СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ КОГНІТИВНОГО ПІДХОДУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин та входження у світовий економічний простір у практичній діяльності менеджерів виникає необхідність здійснення управління стратегічним розвитком організацій. Зростання продуктивності праці, насичення ринку високотехнічною і високоякісною продукцією, що спостерігається за останнє десятиліття у світі, надали конкуренції як основній рушійній силі перехідної економіки в Україні нової якості. У той же час складні та суперечливі економічні та соціальні процеси, що відбуваються як у суспільстві у цілому, так і в  окремих організаціях, актуалізують проблему управління розвитком організації як соціально-економічною системою, життєдіяльність якої залежить від організованості не тільки економічних, а й соціальних процесів.

Актуальність теми дослідження. Актуальність управління соціально-економічним розвитком суб’єктів господарювання на стратегічному інтервалі часу підтверджується наявністю протиріччя між прагненням суб’єктів ринкової економіки реалізувати сильні сторони товарного виробництва й ринку в інтересах соціально-економічного прогресу суспільства, що є досить жорстким у соціальному плані (ринок не допускає стримування, виключає можливість рівного розподілу доходів і багатства суспільства і тому характеризується хронічною соціальною нестабільністю,) та вимогами держави до господарюючих суб’єктів щодо забезпечення гідного життєвого рівня всім членам суспільства в умовах обмеженості ресурсів. У цих умовах використання ефективної стратегії розвитку підприємств, яка б органічно узгоджувала економічні та соціальні аспекти їх діяльності, може бути дієвим інструментом балансування, що забезпечить економічну та соціальну стабільність у суспільстві.   

Особливого значення ці питання мають для підприємств машинобудівної галузі України. У 2007р. машинобудівний комплекс країни виробляв 14,4 % продукції від її загального промислового обсягу. До складу галузі машинобудування входять понад 11 000 підприємств, 230 організацій, що виконують наукові і науково-технічні роботи галузевого рівня. Середньорічна чисельність працівників перевищує 760 тис. осіб, що становить 20,7% від загальної кількості працівників у промисловості України. Машинобудуванню приділяється особлива роль у вирішенні соціальних проблем, утвердженні позиції України на міжнародному ринку, у широкомасштабному переоснащенні народного господарства на основі сучасної техніки й інноваційних технології. Тому проблема підвищення конкурентоспроможності  підприємств цієї галузі на стратегічному інтервалі часу набуває для економіки України важливого значення. Для її вирішення необхідно вирішити значний за обсягом і складністю комплекс техніко-технологічних, організаційних, управлінських проблем, серед яких проблема стратегічного планування, що адаптована до умов транзитивної економіки та враховує особливості економічних та соціальних процесів на вітчизняних машинобудівних підприємствах, залишається актуальною.

Проблемі стратегічного планування соціально-економічного розвитку підприємств, підходів до формування та реалізації стратегій розвитку підприємств у сучасній економіці приділяється усе більше уваги у дослідженнях економічної науки і практичній діяльності фахівців. Різні аспекти соціально-економічного розвитку промислових підприємств, їх об’єднань та галузей були й залишаються предметом дослідження багатьох провідних закордонних та вітчизняних учених, таких як М. Альберт, В. Геєць,  М. Портер, Я. Берсуцький, М. Дороніна, В. Гриньова,  Т. Лепейко, М. Чумаченко,  О. Ястремська та інші.

Проте багато теоретичних та науково-прикладних питань соціально-економічного розвитку промислових підприємств, у тому числі формування та реалізації відповідної стратегії, яка б була узгоджена із вимогами держави щодо реалізації державної соціальної політики в напрямі побудови соціально-ринкової економіки, залишаються ще мало вивченими та недостатньо вирішеними, що свідчить про необхідність подальшого їх дослідження.

Теоретичні засади стратегічного управління, розроблені західними вченими: Г. Мінцбергом, Р. Акоффом, І. Ансоффом, П. Друкером, Б. Карлофом, У. Кінгом, Д. Кліландом, А. Дж. Стріклендом, А. Томпсоном та ін., які розраховані в основному на стабільні умови функціонування підприємств, не повною мірою відповідають реаліям постсоціалістичних країн у цілому й України зокрема, а тому потребують адаптування.

Дослідження представників вітчизняної школи стратегічного управління підприємством: О. Амоші І., В. Герасимчука, Ю. Іванова, М. Кізима, М. Мартиненко, В. Пономаренка, О. Пушкаря, З. Шершньової та ін. спрямовані на вдосконалення стратегічного управління, теорії стратегії, управління розвитком, антикризового управління, інженерії стратегії тощо. Дослідження ж вищевказаної проблеми здійснюються переважно  на рівні соціально-економічного розвитку регіонів. Питання формування соціально-економічної стратегії, яка б комплексно відображала та узгоджувала як економічні,  так і соціальні процеси на підприємстві, враховувала когнітивні аспекти процесу її формування, залишаються недостатньо розглянутими.

Тому набуває значення вирішення важливого науково-практичного завдання  обґрунтування теоретико-методичних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо стратегічного планування соціально-економічних процесів на промислових підприємствах із використанням когнітивного підходу. Зазначене й обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з  науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у Харківському національному економічному університеті у відповідності до плану наукових досліджень за темою “Надання послуг з маркетингових досліджень партнерських відносин і розвитку мотиваційного механізму підприємницької діяльності” (номер державної реєстрації 0106U005739), що виконувалась на кафедрі соціології і психології управління Харківського національного економічного університету. Автором розроблені методичні підходи щодо формування стратегії соціально-економічного розвитку  промислових підприємств машинобудівної галузі на основі підвищення якості трудового життя персоналу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування доцільності застосування когнітивного підходу до стратегічного планування  соціально-економічних процесів на підприємстві і розроблення відповідних науково-методичних підходів щодо формування та реалізації соціально-економічної стратегії машинобудівного підприємства для забезпечення високої якості трудового життя персоналу.

Для реалізації мети дослідження були поставлені та вирішені такі завдання:

проаналізовано сутність та зміст соціально-економічних процесів на підприємстві, взаємозв’язок їх основних інтегральних характеристик, а саме: економічного розвитку, потенціалу підприємства та якості трудового життя персоналу; 

запропоновано перелік показників для оцінки якості трудового життя персоналу  машинобудівних підприємств на підставі теоретичного узагальнення вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, статистичної звітності та експертних оцінок працівників підприємств машинобудівної галузі;

визначені особливості стратегічного планування соціально-економічних процесів на машинобудівному підприємстві в умовах транзитивної економіки та уточнено зміст поняття соціально-економічної стратегії підприємства;

проаналізовано сучасний стан соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств України, зокрема якості трудового життя персоналу та узагальнено наукові підходи і методи формування стратегій підприємства, на підставі чого запропоновано використання когнітивного підходу для формування соціально-економічної стратегії;

розроблено когнітивну модель управління розвитком соціально-економічної ситуації на підприємстві з використанням когнітивної карти, яка відображає взаємозв’язок базових факторів ситуації;

запропоновані науково-практичні рекомендації щодо реалізації соціально-економічної стратегії підприємства в аспекті забезпечення високого рівня якості трудового життя персоналу.

Об’єктом дослідження обрано соціально-економічні процеси на машинобудівних  підприємствах. Предметом дослідження є теоретичне і методичне забезпечення стратегічного планування соціально-економічних процесів на машинобудівних підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні теоретичні положення економічної теорії та управління, роботи вітчизняних та закордонних вчених та практиків з питань стратегічного управління підприємством. Під час роботи над дисертацією були  використані загальнонаукові та конкретні методи наукового пізнання: теоретичного узагальнення, аналізу (для дослідження змісту соціально-економічного розвитку підприємства, визначення особливості стратегічного планування економічних і соціальних процесів); семантичного аналізу та синтезу (для визначення змісту поняття соціально-економічної стратегії); методи економічного та статистичного аналізу (для дослідження стану соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств України та  оцінки рівня якості трудового життя персоналу підприємства); групування (під час систематизації факторів та показників якості трудового життя персоналу підприємства); порівняння та експертних оцінок (для визначення вагових коефіцієнтів під час оцінювання якості трудового життя персоналу підприємства); методи системного та порівняльного аналізу (розглядаючи наукові підходи і методи формування стратегії підприємства); метод математичної аналогії (для адаптування когнітивного  підходу до формування соціально-економічної стратегії підприємства), методи PEST та SWOT - аналізу (для аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства), імітаційне моделювання (під час розроблення когнітивної моделі управління розвитком соціально-економічної ситуації на підприємстві).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних положень та практичних рекомендацій стосовно формування соціально-економічної стратегії машинобудівних підприємств на основі когнітивного підходу в умовах транзитивної економіки та зводиться до такого:

удосконалено:

когнітивний підхід до формування комплексної соціально-економічної стратегії підприємства, який на відміну від існуючих підходів стратегічного планування оснований на використанні нечітких когнітивних карт, які відображають знання експертів про взаємозв’язок та динаміку основних факторів у соціально-економічній ситуації на підприємстві та можуть бути підґрунтям для формування її бажаного розвитку за допомогою відповідної стратегії;

перелік показників для оцінки якості трудового життя персоналу підприємств, що сформовано з урахуванням не тільки їх галузевої специфіки, але й стану господарської діяльності, довгострокових цілей розвитку та включає об’єктивні й суб’єктивні показники з позиції працівника, підприємства, суспільства;

когнітивну модель управління розвитком соціально-економічної ситуації на підприємстві, що відрізняється наявністю блоків формування сценарію саморозвитку соціально-економічної ситуації на підприємстві (пряме завдання) та сценаріїв її керованого розвитку (зворотне завдання), що є основою розроблення соціально-економічної стратегії підприємства;

дістали подальшого розвитку:

зміст понять, які пов’язані зі стратегічним плануванням соціально-економічних  процесів на підприємстві, а саме: поняття соціально-економічного розвитку підприємства, яке враховує  аспекти економічного розвитку, потенціалу підприємства та якості трудового життя працівників; поняття соціально-економічної стратегії підприємства, що передбачає узгодження суперечностей між потребою соціального розвитку працівників та економічними можливостями підприємства;

науково-практичні рекомендації щодо реалізації соціально-економічної стратегії  підприємства, які стосуються підвищення якості трудового життя персоналу на підприємстві на основі використання соціальних мотивів високопродуктивної праці, резервів у сфері ділового спілкування для забезпечення формування позитивного емоційно-психологічного клімату та розвитку соціального капіталу підприємства.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні висновки дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних до практичного використання у стратегічному плануванні підприємств машинобудівельної галузі та впроваджені: Державним підприємством “Харківський машинобудівний завод “ФЕД” (довідка № 262-56 / 43 від 12.12. 2006 р.), ВАТ “Мотор Січ” (довідка № ПД-40119 від 01.08.2007 р.), ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” ім. академіка О. Г. Івченка” (довідка № 79 – 01 / 3838 від 30.06.07 р.).

Особистий вклад здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаних наукових досліджень автора, в якому викладено авторський підхід до формування соціально-економічної стратегії машинобудівних підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача (у дужках вказано номери праць за переліком, поданим у авторефераті); що полягають в обгрунтуванні: впливу рівня якості трудового життя на розвиток соціального капіталу підприємства  [№1];  ідеї використання когнітивного підходу до формування соціально-економічної стратегії на підприємстві [№ 4]; побудови когнітивної моделі соціально-економічної ситуації на підприємстві [№ 5]; визначення необхідності оцінки рівня якості трудового життя як основного фактора впливу на розвиток соціального капіталу підприємства [№ 7].

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи докладалися на науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Жінки в науці та освіті” (м. Харків, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених і спеціалістів “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м. Тернопіль, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції вчених і спеціалістів “Теорія і практика підприємницької діяльності” (м. Сімферополь, жовтень 2006 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 1,85 ум. др. арк., із них 5 – у наукових фахових виданнях обсягом 1,35 ум. др. арк., у тому числі особисто автору належить 1,05 ум.  др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків на 27 сторінках та списку використаних джерел з 240 назв на 20 сторінках. . Обсяг дисертації – 229 сторінок, в тому числі 29 рисунків, з яких 4  займають повних 4 сторінки, 41 таблицю, з яких 7 займають повних 13 сторінок. Обсяг основного тексту дисертації становить 165 сторінок.