Сорока Ю.Г. Схема сприймання соціального простору в текстах масової комунікації

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність вибору теми дослідження, розглядається ступінь її наукової розробленості, формулюються мета і завдання роботи, розкривається наукова новизна, обгрунтовується теоретичне та практичне значення дослідження.

У Розділі 1 ''Теоретико-методологічні підстави дослідження соціально-ідеологічних характеристик ЗМК в суспільстві, що трансформується” розглядається проблемна ситуація дослідження; обгрунтовується предмет дослідження –схема сприймання соціального простору, що транслюється ЗМК, та об'єкт дослідження – тексти випусків теленовин.

У підрозділі 1.1. “Вплив телебачення на сучасне суспільство: світові тенденції та пострадянська реальність” визначається предметна сторона проблемної ситуації дослідження соціально-ідеологічних характеристик ЗМК. Передумовою розгляду цих проблем стали істотні зміни функціонування інституту ЗМК в світі та в українському суспільстві. Символічна влада ЗМК в формуванні уявлень про соціальний світ(особливо у співставленні з інститутами сім’ї та освіти (Півнєва Л.М.)) значно зростає. Основою таких змін став технологічний прогрес аудіовізуальних ЗМК. Аналіз іноземних джерел показав, що сучасне телебачення стає чинником культурно-психологічних трансформацій; позначає рубіж переходу до демасифіцированого суспільства; набуває небачених можливостей впливу на свідомість аудиторії; провокує агресивну та імітативну поведінку, сприяє відчудженню людини від власної свідомості.

Особливо розглянутий аспект функціонування ЗМК як поля символічного виробництва у взаємовідносинах з полями політики та економіки. На основі огляду досліджень П. Шампаня показано, що зростання технологічних можливостей впливу ЗМК на свідомість аудиторії робить їх об'єктом контролю політичного поля; фінансова незалежність від держави перетворює ЗМК в економічних суб'єктів, примушуючи піклуватися не тільки професіоналізмом, але й рентабельністю; прискорення ритму журналістського виробництва веде до схематизації в аналізі інформації. Показовим фактом змін в реалізації соціальної ролі ЗМК є технології раціоналізації комунікативної діяльності, що дозволяють різноманітним соціальним агентам (політичним і фінансовим угрупуванням, соціальним групам, інститутам) реалізовувати власні інтереси шляхом журналістського конструювання подій та новин.

Наведений аналіз функціонування ЗМК в сучасному українському суспільстві визначив його специфіку як накладення тенденцій зростання символічної влади мас-медиа та прискорення динаміки соціальних змін. Зміни відношень власності, формування основ ринкової економіки, трансформаційні процеси в соціальній структурі і перетворення культурно-ідеологічної сфери призвели до істотних змін в діяльності ЗМК. Гласність та свобода слова, проголошені під час перебудови, сприяли підйому авторитету мас-медиа, комерціалізація і зникнення офіційного ідеологічного контролю інформаційної сфери призвели до виникнення нових ЗМК різноманітних форм власності, зростання професіоналізму журналістської діяльності дозволило їм вийти на рівень конкурентоспроможності з державними й російськими ЗМК. Підкреслюється, що основною проблемою здійснення суспільної функції ЗМК в украінському суспільстві є негативні наслідки (потенційні та реальні) децентралізації контролю за діяльністю ЗМК. Мас-медиа підпадають під контроль окремих соціальних агентів, що є небезпечним з точки зору соціальної системи в цілому: засоби впливу на аудиторію загальнонаціонального масштабу можуть використовуватися в інтересах окремих соціально-політичних угрупувань. Загальною потребою є формування адекватних сучасним умовам форм суспільного контролю за діяльністю ЗМК. В роботі обгрунтовується, що необхідним елементом в побудові системи такого контролю є вірогідна наукова інформація про соціально-ідеологічні характеристики творів окремих ЗМК і всього інформаційного простору суспільства, що дозволить оцінювати соціально-ідеологічне спрямування їх впливу на аудиторію.

У підрозділі 1.2. “Теоретико-методологічні принципи дослідження соціально-ідеологічних характеристик творів ЗМК”, враховуючи умови плюралізму методології (Шкода В.В.) розглядається пізнавальна сторона проблемної ситуації. Аналіз літератури демонструє, що дослідження соціально-ідеологічних характеристик творів ЗМК є формою аналізу “повідомлення” (елемент схеми комунікації Г. Лассуела) і реалізуються у зв'язку з проблемами впливу ЗМК на суспільство. Теоретичною основою цих досліджень були різноманітні концепції об’єктивістського напрямку соціальної теорії та сформовані ними уявлення про цінносні аспекти комунікації. В результаті аналізу деяких з цих концепцій (позитивістської А. Моля, Марксистської вітчизняної соціології комунікації, структуралістської Р. Барта і системної Н.Лумана) виявлено основні положення специфіки цінносних аспектів комунікації. Серед них: цінності соціо-культурного середовища імпліцитні комунікації; повідомлення ЗМК транслює елементи культури, цінносних пріоритетів, ідеології комунікатора, усвідомлені та інш.; ефективність цінносного впливу повідомлення пов'язана зі ступенем усвідомленості мети та інтересів комунікатора; соціальні й культурні ознаки джерела повідомлення ЗМК зумовлюють його соціально-ідеологічні характеристики.

На основі зіставлення цих принципів з даними соціологічних досліджень процесу трансформації в украінському суспільстві (в дисертації аналізуються дані объективістського і культурно-аналітичного напрямків досліджень) виявлена низка обмежень їх застосування в умовах трансформації. Рухливість кордонів соціальних спільностей, слабка реалізація нормативної функції соціальних інститутів, відсутність легітимних уявлень щодо спрямування процесу трансформацій призводять до низького рівня соціальної зрілості окремих соціальних груп і соціальної свідомості в цілому. Соціальні спільності нестійкі, їх мета та інтереси знаходяться в стані формування, а цінносні пріоритети не визначені. Руйнування моно-ідеологічної радянської культури і різкі інституціональні зміни сприяють деідентифікації, руйнуванню системи життєвих планів і орієнтирів індивідів. Таким чином, зазнає гальмування процес символічної репрезентації та легітимації інтересів і цінностей суспільства, його елементів, формування відносно цілісних ідеологічних систем. В цих умовах відповідність між змістом повідомлень ЗМК як формою об’єктивації цінностей і самими цінностями окремих соціальних утворень втрачає визначеність, отже об’єктивістські методологічні принципи виявлення соціально-ідеологічних характеристик творів ЗМК визначаються непридатними.

Разом з тим відзначається, що глибокі соціальні зміни не скасовують принципу цінносної інтенції комунікації. Навпаки, підтримка позицій окремих політичних і політико-економічних угруповань стає необхідною умовою існування сучасних ЗМК. Адекватна сучасним умовам методологія аналізу соціально-ідеологічних характеристик творів ЗМК повинна будуватися на базі динамічної концепції суспільства, що дозволить описати його трансформації в діалектиці суб'єктивного і об'єктивного. Основою такої методології обрана концепція конструктивного структуралізму П. Бурдьє, яка містить уявлення про подвійну природу соціальної реальності; заснована на розумінні суспільства як динамічного соціального простору, що постійно зазнає оновлення; володіє категоріальним апаратом адаптації індивіда до умов соціальних трансформацій і діалектики суб'єктивного та об'єктивного в генезі соціальних груп, необхідного для опису процесів втілення в творах ЗМК інтересів і цінностей, що перебувають у стані формування.

У підрозділі 1.3. “Схема сприймання соціального простору, що транслюється ЗМК як соціально-ідеологічна характеристика їх творів” обгрунтовується предмет дослідження дисертаційної роботи та категоріальний апарат запропонованого підходу. Розкритий зміст поняття “схема сприймання” у взаємозв'язку з категоріями “соціальний агент”, “соціальна позиція”, “габітус”, “соціальний простір”. Продемонстровано, що схема сприймання являє собою принцип, що організує відбір значущих елементів реальності; він формується під впливом об'єктивних умов існування агента і забезпечує адекватність і спонтанність його реакції на вплив соціального середовища. За умов відносної стабільності соціального середовища схема сприймання формує тривку “картину світу”, що окреслює для агента кордони реального. Агенти, що характеризуються близькими умовами соціалізації та існування, подібними структурами капіталів мають близькі схеми сприймання. Матеріалізована в знаки, легітимована й інституціоналізована колективна схема сприймання є ідеологією. Доведено, що центральною характеристикою ментальних процесів суспільства, що трансформується, стає зміна схем сприймання. Обгрунтовується належність поняття схеми сприймання категоріальної системи соціологічної науки; розмежування його сенсу з категоріями, що вживаються психологічними дисциплінами: “сприймання”, “соціальне сприймання”, “міжгрупове сприймання”. Підкреслюється, що поняття схеми сприймання зазначає специфічний фільтр зовнішньої соціальної інформації та використовується для опису відмінностей в образах (уявленнях) соціальної реальності і принципах їх формування, що характеризують різні соціальні позиції.

В роботі введене поняття “схема сприймання соціального простору”, що означає схему сприймання, спрямовану на соціальний універсум в цілому. Для цього визначення використовується концепція соціального простору як мереж зв'язків, що складаються у поля специфічних практик (П. Бурдьє). Обгрунтовано, що схема сприймання соціального простору являє собою елемент рефлексії соціальної реальністі як необхідної умови символічної боротьби між полями, а також між соціальними позиціями; характеризує специфіку бачення соціального простору певної соціальної позиції; є формою самоідентифікації соціальної позиції шляхом уявлення про соціальний універсум в цілому; символічно реалізує соціальні приіоритети певної соціальної позиції, а саме її інтереси, цінності, ідеологію. Підкреслюється, що в умовах соціальних трансформацій схема сприймання соціального простору є необхідною базою формування соціальної групи і можливо єдиною формою вираження її специфічної цінносно-ідеологічної системи.

В роботі доведено, що твори ЗМК в умовах трансформації повинні розглядатися як форма об’єктивації специфічної позиційної схеми сприймання соціального простору, що генетично пов'язана з ідеологією соціальної групи. Доведена можливість в контексті проблем соціально-ідеологічної сторони масової комунікації заміни в тезі про цінносну інтенцію комунікації категорії “цінності” поняттям “схема сприймання”. Правомірність цієї позиції базується в уявленнї про цінності як зв’язок між поведінкою особистості, соціальної спільності і суспільства в цілому (Бакіров В.С., Здравомислов О.Г.,Хмелько В.Е.), а ії значення полягає в спадкоємності між запропонованим в роботі та попередніми підходами до вивчення соціально-ідеологічної сторони функціонування ЗМК. Теза про роль схеми сприймання соціального простору в творах ЗМК підтверджена в роботі при аналізі сучасних умов функціонування мас-медиа, серед яких залежність медіаполя від поля політики; необхідність забезпечення потреби аудиторії в інстанції, що інформує; конкретний тип інформаційних потреб аудиторії, що пов'язаний з її соціально-демографічними, освітніми та іншими ознаками.

Підкреслюється, що твір ЗМК є висловленою шляхом інтерпретації реальних подій і втіленою в пов’язаний з типом аудиторії наративний стиль схемою сприймання соціального простору. Вона відбиває соціальне значення твору ЗМК як елементу й умови здійснення символічної боротьби за легітимацію уявлень про соціальну реальність. Схема сприймання соціального простору, що транслюється в повідомленнях масової комунікації, як доведено, є предметом дослідження при аналізі соціально-ідеологічної характеристики творів ЗМК в умовах соціальної трансформації.

У підрозділі 1.4. “Телевізійні новини як транслятор схеми сприймання соціального простору” обгрунтовується об'єкт дослідження. Продемонстровано, що теленовини є особливим жанром ЗМК, якому в сучасній вітчизняній соціології не приділяється достатньї уваги. Кількісні і якісні зміни в цьому жанрі стали наслідком і проявом трансформаційних процесів; в теленовинах найбільш явно реалізується соціальний характер комунікації в ЗМК; тут найбільш тісно стикаються поля політики, економіки і мас-медиа; в умовах соціальних трансформацій теленовини відіграють одну з найважливіших ролей в формуванні у аудиторії адекватної картини реальності, в тому числі уявлень про соціальний простір.

Проаналізовані в роботі концепції представників американської комунікативістики про феномен новин і теленовин в певному ступені заповнюють відсутність вітчизняних джерел в цій галузі. Виявляються основні положення цієї концепції, згіідно з якою теленовини є основною ланкою сучасної телесистеми, бо відбивають її зміст, функції, характер розвитку, структурну специфіку і особливості телевізійної параідеології; центральною проблемою в дослідженнях новин стає об'єктивність, що декларується самими новинами і обмежується соціально-політичними, економічними, культурними та іншими умовами їх виробництва; неминучі при обробці великих обсягів інформації на телебаченні схематизація в роботі з інформацією, виникнення специфічних типів форматів повідомлень для різноманітних тем сприяють укоріненню стереотипів сприймання реальності; соціальні реалії, що згадуються в телевізійній промові, підлягають структуруванню з боку інформаційної дискурсивності, в результаті чого відбувається їх видозмінення.

В роботі обгрунтовано, що теленовини є формою символічної об’єктивації реальності повсякденного життя (П. Бергер, Т. Лукман), чим зумовлене особливе значення досліджень текстів теленовин для аналізу схем сприймання соціального простору, що транслюються ЗМК. Показано, що використовуючи мову й образи повсякденного життя, збіг темпоральностей, засоби впливу аудіовізуальних ЗМК (спроможність формувати свідомість поза її участі), теленовини змушують застосовувати до своїх творів принципи сприймання повсякденної реальності. Однак специфіка і сенс теленовин як соціально-ідеологічного феномену очевидні в тих аспектах, де “реальність” і її електронна копія не співпадають. Теленовини змінюють сприймання індивідом віддалених сегментів соціальної структури; руйнують анонімність усунених від людини суб'єктів соціальної структури (президент, депутати парламенту і таке ін.); стають головним джерелом знань про ці області і впливають на суспільну думку, що виявляється, наприклад, в різких змінах рейтингів політичних діячів. Таким чином, в дисертації доведено, що теленовини відповідають основним критеріям об'єкту дослідження в роботі, а саме відбивають в собі основні принципи телевізійної роботи з інформацією і спілкування з аудиторією; ефективно розповсюджують інформацію про соціальний простір, а саме про недосяжні для безпосереднього сприймання індивіда його сегменти.

У Розділі 2 “Стратегія дослідження схеми сприймання соціального простору в текстах масової комунікації” розробляються теоретичні уявлення про втілення схеми сприймання соціального простору в текстах масової комунікації, обгрунтовуються стратегічні принципи її аналізу.

В підрозділі 2.1. “Схема сприймання соціального простору як когнітивний феномен” обгрунтовано, що схема сприймання соціального простору організована в пам'яті учасників комунікації у формі фрейма знань (Т. А. ван Дейк) - набору типових знань про соціальний світ (уявлень про соціальні групи та інститути, області соціальних практик, їх ієрархію) та засобів їх організації. Це дозволяє індивідам висловлюватися і адекватно інтерпретувати висловлювання про суспільство, соціальне середовище й процеси в них; постійно оновлювати знання про соціальний простір, що отримані з досвідом певної соціальної позиції; звертатися до окремих структурних елементів цього знання і конкретизувати інформацію на різних рівнях. Повідомлення ЗМК, що фіксують постійні пульсації соціальної реальності, є основним засобом поновлення концептуального знання аудиторії про соціальний простір, бо сприймання соціального простору в цілому неможливо для індивідуального сприймання, сфокусованого на “позиційній” реальності. Таким чином, уявлення й знання, що розповсюджуються ЗМК, завдяки масовості їх аудиторії й використанню “технологій переконливості” володіють реальним потенціалом стати соціальними уявленнями.

У підрозділі 2.2. “Теоретичні уявлення про об’єктивацію схеми сприймання соціального простору в текстах теленовин” обгрунтовується авторське розуміння процесу втілення схеми сприймання соціального простору в тексти теленовин.Доведено, що текст теленовин являє собою інтерсуб’єктивну форму образів свідомості журналістів, до складу якої входять уявлення про події, що описуються, та їх учасників (соціальних агентів, тобто соціальних груп і соціальних інститутів). Формою знакового втілення знань про соціальних агентів є номінації соціальних позицій. Співвідношення тексту теленовин та реальних подій пов'язане з вживанням номінацій з референцією “соціальний агент”. Текст породжується журналістом як об’єктивація уявної моделі ситуації, що формується на основі безпосереднього сприймання подій дійсності, знань про учасників ситуації та їх відношення, обумовлених позиціями в соціальному просторі.

У дисертації обгрунтувані текстові засоби вираження схеми сприймання соціального простору під час розкриття теленовинами подій дійсності (за допомогою концепції дискурсивності теленовин Т. А. ван Дейка). На різних рівнях структурної організації дискурсу теленовин спрямованість журналіста реалізується в процесі конструювання теми повідомлення, організації інформації за принципом релевантності, використання номінацій соціальних агентів у граматичних формах семантичних ролей (агенс, пасьєнс). Особлива увага приділяється граматичному рівню структури дискурсу, де тенденції вживання номінацій конкретних соціальних агентів у формах активної або залежної семантичної ролі відбивають уявлення про цю соціальну позицію як потенціально домінуючу чи навпаки. Вперше уведений кількісний показник цієї тенденції – коефіцієнт агентності, відповідний частці вживання номінації в активній семантичній ролі в загальному обсязі вживання номінації.

В роботі визначені основні характеристики схеми сприймання соціального простору, що виявляються під час аналізу її об’єктивації в текстах теленовин: перелік номінацій соціальних позицій, що ії складають; перелік полів соціального простору, що нею охоплюються; ієрархія полів в соціальному просторі; ієрархія соціальних позицій відповідного поля. Кожній з характеристик відповідають параметри текстів теленовин: схема сприймання соціального простору втілюється в комплекс номінацій соціальних позицій; перелік соціальних полів, що організують соціальні позиції, передається класифікованими за ознакою спільності референта номінаціями соціальних позицій; ієрархія полів соціального простору передається показниками частоти вживання номінацій соціальних позицій (“ієрархії актуальності”); розподіл відношень домінування між соціальними позиціями в соціальному полі передається коефіцієнтом агентності номінацій соціальних позицій (“ієрархія активності”). Таким чином, стратегією дослідження виділяються два виміри схеми сприймання соціального простору, що транслюється ЗМК: номінальний (горизонтальний), тобто перелік номінацій соціальних позицій, що зустрічаються в текстах теленовин; та вертикальний, що характеризує ієрархію соціальних позицій і полів в соціальному просторі.

У підрозділі 2.3. “Програма емпіричного дослідження” пропонується втілення принципів розробленої стратегії дослідження соціально-ідеологічних характеристик творів ЗМК в дослідженні текстів теленовин місцевого недержавного телебачення як особливого аспекту культури регіону, визначені проблемна ситуація, мета, об'єкт, предмет дослідження, гіпотези, використані засоби аналізу, план пошукових та аналітичних процедур.

У підрозділі 2.4. “Значення досліджень схеми сприймання соціального простору,що транслюється ЗМК, щодо уявлень соціологічної науки про трансформацію суспільства” обгрунтовується, що запропонований в дисертаційній роботі підхід має розглядатися як дослідження актуального стану соціального простору через його символічний відбиток у творах ЗМК. Релевантність для соціології опису системи позицій соціального простору шляхом аналізу його образу, сконструйованого ЗМК, обгрунтована за допомогою соціології сприймання соціального світу П. Бурдьє. В умовах соціальної трансформації, коли об'єктивні структури суспільства втрачають тривалість, потенціал творів ЗМК як форми сприймання соціальної реальності до інтериоризації і втілення аудиторією в практику схем сприймання значно зростає. Особлива увага приділяється перевагам засобу дослідження стану соціального простору шляхом його символічного відбивання, серед яких: переваги методологічної бази; економія ресурсів на проведення дослідження у порівнянні з використанням засобів опитування; можливість досягнення необхідної мобільності замірів; опосередкований характер аналізу, що дозволяє уникати небажаних чинників процесу опитування.

У Розділі 3 “Емпіричні характеристики схеми сприймання соціального простору, що транслюється програмами новин місцевого недержавного телебачення” наведені результати емпіричного дослідження соціально-ідеологічних характеристик теленовин АТН, м. Харків.

У підрозділі 3.1. “Номінальний рівень схеми сприймання соціального простору” наведені емпіричні словники номінацій соціальних інститутів та соціальних груп, тобто класифікацію номінацій соціальних позицій за ознакою спільності референта. Класифікований словник номінацій соціальних інститутів складається з 19 груп та 92 номінацій. Він включає усі основні соціальні інститути, а за ознакою обсягу групи номінацій і кількості номінацій спільного референта спостерігаються зсунення у бік інститутів влади. Виявлені зсунення схеми сприймання соціального простору, пов'язані з сезонними ваганнями актуальності, дискурсом “влади”, а також особливостями процесу становлення нових інституціональних форм.

Словник номінацій соціальних груп складається з 21 групи та 99 номінацій. Визанчаються характерні для АТН 12 критеріїв конструювання соціальних груп через мовну номінацію. Зсунення схеми сприймання в аспекті презентації соціальних груп визначені відсутністю згадування полюсів соціальної ієрархії, популярністю кримінальної тематики, активним використанням номінацій “груп легітимації”.

У підрозділі 3.2. “Вертикальний вимір схеми сприймання соціального простору” надані ієрархія активності та ієрархія актуальності номінацій соціальних груп і соціальних інститутів. Тут також встановлені зсунення схеми сприймання у бік інститутів влади. Запропонована класифікація груп номінацій у просторі ознак актуальності та активності демонструє уявлення авторів теленовин про розподіл символічного капіталу між соціальними позиціями. Найбільшим його обсягом володіють соціальні агенти, що реалізуються в полі влади, що володіють тривким економічним становищем. Серед соціальних груп більш високе положення в класифікації пов'язане з наявністю символічних форм репрезентації групи.

На основі отриманих характеристик схеми сприймання соціального простору теленовин АТН визначені наступні аспекти контексту їх виробництва: орієнтація авторів в контексті дилеми “ринок - державне регулювання” та інших цінностей лібералізму; загальні принципи відношення до реальності, домінування опису (фіксації) подій над аналізом і прогнозами.