СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАННЯХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку підприємницьких формувань на основі оптимальної структури виробництва»  розкрито суть поняття «аграрна структура», розглянуто та узагальнено сутність структурних перетворень, їх особливості в сільськогосподарському виробництві підприємницьких формувань, окреслено систему показників оцінювання структурних змін та визначення їх ефективності.

Збалансованість та пропорційність структури аграрного виробництва є гарантією стійкого зростання та розвитку. Існуючі підходи до визначення поняття «аграрна структура» вказують на різноманіття поглядів щодо розуміння його цінності.

На нашу думку, аграрна структура – це притаманна певному історичному етапу розвитку суспільства сукупність стійких зв’язків між елементами аграрної системи, які забезпечують стабільність та рівновагу всієї системи, враховуючи вплив факторів підприємницького середовища. Сільське господарство є складною багаторівневою ієрархічно структурованою системою, адже їй притаманна значна кількість елементів та безмежна множина зв’язків між ними. Нестабільність ситуації, наявність диспропорцій у структурі аграрного сектора веде до дисбалансу економіки та вимагає пошуку методів його усунення, що сприяє трансформації та розвитку всієї системи. Тому головним пріоритетом соціально-економічного реформування України є завдання модернізації структури економіки на всіх рівнях: державному, регіональному та, навіть, окремих підприємств.

Ми підтримуємо думку видатних вчених-економістів, що структурні трансформації та аграрна реформа – це здійснення соціально-економічних перетворень у продовольчому секторі економіки і, в першу чергу – в сільському господарстві, які є найбільш суттєвою складовою сучасної аграрної політики. Їх завдання полягає у забезпеченні продовольчої безпеки країни і конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на світовому ринку і, які не можуть здійснюватися окремо від реформування економіки країни в цілому, тобто перебувають під постійним впливом інших складових і самі певною мірою на них впливають.

Для розв’язання проблеми дисгармонії сільського господарства регіону доцільним буде вирішення комплексу пріоритетних напрямів структурних трансформацій: оптимізація галузевої структури сільського господарства регіону; формування програм територіального та зонального розвитку, що передбачає раціональне розміщення підприємств різних напрямів виробництва з урахуванням природно-економічних умов; створення рівних умов для розвитку бізнесу різних за розміром та формою власності сільськогосподарських підприємств, раціональна реорганізація підприємств регіону, підвищення їх конкурентоспроможності та адаптованості до змін підприємницького середовища.

Отже, найважливішим завданням гармонізації розвитку сільського господарства є проведення структурних перетворень аграрних підприємств, а саме – визначення оптимальної галузевої структури не лише в межах окремих структурних одиниць, а й в цілому по регіону,  країні.

Тільки точність і якість оцінки структурних перетворень, що відбуваються в сучасному аграрному секторі економіки, гарантує прийняття адекватних своєчасних управлінських рішень. Для формування оцінки структурних змін, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, можуть бути застосовані різні показники.