про життєві практики в контексті досвіду їх формування; обирати зважену комунікативну стратегію, щоби, з одного боку, не порушити комунікативний зв'язок, а, з іншого, не вплинути на результати дослідження; адекватно виражати власну ідентичність у дослідженні, приймати дослідницькі рішення, які можуть суперечити “класичним” рекомендаціям із організації дослідження, проте бути необхідними для забезпечення успішності результатів дослідження й правдивого висвітлення результатів; публікації по результатах дослідження мають бути загальнодоступними й написаними мовою, зрозумілою для широкого загалу.

14.   Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат і методологію соціологічної науки, збагачують її предмет, забезпечують диферсифікацію соціологічного знання. Таким чином зроблено внесок до розширення пізнавальних і пояснювальних можливостей соціології.