Стоянова Процесуальні особливості розгляду справ про усиновлення громадянами України

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовуються актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, визначаються об'єкт і предмет роботи, методи, науково-теоретичні засади дослідження та наукова новизна одержаних результатів, сформульовано нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист, наводиться інформація щодо апробації основних положень роботи та публікації результатів дослідження.

Перший розділ «Загальна характеристика усиновлення» складається з чотирьох підрозділів та присвячено з'ясуванню сутності, правової природи і визначенню основних теоретико-правових понять, що мають вирішальне значення для дослідження теми.

У підрозділі 1.1. «Історичний розвиток законодавства про усиновлення» аналізуються окремі етапи розвитку законодавства, яке регулювало відносини усиновлення. При цьому, проводиться виокремлення самостійних етапів розвитку інституту усиновлення на підставі порядку усиновлення, закріпленого у законодавстві.

Зазначається, що інститут усиновлення в різні часи набуває різного змісту, що відображається в меті та функціях, які стоять перед вказаним правовим інститутом. Аналіз історичного розвитку законодавства про усиновлення свідчить про існування різних форм усиновлення в окремі періоди розвитку людства, про трансформування умов усиновлення та про тенденції підвищення рівня правового регулювання усиновлення на сучасному етапі розвитку суспільства. Проведений аналіз дозволив підтримати і розвинути існуючу в науковій літературі думку про те, що ніякі інші форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (дитячі будинки, інтернати тощо) не мають такого позитивного впливу на розвиток та виховання дитини та на становлення дорослої людини, як усиновлення, Історичний досвід законодавчої відмови від усиновлення в післяреволюційні часи свідчить про життєву необхідність цього інституту в праві України. В підрозділі проаналізовано співвідношення історичних форм здійснення усиновлення та зазначені переваги судової форми усиновлення, як

історично виправданої, обґрунтованої та такої, яка надає змогу дотримуватися найвищих інтересів дитини при здійсненні усиновлення.

Підрозділ 1.2. «Поняття та значення усиновлення» містить характеристику та науковий аналіз визначення та правової природи усиновлення.

Піддаються критиці традиційні для національного сімейного права визначення поняття та характерних рис усиновлення. Встановлено, що чинне законодавство неоднозначно дає визначення усиновленню, розглядаючи його лише, як прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Аналіз діючого сімейного законодавства України, наукових розробок, поглядів та перш за все функцій, які виконує цей правовий інститут свідчить про необхідність вважати усиновлення багатоаспектним правовим явищем, яке, з одного боку, є формою влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, водночас, юридичним фактом, а з іншого - комплексним сімейно-правовим інститутом, а також сімейно-правовими відносинами, які складаються між усиновленим та усиновлювачем. Окрема увага приділяється визначенню правової природи усиновлення з урахуванням законодавчо закріпленої системи особистих немайнових прав фізичної особи.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що усиновлення є засобом реалізації права двох (усиновлюваного та усиновлювача) або трьох (усиновлюваного та двох усиновлювачів) осіб на сім'ю, яке закріплюється в Цивільному Кодексі України та Сімейному Кодексі України. Така позиція пояснюється в першу чергу метою усиновлення, що полягає в забезпеченні дитини сім'єю. В свою чергу, усиновлювач також приймає дитину на правах сина або дочки і таким чином створює або збільшує свою сім'ю.

Підрозділ 1.3. «Поняття та значення умов усиновлення» містить дослідження існуючих поглядів щодо визначення та класифікації умов усиновлення.

Діюче сімейне законодавство України не містить нормативного визначення умов усиновлення. Відповідно до положень Сімейного кодексу України усиновлення може бути здійснене лише за умови дотримання відповідних вимог законодавства з метою забезпечення найвищих інтересів дитини. Якщо усиновлення проводиться за відсутністю або при недотриманні відповідних вимог законодавства, воно може бути визнане недійсним або скасоване. У зв'язку з цим, умовами усиновлення необхідно вважати закріплені в законі вимоги, які пред'являються до строго визначеного кола осіб з приводу усиновлення (суб'єктів усиновлення), дотримання яких є обов'язковим при здійсненні усиновлення.

В залежності від необхідності дотримання вимог законодавства при здійсненні усиновлення, умови усиновлення можна класифікувати на обов'язкові - тобто, необхідні в усіх випадках усиновлення, незалежно від об'єктивних особливостей кожної справи (суб'єктного складу, віку осіб тощо) та факультативні - такі вимоги, які є необхідними тільки в конкретних випадках усиновлення. В залежності від того, до якого саме суб'єкту усиновлення законодавство

встановлює відповідні вимоги, умови усиновлення можна класифікувати на: 1) вимоги, що висуваються до особи, яка усиновляється; 2) вимоги, що висуваються до особи, яка усиновляє; 3) згода відповідного кола суб'єктів усиновлення.

Підрозділ 1.4. «Правове регулювання таємниці усиновлення» містить характеристику та аналіз різних аспектів права на таємницю усиновлення.

Чинне сімейне законодавство містить положення щодо можливості розкриття таємниці усиновлення за ініціативою усиновлювача та щодо права дитини, яка досягла чотирнадцяти років на інформацію про усиновлення. Чинне цивільне процесуальне законодавство встановлює, що проведення судового розгляду справ про усиновлення повинно відбуватися в закритому судовому засіданні з метою збереження таємниці усиновлення. Внаслідок проведеного в підрозділі аналізу вбачається, що таке положення законодавства дає змогу зробити висновок про вільний вибір усиновлювача та усиновленого щодо збереження таємниці усиновлення, що повинно відображатися в заяві про усиновлення і тим самим мати вплив на подальше проведення судового розгляду та ухвалення судового рішення.

Другий розділ «Відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України» складається з трьох підрозділів і містить дослідження особливостей відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України.

У підрозділі 2.1. «Процесуальний порядок порушення справи про усиновлення громадянами України та правові наслідки відкриття провадження у справі» досліджуються процесуальні особливості відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України.

Визначається загальна характеристика судової процедури усиновлення та першої стадії цивільного процесу, яка є обов'язковою для кожної цивільної справи, в тому числі для справ про усиновлення громадянами України. Досліджуються особливості відкриття провадження у такій категорії справ з урахуванням специфіки окремого провадження, в порядку якого розглядаються справи про усиновлення.

Враховуючи процесуальні особливості справ про усиновлення дітей громадянами України, виділяються передумови права на звернення громадян до суду із заявою про усиновлення, дотримання яких є обов'язковим для порушення справи: 1) наявність правоздатності та дієздатності; 2) підвідомчість справи суду; 3) юридична зацікавленість заявників; 4) дотримання правил підсудності; 5) належне оформлення заяви про усиновлення (оплата держмита, подання копій в залежності від кількості зацікавлених сторін).

Окрема увага приділяється аналізу процесуальних та матеріальних правових наслідків відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України. Зазначається, що для справ про усиновлення громадянами України характерними процесуальними наслідками є виникнення процесуальних

правовідносин між судом та суб'єктами усиновлення, виникнення провадження у справі та продовження розвитку процесу, початок перебігу процесуальних строків. Особливістю справ про усиновлення є відсутність таких матеріально-правових наслідків відкриття провадження у справі, як початок перебігу строків позовної давності, у зв'язку з тим, що до сімейних правовідносин позовна давність не застосовується. Окрім зазначеного для справ про усиновлення громадянами України, неможливе застосування строків позовної давності внаслідок того, що в такому порядку розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності усиновлення, а позовна давність є строком для звернення за захистом порушеного або оспорюваного права.

Підрозділ 2.2. «Умови та передумови відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України» містить аналіз передумов та умов відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України. Аналіз вимог чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що для справ про усиновлення громадянами України, які бажають усиновити дитину необхідним є проходження державного обліку громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину. Наслідками недотримання такої процедури є неможливість розгляду справи про усиновлення громадянами України у зв'язку з відсутністю необхідних документів, а саме, висновку про доцільність усиновлення, виданого за результатами проходження відповідного обліку. Зазначається, що для відкриття провадження у справах про усиновлення громадянами України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину проходження державного обліку є позитивною умовою відкриття провадження у справах про усиновлення. Зазначається, що процесуальними діями у разі звернення особи, яка не перебувала на відповідному обліку, суд повинен повернути заяву про усиновлення.

У підрозділі 2.3. «Облік дітей, які можуть бути усиновлені та облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину» досліджується співвідношення порядку обліку громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину із процедурою усиновлення громадянами України,

Розглядаються етапи обліку громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, результати проходження такого обліку, процесуальна правова природа висновку про доцільність усиновлення громадянами України, наслідки отримання негативного висновку про доцільність усиновлення громадянами України та порядок його оскарження.

Пропонується вважати проходження державного обліку громадянами України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину досудовим етапом усиновлення внаслідок того, що він є обов'язковим для проходження при усиновленні за результатами якого отримується висновок про доцільність усиновлення, що свідчить про дотримання усіх необхідних умов

усиновлення та про досягнення мети усиновлення, тобто, відповідність усиновлення найвищим інтересам дитини.

Третій розділ «Підготовка до судового розгляду справ про усиновлення громадянами України» містить три підрозділи, в рамках яких аналізуються теоретичні та практичні проблеми підготовки справи до судового розгляду з урахуванням специфіки справ окремого провадження та справ про усиновлення громадянами України.

У підрозділі 3.1. «Сутність та значення підготовки до судового розгляду справ про усиновлення громадянами України» здійснюється дослідження мети та окремих завдань, які постають перед судом при підготовці справ про усиновлення до судового розгляду.

Зазначено, що необхідно правильно визначати мету та самостійні завдання стадії підготовки до судового розгляду справ про усиновлення громадянами України. Метою стадії підготовки цивільних справ про усиновлення громадянами України є забезпечення судом та іншими учасниками процесу умов для правильного та своєчасного розгляду у зазначеній категорії справ. Завданнями стадії підготовки справи про усиновлення громадянами України до судового розгляду є встановлення характеру правовідносин та пересвідчення у відсутності спору про право; визначення предмету доказування та кола доказів, необхідних в справі; визначення кола осіб, які мають брати участь у справі; забезпечення явки осіб, які беруть участь у справі до попереднього судового засідання та до судового засідання; вирішення питання про необхідність об'єднання чи роз'єднання вимог.

Підрозділ 3.2. «Визначення кола осіб, які мають право брати участь у справах про усиновлення громадянами України та їх процесуально-правове становище» присвячується дослідженню особливостей суб'єктного складу справ про усиновлення громадянами України.

Встановлене неоднозначне вирішення законодавством питання щодо участі прокурора у справах про усиновлення саме громадянами України, Процесуальне законодавство не включає прокурора до обов'язкових учасників судочинства, що призводить до неоднозначної правозастосовної діяльності суду. Відповідно до специфіки справ про усиновлення та правозахисної діяльності прокуратури пропонується розглядати справи про усиновлення громадянами України з обов'язковою участю прокурора при здійсненні судочинства. При цьому, прокурор приймає участь у справі шляхом надання висновку, який повинен містити аналіз складу осіб, залучених до участі у справі, аналіз юридично значущих обставин з точки зору підтвердження чи спростування належними, допустимими, достатніми доказами, висновок про можливість задоволення (або незадоволення) заяви про усиновлення

Окрема увага у підрозділі 3.3. «Визначення предмету доказування та кола доказів у справах про усиновлення громадянами України» приділяється

специфіці формування предмету доказування та доказової бази у справах про усиновлення.

При цьому зазначається, що для справ про усиновлення характерним є такий прояв ознак судових доказів, як їх допустимість, що виявляється в тому, що в справах про усиновлення громадянами України доказами можуть бути тільки ті обставини, які отримані зазначеними в законі засобами доказування. Окремо досліджується специфіка висновку про доцільність усиновлення, що не може мати переважне значення серед інших доказів, які повинен оцінити суд, але є необхідним для вирішення кожної справи про усиновлення громадянами України.

Четвертий розділ «Судовий розгляд справ про усиновлення громадянами України» складається з двох підрозділів, в яких аналізуються особливості розгляду справ про усиновлення громадянами України, процесуальні особливості закінчення судового розгляду у справах про усиновлення громадянами України без ухвалення судового рішення та особливості ухвалення судового рішення.

У підрозділі 4.1. «Сутність, значення та зміст судового розгляду справ про усиновлення громадянами України» розкриваються різні аспекти стадії судового розгляду справ про усиновлення громадянами України.

Зазначається, що в справах про усиновлення громадянами України, що розглядаються в порядку окремого провадження може виникнути спір про окремий факт, який не може бути підставою залишення заяви без розгляду.

Зазначається, що для справ про усиновлення громадянами України необхідна особиста присутність усиновлювача в судовому засіданні при розгляді справи, що не позбавляє його можливості мати представника у справі.

У підрозділі 4.2. «Судове рішення у справах про усиновлення громадянами України» досліджуються окремі теоретичні проблеми визначення судового рішення у справах про усиновлення громадянами України та процесуальний порядок ухвалення рішення.

Зазначається, що судове рішення у справах про усиновлення громадянами України є актом правосуддя, який ухвалений судом у результаті встановлення в судовому процесі законних підстав усиновлення, що містить підтвердження наявності або відсутності факту усиновлення, спрямований на охорону законного інтересу та має наслідком виникнення, зміну та припинення процесуальних та матеріальних відносин між усиновлювачем, особою, яка усиновлюється, та родичами, як з боку усиновлювача так і з боку особи, яка усиновлюється.

Зазначається, що законним судовим рішенням у справах про усиновлення є таке рішення, яким встановлено законність підстав усиновлення.

Особливістю ухвалення судового рішення у справах про усиновлення громадянами України є те, що до набрання чинності судового рішення про усиновлення, батьки дитини можуть відкликати свою згоду на усиновлення. В такому випадку суд повинен поновити розгляд справи про усиновлення, проте подальші процесуальні дії суду щодо розгляду поновленої справи є невизначеними. Вказується, що розгляд справи про усиновлення, у разі

відкликання згоди на усиновлення, повинен проходити в межах з'ясування можливості усиновлення без згоди батьків.